Рішення № 139347730, 15.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 381/5413/23

Провадження № 2/369/1032/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І.А.

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду.

У своїй позовній заяві позивач просить суд визнати виконавчий напис від 20.10.2017р. вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрованого в реєстрі під номером 16235 таким, що не підлягає виконанню.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що приватним нотаріусом 20 жовтня 2017 року вчинено виконавчий напис про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором у розмірі 54 255,67 євро, який, на його думку, вчинено з порушенням вимог законодавства.

Зокрема, позивач зазначає, що він не отримував письмової вимоги про усунення порушень, розмір заборгованості не є безспірним, а заборгованість стягнуто за період, що перевищує встановлений законом трирічний строк, при цьому пеню визначено з порушенням спеціальної позовної давності. У зв`язку з цим позивач вважає, що нотаріус не мав правових підстав для вчинення виконавчого напису, а тому просить визнати його таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А. Я. від 01.01.2024 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження.

У подальшому, ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А. Я. від 03.06.2024 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до судового розгляду по суті.

Однак, згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н.О., щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 2180 від 18.11.2024 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано до провадження судді Козак І. А.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача АТ КБ "Приватбанк" та приватний нотаріус Швець Р.О. в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про день та час судового розгляду, причини неявки суду не повідомили.

30 квітня 2024 року представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Христя О.М. подала відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечувала та зазначила, що позивач належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, а банк набув право на її стягнення у позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Представник відповідача вказувала, що станом на дату вчинення виконавчого напису кредитний договір був чинним, строк його виконання не закінчився, а трирічний строк, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», не сплив. Також зазначала, що необхідні для вчинення виконавчого напису документи, які підтверджували заборгованість та її безспірність, були надані нотаріусу, а позивач не надав належних і допустимих доказів на спростування факту наявності заборгованості, її розміру, часткового чи повного погашення. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, представник відповідача вважала, що виконавчий напис вчинено з дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу за її відсутності.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2024 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевця Руслана Олеговича належним чином засвідчені копії документів, поданих АТ КБ «ПриватБанк» для вчинення виконавчого напису від 20.10.2017 року за реєстровим № 16235 про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором

№ 210КМ_В від 08.08.2008 року.

На виконання зазначеної постанови суду приватним нотаріусом повідомлено про неможливість надання витребуваних документів у зв`язку з їх знищенням. Зокрема, зазначено, що відповідно до акта № 1 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 03.01.2022 року, погодженого протоколом № 5/10-22 засідання експертної комісії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31.01.2022 року, документи за 20142018 роки, у тому числі витребувані судом документи, були знищені 15.07.2022 року.

Факт знищення документів підтверджується актом приймання-передачі архіву на утилізацію, підписаним приватним нотаріусом та ТОВ «Крамар Рісайклінг», а також товарно-транспортною накладною № П-001-682 від 15.07.2022 року, виданою ТОВ «Крамар Рісайклінг».

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., під реєстровим номером №16235 вчинено виконавчий напис, яким з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" стягнуто грошові кошти в розмірі 54255,67 євро, що за курсом 30,06 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16-08-2017 року складає 1630925,44 гривень, з урахуванням: заборгованість по тілу кредиту 26251,05 євро, заборгованість за відсотками - 23225,53 євро, заборгованість з пені - 4779,09 євро.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Перелік документів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було доповнено положеннями щодо можливості вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів.

Разом з тим постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 зазначені зміни до Переліку № 1172, зокрема положення щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають із кредитних відносин, визнано незаконними та нечинними. У подальшому зазначене судове рішення залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. Верховний Суд у своїй практиці зазначав, що у зв`язку з визнанням незаконною та нечинною відповідної частини постанови Кабінету Міністрів України № 662 кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Судом встановлено, що виконавчий напис від 20 жовтня 2017 року № 16235 вчинено щодо заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору № 210КМ_В від 08 серпня 2008 року.

При цьому доказів того, що зазначений кредитний договір є нотаріально посвідченим, матеріали справи не містять. Також матеріали справи не містять відомостей про укладення між сторонами договору іпотеки чи звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, правовідносини сторін виникли саме з кредитного договору, а не з нотаріально посвідченого договору, який відповідно до пункту 1 Переліку № 1172 може бути підставою для вчинення виконавчого напису.

Таким чином, на момент вчинення спірного виконавчого напису правові підстави для його вчинення щодо заборгованості за кредитним договором, який не був нотаріально посвідчений, були відсутні. Сам факт наявності у позивача заборгованості за кредитним договором не надавав нотаріусу права на її стягнення у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису, оскільки такий договір не належав до документів, за якими відповідно до чинного законодавства могло здійснюватися таке стягнення.

Відтак, зазначена обставина сама по собі є достатньою підставою для висновку про те, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича від 20 жовтня 2017 року № 16235 вчинено з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172, а тому він не підлягає виконанню.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Однак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.

Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Відповідач не надав суду документів, на підставі яких можливо встановити, що саме така сума заборгованості була безспірною на момент вчинення виконавчого напису.

На підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Аналіз пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подається: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, дав підставу Верховному Суду у справі № 554/6777/17 (ухвала від 15 квітня 2020 року), дійти висновку про те, що у Переліку не розкрито які саме документи підтверджують безспірність заборгованості боржника.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Водночас відповідач не надав суду копій документів, які подавалися нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису, а тому суд позбавлений можливості перевірити, які саме документи були подані стягувачем нотаріусу та чи підтверджували вони безспірність заборгованості і дотримання інших умов вчинення виконавчого напису

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому банком нотаріусу кредитному договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості має банк при зверненні до нотаріуса.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц).

Крім того, суд позбавлений можливості перевірити дотримання нотаріусом інших умов вчинення виконавчого напису, оскільки документи, на підставі яких його було вчинено, на вимогу суду не надані у зв`язку з їх знищенням

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

У зв`язку із цим, Верховний Суд у цивільній справі №554/6777/17 дійшов висновку про те, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У цивільній справі, що розглядається в процесі судового розгляду не встановлено дотримання ні першого, ні другого з етапів.

При цьому, враховуючи те, що позивачем не отримано вимоги, а про наявність відповідних вимог відповідача за кредитним договором, позивач дізнався лише після відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій, що позбавило позивача можливості виразити свої заперечення з приводу визначеної заборгованості. Однак, приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув, що призвело до передчасного вчинення виконавчого напису.

Крім того, в матеріалах справи відсутні копії документів, який витребовувалися у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича.

З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд при цьому вказує, що справи за спорами про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого, мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, приватний нотаріус є неналежним відповідачем у справі щодо визнання виконавчого напису недійсним, тому у вимогах до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича слід відмовити, внаслідок чого на приватного нотаріуса не можуть бути покладені зобов`язання зі сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року по справі № 519/77/18.

Отже, з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 гривень.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1, 4, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений 20.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований в реєстрі № 16235 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на загальну суму 54255,67 євро, що за курсом 30,06 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16-08-2017 року складає 1630925,44 гривень, з урахуванням: заборгованість по тілу кредиту 26251,05 євро, заборгованість за відсотками - 23225,53 євро, заборгованість з пені - 4779,09 євро, за кредитним договором №210КМ_В від 08.08.2008 року..

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн

60 коп судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15.07.2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК