Рішення № 139334517, 31.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №160/15244/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

04 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" (вул. Калинова, 53, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49087, ІК в ЄДРПОУ 37129163) до Волинської митниці (вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська обл., 44350, ІК в ЄДРПОУ 43958385) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000310/1 від 04.12.2025р. Волинської митниці;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/001116 від 04.12.2025р. Волинської митниці.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення Волинської митниці прийняті без належних правових та фактичних підстав. Вказує, що митна вартість товару визначена за основним методом за ціною договору, а до митного оформлення подано всі необхідні документи, які підтверджують ціну товару та складові його митної вартості.

Позивач вважає, що встановлені митницею розбіжності не впливають на правильність визначення митної вартості. Зазначає, що платіжні документи підтверджують оплату товару, транспортні витрати у сумі 29 240 грн визначені перевізником та повністю включені до митної вартості, а витрати на вантажно-розвантажувальні роботи враховані у складі «Forwarding fee». Також наголошує, що витрати на зберігання не передбачені частиною десятою статті 58 МК України як окрема складова митної вартості.

Крім того, позивач вважає безпідставними зауваження митниці щодо коносамента, оскільки товар постачався на умовах CIF Клайпеда, а витрати на подальше транспортування підтверджені належними документами. На думку позивача, митницею не обґрунтовано, які саме відомості про митну вартість є неповними чи недостовірними, а також не доведено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості, у зв`язку з чим оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

22.06.2026 року відповідачем подано до суду відзив на позову заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що оскаржувані рішення є законними та прийнятими в межах повноважень митного органу. Волинська митниця вказує, що під час контролю правильності визначення митної вартості за МД №25UA205050047497U2 спрацювали профілі ризику АСУР, у тому числі щодо можливого заниження митної вартості, у зв`язку з чим було проведено детальну перевірку поданих декларантом документів. За результатами такої перевірки митниця дійшла висновку, що документи містять розбіжності та не підтверджують усіх числових значень складових заявленої митної вартості.

Зокрема, відповідач посилається на неможливість належним чином ідентифікувати платіжні інструкції з оцінюваним товаром: у платіжній інструкції №1262512 зазначено проформу з датою, яка не відповідає даті, наведеній в інвойсі, а платіжна інструкція №1182544 одночасно містить посилання на інвойси LLC-16 та LLC-17, що, на думку митниці, не дозволяє визначити суму, фактично сплачену саме за оцінюваний товар. Крім того, митниця зазначає про відсутність у платіжних документах обов`язкових реквізитів, зокрема підписів відповідальних осіб платника.

Щодо транспортних та інших витрат відповідач вказує, що позивач не надав документального підтвердження правильності розподілу вартості перевезення консолідованого вантажу між окремими товарами. Також митниця посилається на участь у перевезенні третьої особи UAB «VPA Logistics», при цьому договір з нею до митного оформлення не подано. На думку відповідача, з рахунків UAB «VPA Logistics» неможливо встановити повноту включення витрат на зберігання, вивантаження, перевантаження та навантаження товару, а розрахунок №35-46 не відповідає сумі, зазначеній в інвойсі VPO30618.

Крім того, відповідач вважає неналежним поданий коносамент, оскільки він не містить підпису капітана судна або іншого представника перевізника, у зв`язку з чим, на думку митниці, не може достовірно підтверджувати обставини перевезення. Митниця також зазначає, що позивач не надав усіх додатково витребуваних документів, зокрема митної декларації країни відправлення, прайс-листів виробника, висновків щодо вартісних характеристик товару, договорів з третіми особами та виписки з бухгалтерської документації. У зв`язку з цим відповідач вважає, що застосування основного методу визначення митної вартості було неможливим, а митна вартість правомірно визначена за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до статті 59 МК України, із використанням інформації ЄАІС.

Також відповідач заперечує доводи про непроведення консультацій, зазначаючи, що консультація з декларантом проводилась у письмовій формі шляхом обміну електронними повідомленнями. З огляду на викладене Волинська митниця просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження по справі №160/15244/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬБАКОР», ідентифікаційний код юридичної особи 37129163, зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридична особа, місцезнаходження: 49087, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Калинова, будинок 53. Основним видом економічної діяльності ТОВ «АЛЬБАКОР» згідно з КВЕД є 46.39 «Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами».

22.07.2020 між MAOMING HUIZHONG AQUATIC PRODUCTS CO., LTD, як продавцем, та ТОВ «АЛЬБАКОР», як покупцем, укладено контракт №29A/2020M, предметом якого є поставка замороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів.

Пунктом 1.2 контракту передбачено, що найменування, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки розрахунків, строки відвантаження та умови поставки визначаються сторонами та зазначаються в інвойсах на відповідні партії товару.

Пунктом 2.4 контракту передбачено можливість виступу від імені продавця іншої компанії безпосереднім відправником товару за умови зазначення такої особи в інвойсі, при цьому зобов`язання продавця за контрактом залишаються незмінними.

Відповідно до інвойсу №LLC-17 від 25.06.2025 продавцем товару є MAOMING HUIZHONG AQUATIC PRODUCTS CO., LTD, покупцем ТОВ «АЛЬБАКОР». Інвойсом передбачена поставка мороженого філе тиляпії загальною вагою нетто 24 500 кг та загальною вартістю 56 350,00 доларів США на умовах CIF Klaipeda, Lithuania. Філе тиляпії розміром 150200 г визначено за ціною 2,40 долара США за 1 кг.

Згідно зі специфікацією №2 від 25.11.2025 до інвойсу №LLC-17 до митного оформлення заявлено партію товару морожене філе тиляпії 150200 г у кількості 1430 коробок, вагою нетто 7150 кг, за ціною 2,40 долара США за 1 кг, загальною вартістю 17 160,00 доларів США. Умови поставки CIF Klaipeda, Lithuania. Відправником товару зазначено UAB «VPA Logistics» за дорученням MAOMING HUIZHONG AQUATIC PRODUCTS CO., LTD.

Для здійснення митного оформлення товару 03.12.2025 до Волинської митниці подано митну декларацію №25UA205050047497U2.

За цією митною декларацією задекларовано морожене філе тиляпії (Oreochromis Niloticus), без шкіри, 30% глазуроване, 150200 г, код УКТ ЗЕД 0304610000, країна походження Китай, масою нетто 7150 кг та брутто 7968 кг.

Фактурна вартість товару становила 17 160,00 доларів США, умови поставки CIF LT Klaipeda, курс долара США 42,3342 грн, заявлена митна вартість 796 974,92 грн. Митну вартість визначено за основним методом за ціною договору.

До заявленої митної вартості включено фактурну вартість товару в сумі 726 454,87 грн, задекларовані витрати, пов`язані з експедируванням та обробкою товару, в сумі 839,30 євро, що за курсом на дату декларування становило 41 280,05 грн, а також витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України у сумі 29 240,00 грн.

Разом із митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості подано, зокрема: контракт №29A/2020M від 22.07.2020; інвойс №LLC-17 від 25.06.2025; специфікацію №2 від 25.11.2025; коносамент №155500093517 від 01.07.2025; CMR №6566 від 01.12.2025; документ Т1 №25LTLU9000121598K0 від 01.12.2025; сертифікат походження №C250506501320394 від 17.07.2025; сертифікат якості №6672502 від 25.11.2025; страховий поліс MAGZ000062 від 01.07.2025; інвойси UAB «VPA Logistics» №VPO30618 від 04.09.2025 та №VPO34561 від 01.12.2025; розрахунки №35-45 та №35-46 від 02.12.2025; рахунок перевізника №323 від 01.12.2025; довідку про транспортні витрати від 01.12.2025; договір міжнародного перевезення №10430S/2025Ф від 07.05.2025 із заявкою на перевезення.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості Волинська митниця дійшла висновку, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, у зв`язку з чим запропонувала декларанту надати додаткові документи.

На вимогу митного органу декларантом додатково надано проформу-інвойс №LLC-17 від 26.05.2025, платіжну інструкцію в іноземній валюті №1262512 від 12.06.2025 та платіжну інструкцію №1182544 від 11.08.2025.

Листом від 04.12.2025 №04/12/25_2 декларант повідомив митний орган про надання наявних додаткових документів та просив здійснити митне оформлення за заявленою митною вартістю або прийняти відповідне рішення щодо її коригування.

04.12.2025 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000310/1.

Митним органом митну вартість товару визначено за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до статті 59 Митного кодексу України.

За основу для коригування використано відомості ЕМД №25UA205050041059U1 від 21.10.2025 щодо мороженого філе тиляпії того самого виробника MAOMING HUIZHONG AQUATIC PRODUCTS CO., LTD, країни походження Китай та умов поставки CIF Klaipeda. Рівень митної вартості оцінюваного товару після здійсненого митницею коригування визначено в розмірі 3,1330 доларів США за 1 кг.

На підставі зазначеного рішення Волинською митницею оформлено картку відмови №UA205050/2025/001116 від 04.12.2025, відповідно до якої митне оформлення за МД №25UA205050047497U2 не могло бути завершено у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.

З метою випуску товару у вільний обіг 04.12.2025 позивачем подано нову митну декларацію №25UA205050047705U5 та надано гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю і митною вартістю, визначеною митним органом, у сумі 30 126,10 грн.

Правомірність рішення про коригування митної вартості та картки відмови є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вищезазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також зазначене узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 року в адміністративній справі № 803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо зауважень відповідача стосовно платіжних документів суд зазначає наступне.

У рішенні про коригування митної вартості митниця послалася на неможливість належним чином ідентифікувати платіжну інструкцію №1262512 із оцінюваним товаром, оскільки в її призначенні зазначено проформу LLC-17 від 26.05.2025, тоді як в інвойсі LLC-17 міститься посилання на проформу LLC-17 від 25.06.2025.

Разом з тим матеріали справи містять проформу-інвойс №LLC-17, фактично датовану 26.05.2025. Саме цей номер та дата проформи зазначені у платіжній інструкції №1262512 від 12.06.2025.

При цьому платіжною інструкцією №1262512 підтверджено перерахування на користь MAOMING HUIZHONG AQUATIC PRODUCTS CO., LTD 5 635,00 доларів США.

Загальна вартість товару за проформою LLC-17 становила 56 350,00 доларів США, а умовами оплати передбачено здійснення 10% попередньої оплати, що становить саме 5 635,00 доларів США.

Таким чином, номер проформи, її фактична дата, продавець, покупець, контракт та сума платежу взаємно узгоджуються. Зазначення в тексті подальшого інвойсу іншої дати проформи саме по собі не змінює ціни товару та не перешкоджає ідентифікації платежу.

Платіжна інструкція №1182544 від 11.08.2025 підтверджує перерахування продавцю 101 430,00 доларів США. У призначенні платежу прямо зазначено контракт №29A/2020M та інвойс LLC-17 від 25.06.2025 разом з інвойсом LLC-16 від 17.06.2025.

Факт того, що одним платежем здійснювалася оплата за двома інвойсами, не свідчить про іншу ціну товару за інвойсом LLC-17 та не спростовує відомостей щодо ціни, яка підлягала сплаті за ним.

При цьому митному оформленню за спірною декларацією підлягала не вся партія товару за LLC-17 загальною вартістю 56 350,00 доларів США, а її частина за специфікацією №2 7150 кг на суму 17 160,00 доларів США.

Отже, сама по собі невідповідність загальної суми банківського платежу фактурній вартості тієї частини партії, яка оформлялася за конкретною митною декларацією, не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.

Суд також враховує доводи відповідача щодо відсутності на візуальних копіях платіжних інструкцій власноручних підписів.

Разом з тим платіжні інструкції сформовані засобами системи «Інтернет-Банк», містять дані платника, отримувача, банків, рахунків, сум, призначення платежу та відмітки АТ «ПУМБ» про проведення відповідних платежів.

Положення НБУ №216 передбачає можливість оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті як у паперовій, так і в електронній формі, а форма та порядок її надання визначаються договором між користувачем та надавачем платіжних послуг. Закон України «Про платіжні послуги» також передбачає визначення форми та порядку надання платіжної інструкції договором між користувачем та надавачем платіжних послуг.

За таких обставин відсутність на роздрукованому візуальному відображенні електронної платіжної інструкції власноручного підпису сама по собі не спростовує факту здійснення платежу, який підтверджений відміткою банку про виконання операції.

Отже, наведені відповідачем зауваження щодо платіжних документів не свідчать про недостовірність ціни товару, визначеної інвойсом, специфікацією та іншими документами в їх сукупності.

Щодо транспортних витрат суд зазначає наступне.

Рахунком ТОВ «ФРОСТ ВЕЙ ТРАНС» №323 від 01.12.2025 визначено вартість перевезення консолідованого вантажу автомобілем AC7008HE/AC2957XF за маршрутом Клайпеда пункт пропуску Ягодин у сумі 77 570,00 грн та за маршрутом пункт пропуску Ягодин м. Рівне у сумі 22 430,00 грн.

Довідкою перевізника від 01.12.2025 загальну вартість перевезення до митного кордону України в сумі 77 570,00 грн розподілено між трьома партіями: за LLC-15 10 585,00 грн, за LLC-17 29 240,00 грн, за LLC-16 37 745,00 грн.

Сума зазначених складових повністю відповідає загальній вартості перевезення до митного кордону України 77 570,00 грн.

CMR №6566 підтверджує перевезення одним транспортним засобом консолідованого вантажу, до складу якого входив, зокрема, товар за LLC-17 1430 коробок філе тиляпії, 7150 кг нетто, 16 палет, із зазначеною вагою брутто 7968 кг.

Таким чином, загальна вартість перевезення підтверджена рахунком перевізника, а вартість перевезення саме оцінюваної партії товару окремою довідкою перевізника, якою вона визначена в сумі 29 240,00 грн.

Відповідачем не наведено доказів того, що зазначена перевізником вартість перевезення оцінюваного товару є недостовірною, фактично становила іншу суму або що позивач поніс додаткові транспортні витрати, які не були включені до митної вартості.

Отже, наведене зауваження не спростовує документального підтвердження транспортної складової заявленої митної вартості.

Щодо участі UAB «VPA Logistics» та витрат, пов`язаних із обробкою товару, суд зазначає наступне.

Відповідач посилається на те, що продавцем за контрактом є MAOMING HUIZHONG AQUATIC PRODUCTS CO., LTD, тоді як відправником товару з Литви є UAB «VPA Logistics».

Разом з тим пунктом 2.4 контракту №29A/2020M прямо передбачено можливість виступу іншої компанії безпосереднім відправником товару від імені продавця.

Специфікацією №2 до інвойсу LLC-17 також визначено UAB «VPA Logistics» відправником товару за дорученням MAOMING HUIZHONG AQUATIC PRODUCTS CO., LTD.

Відтак сама по собі відмінність між продавцем та особою, яка здійснювала відправлення товару з Литви, не суперечить умовам зовнішньоекономічного контракту та не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.

Щодо посилання відповідача на відсутність окремих витрат на зберігання товару суд зазначає, що сам факт датування рахунку VPO30618 04.09.2025 не є доказом фактичного нарахування позивачу окремої плати за зберігання товару.

Митницею не наведено рахунку, тарифу, договору чи іншого документа, з якого можливо було б встановити, що позивачу фактично нараховано додаткові витрати на зберігання, які підлягали включенню до митної вартості, але не були до неї включені.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України до ціни товару додаються, якщо вони не були включені до неї, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з таким транспортуванням. Водночас відповідно до частини одинадцятої цієї статті при визначенні митної вартості не допускається включення інших витрат, крім передбачених статтею.

Таким чином, висновок про наявність неврахованої складової митної вартості не може ґрунтуватися виключно на припущенні про можливе понесення витрат на зберігання.

Щодо твердження митниці про неможливість встановити повноту включення витрат на вивантаження, перевантаження та навантаження суд встановив наступне.

Інвойсом UAB «VPA Logistics» №VPO30618 від 04.09.2025 визначено послуги, надані щодо контейнера EMCU5466621 загальною вагою брутто 26 480 кг, на загальну суму 1 757,78 євро.

У ньому, зокрема, окремо зазначені Container line services, Forwarding fee, Non palletized container handling, Palletized cargo sorting during handling operation, Shrink wrapping, Trucking та інші послуги.

Отже, сам інвойс містить відомості щодо експедирування та операцій з обробки товару.

Митниця також вказала, що розрахунок №35-46 від 02.12.2025 не відповідає загальній вартості витрат, зазначеній у VPO30618.

Суд не погоджується з таким висновком.

Інвойс VPO30618 складено щодо послуг, наданих стосовно всього контейнера EMCU5466621 вагою брутто 26,480 т, та на загальну суму 1 757,78 євро.

Зокрема, Forwarding fee визначено з розрахунку 26,480 т за тарифом 3,50 євро/т та становить 92,68 євро, а послугу Non palletized container handling з розрахунку 26,480 т за тарифом 19,50 євро/т на суму 516,36 євро.

Водночас розрахунок №35-46 від 02.12.2025 складено лише щодо тієї частини товару, яка відноситься до оцінюваної партії, вагою 7,728 т.

У розрахунку застосовані ті самі тарифи: 3,50 євро/т за відповідною позицією та 19,50 євро/т за обробку непалетованого контейнера.

У результаті для 7,728 т відповідні суми становлять 27,05 євро та 150,69 євро, що відповідає даним розрахунку №35-46. Загальна сума витрат, віднесених до оцінюваної партії, становить 512,98 євро.

Таким чином, різниця між загальною сумою інвойсу VPO30618 та сумою розрахунку №35-46 обумовлена різним обсягом товару, щодо якого здійснено відповідний розрахунок: інвойс експедитора стосується всього контейнера вагою 26,480 т, тоді як розрахунок №35-46 лише частини вантажу вагою 7,728 т, яка відноситься до оцінюваного товару.

За таких обставин різниця між сумами зазначених документів не свідчить про неповноту включення відповідних витрат до митної вартості товару.

Стосовно ненадання договору між ТОВ «АЛЬБАКОР» та UAB «VPA Logistics», на який міститься посилання в рахунках останнього, суд зазначає, що саме по собі ненадання одного із додатково витребуваних документів не є безумовною підставою для незастосування першого методу.

Відповідач повинен обґрунтувати, яке саме числове значення складової митної вартості неможливо перевірити без такого документа.

Натомість характер наданих UAB «VPA Logistics» послуг, їх тарифи, загальна вартість та частина витрат, віднесена до оцінюваної партії товару, відображені безпосередньо в інвойсах VPO30618, VPO34561 та розрахунках №35-45, №35-46.

Верховний Суд у постанові від 15.02.2022 у справі №815/6768/17 наголосив, що митний орган повинен довести недостатність документів саме в їх сукупності та наявність правових підстав для відмови від застосування першого методу визначення митної вартості.

Щодо зауваження відповідача до коносамента №EGLV155500093517 суд зазначає наступне.

Митниця вказала, що коносамент не містить підпису капітана судна або іншого представника перевізника, а тому не може підтверджувати факт прийняття оцінюваного товару до морського перевезення та зазначені в ньому відомості.

Разом з тим, відповідна обставина має оцінюватися з урахуванням сукупності документів та того, чи впливає вона на можливість перевірки числового значення митної вартості.

Коносамент №EGLV155500093517 містить найменування перевізника Evergreen Line, відомості про судно EVER GIFTED, контейнер EMCU5466621, вантажовідправника MAOMING HUIZHONG AQUATIC PRODUCTS CO., LTD, одержувача LLC ALBACOR, порт завантаження Yantian, China, порт розвантаження Klaipeda, Lithuania, найменування товару, кількість 4900 коробок, вагу нетто 24 500 кг, а також відмітки «OCEAN FREIGHT PREPAID» та «FREIGHT PREPAID».

Наведені в коносаменті відомості узгоджуються зі страховим сертифікатом AIG Insurance Company China Limited, у якому зазначені той самий номер коносамента EGLV155500093517, контейнер EMCU5466621, судно EVER GIFTED та маршрут Yantian, China Klaipeda, Lithuania.

Крім того, інвойсом та специфікацією передбачені умови поставки CIF Klaipeda.

За умовами такої поставки витрати продавця на морське перевезення та страхування до визначеного порту призначення Клайпеди включаються до ціни поставки.

Таким чином, морський фрахт до Клайпеди не є витратами, які декларант повинен був повторно окремо додавати до фактурної ціни товару.

Витрати на подальше автомобільне перевезення товару від Клайпеди до місця ввезення на митну територію України підтверджені окремими документами CMR №6566, рахунком перевізника №323, довідкою про транспортні витрати та договором міжнародного перевезення №10430S/2025Ф із заявкою.

Отже, відсутність на наданій копії коносамента підпису капітана судна або представника перевізника за встановлених обставин сама по собі не підтверджує наявності розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості та не спростовує заявлену вартість товару.

Таким чином, проаналізовані митним органом обставини не підтверджують неможливості визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд також враховує посилання відповідача на ненадання декларантом усіх додатково витребуваних документів, зокрема виписки з бухгалтерської документації, прайс-листів, митної декларації країни відправлення, експертного висновку та договору з UAB «VPA Logistics».

Водночас ненадання всього переліку документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, може бути підставою для незастосування основного методу лише за умови, якщо документи, які фактично подані, є недостатніми для перевірки конкретних числових значень митної вартості.

Митний орган повинен зазначити конкретні обставини, які викликали сумнів, пояснити неможливість їх перевірки за наданими документами та визначити, які саме відомості можуть бути підтверджені додатково витребуваним документом.

Саме такого підходу дотримується Верховний Суд у справах щодо контролю митної вартості.

При цьому судом встановлено, що ціна товару визначена контрактом, інвойсом та специфікацією; зв`язок платежів із поставкою підтверджується платіжними інструкціями; транспортні витрати підтверджені рахунком та довідкою перевізника; характер і розмір витрат UAB «VPA Logistics» відповідними інвойсами та розрахунками; морське перевезення коносаментом та страховим сертифікатом.

За таких обставин ненадання всіх додатково витребуваних документів саме по собі не доводить неможливості застосування першого методу.

Щодо застосованого митницею методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 59 МК України у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена за положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Ідентичними є товари, однакові за всіма істотними ознаками, зокрема фізичними характеристиками, якістю та репутацією на ринку, країною виробництва та виробником.

При застосуванні цього методу ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу за умови ввезення таких товарів приблизно у тій самій кількості та на тому самому комерційному рівні. У разі відмінностей здійснюються відповідні коригування, які повинні ґрунтуватися на документально підтверджених даних.

Як убачається з оскаржуваного рішення, за основу для коригування митницею взято ЕМД №25UA205050041059U1 від 21.10.2025 щодо товару «морожене філе тиляпії (Oreochromis Niloticus), без шкіри, 30% глазуроване 150200 г», виробником якого також є MAOMING HUIZHONG AQUATIC PRODUCTS CO., LTD, країна походження Китай, умови поставки CIF Klaipeda.

Митниця зазначила фактурну вартість ідентичного товару 2,9 долара США за 1 кг та визначила митну вартість оцінюваного товару на рівні 3,1330 доларів США за 1 кг.

Разом з тим оскаржуване рішення не містить відомостей щодо кількості товару, оформленого за ЕМД №25UA205050041059U1, комерційного рівня відповідної операції та достатнього обґрунтування співставності кількісних і комерційних умов оцінюваної та порівнюваної партій.

Митний орган у рішенні зазначив про здійснення коригування у зв`язку з різницею в обсягах партій, однак не навів фактичного обсягу партії товару, взятої за основу, та розрахунку відповідного коригування.

Також із наведеного в рішенні розрахунку неможливо встановити, які саме транспортні та інші витрати щодо ідентичної партії враховані митницею під час забезпечення співставності двох операцій та яким чином здійснено коригування з урахуванням різниці між ними.

Відтак наведені в рішенні відомості не дають можливості перевірити дотримання митним органом усіх умов застосування методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачених статтею 59 МК України.

Верховний Суд виходить із того, що при застосуванні другорядних методів рішення про коригування митної вартості повинно містити не лише посилання на митну декларацію, взяту за основу, а й достатні відомості, які дозволяють порівняти характеристики, кількість, комерційний рівень та інші істотні умови оцінюваної і порівнюваної операцій та перевірити здійснене митницею коригування. Такий підхід, зокрема, підтверджено Верховним Судом у постановах від 05.02.2019 у справі №816/1199/15 та від 16.01.2025 у справі №160/939/24.

Отже, відповідачем не лише не доведено неможливості застосування до спірної операції основного методу за ціною договору, але й не наведено достатнього обґрунтування дотримання умов застосування обраного ним другорядного методу за статтею 59 МК України.

Суд зазначає, що встановлені митним органом окремі неточності та розбіжності у документах повинні оцінюватися не формально, а з огляду на те, чи впливають вони на можливість визначення ціни товару та числових значень складових його митної вартості.

У цій справі виявлені митницею розбіжності не спростовують визначену інвойсом та специфікацією ціну товару і не перешкоджають перевірці числових значень складових митної вартості за сукупністю наданих документів.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено наявності обґрунтованих підстав для висновку про заявлення позивачем неповних або недостовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також неможливості її визначення за основним методом.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000310/1 від 04.12.2025 прийнято без належного урахування всіх обставин, які мають значення для його прийняття, та без достатніх правових підстав, а тому воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Картка відмови №UA205050/2025/001116 від 04.12.2025 безпосередньо обґрунтована прийняттям рішення про коригування митної вартості №UA205050/2025/000310/1, що прямо зазначено в її змісті.

Враховуючи протиправність рішення про коригування митної вартості, похідна від нього картка відмови також підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «АЛЬБАКОР» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2662,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 27.04.2026 року № 2742677.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2662,40 грн. підлягає стягненню з Волинської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" (вул. Калинова, 53, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49087, ІК в ЄДРПОУ 37129163) до Волинської митниці ( вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська обл., 44350, ІК в ЄДРПОУ 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000310/1 від 04.12.2025р. Волинської митниці.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/001116 від 04.12.2025р. Волинської митниці.

Стягнути з Волинської митниці ( вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, Ковельський р-н, Волинська обл., 44350, ІК в ЄДРПОУ 43958385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альбакор" (вул. Калинова, 53, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49087, ІК в ЄДРПОУ 37129163) понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков