Рішення № 139320117, 28.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.08.2026Справа № 910/2025/26За позовом Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЛІН ІНК»

про стягнення 216 345, 83 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЛІН ІНК» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 216 345, 83 грн, з яких: 121 694, 53 грн пеня та 94 651, 30 грн штраф.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 204, 525-526, 530, 610, 612, 626-627, 629, 638, 837-838, 846 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором субпідряду №УБМР-704-р-25 від 16.04.2025, у частині повного та своєчасного виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/2025/26. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

18.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позову та, зокрема, зазначає, що заявка на виконання робіт відповідачем від 23.07.2025, на невиконання якої посилається позивач, не була погоджена у порядку, передбаченому договором субпідряду, оскільки не була підписана відповідачем, а також щодо неї не був розроблений та погоджений сторонами графік виконання робіт. За таких обставин, на думку відповідача, у нього не виникло договірного обов`язку виконувати роботи в строки, визначені позивачем. Також відповідач вказує, що після направлення спірної заявки, позивач фактично змінив пріоритетність виконання робіт та направив інші заявки, які були належним чином виконані. Надалі позивач повторно направив заявку на той самий об`єкт від 08.10.2025, у межах якої і здійснювалася фактична організація та виконання робіт. Крім цього, зазначає, що під час обстеження об`єкта було встановлено технічну неможливість виконання передбаченого проєктом проколу довжиною 510 метрів із застосуванням обладнання, визначеного умовами договору та відповідач неодноразово повідомляв позивача про зазначені обставини, пропонував альтернативні технічні рішення та звертався із запитами щодо надання необхідної технічної документації та розрахунків, однак відповідних матеріалів не отримав. Також відповідач наголошує, що затримки у погодженні актів виконаних робіт та здійсненні оплат з боку позивача мали системний характер і суттєво впливали на можливість своєчасної організації подальших робіт. На його думку, між сторонами фактично виник технічний спір щодо можливості виконання робіт за рахунок наявного обладнання, а не щодо прострочення виконання договірних зобов`язань з боку відповідача, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

24.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти обставин викладених у відзиві та, зокрема, зазначає, що відповідач не надав у встановлений строк аргументованих заперечень щодо заявки від 23.07.2025 в порядку, передбаченому договором субпідряду, у зв`язку з чим вона вважається прийнятою до виконання. Також позивач вказує, що договором не передбачено права субпідрядника самостійно визначати черговість виконання заявок або пов`язувати виконання нової заявки із завершенням чи оплатою попередньої, а тому невиконання відповідачем робіт у визначений строк є підставою для застосування відповідальності, передбаченої п. 8.4 договору. Крім цього, позивач зазначає, що доводи відповідача щодо виконання інших заявок, затримки підписання актів та здійснення оплат не стосуються предмета доказування у даній справі.

30.03.2026 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог у частині стягнення пені та штрафу, з урахуванням якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 320 775, 90 грн, з яких: 226 124,60 грн пені та 94 651,30 грн штрафу.

31.03.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

31.03.2026 від представника позивача, на виконання ухвали суду, надійшли платіжні інструкції та письмове підтвердження, що ціна позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог не змінилась.

02.04.2026 від представника відповідача надійшов відзив на заяву позивача про збільшення позовних вимог, разом із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку та клопотанням про проведення розгляду справи з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЛІН ІНК» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Що стосується заяви позивача про збільшення позовних вимог у частині стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог у частині, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема, положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймає до розгляду вказану заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2025 між позивачем (надалі - генпідрядник) та відповідачем (надалі - субпідрядник) укладено договір субпідряду № УБМР-704-р-25 (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого, генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними матеріалами виконати роботи з горизонтально-направленого буріння на родовищах АТ «Укргазвидобування», що розташовані на території Харківської, Полтавської та Дніпропетровської областей - (будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг, вирівнювання поверхонь), ДК 016:2010:42.21.1 трубопроводи для транспортування рідин і газів та споруди на них) (надалі-роботи) за заявкою на виконання робіт генпідрядника відповідно до проектно-кошторисно документації, умов договору та передати у встановлений строк роботу, а генпідрядник зобов`язується прийняти та оплатити закінчену роботу.

Роботи виконуються на підставі заявки на виконання робіт генпідрядника, що надається на кожну свердловину окремо (надалі-заявка), форма якої узгоджена сторонами у додатку №1 до цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору визначені місця виконання робіт: на території Харківської, Полтавської та Дніпропетровської областей, а також за необхідності на території інших областей при письмовому погодженні з субпідрядником. Конкретне місце виконання робіт та найменування об`єкту будівництва (надалі-об`єкт) зазначається в заявці генпідрядника, що складається за формою, наведеною в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п.1.9. договору, субпідрядник зобов`язується виконати роботи, що передбачені договором, з належною якістю та в обумовлені строки, керуючись вказівками генпідрядника, які не протирічать умовам цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору, строк виконання робіт: роботи виконуються систематично за окремими заявками на виконання робіт генпідрядника. Загальний строк виконання робіт з дати укладення договору до 30.06.2026 включно. Конкретний строк виконання робіт вказується в кожній окремій заявці (п.2.2. договору).

Пунктом 2.3. договору визначено, що факт отримання субпідрядником заявки від генпідрядника підтверджується підписом уповноваженого представника субпідрядника на відповідній заявці із зазначенням дати отримання (при передачі особисто).

Відповідно до п. 2.4. договору, у випадку направлення заявки через підприємства зв`язку на адресу субпідрядника така заявка вважається отриманою з дати підпису уповноваженою особою поштового повідомлення про вручення.

Згідно з п.2.5. договору, субпідрядник зобов`язаний протягом чотирьох робочих днів з дати отримання повернути генпідряднику примірник підписаної заявки або надати аргументовані заперечення щодо переліку та/або видів робіт, тощо. Після отримання заявки субпідрядник, у разі наявності документації, зазначеної в додатку №1 в термін не більше двох робочих днів розробляє та надає на розгляд на узгодження генпідряднику графік виконання робіт (форма згідно додатку №3 до договору). Узгоджений графік виконання робіт підписується уповноваженими представниками сторін. Графік виконання робіт повинен бути направлений генпідряднику засобами електронного зв`язку з наступним поданням графіку на погодження уповноваженим представником субпідрядника.

Строки виконання робіт визначаються з урахуванням інформації викладеної в заявці та вимогах до виконання робіт (додаток №2 до договору) та уточняється сторонами в графіку виконання робіт (п.2.6. договору).

Пунктами 3.1.1. та 3.1.2. договору визначено, що субпідрядник зобов`язаний виконувати будівельно-монтажні роботи відповідно до наданої генпідрядником проектно - кошторисної документації (технічних рішень) згідно з додатком №1 до договору та діючого законодавства України, державних будівельних норм, стандартів і правил, чинних на момент виконання робіт. На основі даних наданої генпідрядником проектно - кошторисної документації, необхідної для виконання будівельних робіт згідно додатку №2, виконати будівельно- монтажні роботи якісно та передати результати генпідряднику в порядку та строки, передбачені договором. У разі надання лише частини даних для виконання робіт, графік надається тільки на етап виконання робіт, на який генпідрядником надана необхідна проектно-кошторисна документація або технічні рішення.

Відповідно до п. 4.1. договору, субпідрядник приступає до виконання робіт з дати, зазначеної в заявці та у відповідності до узгодженого графіку виконання робіт.

Згідно з п. 5.10. договору, акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) підписуються сторонами по кожній заявці окремо.

Пунктом 6.1. договору визначено, що ціна договору сформована на підставі локальних кошторисів згідно вимог Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (зі змінами) і складає до 10 598 489 (десять мільйонів п`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) грн 39 коп., у т.ч. ПДВ 1 766 414 (один мільйон сімсот шістдесят шість тисяч чотириста чотирнадцять) грн 90 коп. (додаток №4 - договірна ціна на виконання робіт).

Відповідно до п. 8.1. договору, у випадку порушення зобов`язань по договору сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.4. договору, у разі порушення строків виконання робіт та/або їх етапів субпідрядником відповідно до умов цього договору, субпідрядник сплачує генпідряднику пеню у розмірі 0,1 % від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від такої вартості (якщо сторонами не будуть підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ~2.в) і довідка/и (ф. КБ-3), пеня та/або штраф розраховується від орієнтовної вартості робіт, зазначеної у відповідній заявці).

Відповідно до п. 10.1. договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.07.2026 року включно, а в частині розрахунків до повного виконання.

Додатком №1 до договору є форма заявки на виконання робіт.

Додатком №2 до договору сторони погодили вимоги до виконання робіт.

Додатком №3 до договору є форма графіку виконання робіт.

Додатком №4 сторони визначили договірну ціну на виконання робіт.

26.07.2025 позивачем на адресу відповідача направлено лист, разом із заявкою на виконання робіт з горизонтально-направленого буріння по об`єкту «Облаштування Яблунівського НГКР. Підключення свердловини № 387» від 23.07.2025, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 6330400137228 від 31.07.2025, фіскальним чеком від 26.07.2025 та роздруківкою з електронної пошти позивача (а.с. 39-40). Відповідно до умов даної заявки, відповідач мав розпочати виконання робіт з 28.07.2025, гранична дата закінчення виконання робіт - 15.08.2025, орієнтовна вартість виконання робіт - 1 352 161, 46 грн.

Відповіді на зазначену вище заявку матеріали справи не містять, як зазначає позивач, роботи у вказані строки субпідрядником не було розпочато.

У подальшому позивачем на адресу відповідача направлено заявку на виконання робіт з горизонтально-направленого буріння по об`єкту «Облаштування Яблунівського НГКР. Підключення свердловини № 387» від 08.10.2025, відповідно до умов якої відповідач мав розпочати виконання робіт з 13.10.2025, гранична дата закінчення виконання робіт - 19.10.2025.

18.11.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. №б/н про сплату штрафних санкцій у розмірі 216 345, 83 грн за невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором субпідряду, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 6330400222195, накладною АТ «Укрпошта» від 18.11.2025 №6330400222195 та фіскальним чеком від 18.11.2025 (а.с. 42-44).

У відповідь на вказану вимогу, 19.11.2025 відповідач листом за вих.№01-07/479 повідомив позивача, що відповідно до пункту 2.5. договору, заявка вважається погодженою лише після її підписання субпідрядником. Оскільки зазначена заявка не була підписана відповідачем, а також не було розроблено та погоджено графік виконання робіт, передбачений цим пунктом договору, субпідрядник вважає, що договірні зобов`язання щодо виконання робіт у визначені строки не виникли. Також відповідач зазначає, що на момент отримання заявки від 23.07.2025 тривало погодження актів та оплата робіт за попередньою заявкою, а позивач у подальшому визначив пріоритетними інші об`єкти, які були належним чином виконані. Крім того, під час виконання робіт за наступною заявкою від 08.10.2025 на той самий об`єкт було встановлено технічну неможливість виконання проколу довжиною 510 м обладнанням, передбаченим договором. Відповідач наголошує, що відповідно до пункту 3.3.2. договору, генпідрядник зобов`язаний забезпечити субпідрядника необхідною технічною та проєктною документацією, однак належних технічних розрахунків і вихідних даних для підтвердження можливості виконання робіт надано не було. У зв`язку з цим, відповідач просить не застосовувати штрафні санкції та розглянути можливість коригування проєктного рішення або обсягу робіт.

24.11.2025 між позивачем та відповідачем було підписано довідку про вартість виконання будівельних робіт (Форма №КБ-3) на суму 269 917, 97 грн, у зв`язку з чим загальна вартість невиконаних робіт по заявці від 23.07.2025 складає 1 082 243, 49 грн (1 352 161, 46 (вартість робіт) - 269 917 (вартість виконаних робіт).

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором субпідряду №УБМР-704-р-25 від 16.04.2025 у частині повного та своєчасного виконання робіт, з огляду на що, у зв`язку з простроченням, позивач просить суд стягнути з відповідача 226 124, 60 грн пені та 94 651, 30 грн штрафу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, до якого, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, застосовуються також положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Статтею 838 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ст. 890 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний:

1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором;

2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;

4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам;

5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно з п. 2.1. договору, строк початку виконання робіт: роботи виконуються систематично за окремими заявками на виконання робіт генпідрядника. Загальний строк виконання робіт з дати укладення договору до 30.06.2026 включно. Конкретний строк виконання робіт вказується в кожній окремій заявці (п.2.2. договору).

Заявкою на виконання робіт з горизонтально-направленого буріння по об`єкту «Облаштування Яблунівського НГКР. Підключення свердловини № 387 від 23.07.2025 визначено, що субпідрядник мав розпочати виконання робіт з 28.07.2025, гранична дата закінчення виконання робіт - 15.08.2025.

Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлений заявкою строк виконання робіт сплинув, а отже, строк виконання відповідного зобов`язання є таким, що настав.

За змістом ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Як зазначає позивач, заявка на виконання робіт від 23.07.2025 відповідачем не була підписана та погоджена у порядку, передбаченому умовами договору, у зв`язку з цим організація виконання робіт за зазначеною заявкою фактично не здійснювалася, зокрема не проводився виїзд на об`єкт та технічне обстеження траси горизонтально-направленого буріння. Водночас після направлення позивачем нової заявки від 08.10.2025, яка була прийнята відповідачем до виконання, останній розпочав організацію та виконання робіт на відповідному об`єкті, що, на думку позивача, свідчить про відсутність виконання або належного прийняття до виконання заявки від 23.07.2025. Враховуючи, що роботи, передбачені заявкою від 23.07.2025, у встановлений строк виконані не були, позивач вважає, що у нього виникли передбачені пунктом 8.4. договору підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що заявка від 23.07.2025 не була ним підписана у порядку, визначеному договором, а тому не створила для нього обов`язку щодо виконання передбачених нею робіт та дотримання визначених у ній строків їх виконання. Крім цього, відповідач стверджує, що направлення позивачем нової заявки від 08.10.2025 щодо виконання робіт на тому самому об`єкті свідчить про втрату чинності заявкою від 23.07.2025, у зв`язку з чим остання не може бути підставою для покладення на нього відповідальності за невиконання робіт або порушення строків їх виконання.

Щодо доводів відповідача про відсутність обов`язку виконувати заявку від 23.07.2025 у зв`язку з її непідписанням субпідрядником, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, добросовісно та відповідно до погоджених сторонами умов договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як установлено судом, сторони, реалізуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, погодили порядок організації виконання робіт та механізм взаємодії після отримання субпідрядником заявки генпідрядника.

Так, відповідно до пункту 1.2. договору, роботи виконуються на підставі заявки на виконання робіт генпідрядника, що надається на кожну свердловину окремо.

Отже, заявка є передбаченим сторонами способом конкретизації вже існуючого договірного зобов`язання щодо конкретного об`єкта, строків та інших умов виконання відповідних робіт.

При цьому, пунктом 2.5. договору сторони визначили порядок дій субпідрядника після отримання заявки, відповідно до якого він протягом чотирьох робочих днів зобов`язаний повернути генпідряднику підписаний примірник заявки або надати аргументовані заперечення щодо переліку та/або видів робіт тощо.

Таким чином, умовами договору визначено обов`язок субпідрядника після отримання заявки або підписати її або надати аргументовані заперечення. Водночас договір не містить положень, відповідно до яких непідписання заявки звільняє субпідрядника від обов`язку виконати передбачені нею роботи, за умови ненадання ним у встановлений строк відповідних заперечень.

Як установлено судом, факт отримання відповідачем заявки від 23.07.2025 останнім не заперечується. Водночас доказів того, що відповідач у передбачений договором чотириденний строк повернув підписаний примірник заявки або надав письмові заперечення щодо визначених нею робіт, їх обсягів чи строків виконання, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявка від 23.07.2025 була належним документом, виданим на виконання договору, а визначені нею строки виконання робіт є обов`язковими для сторін. Відсутність підпису відповідача на зазначеній заявці сама по собі не свідчить про відсутність у нього договірного обов`язку щодо виконання робіт, оскільки такий обов`язок виник із укладеного сторонами договору, а заявка лише конкретизувала порядок його виконання.

Суд також не приймає доводи відповідача про відсутність погодженого графіка виконання робіт.

Пунктом 2.2. договору прямо встановлено, що конкретний строк виконання робіт зазначається у заявці, тоді як за пунктом 2.6. строки лише уточнюються сторонами у графіку.

Отже, графік не є документом, із яким договір пов`язує первинне виникнення строку виконання зобов`язання.

Крім того, саме на відповідача пунктом 2.5. договору покладено обов`язок розробити та надати генпідряднику графік у визначений строк.

Тому відсутність графіка внаслідок невиконання відповідачем власного договірного обов`язку не може бути використана останнім як підстава для заперечення існування строку виконання робіт.

У матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем у чотириденний строк після отримання заявки будь-яких аргументованих заперечень.

Посилання відповідача на усні робочі комунікації не підтверджені доказами, які дозволяли б встановити їх конкретний зміст, дату, учасників та факт погодження позивачем зміни строків.

Лист відповідача від 19.11.2025 також не підтверджує належного виконання пункту 2.5. договору, оскільки складений більш ніж через три місяці після закінчення строку виконання робіт.

Таким чином, відповідач, отримавши заявку від 23.07.2025, був зобов`язаний виконати визначені нею роботи до 15.08.2025 або своєчасно реалізувати передбачені договором механізми заперечення чи зміни строків.

Щодо доводів відповідача про те, що направлення заявки від 08.10.2025 щодо того самого об`єкта свідчить про втрату чинності заявки від 23.07.2025, суд зазначає таке.

За змістом статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України саме договір визначає зміст взаємних прав та обов`язків сторін, а будь-яка зміна погоджених сторонами умов допускається лише у порядку, визначеному договором або законом.

Як уже зазначалося судом, відповідно до пункту 1.2. договору, роботи виконуються на підставі заявки генпідрядника, яка оформлюється щодо кожної свердловини окремо.

З аналізу зазначеної умови вбачається, що заявка є організаційним документом, який конкретизує виконання вже існуючого договірного зобов`язання щодо окремого об`єкта. При цьому договір не містить положень, відповідно до яких оформлення нової заявки автоматично припиняє дію попередньої, замінює її або змінює погоджений сторонами строк виконання робіт.

Крім того, сторони окремо врегулювали порядок зміни строків виконання робіт. Відповідно до пункту 2.6. договору, строки виконання робіт можуть бути зменшені або подовжені у разі зміни технічних рішень та за попередньою письмовою згодою сторін.

Відповідачем не надано доказів зміни технічних рішень щодо виконання робіт за заявкою від 23.07.2025, так само як і доказів досягнення сторонами попередньої письмової домовленості про перенесення встановленого нею строку.

При цьому зміст заявки від 08.10.2025 не містить положень про скасування, заміну або втрату чинності заявки від 23.07.2025, а також не містить умов щодо перенесення строку виконання робіт, визначеного останньою.

Суд також враховує, що заявка від 08.10.2025 була оформлена після спливу строку виконання робіт, визначеного заявкою від 23.07.2025, який закінчився 15.08.2025. Відтак на момент оформлення нової заявки порушення відповідачем встановленого первісною заявкою строку вже мало місце.

За таких обставин подальше оформлення заявки від 08.10.2025 саме по собі не може усунути наслідки порушення строку виконання робіт, яке вже відбулося, за відсутності належно оформленої домовленості сторін про зміну такого строку або звільнення відповідача від відповідальності за його порушення.

Відповідачем також не доведено фактичної неможливості виконання робіт за заявкою від 23.07.2025 у встановлений нею строк. Матеріали справи не містять доказів того, що виконання робіт за іншими заявками технічно виключало або об`єктивно унеможливлювало виконання робіт щодо свердловини № 387, а також доказів існування договірної чи нормативної заборони на виконання робіт за декількома заявками.

Подальше оформлення сторонами документів, спрямованих на організацію виконання робіт щодо того самого об`єкта, саме по собі не свідчить про зміну раніше погодженого строку виконання зобов`язання, не усуває факту вже допущеного прострочення та не припиняє виниклого у позивача права на застосування передбачених договором наслідків порушення.

Суд зазначає, що в разі наявності у сторін наміру змінити строк виконання зобов`язання, припинити первісне зобов`язання або замінити його новим, відповідне волевиявлення мало бути чітко, однозначно та належним чином зафіксоване у погодженому сторонами документі. Матеріали справи доказів досягнення такої домовленості не містять.

Отже, заявка від 08.10.2025 підтверджує лише подальшу організацію виконання робіт на тому самому об`єкті після настання прострочення, однак не є доказом зміни строку виконання заявки від 23.07.2025 із усуненням наслідків уже допущеного порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, закріпленої у постанові від 14.12.2018 по справі № 914/809/18 зазначено, що суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному дослідженні обставин справи, при цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили, а оцінці підлягає як кожний доказ окремо, так і їх сукупність.

Аналогічний підхід неодноразово підтверджено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.04.2021 у справі № 910/701/17 та від 17.06.2022 у справі № 904/6994/20, де зазначено, що суд зобов`язаний оцінювати належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також їх взаємний зв`язок у сукупності, і жодні докази не можуть мати заздалегідь визначеної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі № 916/3027/21 також наголошувала, що письмові та електронні документи є доказами у розумінні ст. 73 ГПК України, якщо вони містять відомості про факти, що мають значення для справи, а їх допустимість визначається не формою, а можливістю ідентифікації змісту та перевірки достовірності.

Отже, із наведених правових позицій Верховного Суду випливає усталений підхід, що доказ не може бути відхилений лише через його найменування, тип чи спосіб оформлення, якщо він містить фактичні дані, що підтверджують обставини спору.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а саме щодо зміни строку виконання робіт за заявкою від 23.07.2025, її скасування чи заміни заявкою від 08.10.2025, а також щодо об`єктивної неможливості виконання робіт у первісно встановлений строк.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявка від 23.07.2025 не втратила чинності внаслідок подальшого оформлення заявки від 08.10.2025, а визначений нею строк виконання робіт не був змінений у встановленому договором порядку. Відтак невиконання відповідачем робіт у строк, визначений заявкою від 23.07.2025, є порушенням договірного зобов`язання та тягне передбачені договором правові наслідки.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що виконання робіт за заявкою від 23.07.2025 було неможливим у зв`язку з тривалим погодженням результатів робіт за попередньою заявкою щодо Кегичівського ГКР та здійсненням оплати за такими роботами лише 30.09.2025, що, за твердженням відповідача, позбавляло його фінансової можливості розпочати виконання наступної заявки.

Оцінюючи наведені заперечення, суд враховує, що відповідно до пункту 2.1. договору виконання робіт здійснюється систематично за окремими заявками генпідрядника. При цьому жодною умовою договору виконання наступної заявки не поставлено у залежність від завершення приймання робіт, оформлення первинних документів або проведення остаточного розрахунку за попередньою заявкою.

Договір також не передбачає послідовного порядку виконання заявок, за якого субпідрядник вправі приступити до виконання наступного завдання лише після завершення всіх організаційних та розрахункових процедур за попереднім, так само як не надає субпідряднику права на власний розсуд визначати черговість чи пріоритетність отриманих від генпідрядника заявок.

Натомість пунктом 1.1. договору відповідач прямо прийняв на себе зобов`язання виконувати передбачені договором роботи на свій ризик, своїми силами та із забезпеченням необхідними для їх виконання матеріалами.

Отже, укладаючи договір, відповідач самостійно прийняв на себе ризики, пов`язані з належною організацією власної господарської діяльності, у тому числі необхідністю забезпечення достатніх фінансових, трудових та матеріально-технічних ресурсів для своєчасного виконання отриманих заявок.

За змістом статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, яка звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відтак фінансова неспроможність відповідача організувати виконання чергового етапу робіт до отримання оплати за попередньо виконані роботи, навіть за умови доведеності такої обставини, належить до сфери його власного господарського ризику та не може бути покладена на позивача як підстава для невиконання прийнятого на себе зобов`язання у встановлений строк.

При цьому, матеріали справи не свідчать про те, що сторони погоджували залежність початку виконання робіт за заявкою від 23.07.2025 від здійснення генпідрядником оплати за іншою заявкою або що така оплата визначалася сторонами як умова, з настанням якої пов`язувався обов`язок відповідача приступити до виконання робіт щодо свердловини №387.

Відповідачем також не доведено існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між тривалістю погодження актів та здійсненням розрахунків за роботами на Кегичівському ГКР, з одного боку, і об`єктивною неможливістю виконання робіт щодо об`єкта «Облаштування Яблунівського НГКР. Підключення свердловини №387» у період з 28.07.2025 по 15.08.2025 - з іншого.

Таким чином, наведені відповідачем обставини щодо несвоєчасного, на його думку, погодження результатів попередніх робіт та здійснення їх оплати лише 30.09.2025 характеризують взаємовідносини сторін за іншою заявкою та не змінюють строку виконання робіт, встановленого заявкою від 23.07.2025, не доводять об`єктивної неможливості її виконання та не є передбаченою законом або договором підставою для звільнення відповідача від відповідальності за допущене прострочення.

Крім цього, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на технічну неможливість виконання робіт у строки, визначені заявкою від 23.07.2025, зазначаючи, що після фактичного обстеження об`єкта було встановлено неможливість виконання горизонтально-направленого проколу проектною довжиною 510 м із використанням установки з тяговим зусиллям до 36 300 кг та необхідність застосування обладнання з тяговим зусиллям не менше 50 000 кг.

Оцінюючи наведені заперечення, суд виходить із такого.

Так, із викладених самим відповідачем у відзиві обставин убачається, що фактична організація виїзду на об`єкт, обстеження місцевості та траси майбутнього проколу, а також встановлення технічних особливостей виконання робіт відбулися лише після отримання відповідачем заявки від 08.10.2025.

Водночас за заявкою від 23.07.2025 відповідач повинен був приступити до виконання робіт 28.07.2025 та завершити їх не пізніше 15.08.2025.

Отже, обставини щодо характеристик ґрунтів, протяжності проектного переходу та недостатності тягового зусилля наявного обладнання, на які відповідач посилається у межах даного спору, були фактично встановлені ним уже після спливу строку виконання робіт за заявкою від 23.07.2025.

За таких обставин зазначені технічні фактори самі по собі не можуть підтверджувати об`єктивну неможливість виконання відповідачем заявки у період з 28.07.2025 по 15.08.2025, оскільки матеріали справи не свідчать про те, що у відповідний період відповідач здійснив необхідне обстеження об`єкта, встановив наявність таких перешкод та своєчасно повідомив про них генпідрядника.

Навпаки, до закінчення встановленого заявкою строку відповідач не повідомляв позивача про неможливість виконання проколу довжиною 510 м наявним обладнанням, не ставив питання про необхідність використання установки з більшим тяговим зусиллям та не ініціював зміни технічного рішення чи строку виконання робіт у визначеному договором порядку.

При цьому, відповідно до пункту 2.5. договору після отримання заявки субпідрядник був зобов`язаний у встановлений договором строк повернути підписаний примірник заявки або надати аргументовані заперечення щодо її виконання.

Пунктом 2.6. договору, у свою чергу, прямо передбачено можливість зміни строку виконання робіт у разі зміни технічних рішень за попередньою письмовою згодою сторін.

Отже, договором було передбачено відповідний механізм реагування субпідрядника у випадку виявлення технічних обставин, що перешкоджали виконанню робіт у визначений строк.

Однак відповідач таким механізмом у період виконання заявки від 23.07.2025 не скористався.

Перше документально підтверджене посилання відповідача на технічні перешкоди міститься у його листі від 19.11.2025, направленому у відповідь на вимогу позивача про сплату штрафних санкцій, тобто більш ніж через три місяці після закінчення визначеного заявкою від 23.07.2025 строку виконання робіт.

Подальше листування сторін у листопаді 2025 року щодо достатності передбаченого проектно-кошторисною документацією обладнання та необхідності додаткових технічних розрахунків також виникло вже після допущення відповідачем прострочення, а тому саме по собі не підтверджує наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали виконанню заявки до 15.08.2025 та про які відповідач своєчасно повідомляв позивача.

Згідно зі статтею 847 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника, зокрема, про обставини, що не залежать від підрядника та загрожують якості або придатності результату роботи.

Наведене законодавче положення покладає на професійного підрядника обов`язок не лише посилатися на наявність відповідних перешкод після порушення строку виконання зобов`язання, а своєчасно виявляти їх у межах належної організації виконання робіт, повідомляти про них замовника та вживати передбачених договором і законом заходів для врегулювання таких обставин.

Відтак навіть за умови об`єктивного існування наведених відповідачем технічних особливостей вони могли мати значення для вирішення питання про його відповідальність лише за умови доведення того, що такі обставини були своєчасно встановлені, про них було повідомлено генпідрядника та відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання.

Таких обставин матеріали справи не підтверджують.

За таких обставин наведені відповідачем доводи про технічну неможливість виконання проколу довжиною 510 м не підтверджують відсутності його вини у порушенні строку виконання заявки від 23.07.2025, не доводять наявності прострочення кредитора та не є підставою для звільнення відповідача від передбаченої договором відповідальності.

Оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено факт прострочення відповідачем виконання робіт за договором субпідряду №УБМР-704-р-25 від 16.04.2025. Водночас відповідач не подав належних доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини або свідчили про відсутність підстав для відповідальності за порушення строків виконання робіт.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов?язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є формами неустойки та є окремими і самостійними видами юридичної відповідальності та в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Згідно з п. 8.4. договору, у разі порушення строків виконання робіт та/або їх етапів субпідрядником відповідно до умов цього договору, субпідрядник сплачує генпідряднику пеню у розмірі 0,1 % від вартості невиконаних або несвоєчасно виконаних робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від такої вартості (якщо сторонами не будуть підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ~2.в) і довідка/и (ф. КБ-3), пеня та/або штраф розраховується від орієнтовної вартості робіт, зазначеної у відповідній заявці).

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 226 124, 60 грн за період з 16.08.2025 по 16.02.2026 року за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 226 124 ,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок 7% штрафу в розмірі 94 651, 30 грн (1 352 161, 46 грн х 7%), суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 226 124, 60 грн пені та 94 651, 30 грн штрафу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРЛІН ІНК» (03061, місто Київ, вулиця Шепелєва Миколи, будинок 6, 105, офіс 1, ідентифікаційний код 45197711) на користь Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 226 124 (двісті двадцять шість тисяч сто двадцять чотири) грн 60 коп. пені, 94 651 (дев`яносто чотири тисячі шістсот п`ятдесят одну) грн 30 коп. штрафу та 3 849 (три тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн 31 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань