Рішення № 139347609, 28.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"28" серпня 2026 р. Справа № 363/2444/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

20 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості у загальному розмірі 20 212 грн 80 коп., а також судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12391042, на підставі якого останньому надано кредитні кошти в розмірі 4 000 грн.

Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, однак відповідач умови договору не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 20 212 грн 80 коп., з яких 4 000 грн становить заборгованість за тілом кредиту, 13 612 грн 80 коп. заборгованість за процентами, 600 грн заборгованість за комісією, 2 000 грн заборгованість за штрафами.

Процесуальні дії та рішення у справі.

19 травня 2026 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

29 червня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

20 серпня 2026 року протокольною ухвалою суду вирішено проводити розгляд справи за відсутності відповідача в заочному порядку на підставі документів та доказів, наявних у матеріалах справи.

Позиції учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення поштових повідомлень на адресу його реєстрації, що підтверджується поштовими відправленнями з відміткою про повернення «адресат відсутній», реєстром вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області та трекінгом поштових відправлень АТ «Укрпошта».

Жодних заяв чи клопотань до суду відповідач не подавав, свого представника до суду не направив, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, листи, які повернулися з відміткою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб), чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адресу для листування.

Відповідно до частини першої статті 280, статті 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, неподання відповідачем відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що всі сторони у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, наявність клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, а також відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд доходить висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 15 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» укладено кредитний договір № 12391042, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіка платежів та виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах та у строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з пунктом 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору кредит надається/видається у 2025 році загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіка платежів, починаючи з 15.02.2025. Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів.

Згідно з пунктом 1.4 договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом мають здійснюватися позичальником відповідно до графіка платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіка платежів) 10.02.2026.

Відповідно до пункту 1.5 вказаного договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без урахування суми (тіла) кредиту), складають 14 289,59 грн у грошовому виразі та 3 235,18 % у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) та включають у себе складові, визначені в підпункті 1.5.1 договору.

Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається із суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, складає 18 289,59 грн. Денна процентна ставка становить 0,99 %.

Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, денна процентна ставка, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені цим договором, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до графіка платежів.

Згідно з підпунктом 1.5.1 договору пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 0,8 % річних.

Відповідно до пункту 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 % річних.

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідно до пунктів 4.74.7.1 договору у разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого пунктом 1.4 кредитного договору, на один календарний день позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту (пункт 1.2 договору).

У разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого пунктом 1.4 кредитного договору, на 10 календарних днів позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту (пункт 1.2 договору).

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 12391042 від 15.02.2025, ідентифікований ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: nwzHBCVZ; дата 15.02.2025; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор, 380931151385.

Факт отримання коштів відповідачем підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 16.02.2026, яким повідомлено про успішність операції з перерахування коштів 15.02.2025 у сумі 4 000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 12391042 від 15.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 20 212 грн 80 коп., з яких 4 000 грн становить заборгованість за тілом кредиту, 13 612 грн 80 коп. заборгованість за процентами, 600 грн заборгованість за комісією, 2 000 грн заборгованість за штрафами.

02 березня 2026 року ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» направило претензію на адресу ОСОБА_1 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 20 212 грн 80 коп.

Застосовані норми права.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом для такого виду договорів така форма не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем договір, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, у статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угод у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність) або якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили, яким оспорюваний правочин визнано недійсним.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту або позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки, штрафу чи пені за такий період прострочення.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості в регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється: (1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) за такими договорами, вони підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Мотиви і висновки суду.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір. Суд звертає увагу на те, що договір, укладений між сторонами у справі, у судовому порядку не оскаржувався, недійсним не визнавався, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності цього правочину.

Відповідач не виконував свої зобов`язання, не здійснював платежів за кредитом, кредит у повному обсязі не погасив. Згідно зі статтями 525, 526, 530, 1048 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і у встановлений строк, а кредитодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики.

Водночас суд доходить висновку про застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі вищевказаного договору, та про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 18 212 грн 80 коп., з яких: 4 000 грн -заборгованість за тілом кредиту, 13 612 грн 80 коп. - заборгованість за процентами, 600 грн - заборгованість за комісією.

Щодо судових витрат

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн, на підтвердження чого надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1412829 від 04.11.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012, акт № 832 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026, детальний опис наданих послуг.

Згідно з актом наданих послуг (правової (правничої) допомоги) вартість наданих правничих послуг становить 8 000 грн, до складу яких входять: надання консультації, вивчення документів, складання позовної заяви.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із положень статті 137 ЦПК України, відповідно до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, зв`язок витрат із розглядом справи, їх обґрунтованість і пропорційність до предмета спору, поведінку сторін, стадію розгляду справи, а також вжиті заходи щодо досудового врегулювання спору.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Як зазначено у практиці Великої Палати Верховного Суду (постанова від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), суд при визначенні суми відшкодування має враховувати критерії реальності, необхідності та розумності витрат, а не лише їх договірне визначення між адвокатом та клієнтом.

Аналогічний підхід висловлено Європейським судом з прав людини, який наголошує, що компенсації підлягають лише фактичні, необхідні та розумні витрати (зокрема, рішення у справах «East/West Alliance Limited проти України» та «Лавентс проти Латвії»).

Оцінивши подані докази, суд враховує, що справа є незначної складності, була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача в судових засіданнях (за його заявою), а обсяг виконаних адвокатом робіт обмежувався підготовкою позовної заяви та аналізом документів.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідає критеріям розумності та співмірності, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 3 000 грн як обґрунтованого та необхідного розміру.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 873 від 19.03.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Із 20 212 грн 80 коп. позовних вимог судом задоволено 18 212 грн 80 коп., що становить 90,10 %. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2 398 грн 82 коп. (2 662 грн 40 коп. ? 90,10 %) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 703 грн (3 000 грн ? 90,10 %), а інша частина судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Тайгер-Фінанс»заборгованість за кредитним договором в розмірі 18 212 грн 80 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 398 грн 82 коп. та витрат на правову допомогу у розмірі 2 703 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Тайгер-Фінанс", місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28; ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олійник С.В.