Рішення № 139320306, 28.08.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 рокуСправа № 912/2052/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/2052/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПФОР", вул. Захисників Маріуполя, 41, м. Рівне, 33027

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Філіпенка Костянтина Анатолійовича, АДРЕСА_1

про стягнення 37 683,94 грн

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПФОР" (далі - ТОВ "СТЕПФОР", позивач) з вимогами Фізичної особи - підприємця Філіпенка Костянтина Анатолійовича (далі - ФОП Філіпенко К.А., відповідач) про стягнення 37 683,94 грн, з яких: 35 784,00 грн основного боргу, 450,00 грн 3% річних, 1 449,94 грн інфляційних втрат, з покладенням судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що перераховані згідно платіжної інструкції №137 від 19.02.2026 кошти в розмірі 35 784,00 грн, є переплатою понад визначену в договорі суму, підлягають поверненню як безпідставно набуті.

Ухвалою від 28.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2052/26 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи №912/2052/26 постановив здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

29.07.2026 позивач подав заяву на виконання вимог ухвали суду.

18.08.2026 позивач подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 35 784,00 грн у зв`язку з його добровільною сплатою відповідачем.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на те, що відповідач не зобов`язаний реєструвати електронний кабінет, суд направив йому ухвалу від 28.07.2026 про відкриття провадження у справі в паперовій формі.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.

Конверт із вкладенням (ухвала суду від 28.07.2026), направлений на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто органом поштового зв`язку (одержувач відсутній за вказаною адресою), що підтверджено інформацією, розміщеною на сайті АТ "Укрпошта" за трек-номером R067241680387.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду від 28.07.2026.

Повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверта з відміткою "адресат відсутній" свідчить, що ухвала не вручена з причин, які не залежать від суду, який в установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом.

Таким чином, судом вжито всіх належних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідач відзив на позов не подав, будь-яких заяв, клопотань щодо розгляду справи не заявив.

Частиною 2 ст. 178 ГПК України та ч. 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За положеннями ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За приписами ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази у справі, господарський суд встановив такі обставини.

23.01.2026 між ТОВ "СТЕПФОР" (замовник) та ФОП Філіпенко К.А. (виконавець) укладено заявку-договір №29 на перевезення насіння льону в Біг-бегах (22 шт) автомобілем ДАФ-105, держ. № НОМЕР_1 за маршрутом Кропивницький (Україна) - Шумен (Болгарія) (а.с. 6).

За умовами вказаної заявки - договору визначено:

- ставку за перевезення в розмірі 1 300 євро за курсом НБУ на день замитнення,

- терміни оплати послуг: 50% в день розвантаження + 50% в день отримання оригіналів (копії актів виконаних робіт, СMR).

Виконавцем виставлено рахунок №1/2 від 09.02.2026 на загальну суму 71 568,00 грн (а.с. 6 на звороті).

ТОВ "СТЕПФОР" оплатило 50% вартості послуг в розмірі 35 784,00 грн, про що подано платіжну інструкцію №100 від 12.02.2026 (а.с. 7).

05.02.2026 складена міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №1 на перевезення льону (а.с. 8).

11.02.2026 сторонами підписано акт виконаних робіт №1 вартістю 71 568,00 грн без претензій щодо якості виконаних робіт (а.с. 7 на звороті).

19.02.2026 ТОВ "СТЕПФОР" оплатило ФОП Філіпенко К.А. надані послуги згідно платіжної інструкції №137 від 19.02.2026 в сумі 71 568,00 грн (а.с. 8 на звороті).

07.04.2026 позивач направив відповідачу лист №06-03-2026 від 06.03.2026 на повернення помилково сплачених коштів у сумі 35 784,00 грн (а.с. 9, 10).

Відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

Наведені вище обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд враховує таке.

Статтями 11, 509, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договір та інші правочини є підставою виникнення зобов`язань, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення глави 83 ЦК України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

За змістом правового висновку Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі ст. 1212 ЦК України.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Як вже зазначено, за умовами заявки - договору погоджено ставку за перевезення та терміни оплати послуг: 50% в день розвантаження + 50% в день отримання оригіналів (копії актів виконаних робіт, СMR).

На підставі виставленого рахунку №1/2 від 09.02.2026 на загальну суму 71 568,00 грн позивач оплатив послуги в розмірі 35 784,00 грн, що становить 50% від загальної суми.

В подальшому, позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 71 568,00 грн замість 35 784,00 грн, тобто понад погоджену вартість товару.

На вимогу №06-03-2026 від 06.03.2026 позивача відповідач не повернув вказані кошти.

Отже, неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних зобов`язань має наслідком набуття відповідачем майна за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом чи договором.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 35 784,00 грн безпідставно набутих грошових коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, в ході розгляду справи позивачем надано докази сплати відповідачем коштів у розмірі 35 784,00 грн, у зв`язку з чим подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 35 784,00 грн основного боргу за відсутності предмета спору.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням сплати відповідачем основного боргу в сумі 35 784,00 грн в добровільному порядку, що підтверджено позивачем та платіжною інструкцією №26 від 07.08.2026, предмет спору у вказаній частині існував до відкриття провадження та припинив своє існування у процесі розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене та наявні докази, господарський суд закриває провадження у справі в частині стягнення 35 784,00 грн основного боргу відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, так як відсутній предмет спору в цій частині.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача 450,00 грн 3% річних (за період з 20.02.2026 по 23.07.2026) та 1 449,94 грн інфляційних втрат (за період з березня по травень 2026 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 викладено висновок щодо моменту, з якого у відповідача виникло прострочення виконання зобов`язання з повернення позивачу безпідставно отриманих коштів, за яким означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Як встановлено судом, грошові кошти в сумі 35 784,00 грн перераховані позивачем на користь відповідача поза межами їхніх договірних відносин та безпідставно отримані відповідачем 19.02.2026, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок їх повернути згідно з нормами статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на це, позивачем правильно визначено початок періоду прострочення з 20.02.2026.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

При цьому, суд враховує, що в даному випадку відповідач знав про безпідставне отримання ним указаних коштів позивача, з огляду на ненадання послуги на таку суму в межах укладеного сторонами договору перевезення. Про обставини, які б перешкоджали відповідачу з незалежних від нього причин виконати обов`язок повернути кошти, у цій справі відповідач не повідомляє.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат в розмірі 1 449,94 грн за період з березня по травень 2026 року, суд установив, що їх розмір розраховано правильно, тому вимога позивача щодо їх стягнення підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 450,00 грн за період з 20.02.2026 по 23.07.2026, нарахованих на суму боргу 35 784,00 грн, судом установлено, що сума 3% річних становить 452,94 грн, що перевищує заявлений позивачем розмір.

Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення 3% річних слід задовольнити у заявленому позивачем розмірі, а саме 450,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач наведений розрахунок не заперечив, власного контррозрахунку не подав.

За вказаних обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача 450,00 грн 3% річних та 1 449,94 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначені правильного розміру судового збору суд застосовує коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

За подання позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 3328,00 грн відповідно до платіжної інструкції №766 від 23.07.2026.

Разом з тим, враховуючи подання позову в електронній формі підлягає застосуванню коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору (3 328,00 грн * 0,8 = 2 662,40 грн).

Таким чином, переплачена сума судового збору в розмірі 665,60 грн підлягає поверненню позивачу, для чого є необхідним подати до суду відповідне письмове клопотання.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі.

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню в сумі, пропорційній до суми, щодо якої провадження у справі закрито, а саме 2 528,17 грн.

В іншій сумі судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 231, 233, 236-241, 247-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 35 784,00 грн основного боргу закрити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Філіпенка Костянтина Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕПФОР" (вул. Захисників Маріуполя, 41, м. Рівне, 33027, ідентифікаційний код 40310088) 450,00 грн 3% річних, 1 449,94 грн інфляційних втрат, а також 134,23 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230, р/р UA178999980313161206083011567, код класифікації доходів бюджету 22030101) Товариству з обмеженою відповідальністю "СТЕПФОР" (вул. Захисників Маріуполя, 41, м. Рівне, 33027, ідентифікаційний код 40310088) 2 528,17 грн судового збору, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №766 від 23.07.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати позивачу (до електронного кабінету), відповідачу (вул. Шевченка, 167, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100).

Повне рішення складено 28.08.2026.

Суддя В.Г. Кабакова