Рішення № 139332995, 25.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

25.08.2026 Справа № 756/10644/26

Справа № 756/10644/26

Провадження № 2/756/8582/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шролик І.С.,

за участю секретаря судового засідання Венгерського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1120808 від 01.05.2020 у розмірі 21 347,06 грн, а також судові витрати - 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.05.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 1120808, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та інших платежів, передбачених договором. Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на картковий рахунок відповідача, тоді як відповідач узятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, сплати комісії та процентів у встановлений договором строк не виконав.

29.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 58-МЛ, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 21 347,06 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4 513,00 грн; прострочена заборгованість за процентами - 16 084,06 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 750,00 грн.

Рух справи

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23.06.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, а також витребувано в АТ «ОТП Банк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів у розмірі 5 000,00 грн у період з 01.05.2020 по 08.05.2020.

17.08.2026 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву. Відповідач у відзиві на позовну заяву та заяві від 24.08.2026 проти позову заперечив, зазначивши, що кредитним договором визначено строк кредитування 17 днів, кінцева дата повернення кредиту - 18.05.2020, а загальна сума за первісним графіком становила 7 875,00 грн (5 000,00 грн кредиту, 750,00 грн комісії, 2 125,00 грн процентів), тому нарахування понад цю суму потребує окремого доказування; з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється зі спливом строку кредитування; позивач не надав детального розрахунку заборгованості із зазначенням складових, періодів, ставок і правових підстав нарахування; суми, нараховані за прострочення з 24.02.2022, підлягають списанню на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України; договір відступлення права вимоги не збільшує обсягу прав нового кредитора (ст. 514 ЦК України); позовна заява фактично зареєстрована судом 18.06.2026, а не 14.04.2026, як зазначено позивачем; відповідач заявив про застосування позовної давності на підставі ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України; заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, у зв`язку з чим відповідач заявив клопотання про відмову в їх стягненні, а в разі висновку суду про необхідність їх розподілу - про зменшення їх розміру.

Від відповідача 24.08.2026 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності. Відповідач у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги не визнає та просить не розцінювати його неявку як визнання позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, судом встановлені наступні обставини та правовідносини між сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом установлено, що 01.05.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 1120808, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000,00 грн.

Договір укладено в порядку, передбаченому ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»: відповідач зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, створив особистий кабінет, указав платіжну картку, пройшов електронну ідентифікацію та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується анкетою-заявою на кредит № 1120808 від 01.05.2020 та довідкою про ідентифікацію.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на рахунок платіжної картки, зареєстрованої відповідачем в особистому кабінеті та визначеної в кредитному договорі, що підтверджується платіжним дорученням, відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором і випискою з особового рахунка.

За умовами договору кредит надано строком на 17 днів (п. 1.3), кінцева дата повернення кредиту, сплати комісії та процентів - 18.05.2020 (п. 1.4). Згідно з п. 7.1 договору він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін - з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач зобов`язань за договором належним чином не виконав: кредит, комісію та проценти у визначений договором строк не сплатив. Із суми наданого кредиту відповідачем погашено 487,00 грн, унаслідок чого прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 4 513,00 грн.

29.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 58-МЛ, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі боржників, у тому числі за кредитним договором № 1120808 від 01.05.2020. Зазначене підтверджується копією договору відступлення з додатками, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників та платіжною інструкцією про оплату за договором відступлення. Право кредитодавця відступати свої права за договором без згоди позичальника прямо передбачено п. 3.2.6 кредитного договору.

Згідно з випискою з особового рахунка заборгованість відповідача становить 21 347,06 грн, з яких: 4 513,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 16 084,06 грн - прострочена заборгованість за процентами, 750,00 грн - комісія за видачу кредиту.

01.04.2026 позивач склав та направив відповідачу претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 20299556/5018, яка залишена без задоволення.

Мотиви суду та норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно зі ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Дослідивши анкету-заяву на кредит, індивідуальну частину кредитного договору, довідку про ідентифікацію та платіжне доручення про перерахування коштів, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Мілоан» і відповідачем у передбачений законом спосіб укладено договір про споживчий кредит № 1120808 від 01.05.2020, а кредитодавець свої зобов`язання за ним виконав.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується сукупністю доказів: платіжним дорученням про перерахування коштів на верифіковану платіжну картку відповідача, відомістю про щоденні нарахування та погашення, випискою з особового рахунка [та інформацією АТ «ОТП Банк»], а також частковим погашенням відповідачем тіла кредиту на суму 487,00 грн, що об`єктивно свідчить про обізнаність відповідача з договором і про фактичне користування кредитними коштами.

Доводи відповідача про недоведеність факту отримання ним кредитних коштів спростовуються наведеними доказами. При цьому відповідач, заперечуючи проти факту укладення договору та отримання коштів, жодних доказів на спростування поданих позивачем документів суду не надав, зустрічного позову про визнання договору недійсним чи неукладеним не пред`явив.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право кредитодавця відступати свої права за кредитним договором третім особам без згоди позичальника передбачено п. 3.2.6 кредитного договору. Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні та є належним позивачем у справі.

Посилання відповідача на ст. 517 ЦК України суд відхиляє, оскільки докази переходу права вимоги (договір відступлення № 58-МЛ від 29.12.2020 з додатками, акт приймання-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників) надані позивачем суду та відповідачу разом із позовною заявою, а відповідач жодних платежів новому кредиторові не здійснював, тобто зазначена норма не звільняє його від виконання зобов`язання по суті.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлений строк. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Розмір заборгованості підтверджується випискою з особового рахунка та відомістю про щоденні нарахування і погашення за кредитним договором, у яких відображено рух коштів, дати та суми нарахувань і погашень за кожною складовою заборгованості.

Оцінюючи доводи відповідача про неможливість нарахування процентів після 18.05.2020 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, суд виходить із такого.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Водночас цей висновок застосовується з урахуванням конкретних умов відповідного договору.

За умовами п. 7.1 кредитного договору № 1120808 від 01.05.2020 договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Позивачем нараховано саме проценти за користування кредитними коштами за період фактичного користування ними в межах строку дії договору та за визначеною договором ставкою.

Крім того, відповідач, заперечуючи проти розміру заборгованості, не надав суду власного контррозрахунку, не зазначив, які саме суми та за які періоди, на його думку, нараховані безпідставно, і не подав доказів сплати заборгованості чи будь-якої її частини понад 487,00 грн, врахованих позивачем. Заперечення відповідача мають загальний характер і зводяться до незгоди з розміром заборгованості без спростування конкретних складових розрахунку.

Щодо посилання відповідача на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України суд зазначає, що ця норма стосується неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, нарахованих за прострочення виконання кредитних зобов`язань починаючи з 24.02.2022. Оскільки в цій справі неустойка (штраф, пеня) до стягнення не заявлена та у складі заборгованості відсутня, підстав для застосування зазначеної норми немає.

З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача про обмеження, встановлені ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки це обмеження стосується сукупної суми неустойки (штрафу, пені), яка позивачем не нараховувалася.

Щодо позовної давності

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Кінцевою датою повернення кредиту, сплати комісії та процентів за договором визначено 18.05.2020, отже перебіг позовної давності за вимогами позивача розпочався з 19.05.2020.

Разом із тим, законом установлено спеціальні правила щодо перебігу позовної давності в умовах карантину та воєнного стану.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин на території України діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії воєнного стану в Україні строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та неодноразово продовжувався.

З урахуванням наведеного перебіг позовної давності за вимогами позивача продовжено на строк дії карантину та воєнного стану, а тому станом на дату звернення позивача до суду позовна давність не спливла.

За таких обставин підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, немає, а заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Доводи відповідача щодо дати фактичного звернення позивача до суду (реєстрація позовної заяви 18.06.2026, автоматизований розподіл 19.06.2026) на наведений висновок не впливають, оскільки навіть за умови обчислення строку з 18.06.2026 позовна давність з урахуванням її продовження не є пропущеною.

Доводи відповідача про неотримання ним претензії від 01.04.2026 не є підставою для відмови в позові, оскільки для цієї категорії спорів обов`язкового досудового порядку врегулювання законом не встановлено, а право на звернення до суду не залежить від факту направлення чи вручення претензії. Строк виконання зобов`язання визначений договором і настав 18.05.2020, тому додаткової вимоги кредитора для виникнення обов`язку відповідача сплатити заборгованість не потрібно.

Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач довів належними, допустимими та достатніми доказами факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів відповідачу, невиконання відповідачем зобов`язань за договором, перехід до позивача права вимоги та розмір заборгованості, тоді як відповідач наведених обставин не спростував.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 1120808 від 01.05.2020 у розмірі 21347,06 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією. З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012; копію ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1408806 від 20.10.2025; копію акта наданих послуг № Д/25921 від 14.04.2026; копію детального опису наданих послуг до вказаного акта.

Згідно з актом наданих послуг № Д/25921 від 14.04.2026 адвокатом надано такі послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості - 0 год 30 хв; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год 00 хв; погодження правової позиції клієнта у справі - 0 год 30 хв; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3 год 30 хв; подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт. Загалом - 6 год 30 хв. Вартість послуг визначена договором у вигляді фіксованої суми - 8000,00 грн.

Таким чином, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу є документально підтвердженим, а тому підстав для повної відмови у їх відшкодуванні, про що просив відповідач, суд не вбачає.

Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву та в заяві від 24.08.2026 заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтувавши його типовістю спору, невеликою ціною позову, використанням стандартної форми кредитного позову, фіксованим характером гонорару та відсутністю складного доказування з боку позивача. Отже, передбачену ч. 5 ст. 137 ЦПК України умову для вирішення судом питання про зменшення таких витрат дотримано.

Вирішуючи це клопотання, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якими при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014), відповідно до якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Оцінюючи співмірність заявлених витрат у розумінні ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд виходить із того, що: справа не належить до складних, стосується стягнення заборгованості за одним споживчим кредитним договором на невелику суму та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження; обсяг фактично виконаної представником позивача роботи обмежився складенням та поданням до суду позовної заяви з додатками і клопотання про витребування доказів, значна частина змісту яких є типовою для цієї категорії справ; представник позивача участі в судових засіданнях не брав, відповіді на відзив, інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань до суду не подавав, додаткових доказів не збирав; ціна позову становить 21 347,06 грн, тоді як заявлені витрати на правничу допомогу (8000,00 грн) складають понад третину ціни позову, що не відповідає критерію співмірності; справа не має особливого значення для сторони та не викликала публічного інтересу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову, а тому клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню зі зменшенням розміру таких витрат до 5 000,00 грн, який суд вважає розумним, обґрунтованим і співмірним.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 12, 207, 256, 257, 261, 267, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1120808 від 01 травня 2020 року в розмірі 21 347,06 грн, судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик