Рішення № 139347757, 31.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1387/26

Провадження № 2/369/9098/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31.08.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хацько Н.О., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду з даною позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 05.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 05.03.2020 року. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 66551,96 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Станом на 28.12.2022 року у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим, на підставі положення 5.17 п.5 Розділу ІІ Умов, відбулось Істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 28.12.2022 року банком було направлено повідомлення пуш про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим та відповідно до п. 5.18, 5.19 кредит 26.01.2023 став у формі «на вимогу». На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ Універсал Банк за договором станом на 03.11.2025 року становить 85402,33 грн., з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) - 85402,33 грн., заборгованість за пенею 0,00 грн., заборгованість за порушення грошового зобов`язання 0,00 грн.

На підставі викладеного, просили суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.03.2020 року у загальному розмірі 85402,33 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмір 3 328,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.02.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду відповіді на відзив, додаткові пояснення в яких зазначив, що підписана відповідачем анкета-заява є складовою частиною договору про надання банківських послуг. Зокрема, відповідно до пункту 1 анкети-заяви, клієнт погоджується, що така анкета разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Також підписуючи Анкету-заяву відповідач підтверджує: отримання примірника Договору в Мобільному додатку monobank; ознайомлення та згоду з умовами Договору; зобов`язується виконувати умови Договору; надання йому інформації передбаченої ч. 2. ст. 12 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» шляхом її розміщення у Договорі та на офіційному сайті Банку. Отже, Анкетазаява є невід`ємною частиною Договору і враховуючи її зміст, підписавши Анкетузаяву, відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма частинами договору і отримав відповідні примірники. Позивач наголошує, що підписання анкети-заяви підтверджує факт укладення договору та ознайомлення відповідача з усіма його умовами, включаючи істотні умови, передбачені законодавством, зокрема щодо розміру процентної ставки, строків кредитування та порядку повернення кредиту. Крім того, відповідно до п. 6 Анкети-заяви відповідач просив вважати його власноручний підпис або його аналоги (у тому числі удосконалений електронний підпис - далі УЕП) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Отже, підписанням відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису. Положенням Умовами і правилами обслуговування, передбачена ідентифікація клієнта та підтвердження операцій, яка здійснюється шляхом використання аутентифікаційних даних, зокрема одноразових паролів (OTP), що надсилаються на номер телефону клієнта. Фактом укладення договору, є введення відповідачем OTP-паролю у мобільному додатку «monobank», що підтверджує згоду з умовами договору. Без такого підтвердження доступ до функціоналу додатку та здійснення будь-яких фінансових операцій є неможливими. Відповідач успішно пройшов процедури ідентифікації та верифікації, після чого 05.03.2020 року підписав анкету-заяву та почав користуватися банківськими послугами. На підтвердження факту користування кредитними коштами надано виписку по рахунку, з якої вбачається, що відповідач неодноразово здійснював операції із використанням платіжної картки, зокрема оплату товарів, послуг, перекази коштів тощо. Позивач також зазначає, що відповідач частково погашав заборгованість, що, на думку банку, свідчить про визнання ним факту отримання кредиту та погодження з умовами договору. Згідно з наданим розрахунком, кредитний ліміт відповідача становив 66 551,96 грн, а станом на дату подання позову заборгованість за тілом кредиту складає 85 402,29 грн, яка утворилася внаслідок використання кредитних коштів та часткового їх погашення. Для нарахування процентів та виникнення заборгованості у разі своєчасного виконання зобов`язань застосовується базова процентна ставка, а у разі прострочення підвищена. Крім того, відповідно до умов договору банк має право самостійно визначати черговість погашення заборгованості, зокрема спрямовувати кошти на погашення процентів, неустойки та основного боргу. Згідно з наданими даними, за весь період користування карткою відповідачем було здійснено витрат на суму 431 518,59 грн та внесено коштів на суму 346 116,28 грн, у зв`язку з чим непогашена заборгованість становить 85 402,29 грн. Всі здійснені відповідачем поповнення рахунку використовувалися ним для власних потреб і не можуть вважатися повним поверненням кредиту. В свою чергу поповнення які проводив відповідач свідчать про те, що відповідач усвідомлював, що винен банку кошти, які використав з кредитного ліміту, а отже повною мірою розумів наслідки та був ознайомлений з умовами використання наданих йому коштів. Також сума регулярного платежу відноситься до тіла кредиту, оскільки банк надав кошти у користування, а клієнт їх виплачує відповідно до договору. Оскільки кошти на погашення цих послуг відповідач не вносив, заборгованість за тілом кредиту зростала. Застосування до даних правовідносин, правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 є передчасним та незаконним, оскільки зазначена судова практика ВП ВС ухвалена судом щодо інших кредитних угод, з іншими умовами, правилами та сторонами, зокрема у кредитних відносинах, на підставі договору, укладеного у письмовій формі відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України (правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). З огляду на викладене, позивач вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що не спростовують факту укладення договору, отримання кредитних коштів і наявності заборгованості, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що позовні вимоги не визнає, оскільки позивач не надав доказів підписання повної редакції договору. До позову додано лише анкету-заяву, яка ним підписана. В анкеті вбачається, що вона не містить розміру кредитного ліміту, розміру процентної ставки, строку кредитування. Крім того, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», Тарифи, обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту не містять його підпису та позивачем не доведено, що саме ці умови, тарифи, таблицю обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту розумів відповідач. Згідно роз`яснень, що викладені у Постанові ВП Верховного суду від 03.07.2019 р. по справі №342/180/17, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь яких інших встановлених ними нових умов та правил. Таким чином, сама по собі підписана анкета-заява до договору про надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення кредитного договору, не може бути підставою для стягнення заборгованості. Також розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем у позовній заяві, а отже не є належним доказом наявної заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак інформація, зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, не може бути доказом наявної заборгованості, на якій наполягає позивач. Позивачем безпідставно збільшено заборгованість за рахунок відсотків, погашення яких відбулось за рахунок тілу кредиту, а позовні вимоги заявлено про стягнення тіла кредиту, тому тіло кредиту безпідставно збільшилось на суму відсотків, тому з наданого розрахунку неможливо встановити суму заборгованості. При цьому відсотки, які повинні нараховуватись за користуванням кредитом, відсутні, що теж свідчить про відсутність заборгованості за тілом. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

25.02.2026 та 26.02.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких він зазначив, що посилання позивача на редакцію Умов «Універсал банк» від 14.02.2026 р. не може вважатися доказом кредитних зобов`язань позивачем, тому що вони розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювались самим банком, тобто банк міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів і Умов та Правил у будь яких редакціях, що найбільше сприятливі для задоволення позову. Таким чином, роздруківка із сайту банка https://www.monobank.ua/terms належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Позивача), який може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила. Це підтверджується у Постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 р. по справі №6-16цс15. Отже твердження позивача, що сторони погодили Умови, що кредит згідно Умов в редакції від 14.02.2020 р. збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення не відповідає дійсності. Крім того, неможливо застосовувати до вказаних правовідносин ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договір приєднання є договір, умови якого встановленні однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Позивача https://www.monobank.ua/terms неодноразово змінювались самим банком АТ «Універсал банк», тобто банк міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів, Умов та Правил надання банківських послуг у будь яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Також, жодних підтверджень, що відповідач підписав Договір з використанням цифрового електронного підпису позивач не навів. Всі висновки у справі ґрунтуються на підставі доказів, які на думку позивача доводять факт укладення електронного кредитного договору. Однак, позивач не надав ніяких доказів, в якому вигляді Договір був направлений на електрону адресу відповідача (Постанова Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №758/14925/23 від 04.02.2026 р.). Позивач зазначає, що відповідачу встановлений кредитний ліміт (тіло кредиту) у 66551,96 грн., в той же час просить стягнути заборгованість за тілом кредиту у 85402,29 грн. До матеріалів позовної заяви не долучено жодного доказу, який би підтверджував збільшення кредитного ліміту до вказаної суми 85402,29 грн. Також в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про можливість стягнення сум нарахованих відсотків за рахунок тілу кредиту чи вважати відсотки овердрафтом. Позивач діяв недобросовісно, тому безпідставно збільшив суму заборгованості тілу кредиту з 66551,96 грн. до 85402,29 грн. за рахунок відсотків 18850,33 грн. (85402,29-66551,96). Оскільки відповідальність відповідача щодо сплати відсотків у зв`язку простроченням виконання грошового зобов`язання настає лише за наявністю основної заборгованості (тіла кредиту), то за відсутності такої заборгованості немає підстав для стягнення з відповідача відсотків. Відсотки, які повинні нараховуватися за користуванням кредитними коштами, відсутні, що свідчить про відсутність заборгованості за тілом кредиту. Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду України у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 22.05.2022 р. у справі №393/126/20. В січні 2026 р. АТ «Універсал банк" нарахував відповідачу в рахунок тілу кредиту 3328 грн. судового збору і вимагав сплатити борг у сумі 88730,33 грн. (85402,33+3328,00). Це зафіксовано у виписці із Бюро кредитних історій (БКІ). Крім того, п. 3 Анкети-зави, на який посилається позивач, належить різним редакціям Анкет-заяв (Додаток 1 та Додаток 2).Зокрема, п. 3 у відповіді на відзив від 20.02.2026 р., викладений позивачем в одній редакції (Додаток 3), а п. 3 у відповіді на відзив від 23.02.2026 р. викладено позивачем в іншій редакції (Додаток 4). До того ж нумерація пунктів у додатку 3, не відповідає дійсності. Те що на сайті Банка є як мінімум два зразка Анкет-заяв, на які посилається Позивач по даній справі (Додаток 1, Додаток 2), то це наводить на думку, що Банк намагається ввести в оману суд, тому що не відомо, яку саме Анкету-заяву підписує клієнт банку. Крім того, позивач направляє відповідача на сайт Банку та у мобільний додаток, тому роздруківка із сайту банка https://www.monobank.ua належним доказом бути не може, тому що банк є володільцем сайту і може змінювати тексти Умов, Положень, Договорів на свій розсуд і не може підтвердити цілісність і незмінюваність тексту. Враховуючі вищевказане, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.03.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Відповідно до умов анкети-заяви банк зобов`язався відкрити позичальникові поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказаному у застосунку, відповідно до умов Договору.

В анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноручного свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомилась, погодилась та отримала у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтвердив та зобов`язався виконувати його умови.

Також, у п.6 анкети-заяви від 05 березня 2020 року ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором та є рівнозначним аналогом його власноручного підпису.

Крім того, у анкеті-заяві містяться персональні дані ОСОБА_1 , адреса проживання, контактна інформація, соціальний статус, трудова зайнятість, середній дохід, дата та його підпис.

Позивач зазначає, що АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме - надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно копії довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 03.11.2025 вбачається, що в клієнта ОСОБА_1 наявний рахунок № НОМЕР_1 , тип рахунку - картка Чорна, статус картки- активна до 02.30.

Згідно копії довідки АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту від 03.11.2025 вбачається, що розмір встановленого кредитного ліміту клієнта ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 05.03.2020 за карткою НОМЕР_2 було встановлено 05.03.2020 в розмірі 10000 грн, в подальшому він неодноразово збільшувався, а згодом зменшувався, а з 27.02.2022 становить - 66551 грн.

Відповідно до копії виписки про рух коштів по картці клієнта ОСОБА_1 від 03.11.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, отримував гроші через банкомат та сплачувала заборгованість..

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 03.11.2025 становить 85402,33 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту).

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язань є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 05 березня 2020 року, яка містить підписи представника банку та позичальника зі світлокопіями його паспорту та ІПН, а також печатку Monobank ПАТ «Універсал Банк», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.

Згідно із абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно зі статтею 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021.

З матеріалів справи вбачається, що 05 березня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» б/н.

Між тим, аналізуючи приєднані АТ «Універсал Банк» до позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, вбачається, що вони не містять підпису позичальника, що виключає підстави для застосування правил частини першої статті 634 ЦК України та вважати погодженими позичальником істотні умови кредитування.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача, що матеріалами справи доведено підписання особою лише анкети-заяви, яка не містить відомостей щодо строків здійснення періодичних платежів, процентної ставки за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Натомість, посилання позивача, що примірники Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту позичальник отримав у мобільному додатку, суд відхиляє, оскільки у справі відсутні докази на підтвердження зазначеного. Тоді як вчинення позичальником банківських операцій з використання кредитних коштів не підтверджує погодження істотних умов зобов`язання, але у відповідності до позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року є підставою для кредитора вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Також, знайшли своє підтвердження і доводи відповідача, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювалися та доповнювалися у відповідності з вимогами діючого законодавства. Оскільки для вирішення заявленого спору має значення обізнаність позичальника із умовами кредитування на час підписання ним анкети-заяви, тобто 05 березня 2020 року. Приєднані позивачем до позову Умови і правила надання банківських послуг в редакції, затвердженій Протоколом правління № 46 від 24 листопада 2021 року та набувають чинності з 27 листопада 2021 року, тобто не могли бути надані відповідачу для ознайомлення, у зв`язку з набуття ними чинності задовго після укладення договору.

Долучена представником позивача до відповіді на відзив копія Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Мonobank), хоч і надана в редакції, яка набуває чинності з 14.02.2020, однак не містить підпису споживача, який передбачений, про що свідчать відповідні Додатки.

Із огляду на викладене суд приймає до уваги доводи відповідача, що витяги із Умов і Правил надання банківських та Тарифів обслуговування кредитних карт, що містяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам статті 207 ЦК України щодо письмової форми правочину та статті 634 ЦК України щодо форми договору приєднання, а тому не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 05 березня 2020 року шляхом підписання анкети-заяви.

Відтак, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк».

Разом із цим, у спірних правовідносинах банк має право вимоги повернення фактично отриманої та не повернутої позичальником суми кредитних коштів, що відповідає сталій позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 року.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд виходить із того, що виписка з рахунку є належним та допустимим доказом руху коштів і може підтверджувати як факт отримання кредитних коштів, так і розмір заборгованості.

Відтак, доводи відповідача щодо відсутності первинних документів не приймаються судом, оскільки деталізована банківська виписка, сформована банком у встановленому порядку, є належним бухгалтерським документом, що підтверджує операції за рахунком.

З наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05 березня 2020 року та виписки про рух коштів по картці вбачається, що відповідачем у добровільному порядку погашався наданий кредит, зокрема, сума зарахувань за період з 05 березня 2020 року по 03 листопада 2025 року становить 346 116,28 грн, тоді як сума витрат за вказаний період становить 431 518,59 грн.

Частину внесених на повернення боргу коштів банком списувалось на погашення відсотків, а саме: 01.04.2022 5252,66 грн, 01.05.2022 1119,60 грн, 01.06.2022 1175,21 грн, 01.07.2022 2239,50 грн, 01.08.2022 2384,83 грн, 01.09.2022 2460,16 грн, 01.10.2022 2456,10 грн, 01.11.2022 2615,47 грн. Загалом у розмірі 19 703,53 грн.

Оскільки з ОСОБА_1 не погоджувалася сплата відсотків за користування кредитними коштами за договором від 05 березня 2020 року, суд вважає неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування даним кредитом, натомість дана сума коштів підлягає зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Тому суд вважає за необхідне зменшити суму заборгованості за тілом кредиту (85 402,33 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків у розмірі 19 703,53 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором про надання банківських послуг від 05 березня 2020 року складає 65 698, 80 грн (85 402,33 грн 19 703,53 грн), який підлягає до стягнення.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 65 698,80 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити з підстав недоведеності належними доказами погодження позичальником істотних умов кредитування, зокрема, базової відсоткової ставки.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 2560,18 грн (85 402,33х 3328 / 65 698,80 = 2559,90 грн).

Керуючись ст. ст. 1, 3, 207, 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 81, 141, 265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг "Мonobank" від 05.03.2020р. у розмірі 65 698 (шістдесят п`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у розмір 2560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) грн. 18 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 31.08.2026 року.

Суддя Наталя Хацько