Рішення № 139321311, 31.08.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/2220/26

Провадження №2/944/2118/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кондратьєвої Н.А.

з участю секретаря судових засідань Шандрук А.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Представник позивача ТзОВ «ФК «Сіті Колект» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8023478 від 03.07.2025 року у розмірі 32 571,74 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8023478 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після того як відповідач здійснив реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, заповнив електронну анкету-заяву на отримання споживчого кредиту на веб-сайті первісного кредитора (https://amigo.com.ua), ТОВ «МІЛОАН» того ж дня направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти Кредитний договір у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника повного тексту договору (за обраними позичальником параметрами строку та суми кредиту). У процесі реєстрації та оформлення заявки первісний кредитор здійснив ідентифікацію позичальника (отримання її ідентифікаційних даних) та верифікацію таких даних шляхом використання засобів електронної комерції, передбачених чинним законодавством України, у тому числі шляхом підтвердження належності номера мобільного телефону позичальнику. Згідно з умовами Кредитного договору № 8023478 від 03.07.2025 року, ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти (кредит) у розмірі, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кошти та виконати інші обов`язки, передбачені договором. На виконання взятих на себе зобов`язань ТОВ «МІЛОАН» належним чином і в повному обсязі надало відповідачу кредитні кошти у сумі 5000 грн, шляхом перерахування грошових коштів на банківську картку, зазначену позичальником під час оформлення заявки на отримання кредиту, а саме: НОМЕР_1 . Таким чином, первісний кредитор повністю виконав свій обов`язок за кредитним договором, що свідчить про виникнення у позичальника відповідного грошового зобов`язання щодо повернення отриманих коштів у встановлений договором строк. Незважаючи на належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором № 8023478 та фактичне отримання відповідачем кредитних коштів, позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконав. Відповідач не повернув кредитні кошти у встановлений договором строк, не сплатив передбачені договором платежі, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання. 25.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права первісного кредитора за Кредитним договором № 8023478. Станом на дату подання даної позовної заяви заборгованість відповідача за кредитним договором № 8023478 становить 32 571, 74 грн, що складається з: тіла кредиту 5 000 грн, комісії за надання кредиту 7 190,00 грн, штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання 8000 грн. Комісія за надання кредиту була прямо передбачена умовами Кредитного договору, доведена до відома відповідача. Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому позивач просить стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

28.05.2026 року представник відповідача Зозуля А.В. через систему «Електронний суд» скерував відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості в сумі 5 000,0 грн (тіло кредиту) визнає. Заборгованість в сумі 7 190,00 грн. комісія за надання кредиту та заборгованість в сумі 8 000,00 грн. штрафні санкції, заперечує. Також відповідач заперечує стягнення з нього витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн. Розмір даних витрат є завищеним та необґрунтованим, їх розмір не є співмірним складності справи, обсягу виконаної роботи та часу, витраченого представником позивача. Відповідач ОСОБА_1 не може погодитися з законністю нарахування та стягнення з нього комісії в розмірі 7 190,00 грн., оскільки вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». Стягнення штрафних санкцій за невиконання/неналежного виконання зобов`язання у розмірі 5 000 грн. за кредитним договором № 8023478 від 03.07.2025 року в період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, оскільки підлягає списанню кредитодавцем, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Враховуючи вищенаведене, просить відмовити в позовні в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» комісії в розмірі 7 190,00 грн., штрафних санкцій в розмірі 8 000,00 грн., та витрат на правову допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Заяви, клопотання учасників справи

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

19.05.2026 року представник відповідача Зозуля А.В. подав заяву про ознайомлення із матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити у відсутності сторони відповідача.

Процесуальні дії в справі

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 12.05.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті на 26.06.2026 року.

Судове засідання 26.06.2026 року відкладено у зв`язку із перебуванням судді у відрядженні.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 25.08.2026 року (враховуючи перебування судді у відрядженні з 27.08.2026 року по 28.08.2026 року) є дата складення повного судового рішення 31.08.2026 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 03.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №8023478 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису.

Відповідно до реквізитів Договору №8023478 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію від 28.12.2022 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 922695, номер телефону позичальника НОМЕР_2

Відповідно до п.п.1.1-1.5 Договору, Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000.00 грн. Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 03.07.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 28.06.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Загальні витрати Позичальника за кредитом складають 17 410.00 грн. Денна процентна ставка складає: (17410.00 грн. / 5000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.97%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2418.52 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 22410.00 грн.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 1350.00 грн., яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 27.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Відповідно до п. 1.5.2 Договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16060.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п.1.5.3. -1.5.4 Договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн.

Відповідно до п.1.6. Договору, Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, Кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Комісія за надання кредиту нараховується Кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати Позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до Графіку платежів, а якщо відповідно до Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті в повному обсязі в першу дату платежу, строк 4 її сплати завершується в цю першу дату платежу. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується Кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів. Строк сплати Позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно Графіку платежів.

Відомістю, складеною ТОВ «Мілоан», відображені щоденні нарахування та погашення за договором №8023478 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.07.2025 року, укладеного з ОСОБА_1 .

Відповідно до платіжного доручення №156980948 від 03.07.2025 року, ТОВ «Мілоан» було перераховано ОСОБА_1 кошти на суму 5000 грн на картку НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 8023478.

25.11.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» було укладено Договір факторингу №ДО-20251125, згідно якого у відповідності до умов цього Договору, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрі боржників до цього Договору, а Фактор набуває такі Права вимоги та сплачує Клієнту Фінансування (Ціну Договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Відповідно до копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025 року, ТОВ «ФК «Сіті Колект» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №8023478 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.07.2025 року на загальну суму 20 190.00 грн, яка складається з: тіла кредиту 5 000 грн, комісії за надання кредиту 7 190,00 грн та штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання 8 000 грн.

Мотиви та оцінка суду

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання зобов`язань ОСОБА_1 за договором №8023478 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.07.2025 року, отже є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У частинах 1, 3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Зі змісту кредитного договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Судом встановлено, що відповідач належним чином своїх зобов`язань не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитним договором перед первинним кредитором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частина 1 статті 514 ЦК України зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Сіті Колект» відповідно до укладеного договору факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025 року набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №8023478 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.07.2025 року.

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні кредитних договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору, був обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, а також іншими його умовами, з чим погодився, підписавши електронним підписом кредитні документи, таким чином погодивши умови користування кредитними коштами.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі.

ТОВ «ФК «Сіті Колект» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів.

Одночасно, вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за надання кредиту в розмірі 7 190,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 1350.00 грн., яка нараховується за ставкою 27.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 27.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Відповідно до п. 1.5.2 Договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16060.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відомістю, складеною ТОВ «Мілоан», відображені щоденні нарахування та погашення за договором №8023478 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.07.2025 року, укладеного з ОСОБА_1 , в яких зазначено, що 25.11.2025 року відбулося списання комісії за надання кредиту в сумі 1350.00 грн, а відтак комісія, яку просить стягнути позивач за своєю суттю є комісією з обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

При цьому слід зазначити, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

При цьому, банк, встановивши у договорі про споживчий кредит сплату комісії, за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування), яка становить 16060.00 грн., що нараховується за ставкою 14.60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору, не зазначив за які конкретні розрахунково-касові дії чи будь-які інші послуги з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Доказів надання будь-яких послуг суду позивачем не надано.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 7190.00 грн необхідно відмовити за безпідставністю.

Окрім цього, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання в сумі 8 000 грн, суд вважає безпідставними з наступних підстав.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а нараховані, що передбачені відповідним договором, підлягає списанню кредитодавцем.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто штрафні санкції за неналежне виконання кредитного зобов`язання за укладеним договором у період воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання з відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання в сумі 8 000 грн слід відмовити.

Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 грн, а відтак сума яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за договором №8023478 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.07.2025 року становить 5 000 грн.

Судові витрати

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 408.69 грн.

Щодо вимог про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подав договір №ДО-20260202/001 про надання правничої допомоги від 02 лютого 2026 року, прайс-лист до договору про надання правничої допомоги, заявку на надання правової допомоги №12 від 10.02.2026 року, витяг №12 про надання юридичної допомоги №12 від 10.02.2026 року, які складаються з: надання усної консультації та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі заяви до суду на загальну суму 12 000 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 4000 грн.

Також, за правилами ч.1 ст. 133 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати понесені позивачем, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику у розмірі 58.59 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10-13, 19, 81, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» заборгованість за договором №8023478 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.07.2025 року у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судовий збір в розмірі 408 (чотириста вісім) гривень 69 копійок та витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів відповідачу в розмірі 58 (п`ятдесят вісім) гривень 59 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31.08.2026 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, адреса місцезнаходження: м. Київ, проспект Соборності, 30-А, офіс 321.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Кондратьєва Н.А.