Рішення № 139328571, 31.08.2026, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/874/26

Провадження № 2/550/660/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Литвин В.В.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (далі також позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» (далі первісний кредитор) та відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5461104, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

На підставі договору факторингу № 01.02-2/26 від 26.01.2026 право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 6 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, базовий період 30 днів, стандартна процентна ставка 0,95 % в день, комісія за надання кредиту 500,00 грн.

Згідно з додатковою угодою від 14.04.2026 суму кредитування було збільшено на загальну суму 11 000,00 грн, комісія за надання додаткового кредиту 600,00 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі, встановленому договором та додатковою угодою.

Відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, кошти не повернув, проценти за користування кредитом у встановленому порядку і розмірі не сплатив, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 40 950,64 грн заборгованості за кредитним договором та додатковою угодою до нього, з яких: 10 999,98 грн заборгованість за сумою кредиту, 24 450,66 грн заборгованість за відсотками, 5 500,00 грн заборгованість за комісією, а також судові витрати.

Ухвалою судді від 14.07.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, а також роз`яснено право сторін подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позов не подав, правом подати свої заперечення проти позовних вимог не скористався, про розгляд судом справи повідомлений належним чином.

Зокрема, на адресу суду повернувся поштовий конверт з копією ухвали про відкриття провадження у справі, надісланий судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу відповідача, яку зазначено позивачем у позовній заяві (а.с. 1) та встановлено судом у порядку, визначеному ч. 6 ст. 187 ЦПК України (а.с. 48), з відміткою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 53-56).

Таким чином, згідно з положеннями п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим про розгляд справи судом.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін сторони суду не заявляли.

З огляду на викладене, розгляд справи по суті здійснюється судом за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 5461104, який підписано електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 7 зворот-13).

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 6 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, базовий період 30 днів, стандартна процентна ставка 0,95 % в день, комісія за надання кредиту 500,00 грн.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

Згідно з додатковою угодою від 14.04.2026 суму кредитування було збільшено на загальну суму 11 000,00 грн, комісія за надання додаткового кредиту 600,00 грн.

Виконання первісним кредиторомм обов`язку щодо надання грошових коштів в сумі 8 500,00 грн відповідачу підтверджується копією довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2901 від 29.01.2026 та копією довідки ТОВ «Пейтек» № 20260129-483 від 29.01.2026 (а.с. 29 зворот-30).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором та додатковою угодою до нього станом на 26.01.2026 становить 40 950,64 грн, з яких: 10 999,98 грн заборгованість за сумою кредиту, 24 450,66 грн заборгованість за відсотками, 5 500,00 грн заборгованість за комісією (а.с. 25 зворот-29).

На підставі договору факторингу № 01.02-2/26 від 26.01.2026, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем, витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 26.01.2026 (а.с. 30 зворот-36) право грошової вимоги за кредитним договором № 5461104 від 14.04.2025 та додатковою угодою до нього перейшло до позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як встановлено судом в межах даної справи, кредитний договір та додаткова угода до нього укладені в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

На час розгляду справи судом відповідачем не надано заперечень проти позову, контррозрахунку, доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, тощо.

За нормами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Перевіривши правильність наданих розрахунків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 35 449,98 грн, що складається з 10 999,98 грн заборгованості за тілом кредиту та 24 450,00 грн заборгованості за нарахованими відсотками підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 5 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Такий висновок Верховного Суду міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15-ц.

Крім того, в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, споживче кредитування - це правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 Закону для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

При цьому, суд зауважує, що в кредитному договорі № 5461104 від 14.04.2025 та додатковій угоді до нього не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена комісія, тому умова кредитного договору про обов`язок відповідача сплатити комісію за видачу кредиту є нікчемною відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведених обставин позовна вимога про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в сумі 5 500,00 грн не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, в межах строку надання кредиту та стягнення з відповідача на користь позивача 35 449,98 грн заборгованості за кредитним договором № 5461104 від 14.04.2025, з яких 10 999,98 грн заборгованості за тілом кредиту та 24 450,00 грн заборгованості за нарахованими відсотками.

В решті позовних вимог належить відмовити у зв`язку з безпідставністю.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

35 449,98 грн х 100 / 40 950,64 грн = 86,57% (розмір задоволених позовних вимог);

2 662,40 грн х 86,57 % = 2304,84 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 512, 514, 525, 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5461104 від 14.04.2025 та додатковою угодою до нього в сумі 35 449 (тридцять п`ять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн 98 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 304 (дві тисячі триста чотири) грн 84 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», адреса місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ; ЄДРПОУ 37616221; р/р НОМЕР_1 , АТ «Отп банк», МФО 300528.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя В.В. Литвин