Рішення № 139320116, 28.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2026Справа № 910/1949/26За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Приватного акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 52 108, 10 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (надалі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 52 108, 10 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 27 Закону України «Про страхування», та ст. 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також договору добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

05.03.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/1949/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (надалі - третя особа).

16.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує щодо задоволення позову у повному обсязі, з посиланням на те, що при визначенні розміру страхового відшкодування підлягає врахуванню коефіцієнт фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу Toyota RAV4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказує, що 16.07.2024 на замовлення відповідача було проведено огляд вказаного транспортного засобу, а відповідно до дослідження про визначення коефіцієнта фізичного зносу №110274 від 27.02.2026 коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу станом на дату ДТП становить 0,50, що у грошовому вираженні складає 23 361, 23 грн. Також відповідач не погоджується із включенням позивачем до розміру страхового відшкодування вартості спойлерів переднього бампера на суму 21 885, 28 грн, робіт з фарбування переднього бампера на суму 2 397, 60 грн та матеріалів для його фарбування на суму 4 464, 00 грн, посилаючись на те, що зазначені елементи мають пошкодження з лівої сторони, які не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди від 27.05.2024. На підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на протокол №68209 технічного огляду транспортного засобу від 16.07.2024, у якому зафіксовано пошкодження, що не пов`язані із заявленою подією, та який підписаний довіреною особою власника автомобіля. Враховуючи виключення зазначених складових, робіт та матеріалів, відповідачем визначено розмір матеріального збитку в сумі 84 742, 39 грн, з якого вирахувано франшизу в розмірі 3 200, 00 грн та фізичний знос у сумі 23 361, 23 грн, унаслідок чого розмір страхового відшкодування визначено в сумі 58 181, 16 грн. Відповідач зазначає, що вказану суму було сплачено позивачу, а тому зобов`язання зі сплати страхового відшкодування виконано ним у повному обсязі та підстави для стягнення додатково 52 108, 10 грн відсутні.

19.03.2026 від МТСБУ, на виконання вимог ухвали суду, надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).

20.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із доводами відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог та, зокрема, зазначає, що ОСОБА_2 , з якою укладено договір добровільного страхування транспортного засобу Toyota RAV4, у 2024 році змінила прізвище на Мостова, у зв`язку з чим заява на виплату страхового відшкодування підписана вже ОСОБА_3 , при цьому йдеться про одну й ту саму особу та один і той самий транспортний засіб. Щодо посилань відповідача на наявність попередніх пошкоджень переднього бампера позивач вказує, що протокол №68209 технічного огляду транспортного засобу від 16.07.2024 є неналежним та недостовірним доказом, оскільки матеріали справи не містять підтвердження існування такого протоколу на момент прийняття відповідачем рішення про розмір страхового відшкодування, а у відповіді відповідача на досудову претензію від 22.10.2024 на вказаний протокол посилання відсутнє. Крім того, позивач посилається на повідомлення про страховий випадок, у якому ОСОБА_4 зазначив, що до моменту ДТП інших пошкоджень транспортний засіб не мав, у зв`язку з чим вважає недоведеними твердження відповідача про те, що пошкодження спойлера переднього бампера існували до ДТП від 27.05.2024. Також позивач заперечує щодо застосування відповідачем коефіцієнта фізичного зносу, вказуючи, що дослідження про визначення коефіцієнта фізичного зносу №110274 складено лише 27.02.2026, тобто вже після виникнення спірних правовідносин, здійснення відповідачем страхової виплати та звернення позивача до суду. Зазначає, що на момент визначення розміру страхового відшкодування відповідач не мав у своєму розпорядженні відповідного дослідження суб`єкта оціночної діяльності, а коефіцієнт фізичного зносу був визначений ним самостійно. Крім того, звертає увагу, що у відповіді на досудову претензію відповідач застосував коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,475, тоді як у складеному 27.02.2026 дослідженні його значення визначено вже в розмірі 0,50, що, на думку позивача, свідчить про суперечливість та необґрунтованість здійсненого відповідачем розрахунку страхового відшкодування.

Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об?єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2024 між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_2 , як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №208.23.2815142 (надалі - договір), предметом страхування за яким є транспортний засіб «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2020 року випуску.

Відповідно до умов договору, строк його дії встановлено з 22.01.2024 по 21.01.2025, страхова сума складає 1 000 000,00 грн, безумовна франшиза за ризиком «ДТП» становить 0,00 % - 0,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, у 2024 році ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_5 , що підтверджується наданими позивачем документами, зокрема, копією паспорта громадянина України на ім`я Мостової Ірини Анатоліївни, виданого 24.04.2024, у якому зазначено РНОКПП НОМЕР_3 , який співпадає з РНОКПП ОСОБА_2 , зазначеним у документах щодо укладення та виконання договору страхування, а також копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , оформленого на ОСОБА_3 . Додатково це узгоджується зі страховим актом №3.24.02759/1-2, в якому страхувальником та вигодонабувачем зазначено ОСОБА_2 з тим самим РНОКПП НОМЕР_3 . При цьому зміна прізвища страхувальника не була пов`язана зі зміною застрахованого транспортного засобу, оскільки як у договорі добровільного страхування, укладеному на ім`я ОСОБА_2 , так і в подальших документах, оформлених на ім`я ОСОБА_3 , зазначено той самий автомобіль «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є однією і тією самою особою, а оформлення частини документів щодо врегулювання страхового випадку на прізвище Мостова зумовлено виключно зміною страхувальником прізвища після укладення договору добровільного страхування.

27.05.2024 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу «Jeep Patriot», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб «Toyota RAV4» зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.06.2024 у справі №761/20903/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

30.05.2024 страхувальник звернувся до позивача із заявою, в якій просив здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної транспортному засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталась 27.05.2024.

Відповідно до рахунку-фактури №ST24014673 від 12.08.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначено в розмірі 95 058,01 грн, у тому числі вартість робіт, запасних частин та матеріалів.

З урахуванням акту огляду транспортного засобу від 29.05.2024 та рахунку-фактури №ST24014673 від 12.08.2024 страховим актом позивача №3.24.02759/1-2 від 14.08.2024 дорожньо-транспортну пригоду від 27.05.2024 визнано страховим випадком за ризиком «ДТП» та визначено страхове відшкодування в розмірі 95 058,01 грн. У вказаному страховому акті також зазначено, що страхове відшкодування визначено без урахування фізичного зносу, при значенні коефіцієнта фізичного зносу Ез = 0,0000, та за відсутності франшизи за договором добровільного страхування.

Відповідно до платіжної інструкції №68820259 від 15.08.2024 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному» суму грошових коштів у розмірі 95 058,01 грн із призначенням платежу: «Страхове відшкодування за договором страхування №208.23.2815142 від 16.01.2024 згідно з рахунком №ST24014673 від 12.08.2024».

У подальшому, 02.09.2024 під час додаткового огляду позивачем транспортного засобу було виявлено приховані дефекти, а саме: деформацію підсилювача переднього бампера, деформацію лівого кронштейна та деформацію кріплення лівої фари, що підтверджується актом огляду транспортного засобу (дефектною відомістю) від 29.05.2024, у якому окремо внесено відомості про приховані дефекти, виявлені 02.09.2024.

02.09.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному» виставлено рахунок-фактуру №ST24016081 на оплату додаткових ремонтних робіт транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на загальну суму 18 431, 26 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №68820930 від 10.09.2024 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному» 18 431, 26 грн із призначенням платежу: «Страхове відшкодування за договором страхування №208.23.2815142 від 16.01.2024 згідно з рахунками №ST24014673 від 12.08.2024 та №ST24016081 від 02.09.2024».

Отже, як убачається з матеріалів справи, у зв`язку з настанням страхового випадку позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному» фактично перераховано 113 489, 27 грн, а саме 95 058, 01 грн відповідно до платіжної інструкції №68820259 від 15.08.2024 та 18 431, 26 грн відповідно до платіжної інструкції №68820930 від 10.09.2024.

Відповідно до акта наданих послуг №2024010727 від 20.09.2024, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному», загальна вартість фактично виконаного відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 113 489, 27 грн, у тому числі 94 574, 39 грн без ПДВ та 18 914, 88 грн ПДВ.

Відповідно до полісу серії ЕР №216363916 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Jeep Patriot», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , на час настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 3 200,00 грн та лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 160 000,00 грн.

09.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. №3.24.02759-СК, у якій просив здійснити виплату страхового відшкодування в порядку суброгації за страховим випадком, що стався 27.05.2024, у розмірі 110 289, 26 грн, з урахуванням встановленої полісом франшизи в сумі 3 200, 00 грн (113 489, 27 грн (вартість відновлювального ремонту) - 3 200, 00 грн (франшиза).

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом за №19159/9124/ТС від 22.10.2024 повідомив позивача про інший визначений ним розмір страхового відшкодування. Так, відповідач зазначив, що при визначенні матеріального збитку за рахунком №ST24014673 від 12.08.2024 ним із блоку запасних частин виключено позиції 4 та 12 - спойлери переднього бампера на загальну суму 21 885, 28 грн з ПДВ, оскільки останні мають пошкодження з лівої сторони, які, за твердженням відповідача, не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди від 27.05.2024. Також із блоку робіт відповідачем виключено позицію 3 - фарбування переднього бампера на суму 2 397, 60 грн з ПДВ, а також матеріали для фарбування переднього бампера на суму 4 464, 00 грн з ПДВ, з посиланням на наявність пошкоджень лакофарбового покриття в лівій частині транспортного засобу, які, за позицією відповідача, не мають відношення до вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Отже, загальна сума виключених відповідачем із вартості відновлювального ремонту запасних частин, робіт та матеріалів склала 28 746, 88 грн (21 885,28 грн + 2 397,60 грн + 4 464,00 грн). З урахуванням наведеного, а також рахунку №ST24016081 від 02.09.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному», відповідач визначив розмір матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у сумі 84 742,39 грн. Крім того, відповідач при визначенні розміру страхового відшкодування застосував коефіцієнт фізичного зносу замінених складових транспортного засобу у розмірі 0,475, посилаючись на п.7.39(б) Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у зв`язку з чим розмір фізичного зносу визначено ним у сумі 23 361, 23 грн. Відтак відповідачем здійснено розрахунок страхового відшкодування наступним чином: 84 742,39 грн - 3 200,00 грн (франшиза) - 23 361,23 грн (фізичний знос) = 58 181,16 грн.

24.10.2024 відповідач перерахував на рахунок позивача суму грошових коштів у розмірі 58 181,16 грн, з призначенням платежу: «Страх. відш. по Дог. №ЕР216363916 від 19.08.2023, т/з Toyota RAV4, д/н НОМЕР_1 , страхове відшкодування згідно заяви №3.24.02759-СК, з ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією №33091 від 24.10.2024.

Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що позивачем у зв`язку з настанням страхового випадку фактично виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 113 489, 27 грн, розмір франшизи за полісом обов`язкового страхування становить 3 200, 00 грн, а відповідачем сплачено лише 58 181, 16 грн, позивач, не погоджуючись із виключенням відповідачем із розміру матеріального збитку 28 746, 88 грн вартості окремих запасних частин, робіт та матеріалів, а також із застосуванням фізичного зносу в сумі 23 361, 22 грн, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 52 108, 10 грн (28 746, 88 грн + 23 361, 22 грн).

Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди в межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.

Як убачається з матеріалів справи, на час настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу «Jeep Patriot», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , була застрахована відповідачем на підставі полісу серії ЕР №216363916, із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 160 000,00 грн та франшизою 3 200,00 грн.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.

У даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності, пов`язаної з експлуатацією транспортного засобу «Jeep Patriot», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , тобто особи, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану внаслідок такої дорожньо-транспортної пригоди, у межах встановленого полісом ліміту відповідальності та за вирахуванням франшизи у розмірі 3 200,00 грн, а позивач, як страховик, який здійснив виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , набув у межах фактично понесених витрат право вимоги, яке особа, якій завдано збитків, мала до особи, відповідальної за їх заподіяння, а в межах страхового покриття - до її страховика.

У зв`язку з тим, що відповідач сплатив позивачу страхове відшкодування лише в розмірі 58 181, 16 грн, тоді як позивач вважає, що з урахуванням здійсненої ним страхової виплати та встановленої полісом франшизи належний до відшкодування розмір становить 110 289, 26 грн, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 52 108, 10 грн недоплаченої суми страхового відшкодування (110 289, 26 грн - 58 181, 16 грн).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до рахунку-фактури №ST24014673 від 12.08.2024 на суму 95 058,01 грн, рахунку-фактури №ST24016081 від 02.09.2024 на суму 18 431, 26 грн та акта наданих послуг №2024010727 від 20.09.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному», загальна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 113 489,27 грн.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 113 489, 27 грн, а саме: на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосаміт на Столичному» перераховано 95 058,01 грн та 18 431, 26 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №68820259 від 15.08.2024 та №68820930 від 10.09.2024.

У свою чергу, відповідачем здійснено оплату страхового відшкодування частково в сумі 58 181,16 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №33091 від 24.10.2024. При визначенні вказаної суми відповідач виходив із розміру матеріального збитку в сумі 84 742,39 грн, з якого вирахував франшизу в розмірі 3 200,00 грн та фізичний знос замінених складових у сумі 23 361, 23 грн.

Враховуючи розмір фактично виплаченого позивачем страхового відшкодування, франшизу за полісом обов`язкового страхування в сумі 3 200,00 грн та здійснену відповідачем виплату в сумі 58 181,16 грн, позивач визначив належну до відшкодування відповідачем суму в розмірі 110 289,26 грн та, відповідно, несплачений залишок страхового відшкодування в сумі 52 108,10 грн (110 289,26 грн - 58 181,16 грн), з вимогою про стягнення якого звернувся до суду.

Щодо доводів відповідача про виключення із розміру матеріального збитку 28 746, 88 грн вартості окремих запасних частин, робіт та матеріалів, суд зазначає наступне.

Так, при визначенні розміру страхового відшкодування відповідач не прийняв до розрахунку частину вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме: вартість двох спойлерів переднього бампера на суму 21 885, 28 грн, роботи з фарбування переднього бампера на суму 2 397,60 грн та матеріали для його фарбування на суму 4 464, 00 грн, усього на загальну суму 28 746, 88 грн.

Як убачається з листа відповідача №19159/9124/ТС від 22.10.2024, підставою для виключення вказаних витрат стало те, що спойлери переднього бампера, за висновком відповідача, мали пошкодження з лівої сторони, які не відносилися до дорожньо-транспортної пригоди від 27.05.2024, а лакофарбове покриття переднього бампера в лівій частині також мало пошкодження, які відповідач визнав такими, що не пов`язані із заявленою подією. Саме з цих підстав відповідач зменшив вартість ремонту та визначив матеріальний збиток у сумі 84 742, 39 грн.

Позивач, заперечуючи проти такого зменшення, посилається на те, що під час первинного огляду транспортного засобу 29.05.2024 пошкодження переднього бампера та його спойлерів були включені до загального переліку пошкоджень без будь-яких застережень щодо їх попереднього характеру чи непов`язаності з ДТП. Так, в акті огляду зафіксовано, зокрема, подряпини та деформацію переднього бампера, а також пошкодження двох спойлерів переднього бампера.

Крім того, у відповіді на відзив позивач зазначає, що протокол №68209 технічного огляду транспортного засобу від 16.07.2024, на який відповідач послався вже під час розгляду справи, не згадувався у листі від 22.10.2024, у зв`язку з чим позивач ставить під сумнів існування такого документа на момент досудового врегулювання страхового випадку. Також позивач посилається на повідомлення про страховий випадок, у якому страхувальник зазначив, що до моменту ДТП інших пошкоджень транспортний засіб не мав.

Суд вважає наведені доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують обставин, на які посилається позивач, з огляду на наступне.

Так, із довідки Національної поліції України №3024150524116239 про дорожньо-транспортну пригоду, складеній за результатами оформлення ДТП від 27.05.2024 вбачається, що 27.05.2024 о 10 год. 55 хв. у місті Києві на площі Галицькій, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода у вигляді зіткнення транспортних засобів «Jeep Patriot», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , та «Toyota RAV4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . При цьому щодо автомобіля «Jeep Patriot» у довідці зафіксовано механічні пошкодження задньої центральної та задньої лівої частин, тоді як щодо автомобіля «Toyota RAV4» - пошкодження передньої центральної та передньої правої частин. Відомостей про пошкодження передньої лівої частини автомобіля «Toyota RAV4» зазначена довідка не містить.

Наведена локалізація пошкоджень узгоджується з установленим механізмом дорожньо-транспортної пригоди. Так, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 14.06.2024 у справі №761/20903/24 встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Jeep Patriot», під час перестроювання не надала перевагу в русі автомобілю «Toyota», який рухався у попутному напрямку тією смугою, на яку вона мала намір перестроїтися, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів. За результатами дослідження протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП, пояснень учасників та долучених фотоматеріалів судом установлено, що механічні пошкодження транспортних засобів виникли внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України.

Отже, первинними матеріалами оформлення ДТП пошкодження автомобіля «Toyota RAV4» зафіксовано, зокрема, у передній правій частині транспортного засобу.

Судом також досліджено протокол технічного огляду транспортного засобу №68209 від 16.07.2024, на який відповідач посилається на підтвердження своїх заперечень.

Разом із тим, суд зазначає, що зміст зазначеного протоколу не підтверджує правомірності виключення відповідачем із розміру матеріального збитку повної вартості спойлерів переднього бампера, а, навпаки, містить відомості, які свідчать про наявність пошкодження відповідного елемента саме в тій частині транспортного засобу, яка за матеріалами оформлення ДТП була пошкоджена внаслідок зіткнення.

Так, у основній таблиці протоколу, яка містить перелік виявлених під час огляду пошкоджень транспортного засобу, щодо спойлера переднього бампера зазначено пошкодження у вигляді подряпини правої частини. При цьому у відповідній графі щодо способу відновлення проставлено позначку про необхідність заміни цієї деталі, а не її ремонту чи фарбування.

Водночас у окремому розділі цього ж протоколу «Пошкодження, що не пов`язані із заявленою подією» щодо спойлера переднього бампера зазначено інше за локалізацією пошкодження - подряпину лівої частини.

Отже, зі змісту протоколу №68209 від 16.07.2024 вбачається, що особою, яка проводила технічний огляд автомобіля, фактично розмежовано пошкодження спойлера переднього бампера залежно від їх локалізації: пошкодження правої частини включено до загального переліку виявлених пошкоджень транспортного засобу із одночасним визначенням способу відновлення шляхом заміни деталі, тоді як саме пошкодження лівої частини окремо віднесено до пошкоджень, не пов`язаних із заявленою подією.

Наведене має істотне значення для оцінки заперечень відповідача, оскільки зафіксоване протоколом пошкодження правої частини спойлера за своєю локалізацією узгоджується з відомостями довідки Національної поліції України, відповідно до якої автомобіль «Toyota RAV4» внаслідок ДТП отримав механічні пошкодження, зокрема, передньої правої частини.

Таким чином, власним протоколом технічного огляду відповідача підтверджено наявність пошкодження правої частини спойлера переднього бампера, яке не віднесено до пошкоджень, не пов`язаних із заявленою подією, та щодо якого за результатами такого огляду визначено необхідність саме заміни відповідної деталі.

За таких обставин наявність на цьому ж елементі додаткової подряпини його лівої частини, яку відповідач відніс до пошкоджень, не пов`язаних із ДТП, сама по собі не усуває та не нівелює пошкодження правої частини спойлера, не спростовує його зв`язку із спірною дорожньо-транспортною пригодою та не усуває визначеної самим відповідачем необхідності заміни відповідної деталі.

Суд зазначає, що для виключення вартості спойлера з розміру матеріального збитку відповідач повинен був довести, що необхідність його заміни була зумовлена виключно пошкодженням лівої частини, яке не пов`язане із ДТП, тоді як пошкодження правої частини, зафіксоване в основній таблиці протоколу, саме по собі не потребувало заміни цієї деталі.

Однак таких відомостей протокол №68209 від 16.07.2024 не містить. Навпаки, безпосередньо щодо пошкодження правої частини спойлера у протоколі визначено спосіб відновлення шляхом заміни, що виключає можливість висновку про те, що необхідність заміни відповідної деталі була обумовлена виключно стороннім пошкодженням її лівої частини.

Крім того, із рахунку №ST24014673 від 12.08.2024 відповідачем виключено не певну частину вартості ремонту спойлера, пов`язану з пошкодженням його лівої частини, а повну вартість двох спойлерів переднього бампера за позиціями 4 та 12 у загальному розмірі 21 885,28 грн.

При цьому зазначені у рахунку позиції стосуються двох окремих складових переднього бампера, кожна з яких включена до рахунку як самостійна запасна частина. Водночас протокол №68209 від 16.07.2024 не містить відомостей, які б давали можливість установити, що обидві ці деталі мали виключно пошкодження, не пов`язані із заявленою подією, та що жодна з них не потребувала заміни внаслідок пошкоджень, отриманих у ДТП.

Так само відповідачем не наведено розрахунку, технічного обґрунтування чи інших доказів, які б дозволяли співвіднести кожну з двох позицій рахунку №ST24014673 від 12.08.2024 із конкретним пошкодженням, зафіксованим у протоколі №68209 від 16.07.2024, та встановити, яка саме з двох деталей відповідає пошкодженню лівої частини, віднесеному до непов`язаного із ДТП, а яка - пошкодженню правої частини, щодо якого самим протоколом визначено необхідність заміни.

Таким чином, із наданих відповідачем доказів неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між зафіксованою подряпиною лівої частини спойлера та необхідністю виключення із розміру матеріального збитку повної вартості обох запасних частин за позиціями 4 та 12 рахунку.

Відтак висновок відповідача, викладений у листі №19159/9124/ТС від 22.10.2024, про необхідність виключення повної вартості двох спойлерів переднього бампера з тієї підстави, що вони мають пошкодження з лівої сторони, не узгоджується зі змістом протоколу технічного огляду, на який сам відповідач посилається на підтвердження такого висновку.

Суд також ураховує хронологічну послідовність встановлення відповідних пошкоджень.

Так, дорожньо-транспортна пригода сталася 27.05.2024, а вже 29.05.2024, тобто через два дні після її настання, актом огляду транспортного засобу було зафіксовано пошкодження двох спойлерів переднього бампера, які зазначено як зламані, без будь-яких застережень щодо їх попереднього характеру чи непов`язаності із ДТП.

У подальшому, під час технічного огляду, проведеного 16.07.2024, також зафіксовано пошкодження спойлера переднього бампера, а саме подряпину його правої частини, та визначено необхідність заміни відповідної деталі. При цьому саме це пошкодження правої частини не віднесено у протоколі до розділу «Пошкодження, що не пов`язані із заявленою подією».

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що зафіксоване пошкодження правої частини спойлера існувало до 27.05.2024 або виникло внаслідок іншої події. Відповідачем не надано фотоматеріалів транспортного засобу до ДТП, складених до цієї події актів його огляду, матеріалів щодо попередніх страхових випадків, замовлень-нарядів, актів виконаних ремонтних робіт чи інших документів, з яких можливо було б установити наявність такого дефекту до спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Не містять матеріали справи й висновку експерта, транспортно-трасологічного, автотехнічного чи іншого дослідження із застосуванням спеціальних знань, яким за характером, локалізацією та механізмом утворення пошкоджень було б установлено, що пошкодження правої частини спойлера переднього бампера не могло виникнути внаслідок ДТП від 27.05.2024.

При цьому наявність на одній і тій самій деталі поряд із пошкодженням, отриманим унаслідок ДТП, іншого пошкодження, яке не пов`язане із страховою подією, сама по собі не є підставою для виключення повної вартості такої деталі із розміру матеріального збитку, якщо її заміна об`єктивно необхідна внаслідок пошкодження, що перебуває у причинному зв`язку із ДТП.

У даному випадку саме така обставина вбачається зі змісту протоколу №68209 від 16.07.2024: пошкодження правої частини спойлера не віднесено до сторонніх пошкоджень, воно відповідає за локалізацією передній правій зоні пошкодження автомобіля, зафіксованій матеріалами ДТП, та щодо нього визначено спосіб відновлення шляхом заміни деталі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що протокол №68209 від 16.07.2024, на який посилається відповідач, не підтверджує наявності підстав для виключення із розміру матеріального збитку повної вартості двох спойлерів переднього бампера. Навпаки, зазначений документ підтверджує наявність пошкодження правої частини спойлера, яке узгоджується із зафіксованою матеріалами ДТП передньою правою зоною пошкодження автомобіля та для усунення якого самим відповідачем визначено необхідність заміни відповідної деталі.

При цьому відповідачем не доведено ані того, що необхідність такої заміни була обумовлена виключно пошкодженням лівої частини спойлера, не пов`язаним із ДТП, ані того, що обидві включені СТО до рахунку №ST24014673 від 12.08.2024 деталі мали виключно сторонні пошкодження та не потребували заміни внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак зазначення відповідачем у листі №19159/9124/ТС від 22.10.2024 про наявність пошкоджень спойлерів з лівої сторони, які не відносяться до ДТП, не є достатньою фактичною та правовою підставою для виключення із розміру матеріального збитку повної вартості двох спойлерів переднього бампера в сумі 21 885, 28 грн, оскільки наявність окремого стороннього пошкодження лівої частини не спростовує зафіксованого цим же протоколом пошкодження правої частини спойлера та встановленої за результатами технічного огляду необхідності заміни відповідної деталі.

Щодо виключення відповідачем із розміру матеріального збитку вартості робіт з фарбування переднього бампера в сумі 2 397, 60 грн та матеріалів для його фарбування в сумі 4 464, 00 грн, суд зазначає таке.

Як установлено судом, актом огляду транспортного засобу від 29.05.2024 безпосередньо зафіксовано пошкодження переднього бампера у вигляді подряпин та деформації. Отже, наявність після ДТП пошкоджень самого переднього бампера, у тому числі його зовнішньої поверхні, підтверджується матеріалами справи.

При цьому зазначене узгоджується з відомостями матеріалів оформлення ДТП, відповідно до яких автомобіль «Toyota RAV4» отримав механічні пошкодження передньої центральної та передньої правої частин.

Водночас із листа №19159/9124/ТС від 22.10.2024 вбачається, що відповідач, пославшись на непов`язаність із ДТП пошкодження лакофарбового покриття саме в лівій частині переднього бампера, виключив із розрахунку не вартість усунення цього конкретного пошкодження, а повну вартість робіт з фарбування переднього бампера в сумі 2 397,60 грн та повну вартість матеріалів для його фарбування в сумі 4 464,00 грн.

Разом із тим, із наведеного відповідачем обґрунтування не вбачається, з яких підстав наявність окремого пошкодження лакофарбового покриття лівої частини бампера виключає необхідність його фарбування у зв`язку з іншими пошкодженнями цього ж елемента, зафіксованими після ДТП.

Так, відповідачем не доведено, що подряпини та деформація переднього бампера, зафіксовані актом огляду від 29.05.2024, не потребували проведення фарбувальних робіт. Не надано також доказів того, що роботи з фарбування та відповідні матеріали у повному обсязі були необхідні виключно для усунення пошкодження лівої частини бампера, яке відповідач вважає не пов`язаним із ДТП.

При цьому рахунок №ST24014673 від 12.08.2024 передбачає фарбування переднього бампера як єдину ремонтну роботу та визначає загальну вартість матеріалів для її виконання без розподілу таких витрат між правою, центральною та лівою частинами бампера.

Отже, із самого рахунку неможливо виокремити певну частину вартості фарбування, яка стосувалася б виключно лівої частини переднього бампера. Водночас відповідачем не надано власного технічного розрахунку, калькуляції чи іншого доказу, який би дозволяв визначити, яка саме частина із 2 397,60 грн вартості робіт та 4 464,00 грн вартості матеріалів припадає на усунення пошкодження, не пов`язаного із ДТП.

Таким чином, відповідач фактично поширив свій висновок про непов`язаність із ДТП окремого пошкодження лакофарбового покриття лівої частини бампера на всю роботу з його фарбування та на всі використані для цього матеріали, не обґрунтувавши, чому підтверджені матеріалами справи пошкодження інших частин цього ж бампера не потребували виконання відповідних робіт.

Суд зазначає, що для виключення повної вартості відновлювальних робіт з фарбування бамперу відповідач мав довести, що необхідність їх виконання була зумовлена виключно пошкодженням стороннього походження та не перебувала у причинному зв`язку з пошкодженнями, отриманими внаслідок ДТП.

Разом із тим належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання відповідача на непов`язаність із ДТП пошкодження лакофарбового покриття лівої частини переднього бампера не є достатньою підставою для виключення із розміру матеріального збитку повної вартості його фарбування та відповідних матеріалів, оскільки матеріалами справи підтверджено пошкодження самого переднього бампера внаслідок ДТП, тоді як відповідачем не доведено, що витрати в сумі 2 397,60 грн та 4 464,00 грн були понесені виключно у зв`язку з усуненням стороннього пошкодження його лівої частини.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

У даному випадку відповідач, заперечуючи проти визначеного позивачем розміру страхового відшкодування, посилається на те, що частина включених до вартості відновлювального ремонту пошкоджень не пов`язана із дорожньо-транспортною пригодою від 27.05.2024, та саме з цієї підстави виключив із розрахунку 21 885,28 грн вартості двох спойлерів переднього бампера, 2 397,60 грн вартості робіт з його фарбування та 4 464,00 грн вартості матеріалів для фарбування.

Отже, оскільки непов`язаність зазначених пошкоджень із ДТП наведена відповідачем як самостійна підстава для зменшення розміру страхового відшкодування, саме відповідач повинен довести не лише факт стороннього походження конкретних пошкоджень, а й те, що відповідні витрати у заявленому ним до виключення розмірі не були необхідними для усунення наслідків ДТП.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: « 8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були».

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд ураховує, що дорожньо-транспортна пригода сталася 27.05.2024, а вже 29.05.2024 актом огляду транспортного засобу зафіксовано пошкодження переднього бампера у вигляді подряпин та деформації, а також окремо зазначено два спойлери переднього бампера як зламані. Будь-яких застережень про те, що такі пошкодження існували до ДТП або виникли за інших обставин, акт огляду не містить.

Крім того, протоколом технічного огляду №68209 від 16.07.2024, на який посилається сам відповідач, щодо спойлера переднього бампера у загальному переліку пошкоджень зафіксовано подряпину його правої частини та визначено спосіб відновлення шляхом заміни деталі. Водночас у окремому розділі «Пошкодження, що не пов`язані із заявленою подією» зазначено інше пошкодження цього елемента - подряпину його лівої частини.

Таким чином, зміст протоколу не підтверджує висновку про непов`язаність пошкодження спойлера переднього бампера із ДТП у цілому, а, навпаки, свідчить про розмежування двох різних за локалізацією пошкоджень: пошкодження правої частини, щодо якого визначено необхідність заміни деталі, та пошкодження лівої частини, яке віднесено до сторонніх. При цьому саме передня права частина автомобіля «Toyota RAV4» зафіксована матеріалами оформлення ДТП як одна із зон його пошкодження.

Разом із тим, відповідач виключив із розрахунку повну вартість двох спойлерів переднього бампера в сумі 21 885,28 грн, не довівши, що обидві включені СТО до рахунку деталі мали виключно пошкодження стороннього походження та не потребували заміни внаслідок спірної ДТП. Не наведено відповідачем і доказів, які б дозволяли співвіднести кожну з двох позицій рахунку з конкретним пошкодженням, зазначеним у протоколі №68209, та встановити, що необхідність їх заміни була зумовлена саме пошкодженнями, не пов`язаними із заявленою подією.

Аналогічно щодо фарбування переднього бампера суд ураховує, що актом огляду від 29.05.2024 безпосередньо зафіксовано подряпини та деформацію самого переднього бампера. Водночас відповідач, пославшись на непов`язаність із ДТП пошкодження лакофарбового покриття його лівої частини, виключив із розрахунку повну вартість фарбування в сумі 2 397,60 грн та повну вартість матеріалів у сумі 4 464,00 грн.

При цьому відповідачем не доведено, що фарбування переднього бампера та використання відповідних матеріалів у повному обсязі були зумовлені виключно пошкодженням його лівої частини та не були необхідними для усунення подряпин і деформації бампера, зафіксованих після ДТП. Не надано також розрахунку, калькуляції чи іншого технічного обґрунтування, яке б дозволяло відокремити частину вартості робіт і матеріалів, пов`язану зі стороннім пошкодженням, від витрат, необхідних для відновлення пошкоджень, спричинених ДТП.

Отже, сама по собі наявність на спойлері та передньому бампері окремих пошкоджень лівої частини, віднесених відповідачем до таких, що не пов`язані із заявленою подією, не підтверджує наявності підстав для виключення повної вартості відповідних деталей, робіт та матеріалів, оскільки матеріалами справи одночасно підтверджено наявність інших пошкоджень цих же елементів, які відповідають зоні пошкодження автомобіля внаслідок ДТП.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та більш вірогідними доказами наявності підстав для зменшення розміру матеріального збитку на 28 746,88 грн.

Відтак виключення відповідачем із розрахунку матеріального збитку вартості двох спойлерів переднього бампера в сумі 21 885,28 грн, робіт з фарбування переднього бампера в сумі 2 397,60 грн та матеріалів для його фарбування в сумі 4 464,00 грн, усього на суму 28 746,88 грн, суд визнає необґрунтованим.

Крім цього, суд відхиляє доводи відповідача щодо правомірності врахування фізичного зносу складових транспортного засобу «Toyota RAV4» та зменшення у зв`язку з цим розміру страхового відшкодування на 23 361, 23 грн, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на момент настання страхового випадку, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та майну третьої особи.

Статтею 29 зазначеного Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Порядок визначення фізичного зносу транспортного засобу та його складових урегульовано Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3.9 Методики фізичний знос зумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу внаслідок експлуатаційного зносу його складників та може визначатися у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики для складників легкових колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує семи років, значення коефіцієнта фізичного зносу за загальним правилом приймається таким, що дорівнює нулю. Відступ від указаного правила допускається лише за наявності передбачених Методикою обставин, зокрема у випадках інтенсивної експлуатації транспортного засобу, попереднього відновлення ремонтом складових частин кузова, кабіни чи рами, наявності корозійних руйнувань, деформацій та інших прямо визначених Методикою умов.

Як убачається з матеріалів справи, автомобіль «Toyota RAV4» виготовлений у 2020 році, тоді як дорожньо-транспортна пригода сталася 27.05.2024. Отже, на момент настання страхового випадку строк експлуатації автомобіля безумовно не перевищував семи років, а тому за відсутності належно встановлених виняткових обставин коефіцієнт фізичного зносу його складових мав прийматися таким, що дорівнює нулю.

Таким чином, саме на відповідача, який посилається на наявність підстав для відступу від загального правила та застосування ненульового коефіцієнта фізичного зносу, покладається обов`язок доведення конкретних обставин, передбачених пунктом 7.39 Методики.

На підтвердження таких заперечень відповідачем надано дослідження про визначення коефіцієнта фізичного зносу №110274 від 27.02.2026, складене суб`єктом оціночної діяльності Береговим В.М.

Із зазначеного дослідження вбачається, що строк експлуатації автомобіля «Toyota RAV4» станом на 27.05.2024 визначено у 3,75 року, фактичний пробіг - 53 659 км, а коефіцієнт фізичного зносу - 0,50.

Суд зазначає, що сам по собі факт складення відповідного дослідження у 2026 році не є достатньою підставою для його відхилення, оскільки визначення окремих показників станом на минулу дату не виключається.

Водночас відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодний доказ не має для суду наперед встановленої сили, а тому наданий відповідачем документ підлягає оцінці з точки зору його належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку з іншими доказами у справі.

Із дослідження №110274 від 27.02.2026 вбачається, що безпосередній огляд транспортного засобу при його складенні не проводився, а коефіцієнт фізичного зносу визначено на підставі наявних у оцінювача даних.

Однією з передбачених пунктом 7.39 Методики підстав для застосування коефіцієнта фізичного зносу до автомобіля, строк експлуатації якого не перевищує семи років, є встановлення факту попереднього відновлення ремонтом складових частин кузова, кабіни або рами.

Водночас із дослідження №110274 від 27.02.2026 не вбачається, що до ДТП від 27.05.2024 відповідні складові автомобіля «Toyota RAV4» піддавалися відновлювальному ремонту.

Матеріали справи також не містять доказів проведення такого ремонту, зокрема актів виконаних робіт, рахунків, замовлень-нарядів чи інших документів, які б підтверджували зазначену обставину.

Отже, передбачена пунктом 7.39 Методики підстава для застосування ненульового коефіцієнта фізичного зносу у зв`язку з попереднім ремонтом транспортного засобу відповідачем не доведена.

При цьому встановлена судом наявність окремих пошкоджень автомобіля, які не перебувають у причинному зв`язку з ДТП від 27.05.2024, сама по собі не свідчить про те, що такі складові раніше відновлювалися ремонтом. Наявність пошкодження та факт проведення попереднього відновлювального ремонту є різними за своїм змістом обставинами, а тому не можуть ототожнюватися при вирішенні питання про застосування пункту 7.39 Методики.

Не підтверджується матеріалами справи і наявність ознак інтенсивної експлуатації транспортного засобу.

Так, відповідно до дослідження №110274 фактичний пробіг автомобіля за 3,75 року експлуатації становив 53 659 км, тоді як наведений у тому ж дослідженні середньорічний нормативний пробіг складає 17,5 тис. км.

Отже, нормативний пробіг автомобіля за 3,75 року становить приблизно 65 625 км (17 500 км х 3,75), що не лише не є меншим удвічі порівняно з фактичним пробігом, а навпаки - перевищує фактично зафіксований пробіг у 53 659 км.

Таким чином, наведені самим відповідачем вихідні дані не підтверджують експлуатацію автомобіля в інтенсивному режимі та не свідчать про наявність відповідної підстави для застосування ненульового коефіцієнта фізичного зносу.

Окремо суд звертає увагу на непослідовність розрахунків відповідача щодо самого значення такого коефіцієнта.

Так, під час досудового врегулювання страхового випадку у листі №19159/9124/ТС від 22.10.2024 відповідач виходив із коефіцієнта фізичного зносу 0,475, у зв`язку з чим визначив суму фізичного зносу в розмірі 23 361, 23 грн та саме на цю суму зменшив страхове відшкодування.

Натомість у дослідженні №110274 від 27.02.2026, на яке відповідач посилається вже під час розгляду справи, коефіцієнт фізичного зносу визначено у розмірі 0,50.

При цьому ані саме дослідження, ані інші матеріали справи не містять пояснення причин такої розбіжності та не дають можливості встановити, на підставі яких вихідних даних під час врегулювання страхового випадку відповідачем було визначено саме коефіцієнт 0,475.

Отже, дослідження від 27.02.2026 не лише не підтверджує належним чином існування передбачених пунктом 7.39 Методики фактичних підстав для застосування фізичного зносу, але й не підтверджує саме того значення коефіцієнта, яке фактично було використане відповідачем при визначенні розміру страхового відшкодування у жовтні 2024 року.

Саме по собі здійснення математичного розрахунку коефіцієнта фізичного зносу не є достатнім для його застосування. Передумовою такого розрахунку щодо транспортного засобу, строк експлуатації якого не перевищує семи років, є доведення фактичного існування хоча б однієї із передбачених пунктом 7.39 Методики обставин, які допускають відступ від загального правила про нульове значення коефіцієнта.

Таких обставин відповідач належними, допустимими та більш вірогідними доказами не довів.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для застосування до складових автомобіля «Toyota RAV4» коефіцієнта фізичного зносу, відмінного від нуля, а тому зменшення відповідачем належної до виплати суми страхового відшкодування на 23 361, 23 грн є необґрунтованим.

При визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем, суд виходить із суми 110 289,26 грн, визначеної позивачем з урахуванням передбаченої полісом франшизи.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем частково виконано обов`язок зі сплати страхового відшкодування шляхом перерахування позивачу 58 181,16 грн.

Отже, несплачена відповідачем частина страхового відшкодування становить 52 108,10 грн (110 289,26 грн - 58 181,16 грн).

Зазначена сума складається з 28 746,88 грн вартості спірних деталей, робіт та матеріалів, які відповідач необґрунтовано виключив із розрахунку матеріального збитку, та 23 361,22 грн несплаченої частини страхового відшкодування, що залишилася внаслідок безпідставного врахування відповідачем фізичного зносу замінених складових транспортного засобу.

Підстав для зменшення страхового відшкодування на 28 746,88 грн судом не встановлено, оскільки виключення відповідних витрат із розрахунку матеріального збитку визнано необґрунтованим.

Також відсутні підстави для зменшення страхового відшкодування на суму фізичного зносу, оскільки відповідачем не доведено існування передбачених Методикою обставин, які б зумовлювали застосування ненульового коефіцієнта фізичного зносу до спірного транспортного засобу.

При цьому суд ураховує, що відповідачем розмір фізичного зносу визначено у сумі 23 361,23 грн, тоді як виходячи з розрахунку, покладеного позивачем в основу позову, відповідна складова несплаченої суми становить 23 361,22 грн.

Зазначена різниця у 0,01 грн зумовлена вихідними даними розрахунків сторін. Так, загальна вартість фактично здійсненого відновлювального ремонту автомобіля «Toyota RAV4» становила 113 489, 27 грн, а встановлена полісом франшиза - 3 200, 00 грн, у зв`язку з чим арифметично розмір страхового відшкодування після вирахування франшизи становив би 110 289, 27 грн.

Водночас позивач при зверненні до суду визначив розмір належного до компенсації страхового відшкодування у сумі 110 289,26 грн та, з урахуванням сплачених відповідачем 58 181,16 грн, заявив до стягнення 52 108,10 грн.

Відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Отже, суд визначає належну до стягнення суму виходячи саме з розрахунку, покладеного позивачем в основу заявлених вимог, а саме: 28 746, 88 грн + 23 361, 22 грн = 52 108,10 грн.

Доказів сплати відповідачем позивачу решти страхового відшкодування у розмірі 52 108, 10 грн матеріали справи не містять та відповідачем у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, таких доказів суду не надано.

За таких обставин, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, досліджених доказів у їх сукупності та відсутності доведених підстав для зменшення розміру страхового відшкодування на вартість спірних деталей, робіт і матеріалів та на суму фізичного зносу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 108,10 грн несплаченої частини страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними у залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити у суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Отже, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 52 108, 10 грн страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (03062, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65, ідентифікаційний код 30115243) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (04073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 22, ідентифікаційний код 36086124) 52 108 (п`ятдесят дві тисячі сто вісім) грн 10 коп. страхового відшкодування та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А. Карабань