Рішення № 139338325, 28.08.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1252/26

Провадження №2/338/1153/26

28 серпня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Шишка О.А.,

з участю: секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 4560 грн, з яких 3000 грн - основний борг та 1560 грн - проценти за користування кредитом.

Позов обґрунтовано тим, що 05 лютого 2023 року сторони в електронній формі уклали кредитний договір № 05.02.2023-100000523. За погодженими умовами позивач надав відповідачці 3000 грн строком на 42 дні, до 18 березня 2023 року. У первинному чотирнадцятиденному періоді та в періоді застосування тарифу «Економ» процентна ставка становила 2 % на день, а в інших періодах - 3 % на день. Проценти підлягали сплаті наприкінці відповідних чотирнадцятиденних періодів, а сума кредиту - в останній день строку кредитування.

Позивач свої зобов`язання виконав та перерахував 3000 грн на вказаний відповідачкою платіжний інструмент. Відповідачка 18 лютого 2023 року сплатила 840 грн, однак надалі кредит і проценти в повному обсязі не повернула. Станом на час звернення в суд непогашена заборгованість, за розрахунком позивача, становить 4560 грн.

Крім суми боргу позивач просить стягнути 2662,40 грн судового збору та витрати, пов`язані з направленням відповідачці копій позовної заяви й доданих документів, орієнтовно визначені в сумі 150 грн. Також повідомлено, що докази витрат на професійну правничу допомогу можуть бути подані після ухвалення рішення. Представник позивача просив розглянути справу без його участі та не заперечував проти заочного розгляду.

Ухвалою суду від 20 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідачка копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими документами отримала, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подала.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідачка належним чином повідомлена про розгляд справи, відзиву не подала, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.

Із пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) та підтвердження кредитного договору встановлено, що 05 лютого 2023 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали електронний кредитний договір № 05.02.2023-100000523.

До укладення договору відповідачку ідентифіковано через Систему BankID НБУ. Отримані від АТ КБ «ПриватБанк» відомості містять її прізвище, ім`я та по батькові, РНОКПП НОМЕР_1 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону НОМЕР_2 , паспортні дані та адресу зареєстрованого місця проживання. Ці дані збігаються з реквізитами, указаними в заявці та акцепті.

Акцепт договору підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором C528, надісланим на фінансовий номер телефону відповідачки НОМЕР_2 . У договорі зазначено належний позичальниці електронний платіжний засіб НОМЕР_4.

За умовами договору сума кредиту становила 3000 грн, строк кредитування - 42 дні з 05 лютого до 18 березня 2023 року. Первинний та кожний черговий періоди користування кредитом визначено тривалістю 14 днів. Ставка «Економ» у розмірі 2 % за день застосовувалася протягом первинного періоду та наступного чотирнадцятиденного періоду після повної сплати нарахованих процентів; ставка «Стандарт» у розмірі 3 % за день - протягом інших періодів у межах строку кредитування. Погоджений графік передбачав сплату 840 грн процентів 18 лютого 2023 року, 840 грн - 04 березня 2023 року, а 18 березня 2023 року - 3000 грн кредиту та 840 грн процентів. Загальна сума процентів за графіком становила 2520 грн, загальна вартість кредиту - 5520 грн.

Наведені в описовій частині позовної заяви відомості про чотирнадцятиденний загальний строк кредиту та дату повернення 18 лютого 2023 року не відповідають змісту підписаних сторонами заявки й акцепту. Оскільки саме ці документи фіксують погоджені істотні умови правочину, суд виходить із установленого ними строку 42 дні та кінцевої дати повернення кредиту 18 березня 2023 року.

Квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що 05 лютого 2023 року за операцією № 2210560291 на платіжний інструмент VISA НОМЕР_4 перераховано 3000 грн із призначенням платежу «Видача за договором № 05.02.2023-100000523». Маскований номер платіжного інструменту в квитанції узгоджується з реквізитами картки, зазначеними відповідачкою в акцепті. Договір позивача з платіжною системою підтверджує правові та технічні підстави здійснення такої операції. Отже, факт надання кредитних коштів доведено належними та взаємопов`язаними письмовими доказами.

З наданого позивачем розрахунку та змісту позову вбачається, що 18 лютого 2023 року відповідачка сплатила 840 грн. Цю суму зараховано на погашення процентів за первинний період. Інших платежів на погашення кредитної заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 12, 13, 76 - 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а письмова форма вважається додержаною, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та він підписаний сторонами.

Частинами третьою, шостою статті 11 та статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений і підписаний у встановленому законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до договору в письмовій формі.

У постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 Верховний Суд зазначив, що договір, підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, є належним доказом укладення правочину; без отримання відповідного повідомлення та входу до особистого кабінету такий договір не був би укладений. Подібний підхід підтверджено у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25: електронний кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за умови погодження істотних умов прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Надані докази в сукупності підтверджують ідентифікацію відповідачки, узгодження нею істотних умов кредитування, підписання акцепту одноразовим ідентифікатором, перерахування кредитних коштів на зазначений нею платіжний інструмент і часткове виконання договору. Підстав сумніватися у відповідності паперових копій електронним оригіналам судом не встановлено, а заперечень щодо їх достовірності відповідачка не подала.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням.

За кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти на умовах договору (частина перша статті 1054 ЦК України). Відповідно до статей 1048, 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позику в строк та в порядку, встановлених договором, і сплатити проценти в погодженому сторонами розмірі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. У цій справі позивач заявив до стягнення лише проценти, нараховані в межах погодженого строку - з 05 лютого до 18 березня 2023 року.

За погодженим графіком загальна сума процентів за 42 дні становила 2520 грн. Після врахування сплачених відповідачкою 840 грн непогашений залишок договірних процентів становив 1680 грн. Водночас позивач, реалізуючи право розпоряджатися своїми вимогами, просить стягнути лише 1560 грн процентів. Суд не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога в заявленому розмірі 1560 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Основний борг у сумі 3000 грн відповідачкою не повернуто.

Отже, з відповідачки на користь позивача належить стягнути 4560 грн заборгованості, з яких 3000 грн - основний борг і 1560 грн - проценти за користування кредитом.

Строк виконання основного зобов`язання настав 18 березня 2023 року. Позов подано в липні 2026 року. Відповідно до статей 256, 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. Разом із тим перебіг і тривалість цього строку в спірний період визначалися з урахуванням пунктів 12 і 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, якими на час карантину та воєнного стану передбачалося відповідно продовження і зупинення перебігу строків позовної давності. Пункт 19 виключено Законом України № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 роз`яснила послідовне застосування цих перехідних положень: строк, який не сплив станом на 02 квітня 2020 року, продовжувався на час карантину та воєнного стану, а з 30 січня 2024 року його перебіг зупинився на час дії відповідного законодавчого припису. З урахуванням зазначеного на день подання позову позовна давність за вимогами, строк виконання яких настав 18 березня 2023 року, не сплила. Крім того, за частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до ухвалення рішення; такої заяви відповідачка не подавала.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено повністю, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн підлягає стягненню з відповідачки.

За пунктом 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Оскільки позов подано через підсистему «Електронний суд», позивач відповідно до частини сьомої статті 43 та частини першої статті 177 ЦПК України був зобов`язаний надіслати відповідачці копії поданих документів. Квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2145520 від 08 липня 2026 року підтверджено надсилання відповідачці реєстрованого листа з описом вкладення та загальну вартість послуги 116,58 грн. Саме ця документально підтверджена, необхідна та співмірна сума підлягає відшкодуванню. Підстав для стягнення різниці до орієнтовно заявлених 150 грн немає.

Питання про витрати на професійну правничу допомогу суд не вирішує, оскільки на час ухвалення рішення докази їх розміру та понесення не подані. Позивач не позбавлений права звернутися із заявою в порядку та строки, встановлені статтями 141, 246, 270 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 282, 354 ЦПК України, статтями 205, 207, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 05.02.2023-100000523 від 05 лютого 2023 року в розмірі 4560 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят) грн, з яких 3000 грн - основний борг та 1560 грн - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 116 (сто шістнадцять) грн 58 коп. витрат, пов`язаних із надсиланням копій процесуальних документів.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідачки. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Головуючий О. А. Шишко