Рішення № 139320115, 19.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2026Справа № 910/3284/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волкрафт» (Столичне шосе, буд. 100, корпус 1, поверх 4, офіс №1-403 м. Київ, 03045; ідентифікаційний код 40513962)

до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» (вул. Світлицького, буд. 35, прим. 108/4, офіс 2, м. Київ, 04215; ідентифікаційний код 00152566)

про стягнення 10 034 049, 70 грн,

та за зустрічним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» (вул. Світлицького, буд.35, прим. 108/4, офіс 2, м. Київ, 04215; ідентифікаційний код 00152566)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волкрафт» (Столичне шосе, буд. 100, корпус 1, поверх 4, офіс №1-403 м. Київ, 03045; ідентифікаційний код 40513962)

про визнання недійсними договору та меморандумів,

Представники сторін:

від позивача: Синяк Дмитро Віталійович

від відповідача: Опанасик Владислав Володимирович

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача (Відповідача за зустрічним позовом)

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Волкрафт» (далі за текстом - ТОВ «Волкрафт», Позивач) з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» (далі за текстом - ПСГП «Мир», Відповідач) про стягнення 10 034 049,70 грн заборгованості за надані послуги по договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 23/04/21СГ-3 від 23.04.2021 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування заявлених вимог, Позивач зазначає, що ним надано Відповідачу послуги з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, за які Відповідач не розрахувався, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Заперечуючи щодо зустрічного позову, Позивач вказує, що до моменту виникнення між сторонами даного судового спору Відповідачем не висловлювалися заперечення по суті надання послуг за Договором, умовами якого на момент його укладення, конкретної суми, з якої можна визначити або передбачити, що його ціна перевищує 20 000 грн (існуюче обмеження в статуті).

Умови пункті 1.3 укладених між сторонами меморандумів визначають орієнтовні площі по визначеним цінам і не містять жодного зобов`язання Відповідача замовити послуги на ці площі.

При цьому, Позивач звертає увагу суду, що визнання правочину недійсним без застосування наслідків його недійсності не може відновлювати порушене на думку Відповідача право та суперечить завданням господарського судочинства, що свідчить про обрання Відповідачем неефективного способу захисту.

2. Стислий виклад позиції Відповідача (Позивача за зустрічним позовом)

Заперечуючи щодо первісного позову, Відповідач вказує, що Договір з урахуванням додаткових угод, а також три меморандуми укладено керівником Відповідача з перевищенням повноважень та без згоди Загальних Зборів товариства, що суперечить статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України.

Крім того, Відповідач звертає увагу суду на те, що подані Позивачем докази у якості надання Відповідачу послуг з оренди містять недоліки та дефекти (підписані від імені Відповідача особою, яка не уповноважена на таке підписання, містять посилання на інший договір, який відсутній між сторонами даного спору), що фактично підтверджує ненадання Позивачем належних та допустимих доказів існування у Відповідача заявленого до стягнення боргу.

Зазначене вище стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом, в якому Відповідач просить суд визнати недійсним укладений між сторонами Договір з урахуванням долученої до позову додаткової угоди та три меморандуми.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 04.05.2026.

20.04.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява від 17.04.2026, в якій ПСГП «Мир» просить суд: визнати недійсним з моменту укладення Договір; Меморандум про співпрацю від 23.04.2021; Меморандум № 2 про співпрацю від 10.09.2021; Меморандум № 3 про співпрацю від 04.01.2022; Додаткову угоду № 3012/22-2 від 30.12.2022.

20.04.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 зустрічну позовну заяву прийнято до свого провадження суддею Пукасом А.Ю., розгляд якої вирішено здійснювати спільно з первісним позовом 04.05.2026.

28.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

04.05.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про призначення судової експертизи.

04.05.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

04.05.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

У підготовчому засіданні 04.05.2026 судом продовжено строк підготовчого провадження на підставі частини 3 статті 177 ГПК України, у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 01.06.2026.

У підготовчому засіданні 01.06.2026 судом відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про призначення судової експертизи. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 01.06.2026.

У підготовчому засіданні 01.06.2026 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 29.06.2026.

У судовому засіданні 29.06.2026 судом оголошено перерву до 13.07.2026.

У судовому засіданні 13.07.2026 судом оголошено перерву до 10.08.2026.

У судовому засіданні 10.08.2026 представник Позивача просив суд задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного, представник Відповідача заперечив щодо задоволення первісного позову, просив суд задовольнити зустрічний позов, суд керуючись частиною 2 статті 219 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) враховуючи складність справи відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 19.08.2026.

В судовому засіданні 19.08.2026 судом відповідно до статті 240 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2021 між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 23/04/21СГ-3 (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку (далі - Техніка), а також зобов`язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а Орендар зобов`язується прийняти у тимчасове володіння Техніку та користування під керуванням екіпажу (водія) Орендодавця і зобов`язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.

Пунктом 1.2 Договору, визначено, що узгоджений перелік техніки зазначається у Додатку № 1 до даного Договору оренди, який Сторони підписують не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку передачі Техніки в оренду.

Відповідно до пункту 3.1 Договору техніка має бути доставлена та передана Орендодавцем і прийнята Орендарем у місце та дату, вказану Орендарем у письмовому повідомленні на електронну пошту Орендодавця walcraft2017@gmail.com. Повідомлення має бути не пізніше 10-ти діб до планової дати передачі Техніки.

Попередньо представник Орендаря проводить огляд запропонованої Орендодавцем техніки і погоджує передачу в оренду по кожній одиниці Техніки.

Передача Техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі по кожній одиниці техніки, де зазначається балансова вартість Техніки, ПІП водія, дані посвідчення (пункт 3.4 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору розмір щомісячної орендної плати визначатиметься Сторонами в Акті прийому-передачі виконаних робіт/послуг (оренда сільськогосподарської техніки) (надалі по тексту «Акт») і розраховуватиметься виходячи із ціни за 1 (один) гектар (надалі «га»), та фактичного виробітку за такий місяць.

Відповідно до пункту 4.3 Договору Орендар сплачує щомісячну орендну плату за цим Договором шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати оформлення Акту на підставі виставленого рахунку-фактури. Рахунок дійсний та підлягає оплаті протягом 5 (п`яти) банківських днів. У випадку порушення терміну оплати у зазначений строк, рахунок анулюється та виставляється новий по курсу НБУ на дату його оформлення з урахуванням вимог пункту 1.10 Меморандуму про співпрацю (надалі - Меморандум).

Пунктом 4.4 Договору визначено, що ціна за 1 га виробітки орендованою Технікою погоджена Сторонами в Меморандумі про співпрацю, що є невід`ємною частиною даного Договору. Ціна передбачена в українській валюті - гривні еквівалентно в доларах США та підлягає сплаті по Курсу перерахунку (на 23.04.2021 року 1 долар США по курсу НБУ - 28,0642 грн.)*.

* За умовами даного Договору «Курс перерахунку» - курс гривні по відношенню до долару США, встановлений НБУ на дату оформлення рахунку-фактури, виставленого по даному Договору, за даними, що опубліковані на сайті http://minfm.com.ua/.

Сума Договору визначатиметься сумою гривневих платежів, здійснених Орендарем у відповідності з умовами даного Договору, виходячи із врахування ціни за 1 га виробітки орендованою Технікою, та фактичного виробітку площі, протягом усього строку дії даного договору (пункт 4.5 Договору).

Відповідно до пункту 7.1 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

30.12.2022 між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено додаткову угоду № 3012/22-2 до Договору, відповідно до умов якої пункт 7.1 Договору викладено у наступні редакції: «Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором».

Крім того, з матеріалів позовної заяви вбачається, що між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено наступні Меморандуми про співпрацю.

Меморандум про співпрацю від 23.04.2021, пунктом 1.3 якого визначено, що сторони дійшли згоди щодо видів сільськогосподарських робіт для виконання яких, техніка передається в оренду, вартості окремих видів сільськогосподарських робіт та їх орієнтовного але мінімального обсягу (у гектарах), а саме: обприскування, мінімальна площа (кількість гектарів) - 500 з договірною вартістю робіт з розрахунку на 1 га, еквівалент в доларах США - 9.

Пунктом 1.4 вказаного меморандуму визначено, що загальний розмір орендної плати за користування технікою, яку Орендар зобов`язується сплатити Орендодавцю, буде залежати від фактичної площі (га), на якій будуть виконані сільськогосподарські роботи та буде визначений сторонами за формулою, наведеною в пункті 1.2 Меморандуму, виходячи із вихідних даних (вид робіт і їх вартості), наведених в пункті 1.2 Меморандуму.

Загальний розмір орендної плати буде зафіксований сторонами в Актах приймання - передачі послуг оренди.

Пунктом 1.10 вказаного меморандуму визначено курс 1 долара США до курсу НБУ - 28,0642 грн станом на 23.04.2021.

Згідно пункту 2.1 Меморандуму, він набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Меморандумом та Договором.

Меморандум № 2 про співпрацю від 10.09.2021, пунктом 1.3 якого визначено, що сторони дійшли згоди щодо видів сільськогосподарських робіт для виконання яких, техніка передається в оренду, вартості окремих видів сільськогосподарських робіт та їх орієнтовного але мінімального обсягу (у гектарах), а саме:

- збір врожаю, мінімальна площа (кількість гектарів) - 500 з договірною вартістю робіт з розрахунку на 1 га, еквівалент в доларах США - 72;

- мульчування, мінімальна площа (кількість гектарів) - 500 з договірною вартістю робіт з розрахунку на 1 га, еквівалент в доларах США - 14, 4;

- дискування, мінімальна площа (кількість гектарів) - 500 з договірною вартістю робіт з розрахунку на 1 га, еквівалент в доларах США - 21.

Пунктом 1.10 вказаного меморандуму визначено курс 1 долара США до курсу НБУ - 26,7072 грн станом на 10.09.2021.

Всі інші пункти Меморандуму про співпрацю від 10.09.2021 є аналогічними вказаним вище пунктам Меморандуму про співпрацю від 23.04.2021.

Меморандум № 3 про співпрацю від 04.01.2022, пунктом 1.3 якого визначено, що сторони дійшли згоди щодо видів сільськогосподарських робіт для виконання яких, техніка передається в оренду, вартості окремих видів сільськогосподарських робіт та їх орієнтовного але мінімального обсягу (у гектарах), а саме: внесення мінеральних добрив, мінімальна площа (кількість гектарів) - 1 000 з договірною вартістю робіт з розрахунку на 1 га, еквівалент в доларах США - 8.

Пунктом 1.10 вказаного меморандуму визначено курс 1 долара США до курсу НБУ - 27,2781 грн станом на 04.01.2022.

Всі інші пункти Меморандуму про співпрацю від 04.01.2022 є аналогічними вказаним вище пунктам Меморандуму про співпрацю від 23.04.2021.

Пунктами 1.1 вказаних меморандумів визначено, що їх основним предметом є співпраця сторін для належного виконання Договору, а пунктами 1.10 також погоджено, що у разі зміни на 5% офіційного курсу долара США на день здійснення оплати Орендарем Орендодавцю за оренду техніки у порівнянні з офіційним курсом долара США до гривні на дату виставлення відповідного рахунку, договірна вартість виконання робіт у розрахунку за 1 га з ПДВ підлягає перегляду, коригуванню та визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості послуг виражених у доларах США на офіційний курс гривні до долара США, який буде встановлений Національним банком України згідно сайту www.minfin.com.ua на день оплати.

Додатковою угодою № 2502/22-2 від 25.02.2022 року до Договору сторони додали пункт 7.11., яким передбачили можливість здійснення електронного документообігу за Договором № 23/04/21СГ-3.

Звертаючись до суду з первісним позовом, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за Договором в розмірі 8 498 803, 88 грн, на підтвердження чого надано:

- рахунок на оплату № 6 від 28.02.2023 на суму 1 439 746,44 грн;

- акт надання послуг № 6 від 28.02.2023 на суму 1 439 746,44 грн;

- рахунок на оплату № 10 від 31.03.2023 на суму 198 347,54 грн;

- акт надання послуг № 9 від 31.03.2023 на суму 198 347,54 грн;

- рахунок на оплату № 15 від 30.04.2023 на суму 139 688,75 грн;

- акт надання послуг № 15 від 30.04.2023 на суму 139 688,75 грн;

- рахунок на оплату № 21 від 31.05.2023 на суму 2 600 410,76 грн;

- акт надання послуг № 21 від 31.05.2023 на суму 2 600 410,76 грн;

- рахунок на оплату № 26 від 30.06.2023 на суму 380 285,63 грн;

- акт надання послуг № 28 від 30.06.2023 на суму 380 285,63 грн;

- рахунок на оплату № 31 від 31.07.2023 на суму 698 954,90 грн;

- акт надання послуг № 36 від 31.07.2023 на суму 698 954,90 грн;

- рахунок на оплату № 63 від 24.10.2023 на суму 3 041 369,86 грн;

- акт надання послуг № 68 від 24.10.2023 на суму 3 041 369,86 грн.

Дослідивши вище перелічені акти надання послуг, судом встановлено, що останні підписані сторонами за допомогою ЕЦП (протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису). Водночас, такі акти в графі підпису від імені Замовника містять особу підписана - директор ОСОБА_2, в той час як фактично ЕЦП від імені Замовника накладено ОСОБА_4.

Також, Позивачем долучено до позовну Акти приймання - передачі техніки від 27.03.2023, 11.07.2023, від 22.05.2023, від 26.06.2023, від 11.10.2023, від 13.10.2023, від 14.10.2023 та від 15.10.2023, підписані сторонами.

Судом встановлено, що Акт приймання - передачі техніки від 27.03.2023 в графі підпису сторони Орендаря «директор ОСОБА_2» містить фізичний підпис, всі інші акти підписані від імені Орендаря за допомогою ЕЦП ОСОБА_4.

Акт звірки взаємних розрахунків за 3 квартал 2024 року за Договором, яким зафіксовано борг Відповідача в розмірі 9 606 167, 47 грн підписано сторонами за допомогою ЕЦП (протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису), зі сторони Замовника ОСОБА_3 (новим директором Відповідача).

Позивач стверджує, що за фактом надання послуг за Договором Позивач здійснив реєстрацію податкових накладних: від 28.02.2023 № 3 на суму 1 439 746, 44 грн.; від 31.03.2023 № 3 на суму 198 347, 54 грн.; від 30.04.2023 № 2 на суму 139 688, 75 грн.; від 31.05.2023 № 3 на суму 2 600 410, 76 грн.; від 30.06.2023 № 3 на суму 380 285, 63 грн.; від 31.07.2023 № 5 на суму 698 954, 90 грн.; від 24.10.2023 № 23 на суму 3 041 369,8 6 грн.

Позивач стверджує, що Відповідач не виконав свої зобов`язання у відповідності до вимог Договору № 23/04/21СГ-3 та не сплатив Позивачу вартість наданих послуг у сумі 8 498 803,88 грн (в т.ч. ПДВ - 1 416 467, 31 грн) протягом 5 банківських днів з дати оформлення актів наданих послуг, яка є у складі боргу, визначеного сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період 3 квартал 2024.

Позивач 10.02.2026 направив на юридичну адресу Відповідача вимогу про виконання зобов`язань за Договором з новими рахунками (з перерахунком згідно курсу долара США станом на 05.02.2026 року), які отримані Відповідачем 17.02.2026 однак станом на дату звернення до суду з позовом, борг не сплачено.

09.02.2026 Позивач направив зазначені вимогу про виконання зобов`язань за Договором з новими рахунками (з перерахунком згідно курсу долара США станом на 05.02.2026), підписані КЕП, на електронну пошту Відповідача, що зазначена в ЄДР - ІНФОРМАЦІЯ_3 та електронну пошту Відповідача, визначену пунктом 7.3 Договору - ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому, судом встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань офіційною електронною адресою Відповідача є - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідач звертає увагу суду на наступне:

- додаток № 1 до Договору містить підпис від імені Орендаря, який схожий на підпис директора Позивача;

- долучені до позову Акти надання послуг, підписані зі сторони Відповідача особою ОСОБА_4, яка не є директором товариства;

- долучені до позову розрахунки від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023 та від 31.05.2023 містить посилання на договір, який був укладений з іншою особою (ТОВ «Агросистем Інвест Україна») та не стосується предмету позову;

- акти приймання-передачі техніки від 27.03.2023, від 22.05.2023, від 26.06.2023, від 11.07.2023, від 11.10.2023, від 13.10.2023, від 14.10.2023 та від 15.10.2023 містить посилання на договір, який був укладений з іншим орендарем (ПСП «Перемога») та не стосується предмету позову, а також з огляду на їх підписання (окрім акту від 27.03.2023) від імені ПСП «Мир» особою, повноваження якої на підписання актів не підтверджені - ОСОБА_4;

- розрахунки ТОВ «Волкрафт» від 28.02.2023 та від 31.03.2023 містять печатку ПСП «Мир», яка не використовувалась з лютого 2022 (підтверджується іншими документами, зокрема, Додатковими угодами від 25.02.2022 та від 30.12.2022 до Договору, Актом приймання-передачі техніки від 27.03.2023);

- підписи ОСОБА_2., проставлені на Договорі, Меморандумах, Акті приймання-передачі техніки від 27.03.2023, Розрахунках по оренді від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023 та від 31.05.2023 містять суттєві візуальні розбіжності.

Окрім викладеного вище, враховуючи звернення Відповідача до суду із зустрічним позовом, останній звертає увагу суду на те, що Договір, Додаткова угода № 3012/22-2 від 30.12.2022, Меморандум № 1, Меморандум № 2, Меморандум № 3, як єдиний цілісний правочин, вчинено з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, оскільки було відсутнє волевиявлення ПСП «Мир» на їх укладення, а отже не створюють права та обов`язки для відповідача, не підлягали і не підлягають виконанню.

При цьому, Відповідач посилається на положення статті 44 - 46 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Відповідно до підпункту 2 пункту 8.2.3 статуту ПСП «Мир» директор підприємства приймає рішення про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) Підприємством на суму, що не перевищує 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

За змістом підпункту 10 пункту 8.1.4 статуту ПСП «Мир» виключно Загальні збори вирішують питання про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) Підприємством на суму, що перевищує 20 000 гривень 00 копійок.

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 10 034 049,70 грн з орендної плати, яка становить більше 20 000 грн - суми на яку міг бути вчинений правочин директором Відповідача. При цьому, укладаючи спірний договір сторони одразу розуміли (могли проявити розумну обачність), що його ціна виходить за встановлені статутом Відповідача обмеження і для укладення спірного договору мала бути отримана згода Загальних Зборів Відповідача.

Як зазначалося вище, згідно пункту 4.4 Договору ціна за 1 гектар виробітки орендованою технікою погоджена сторонами в Меморандумі про співпрацю, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Враховуючи положення пунктів 1.3 Меморандумів № 1, 2 та 3 ціна Договору становила:

- Меморандум № 1 з мінімальною ціною 4 500 дол. США, що за курсом долара США до гривні на 23.04.2021 - 28,0642 грн/ 1 дол. США, становило 126 288, 90 грн;

- Меморандум № 2 з мінімальною ціною 53 700 дол. США, що за курсом долара США до гривні на 23.04.2021 - 26,7072 грн/ 1 дол. США, становило 1 434 176, 64 грн;

- Меморандум № 3 з мінімальною ціною 8 000 дол. США, що за курсом долара США до гривні на 23.04.2021 - 27,2782 грн/ 1 дол. США, становило 218 225, 60 грн.

Зазначене також підтверджує вчинення Договору зі сторони Відповідача з перевищенням повноважень, визначених пунктом 8.2.3. Статуту.

Додатково, Відповідач вказує, що вартість майна, яке є предметом спірного правочину та перелік якого визначено сторонами Додатком № 1, значно більша ніж встановлені Статутом і статтею 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» обмеження, що відповідно свідчить про перевищення повноважень директора товариства при укладенні спірних договорів оренди та є порушенням вимог частини 3 статті 92 ЦК України.

Крім того, Відповідач звертає увагу суду на те, що Договір є припиненим 31.12.2021 у зв`язку із закінченням строку, оскільки укладення 30.12.2022 додаткової угоди та викладення пункту 7.1 в новій редакції не свідчить про поновлення дії такого Договору на 2023 рік оскільки неможливо поновити строк припиненого договору.

Зазначене вище стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом, в якому Відповідач просить суд визнати недійсними з моменту укладення Договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 23/04/21СГ-3 від 23.04.2021, Меморандум про співпрацю від 23.04.2021, Меморандум № 2 про співпрацю від 10.09.2021, Меморандум № 3 про співпрацю від 04.01.2022, Додаткову угоду №3012/22-2 від 30.12.2022 до Договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 23/04/21СГ-3 від 23.04.2021, вчинені між Позивачем та Відповідачем оскільки останні не відповідають вимогам частин першої, третьої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України.

Заперечуючи щодо доводів Відповідача, Позивач у відповіді на відзив зазначає, що умови Договору не передбачали на момент його укладення, конкретної суми, з якої можна визначити або передбачити, що його ціна перевищує 20 000 грн.

Умови пункту 1.3 Меморандуму № 1, Меморандуму № 2 та Меморандуму № 3 визначають орієнтовні площі по визначеним цінам і не містять жодного зобов`язання Відповідача замовити послуги на ці площі.

Відтак, на момент укладення Договору, Меморандуму № 1, Меморандуму № 2 та Меморандуму № 3 сторони не мали даних, які б хоч якось визначали, що його сума перевищує ціну в 20 000 грн, а тому директор Відповідача діяв в рамках наданих йому повноважень та не потребував для здійснення правочину згоди загальних зборів учасників.

Позивач стверджує, що Відповідач протягом дії Договору року отримував від Позивача послуги, сплачував їх, зокрема, здійснив оплату для погашення заборгованості вже після подачі позову до суду і з іншою особою на посаді директора (13.02.2026 року) і в нього не виникало жодних питань щодо укладеного Договору, актів надання послуг, які в різні періоди були підписані сторонами. Однак вже в межах судового провадженні Відповідач зазначає, що взагалі не визнає факту надання йому послуг, за які чомусь сплатив кошти, що сам визнає.

Позивач зазначає, що не ознайомлювався зі статутом Відповідача, а ЄДР містило тільки інформацію про наявність обмежень без визначення обмежень щодо вчинення правочинів більше 20 000 грн.

Що стосується підпису директора Орендаря на Додатку № 1 до Договору Позивач зазначає, що підпис директора ОСОБА_1 був помилково здійснений на місці, де мав би бути підпис директора ОСОБА_2. При цьому Відповідач поставив на цьому підписі свою печатку і ніяк не зауважив, що підпис був здійснений помилково, а сам додаток 1 до Договору не є документом, який підтверджує передачу техніки, а є лише документом, який містить перелік техніки, що має передаватися для виконання умов Договору.

Що стосується долучених до позову актів приймання-передачі техніки, Позивач вказує, що дійсно в таких актах сторони помилково зазначили, що вони складалися згідно умов договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 23/04/21СГ-2 від 23.04.2021 року, який ніколи не укладався між Позивачем та Відповідачем.

Позивач повідомляє, що нумерація договору в цих актах була зазначена з технічною помилкою, однак кожен з цих актів містить реквізити Відповідача з підписом КЕП головного бухгалтера Відповідача та електронною печаткою Відповідача.

Крім того, Позивач зазначає, що розрахунки по оренді с/г техніки за лютий 2023 - травень 2023 містять посилання на договір №11012023-01 від 11.01.2023, що також свідчить про допущенні при їх складанні технічні помилки. Водночас, такі розрахунки містять підпис директора ОСОБА_2. та печатку Відповідача, а визначені суми розрахунків відповідають сумам актів наданих послуг за Договором.

Підсумовуючи викладене, Позивач стверджує, що визначені Відповідачем недоліки, які стосуються документації в частині виконання Договору жодним чином не спростовуються факт існування заборгованості за Договором оскільки матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків за період 3 квартал 2024 за підписом директора Відповідача ОСОБА_3.

У якості спростування доводів Відповідача в частині того, що укладена 30.12.2022 додаткова угода фактично продовжувала строк припиненого договору Позивачем долучено до відповіді на відзив додаткову угоду № 2812/21-2 від 28.12.2021, відповідно до пункту 1.1 якої сторонами погоджено строк дії Договору до 31.12.2022.

Заперечуючи щодо доводів та аргументів Позивача, у поданій до суду відповіді на відзив Відповідач наполягає на тому, що ціна послуг за Договором у визначеному законом порядку не погоджувалась в силу чого відсутні підстави для стягнення заявлених позовом коштів у судовому порядку.

Дефектний документ, в тому числі первинний документ, не може створювати правових наслідків, навіть якщо він містить підписи та/або печатки сторін.

Що стосується заперечень Позивача щодо заявлених Відповідачем зустрічних позовних вимог, окрім тих, що вже описані судом вище, Позивач у поданому відзиві зазначає, що визнання правочину недійсним без застосування наслідків його недійсності не може відновлювати порушене на думку Відповідача право та суперечить завданням господарського судочинства оскільки є неефективним способом захисту.

При цьому ж сторона Відповідача звертає також увагу суду, що особливість орендних правовідносин унеможливлює повне застосування двосторонньої реституції. Так, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 17.04.2025 року у cправі № 910/9652/23 зазначила, що фактичне користування майном за договором оренди робить неможливою двосторонню реституцію: орендодавець надає послуги, які вже спожиті, а орендар отримує результат користування майном.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором оренди та надання послуг.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 798 ЦК України договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Як встановлено судом вище, Договір укладено між Позивачем, від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_1 та Відповідачем від імені та в інтересах якого діяв - ОСОБА_2

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 44 Закону України «Про товариство з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» визначено, що законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.

Як встановлено судом вище, відповідно до підпункту 2 пункту 8.2.3. статуту ПСП «Мир» директор підприємства приймає рішення про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) Підприємством на суму, що не перевищує 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

За змістом підпункту 10 пункту 8.1.4. статуту ПСП «Мир» виключно Загальні збори вирішують питання про вчинення правочинів (укладення договорів), що вчиняються (укладаються) Підприємством на суму, що перевищує 20 000 гривень 00 копійок.

З пункту 1.1 Договору вбачається, що користування сільськогосподарською технікою є платним, а згідно пункту 4.1 Договору розмір орендної плати розраховується виходячи із ціни за 1 га та фактичного виробітку за місяць.

При цьому, згідно пункту 4.4 Договору ціна за 1 га виробітку орендованою технікою погоджена сторонами в Меморандумі про співпрацю, який є невід`ємною частиною Договору.

Відтак, укладаючи Договір сторонами не погоджено як таку вартість оренди техніки, водночас зазначено формулу її нарахування - виходячи із вартості 1 га виробітку, вартість якого в свою чергу сторонами погоджено шляхом укладання трьох Меморандумів.

На підставі встановленого судом вище та враховуючи заперечення Відповідача, суд вказує, що такими Меморандумами сторонами одночасно погоджено вартість 1-го гектару виконання робіт із зазначенням мінімальних обсягів такого замовлення (кількість гектарів).

Так, укладаючи Меморандуми сторонами погоджено та встановлено вартість орендної плати, в залежності від виду робіт:

- Меморандум про співпрацю від 23.04.2021 - 4 500 доларів США, що еквівалентно до курсу НБУ станом на дату його укладання (28,0642 грн) становить 126 288,90 грн;

- Меморандум № 2 про співпрацю від 10.09.2021 - 53 700 доларів США, що еквівалентно до курсу НБУ станом на дату його укладання (26,7072 грн) становить 1 434 176,64 грн.;

- Меморандум № 3 про співпрацю від 04.01.2022 - 8 000 доларів США, що еквівалентно до курсу НБУ станом на дату його укладання (27,2782 грн) становить 218 225,60 грн.

Відтак, в сукупності та окремо укладеними між сторонами Меморандумами, які є невід`ємною частиною Договору перевищуються сума 20 000 грн., а враховуючи відсутність доказів схвалення таких правочинів вищим органом Відповідача - Загальними Зборами як на момент їх укладання так і в ході їх виконання, останні укладені директором Відповідача всупереч положенням підпункту 2 пункту 8.2.3, підпункту 10 пункту 8.1.4 статуту ПСП «Мир», частини 4 статті 44 Закону України «Про товариство з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю».

Згідно з положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої та другої статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу (частина друга статті 99 ЦК України).

Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути «правління», «дирекція» тощо (частина четверта статті 99 ЦК України).

Виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав (рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010).

Отже, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи. Виконавчим органом товариства є директор (або правління, дирекція тощо), який вирішує всі питання, пов`язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу.

За змістом частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, абзац перший частини третьої статті 92 ЦК України встановлює обов`язок органу управління юридичної особи діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Водночас абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України регулює діяльність товариства в особі свого органу управління у відносинах із третіми особами та встановлює правило, за яким у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили (презумпція повноцінності всіх дій директора у правовідносинах з третіми особами).

Винятком із цього правила є випадок, коли третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Доведення цього факту покладається на юридичну особу.

З наведеного слідує, що правочин, вчинений органом управління юридичної особи з перевищенням повноважень, може бути визнаний недійсним з підстав, визначених частиною першою статті 203, частиною першою статті 215 ЦК України лише за умови, що третя особа-контрагент знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень.

Таким чином, в силу частини третьої статті 92 ЦК України для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, навіть якщо відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона (третя особа), вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Отже, під час вирішення спорів про визнання правочинів недійсними з підстав перевищення повноважень органом або особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, необхідним є встановлення обставин щодо добросовісності / недобросовісності поведінки третьої особи. Зокрема, предметом доказування має бути обставина стосовно того, чи знала третя особа про відсутність в органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або, проявивши розумну обачність, повинна була знати про це. Обов`язок доведення цих обставин покладається на юридичну особу.

Дана правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 03.12.2025 у справі № 914/768/22.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вирішуючи питання щодо обізнаності контрагента з повноваженнями органу управління юридичної особи, суди мають враховувати презумпцію достовірності відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, включаючи дані про обмеження представництва юридичної особи.

Так, частиною четвертою статті 89 ЦК України встановлено, що до Єдиного державного реєстру вносяться відомості, зокрема, про органи управління.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (абзац перший частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Пунктами 7 та 9 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до основних принципів державної реєстрації віднесені принцип об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, а також принцип відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи, зокрема дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (частина друга статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (частина третя статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Системне тлумачення статті 92 ЦК України з приписами статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» свідчить про намір законодавця убезпечити третіх осіб від внутрішніх негараздів та конфліктів всередині юридичної особи.

З огляду на це добросовісний контрагент відповідної юридичної особи має право розраховувати та покладатися на правдивість відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, в тому числі щодо обсягу повноважень керівника юридичної особи.

У цьому і розкривається сутність презумпції достовірності внесених до Єдиного державного реєстру відомостей, реалізація якої покладає на юридичну особу ризики неповідомлення / неповного повідомлення державного реєстратора про наявні обмеження службових осіб заявника, і наслідки невиконання заявником цих вимог не можуть покладатися на контрагента.

Отже, ознайомлення контрагента юридичної особи з інформацією з Єдиного державного реєстру про цю юридичну особу, зокрема стосовно обсягу повноважень директора, можна вважати проявом розумної обачності в контексті з`ясування повноважень керівника юридичної особи на представництво її інтересів. Негативні наслідки, спричинені неповідомленням / неповним повідомленням державного реєстратора про наявні обмеження повноважень посадових осіб (органів управління) заявника, а також відображенням у Єдиному державному реєстрі недостовірних (неповних) відомостей про юридичну особу, покладаються на юридичну особу та не можуть покладатися на її контрагента.

В силу викладеного, судом в межах розгляду даної справи встановлено, що згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Відповідача станом на 23.04.2021, 10.09.2021, 04.01.2022 вбачається, що керівником станом на вказані дати був ОСОБА_2, із обмеженнями представництва згідно статуту.

Зазначений запис не став підставою для звернення з проханням до контрагента з метою ознайомлення Позивача з текстом статуту Відповідача з метою з`ясування обсягу повноважень керівника останнього з метою належного виконання умов Договору, в частині яких сторонами укладалися меморандуми.

Крім того, враховуючи положення частини 2 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» та перелік майна, визначеного додатком № 1 до Договору, Позивач мав розуміти, ризики передачі останнього та мав припускати, що ціна користування таким майном (наприклад трактори John Deere кількості 13-ти штук) може перевищувати 50 % чистих активів товариства та як мінімум перевищує обмеження в 20 000 грн, враховуючи ринкової вартості експлуатації такого майна.

В силу викладеного, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог Відповідача за зустрічним позовом в частині визнання недійсним, укладених між сторонами Меморандумів укладених в межах виконання Договору.

Натомість підстави для визначення недійсним Договору з таких же підставі суд не вбачає можливим, оскільки фактично сторонами у тексті Договору не погоджено вартість послуг, що не позбавляє сторін можливості укладати подальші меморандуми або з дотриманням межі 20 000 грн або ж шляхом отримання згоди Загальних Зборів товариства.

Зазначене вище, фактично нівелює заявлені Позивачем вимоги за первісним позовом в частині стягнення плати, яку фактично заявлено на підставі недійсних правочинів (меморандумів), які згідно частини 1 статті 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В цій частині суд також вважає, що вимога Відповідача про визнання недійсною додаткової угоди до Договору підлягає задоволенню оскільки фактично остання укладена задля продовження строку дії Договору на умовах існуючих на момент її укладення меморандумів, фактично і укладалась з метою виконання меморандумів. Відтак, враховуючи заявлення такої вимоги Відповідачем, суд вважає, що така додаткова угода позбавлена своєї суті оскільки без укладених меморандумів сторони не уклали б такої додаткової угоди.

При цьому, судом враховано, що дійсно як вірно зазначає сторона Відповідача, надана Позивачем первинна документація по Договору має багато недоліків, то посилання не на той договір, то підписання такої документації начебто бухгалтером Відповідача.

Зазначене фактично не впливає на вже здійснені судом висновки, однак суд вважає необхідним зазначити, що пунктом 8.2.7 статуту Відповідача визначено, що будь які фінансові документи можуть підписуватися двома особами: Директором (або заступником Директора) та Головним бухгалтером, а якщо посада Головного бухгалтера вакантна, то Директором підприємства одноосібно.

В даному випадку, матеріали справи не містять доказів наявності повноважень у особи ОСОБА_4 підписувати Акти надання послуг за Договором в межах спірних правовідносин та здійснювати це одноосібно.

Судом враховано, що неналежне виконання внутрішньої діяльності товариства (Відповідача) не може покладати додаткові зобов`язання на сторону Позивача, однак в сукупності зазначеного та дослідженого, суд не вбачає підстав дійти висновку, що послуги за Договором Позивачем дійсно були надані Відповідачу на заявлену до стягнення суму в силу визначених сукупності недоліків.

Посилання Позивача на часткову оплату таких послуг жодним чином не спростовує здійснених судом висновків та не свідчить про те, що такі оплати здійснено саме в межах спірних правовідносин (лютий 2023 - жовтень 2023) оскільки в призначенні платежу платіжних інструкцій № 527979631 від 13.02.2026 та № 527979627 від 06.02.2026 відсутні посилання на це, а судом не може виключатися надання Позивачем послуг поза межами спірного періоду, по яким і здійснено оплату.

Верховним Судом неодноразово наголошувалось, що суд, який розглядає справу має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Захист цивільних прав - це передбачені способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у відповідних статтях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10. 2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 14).

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Але це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи вимоги первісного позову, суд вважає заявлені Позивачем за зустрічним позовом вимоги ефективними та такими, що спрямовані на забезпечення прав юридичної особи в частині встановлення у неї відсутності обов`язку виконання договірного зобов`язання, про що наразі просить Позивач.

Вимога про застосування реституції направлена на відновлення прав учасників цього правочину, які існували до моменту його вчинення; відповідна вимога може бути заявлена не тільки стороною правочину, але й іншою зацікавленою особою; учасниками реституції є сторони недійсного правочину.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 №912/1550/22.

Водночас, фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним (нікчемним) унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК України, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Адже позивач де-факто отримав у користування орендоване майно і таке користування вже ним реалізоване, водночас відповідач отримав плату (яка у зазначений спосіб є насправді компенсацією вартості того, що одержав позивач за користування об`єктом оренди) за погодженою сторонами ціною, яка є дійсною на момент звернення орендаря з позовом про таке відшкодування, а законодавець не передбачив можливості здійснення односторонньої реституції.

Отже, специфіка правовідносин за договором оренди полягає в тому, що здійснити подвійну реституцію в разі недійсності (нікчемності) такого правочину, зважаючи на закладений у частині 1 статті 216 ЦК України зміст, у спірних правовідносинах із дотриманням принципів рівноправності, пропорційності, справедливості неможливо.

Таким чином, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір є недійсним з моменту його вчинення, а зобов`язання (права та обов`язки) за цим недійсним (нікчемним) правочином - припиняються на майбутнє (що узгоджується зі змістом вимог статті 236 ЦК України).

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 910/9652/23, а зазначеним спростовуються заперечення Позивача в цій частині.

Суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем належними та допустимими докази доведено укладення меморандумів керівником його керівником з перевищенням повноважень в силу чого судом не вбачається підстав для стягнення коштів за первісним позовом, натомість зустрічний позов підлягає частковому задоволенню

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Позивача та йому не відшкодовуються.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Волкрафт» - відмовити.

2. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Волкрафт» - не відшкодовуються.

3. Зустрічний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» - задовольнити частково.

4. Визнати недійсними Меморандум про співпрацю від 23.04.2021, Меморандум № 2 про співпрацю від 10.09.2021, Меморандум № 3 про співпрацю від 04.01.2022, додаткову угоду №3012/22-2 від 30.12.2022 до договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 23/04/21СГ-3 від 23.04.2021, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волкрафт» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Мир».

5. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волкрафт» (Столичне шосе, буд. 100, корпус 1, поверх 4, офіс №1-403 м. Київ, 03045; ідентифікаційний код 40513962) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Мир» (вул. Світлицького, буд.35, прим. 108/4, офіс 2, м. Київ, 04215; ідентифікаційний код 00152566) судовий збір 10 649 (десять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 60 коп.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 28.08.2026

Суддя Антон ПУКАС