Рішення № 139334205, 31.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокуСправа №640/5187/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп. Луніна, 3, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, код ЄДРПОУ 38727770) до Державної аудиторської служби України (вул. Сагайдачного Петра, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 40165856) про визнання протиправною та скасування вимоги, -

УСТАНОВИВ:

11.02.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державної аудиторської служби України з вимогою:

- визнати протиправними та скасувати Вимоги Державної аудиторської служби України, викладені у пунктах 19 (в частині сум 385 752,84 грн., 5 406 322,08 грн., 21 738,20 грн., 5 625 874,80 грн.), 27, 43, 52 листа Держаудитслужби від 05.01.2022 №000500-14/110-2022 «Про усунення виявлених порушень»;

В обґрунтування позовних вимог вказано, що на виконання п. 8.8 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2021 року, відповідачем проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та його філій за період з 01.12.2017 року по 30.06.2021 року, результати якої відображенів в акті ревізії від 29.11.2021 року №05-21/4. Вподальшому, позивачем було отримано лист Державної аудиторської служби України від 05.01.2022 № 000500-14/110-2022 «Про усунення виявлених порушень». Позивач вважаючи, що вимоги даного листа, зокрема, пунктів 19, 27, 43, 52 є протиправними, а порушення, викладені в них необґрунтованими, звернувся до суду за захистом своїх прав.

06.09.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до абз.1, 4 п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276,статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

19.02.2025 зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на супровідному листі, та за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями остання передана для розгляду судді Рищенку А.Ю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 року, прийнято матеріали справи №640/5187/22 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

11.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позову від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти вимог викладених у позові, та зазначив, що на виконання пункту 8.8 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІV квартал 2021 року (в частині інспектувань) провела ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «АМПУ» за період з 01.12.2017 по 30.06.2021 (далі Ревізія), за результатами якої складено акт ревізії від 29.11.2021 № 05-21/4 (далі Акт ревізії № 05-21/4), який посадові особи підконтрольної установи, тобто ДП «АМПУ», підписали із запереченнями, на які Держаудитслужба надала обґрунтовані висновки. За результатами зазначеної Ревізії Держаудитслужба виявила порушення фінансової дисципліни, про які зазначила у пунктах 19, 27, 43 та 52 умовно-зобов`язальної частини Вимоги від 05.01.2022. За своєю суттю порушення, яке виявлено під час Ревізії, свідчить про наявність матеріальної шкоди (збитків), що не заперечується Позивачем. На обґрунтування своєї правової позиції Держаудитслужба зауважує, що вимога органу державного фінансового контролю неодноразово була предметом розгляду адміністративних справ у касаційному порядку у Верховному Суді, який за результатами розгляду аналогічних справ сформував правову позицію, відповідно до якою вимога контролюючого органу щодо усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, є обов`язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов`язки для підприємства, що було об`єктом перевірки. Враховуючи вище викладене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання п. 8.8 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на IV квартал 2021 року (в частині інспектувань) та відповідно до направлення від 07.10.2021 №1827, виданого Головою Держаудитслужби було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за період з 01.12.2017 року по 30.06.2021 року.

За результатами проведення ревізії посадовими особами Держаудитслужби було складено акт Державної аудиторської служби України від 29.11.2021 № 05-21/4 «Щодо планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства «Адміністрація морських портів України» за період з 01.12.2017 по 30.06.2021».

06.01.2020 позивачем отримано лист Держаудитслужби від 05.01.2022 № 000500-14/110-2022 з вимогами щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.

В зазначеному листі Держаудитслужби, остання вимагає від ДП «АМПУ», серед іншого:

-пункт 19 Вимоги від 05.01.2022: забезпечити відповідно до норм статей 216 229 ГК України, статей 22, 610 625 ЦК України відшкодування ТОВ «Підприємство «МАСТ-БУД» на користь ДП «АМПУ» коштів на суму 11 518 439,48 грн, 4 089 175,2 грн, 817 835,04 грн, 442 921,23 грн, 385 752,84 грн, 5 406 322,08 грн, 21 738,20 грн, 5 625 874,80 грн;

- пункт 27 Вимоги від 05.01.2022: забезпечити відповідно до норм статей 216 229 ГК України, статей 22, 610 625 ЦК України відшкодування ДП «ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ» на користь ДП «АМПУ» коштів на суму 2 097 166,69 грн;

- пункт 43 Вимоги від 05.01.2022: забезпечити відшкодування на користь ДП «АМПУ» втрати матеріальних (фінансових) ресурсів у розмірі 11 393 802,57 грн, заподіяної через списання дебіторської заборгованості за фактично надані послуги із забезпечення проведення криголамних робіт криголамом «Капітан Білоусов»;

- пункт 52 Вимоги від 05.01.2022: забезпечити відповідно до норм статей 216 229 ГК України, статей 22, 610 625 ЦК України відшкодування Військовою частиною НОМЕР_1 на користь Маріупольської філії ДП «АМПУ» коштів на суму 834 060,0 гривень.

Не погоджуючись з такими пунктами вимоги Державної аудиторської служби України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю, зокрема, здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пунктами 7, 10, 13 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право: 1) пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; 2) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; 3) при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення № 43).

Пунктом 1 Положення № 43 передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, зокрема, вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 6 Положення № 43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23).

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок № 550), акт ревізії - це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Аналіз наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та, у разі виявлення порушень законодавства, пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

У разі виявлення збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їхній розмір в установленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її відповідно до вимог законодавства, що у цій частині є обов`язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їхню наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Законність і правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки в судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їхнє стягнення, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Отже, пункти (частини) вимоги, які не вказують на розмір збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи у випадку їхнього оскарження. Водночас наявність збитків, правильність їхнього обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зазначений підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у постановах, зокрема, від 07 жовтня 2014 року в справі №21-368а14, від 14 жовтня 2014 року в справі №21-453а14, від 18 листопада 2014 року в справі №21-461а14, від 20 січня 2015 року в справі №21-601а14, від 27 січня 2015 року в справі № 21-436а14, від 10 лютого 2015 року в справі №21-632а14, від 15 квітня 2014 року в справах №№ 21-40а14, 21-63а14), від 29 травня 2017 року в справі №826/6304/16, від 23 лютого 2016 року в справі №818/1857/14.

Цю ж правову позицію послідовно підтримав Верховний Суд у постановах від 08 серпня 2019 року у справі №804/9577/13-а, від 11 грудня 2019 року №160/641/19, від 08 квітня 2020 року в справі №809/504/17, від 07 квітня 2020 року в справі №813/1984/18, від 31 березня 2020 року в справі №817/650/18, від 20 березня 2020 року в справі №814/380/17, від 12 березня 2021 року у справі №640/3186/19, від 27 травня 2021 року у справі №160/8621/19, від 17 червня 2021 року у справі №0440/6907/18, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 14 грудня 2021 року у справ №811/1203/18 та інших.

Оскаржувані в цій справі пункти вимоги відповідача указують на порушення вимог чинного законодавства, що призвели до заподіяння збитків, їхній розмір і необхідність усунення цих порушень.

Ураховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, а правильність їх обчислення має перевірятись судом, який розглядає такий позов, суд вважає, що оскаржувані пункти вимоги не породжують обов`язків, що негативно впливають на права позивача; їх захист не може бути здійснений шляхом визнання відповідних пунктів вимоги протиправними та їх скасування.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Маріупольської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (просп. Луніна, 3, м. Маріуполь, Донецька область, 87510, код ЄДРПОУ 38727770) до Державної аудиторської служби України (вул. Сагайдачного Петра, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 40165856) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко