Рішення № 139318718, 28.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10852/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КІТЧЕН МАСТЕРС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «КІТЧЕН МАСТЕРС» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС в Одеській області: №13595208/45004623 від 29.01.2026 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №45 від 07.01.2026; №13595207/45004623 від 29.01.2026 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №56 від 08.01.2026; №13595206/45004623 від 29.01.2026 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №58 від 08.01.2026; №13595211/45004623 від 29.01.2026 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №59 від 08.01.2026; №13613219/45004623 від 10.02.2026 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №60 від 08.01.2026; №13595209/45004623 від 29.01.2026 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №66 від 08.01.2026; №13613206/45004623 від 10.02.2026 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №68 від 08.01.2026; №13613205/45004623 від 10.02.2026 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №125 від 14.01.2026;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №45 від 07.01.2026, податкову накладну №56 від 08.01.2026, податкову накладну №58 від 08.01.2026, податкову накладну №59 від 08.01.2026, податкову накладну №60 від 08.01.2026, податкову накладну №66 від 08.01.2026, податкову накладну №68 від 08.01.2026, податкову накладну №125 від 14.01.2026.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що він є імпортером посуду торговельної марки TESCOMA та за договором поставки №117900 від 29.12.2023 постачає цей товар ТОВ «Епіцентр К». За фактом відвантаження товару у січні 2026 року позивач склав вісім податкових накладних, реєстрацію яких відповідач-2 зупинив за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Представник позивача зазначає, що на виконання пункту 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, товариством з обмеженою відповідальністю «КІТЧЕН МАСТЕРС» подано до контролюючого органу вісім повідомлень з письмовими поясненнями та копіями первинних документів - зовнішньоекономічного контракту, договорів поставки, транспортної експедиції, суборенди складських приміщень, митних декларацій, інвойсів, міжнародних товарно-транспортних накладних, актів наданих транспортних послуг, банківських документів, видаткових накладних, експрес-накладних, інвентаризаційних описів та оборотно-сальдових відомостей.

Представник позивача наголошує, що оскаржувані рішення є невмотивованими: вони не встановлюють, які саме первинні документи не надано або оформлено із порушенням законодавства, і в чому таке порушення полягає. Відтворення в графі «Додаткова інформація» загального переліку видів документів, наведеного у пункті 5 Порядку №520, на думку представника позивача, не є конкретизацією мотивів і ставить платника у стан правової невизначеності.

Також представник позивача вказує, що контролюючий орган під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної не має права здійснювати аналіз господарської операції на предмет її реальності, оскільки така оцінка може бути надана виключно за результатами документальної перевірки.

На переконання представника позивача, належним способом відновлення порушеного права позивач є зобов`язання Державної податкової служби України, як держателя Єдиного реєстру податкових накладних, зареєструвати спірні податкові накладні.

Стислий виклад заперечень Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України.

Від Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України надійшов спільний відзив на позовну заяву, у якому відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечують та зазначають, що реєстрацію податкових накладних зупинено правомірно, оскільки за результатами автоматизованого моніторингу операції відповідали пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Відповідачі вказують, що пункт 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не вимагає зазначення у квитанції конкретного переліку документів, а перелік, наведений у пункті 5 Порядку №520, є орієнтовним для платника, який сам визначає, які документи підтверджують сутність його господарської операції. На підтвердження відповідачі посилаються на постанову Верховного Суду від 24.07.2025 у справі №420/14450/24.

За змістом відзиву, підставою для відмови стало те, що подана позивачем банківська виписка містить 66 масових платежів із загальним призначенням «Опл.зг.дог. №117900 вiд 29.12.2023», що не дозволяє ідентифікувати оплату саме за спірними податковими накладними; жоден платіж не відповідає ані загальній сумі накладних 227543,88 грн, ані сумі кожної з них окремо. Відповідачі зазначають, що за пунктом 9.2 договору поставки оплата здійснюється після реалізації товару, а тому обов`язковими є звіти про реалізацію та акти звірки взаєморозрахунків, яких позивач не надав.

Відповідачі також посилаються на постанови Верховного Суду від 30.01.2026 у справі №260/224/24 та від 02.07.2024 у справі №440/5004/23, зазначають, що ненадання або часткове надання витребуваних пояснень і документів є самостійною та достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, а негативні наслідки такої поведінки покладаються на платника. На думку відповідачів, під час судового розгляду мають враховуватися лише документи, що подавались безпосередньо комісії.

Щодо вимоги про зобов`язання зареєструвати податкові накладні відповідачі зазначають, що пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України розраховані на відсутність спірних правовідносин, а механізм реєстрації податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, визначений пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

У зв`язку з наведеним, Головне управління ДПС в Одеській області та Державна податкова служба України просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 20.04.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Дослідивши заяви по суті справи та наявні в матеріалах справи докази, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх належними і допустимими доказами, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «КІТЧЕН МАСТЕРС» та компанією TESCOMA s.r.o. укладено договір на постачання товарів від 16.10.2023 №1/2023 (том І, а.с.70).

Імпортування товару в межах договору на постачання товарів від 16.10.2023 №1/2023 підтверджується митними деклараціями від 17.10.2025 №25UA209170089602U0 (том І, а.с.121), від 30.04.2025 №25UA209170036421U5 (том І, а.с.157), від 24.11.2024 №24UA209170099778U3 (том І, а.с.188), від 07.03.2024 №24UA209170019234U8 (том ІІ, а.с.200), від 21.06.2025 №25UA209170053569U6 (том VI, а.с.87), а також інвойсами від 15.10.2025 №212504971 (том І, а.с.146), від 23.04.2025 №212502056 (том І, а.с.179), від 18.11.2024 №212405260 (том І, а.с.219), від 29.02.2024 №212400971 (том ІІ, а.с.229), від 18.06.2025 №212502960 (том VI, а.с.109).

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «КІТЧЕН МАСТЕРС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» укладено договір поставки від 29.12.2023 №117900 (том І, а.с.89), відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язується поставляти покупцеві товару у встановлені строки, а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.

Згідно з пунктом 9.2 Договору поставки від 29.12.2023 №117900, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем після його реалізації споживачам або третім особам, один раз на тиждень, але не пізніше шістдесяти календарних днів з дати припинення строку дії договору та/або його розірвання. Пункт 9.3 договору зобов`язує покупця зазначати у платіжному дорученні номер та дату договору.

Матеріалами справи підтверджено, що у січні 2026 року позивач відвантажив ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» вісім партій товару, що підтверджують видаткові накладні №КМ-0000045 від 07.01.2026 на суму 91497,36 грн (том І, а.с.29), №КМ-0000056 від 08.01.2026 на суму 24880,08 грн (том ІІ, а.с.1), №КМ-0000058 від 08.01.2026 на суму 14250,36 грн (том ІІІ, а.с.1), №КМ-0000059 від 08.01.2026 на суму 22033,32 грн (том IV, а.с.1), №КМ-0000060 від 08.01.2026 на суму 18129,96 грн (том V, а.с.1), №КМ-0000066 від 08.01.2026 на суму 18206,64 грн (том VI, а.с.1), №КМ-0000068 від 08.01.2026 на суму 23051,16 грн (том VII, а.с.88) та №КМ-0000125 від 14.01.2026 на суму 15495,00 грн (том VIII, а.с.1).

Кожна видаткова накладна містить найменування та ідентифікаційні коди сторін, номенклатуру товару з артикулами та штрихкодами, кількість, ціну, суму податку на додану вартість, підписи та відбитки печаток постачальника та одержувача, а також посилання на договір поставки №117900 від 29.12.2023 та на замовлення покупця.

Відвантаження товару гіпермаркетам покупця позивач оформив експрес-накладними ТОВ «Нова Пошта» №20451340000403 від 07.01.2026 (том І, а.с.44), №20451340760415 від 08.01.2026 (том ІІ, а.с.13), №20451340758080 від 08.01.2026 (том ІІІ, а.с.14), №20451340757149 від 08.01.2026 (том IV, а.с.95), №20451340756305 від 08.01.2026 (том V, а.с.32), №20451340785912 від 08.01.2026 (том VI, а. с. 14), №20451340876492 від 08.01.2026 (том VII, а.с.11) та №20451345017197 від 14.01.2026 (том VIII, а.с.13).

Суд, дослідивши вказані експрес-накладні встановив, що відправником у них зазначено товариство з обмеженою відповідальністю «КІТЧЕН МАСТЕРС», а одержувачем товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», а у графі «Додаткова інформація про відправлення» зазначено відповідні видаткові накладні.

За фактом відвантаження товару позивач склав та надіслав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №45 від 07.01.2026 на суму 91497,36 грн (в т.ч. ПДВ 15249,56 грн) (том І, а.с.31), №56 від 08.01.2026 на суму 24880,08 грн (в т.ч. ПДВ 4146,68 грн) (том ІІ, а.с.2), №58 від 08.01.2026 на суму 14250,36 грн (в т.ч. ПДВ 2375,06 грн) (том ІІІ, а.с.2), №59 від 08.01.2026 на суму 22033,32 грн (в т.ч. ПДВ 3672,22 грн) (том IV, а.с.2), №60 від 08.01.2026 на суму 18129,96 грн (в т.ч. ПДВ 3021,66 грн) (том V, а.с.2), №66 від 08.01.2026 на суму 18206,64 грн (в т.ч. ПДВ 3034,44 грн) (том VI, а.с.2), №68 від 08.01.2026 на суму 23051,16 грн (в т.ч. ПДВ 3841,86 грн) (том VII, а.с.89) та №125 від 14.01.2026 на суму 15495,00 грн (в т.ч. ПДВ 2582,50 грн) (том VIII, а.с.2). Ці дані наведені в оскаржуваних рішеннях комісії та відповідають видатковим накладним.

Реєстрацію кожної з наведених податкових накладних зупинено, про що надіслано позивачу квитанції: щодо податкової накладної №45 - 20.01.2026 (№9003548215) (том І, а.с.34), №56 - 15.01.2026 (№9002057974) (том ІІ, а.с.4), №58 - 19.01.2026 (№9002974102) (том ІІІ, а.с.4), №59 - 22.01.2026 (№9005577711) (том IV, а.с.4), №66 - 22.01.2026 (№9005562676) (том VI, а.с.4), №60 - 27.01.2026 (№9009540670) (том V, а.с.4), №68 - 27.01.2026 (№9009538358) (том VII, а.с.2), №125 - 27.01.2026 (№9009551373) (том VIII, а.с.4).

У кожній квитанції зазначено, що відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки обсяг постачання товару за відповідними кодами УКТ ЗЕД перевищує величину залишку, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку).

Кожна квитанція містить пропозицію надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, з переліком їх видів: договорів, у тому числі зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційних описів, у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг), накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції; інших документів, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній.

На виконання пункту 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 №520, позивач подав контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено: №3 від 26.01.2026 (щодо податкової накладної №45) (том І, а.с.35), №4 від 26.01.2026 (щодо податкової накладної №56) (том ІІ, а.с.5), №8 від 27.01.2026 (щодо податкової накладної №58) (том ІІІ, а.с.5), №6 від 27.01.2026 (щодо податкової накладної №59) (том ІV, а.с.6), №7 від 27.01.2026 (щодо податкової накладної №66) (том VI, а.с.5), №9 від 06.02.2026 (щодо податкової накладної №60) (том V, а.с.5), №10 від 06.02.2026 (щодо податкової накладної №68) (том VII, а.с.3) та №11 від 06.02.2026 (щодо податкової накладної №125) (том VIII, а.с.5).

Обсяг поданих документів відповідачі визнали у відзиві на позовну заяву від 04.05.2026, зазначивши, що разом з повідомленнями позивач направив 25, 30, 30, 15, 25, 20, 25 та 20 документів відповідно.

За результатами розгляду поданих позивачем пояснень та документів комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області прийняла рішення про відмову в реєстрації податкових накладних: від 29.01.2026 №13595208/45004623 (щодо податкової накладної №45) (том І, а.с.38), від 29.01.2026 №13595207/45004623 (щодо податкової накладної №56) (том ІІ, а.с.7), від 29.01.2026 №13595206/45004623 (щодо податкової накладної №58) (том ІІІ, а.с.8), від 29.01.2026 №13595211/45004623 (щодо податкової накладної №59) (том IV, а.с.9), від 29.01.2026 №13595209/45004623 (щодо податкової накладної №66) (том VI, а.с.8), від 10.02.2026 №13613219/45004623 (щодо податкової накладної №60) (том V, а.с.8), від 10.02.2026 №13613206/45004623 (щодо податкової накладної №68) (том VII, а.с.5) та від 10.02.2026 №13613205/45004623 (щодо податкової накладної №125) (том VIII, а.с.7).

У кожному з цих рішень, складених за формою згідно з додатком 1 до Порядку №520, відмітку «X» проставлено навпроти підстави «надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства». Другу підставу - «ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів … при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів» - у жодному з рішень не відмічено.

У графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» кожного з восьми рішень наведено однаковий текст: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні; обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання».

Суд встановив, що жодне з восьми рішень не містить найменування, номера чи дати конкретного документа, який комісія оцінила як складений або оформлений із порушенням законодавства, і не містить опису недоліку такого документа.

Матеріали справи не містять повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів за формою згідно з додатком 2 до Порядку №520.

Відповідачі у відзиві на позовну заяву на надсилання позивачу такого повідомлення не посилаються та доказів його надсилання не надали.

Натомість у квитанціях від 29.01.2026 та від 10.02.2026 зазначено, що рішення про відмову в реєстрації прийняте комісією регіонального рівня безпосередньо «за результатами розгляду Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено».

Не погодившись із рішеннями комісії регіонального рівня, позивач подав до Державної податкової служби України скарги від 30.01.2026 №9013565872 (том І, а.с.40), від 30.01.2026 №9013573328 (том ІІ, а.с.9), від 30.01.2026 №9013814527 (том ІІІ, а.с.10), від 30.01.2026 №9013840371 (том IV, а.с.11), від 30.01.2026 №9013903065 (том VI, а.с.10), від 11.02.2026 №9024289883 (том V, а.с.10), від 11.02.2026 №9024284753 (том VII, а.с.7) та від 11.02.2026 №9024298857 (том VIII, а.с.9).

Рішеннями комісії Державної податкової служби України з питань розгляду скарг від 06.02.2026 №2764/45004623/2 (том І, а.с.42), від 06.02.2026 №2815/45004623/2 (том ІІ, а.с.11), від 06.02.2026 №2787/45004623/2 (том ІІІ, а.с.12), від 06.02.2026 №2793/45004623/2 (том IV, а.с.13), від 06.02.2026 №2772/45004623/2 (том VI, а.с.12), від 18.02.2026 №3774/45004623/2 (том V, а.с.12), від 18.02.2026 №3769/45004623/2 (том VII, а.с.9) та від 18.02.2026 №3757/45004623/2 (том VIII, а.с.11) скарги залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня - без змін.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою комісії регіонального рівня зареєструвати вісім податкових накладних позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних та полягають у тому, чи відповідають ці рішення вимогам обґрунтованості та вмотивованості, а також чи дотримав контролюючий орган процедуру, визначену Порядком №520.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами підпункту «б» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. №520.

Відповідно до пункту 4 Порядку №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Пункт 5 Порядку №520 визначає, що платник податку, який склав податкову накладну/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації таких податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може подати договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Ключове значення для вирішення цього спору має пункт 9 Порядку №520, згідно з яким письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Отже, чинне правове регулювання передбачає, що після отримання від платника пояснень та копій документів комісія регіонального рівня обирає одну з трьох, а не з двох можливих поведінок, і кожна з них має власну умову застосування. Відмова в реєстрації без попереднього надсилання повідомлення можлива лише за однієї підстави - надання платником копій документів, складених або оформлених із порушенням законодавства. Якщо ж комісія вважає подані документи недостатніми, вона зобов`язана надіслати повідомлення за формою згідно з додатком 2 до Порядку №520 із зазначенням додаткових пояснень та документів, які пропонується надати.

Суд враховує, що, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 24.07.2025 у справі №420/14450/24 Верховний Суд зазначив: «У справі, що розглядається, суди попередніх інстанції обґрунтовано звернули увагу на те, що ГУ ДПС не скористалось правом направлення позивачу Повідомлень із зазначенням конкретного переліку документів, яких недостатньо для підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних. За таких обставин посилатися на обставини ненадання платником податків певних документів контролюючий орган вже не може, оскільки це свідчить про достатність обсягу наданих документів. Надалі ГУ ДПС має оцінити надані документи на відповідність вимогам законодавства».

У цій самій постанові Верховний Суд виснував: «…перевірка відповідності наданих платником податків документів вимогам законодавства, зокрема, полягає у встановленні відсутності в таких документах дефектів форми, змісту або походження, які б у силу положень частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили. При цьому у разі встановлення наявності відповідних недоліків (дефектів) у документах, наданих платником податків з метою реєстрації ПН/РК в ЄРПН, податковий орган у рішенні повинен зазначити, які конкретно документи містять такі недоліки та в чому вони полягають».

Наведені висновки є застосовними до спірних правовідносин у цій справі, оскільки вони сформульовані щодо тієї самої редакції пункту 9 Порядку №520, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень, та щодо тієї самої підстави відмови - надання платником копій документів, складених або оформлених із порушенням законодавства.

Цей підхід Верховний Суд розвинув у 2026 році. У постанові від 16.07.2026 у справі №420/10025/25 Верховний Суд зазначив: «Так само загальне посилання у рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної на подання платником документів, складених або оформлених із порушенням законодавства, без зазначення конкретного документа, суті порушення та його впливу на можливість підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, не може вважатися належним мотивуванням такого рішення».

У цій самій постанові Верховний Суд виснував: «Саме тому рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної повинно містити не загальні припущення щодо можливих ризиків у діяльності платника, а чітке і зрозуміле обґрунтування того, чому подані платником пояснення та документи не усувають сумнівів контролюючого органу щодо конкретної операції, зазначеної у відповідній податковій накладній».

Застосовуючи наведене правове регулювання та висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суд виходить з того, що комісія регіонального рівня повідомлення за формою згідно з додатком 2 до Порядку №520 позивачу не надсилала, а прийняла рішення про відмову безпосередньо за результатами розгляду поданих ним пояснень і документів.

Це означає, що обсяг наданих позивачем документів комісія визнала достатнім, а тому підставою відмови могли бути виключно встановлені комісією дефекти форми, змісту або походження цих документів.

Проте жодне з восьми оскаржуваних рішень не називає документа, складеного чи оформленого з порушенням законодавства, не зазначає, у чому це порушення полягає. Наведений вище текст графи «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» не містить ні назви, ні дати, ні номера жодного з документів, які позивач подав комісії, та складається з двох запозичених фрагментів. Перший - від слів «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг» до слова «накладні» - відтворює абзац четвертий пункту 5 Порядку №520, тобто перелік видів документів, які платник податку має право подати. Суд зауважує, що це не оцінка поданих позивачем документів, а цитата норми про право їх подати. Другий - «обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання» - дослівно перенесений з квитанцій про зупинення реєстрації, у яких цим самим формулюванням описано підставу зупинення за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку №1165). Він стосується співвідношення обсягів придбання і постачання товару, а не оформлення документів, та жодного документа не характеризує.

Отже, у графі, яку форма рішення (додаток 1 до Порядку №520) призначає для зазначення конкретних документів, комісія відтворила нормативний перелік видів документів та підставу зупинення реєстрації, а мотиву відмови в реєстрації не навела.

Суд наголошує, що йдеться не про формальний недолік оформлення. Не назвавши документа та його вади, комісія позбавила позивача можливості усунути недолік, а суд - можливості перевірити, чи існували фактичні підстави для відмови. Невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскаржувані рішення є невмотивованими та не встановлюють, які саме документи він не надав або оформив із порушенням законодавства.

Натомість суд відхиляє твердження позивача про те, що квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не відповідають вимогам законодавства, оскільки не містять конкретного переліку документів та розрахунку за пунктом 1 Критеріїв ризиковості. Підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зобов`язує контролюючий орган навести у квитанції лише пропозицію надати пояснення та копії документів відповідно до Порядку №520. Кожна з восьми квитанцій містить номер і дату податкової накладної, критерій зупинення з розрахованими показниками «D» та «Рпоточ» і таку пропозицію з переліком видів документів, а отже вимогам пункту 11 Порядку №1165 відповідає. Цей висновок узгоджується з наведеною вище постановою Верховного Суду від 24.07.2025 у справі №420/14450/24.

Матеріали справи свідчать, що разом з поясненнями позивач подав комісії зовнішньоекономічний контракт, договір поставки, договори транспортної експедиції, перевезення та суборенди складських приміщень, митні декларації, інвойси, міжнародні товарно-транспортні накладні, акти наданих транспортних послуг, банківські документи, видаткові та експрес-накладні, інвентаризаційні описи й оборотно-сальдові відомості, а обсяг цих документів відповідачі визнали у відзиві. Ненадсилання комісією повідомлення за додатком 2 до Порядку №520 додатково підтверджує достатність цього обсягу.

Суд зазначає, що у постанові від 07.12.2022 у справі №500/2237/20 Верховний Суд зазначив: «Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу».

У цій самій постанові Верховний Суд виснував: «Слід зазначити, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом».

Цього ж підходу Верховний Суд дотримався і в постанові від 24.07.2025 у справі №420/14450/24, зазначивши, що контролюючий орган, виконуючи повноваження щодо моніторингу податкових накладних, «має аналізувати первинні документи у взаємозв`язку з відомостями податкової накладної та іншими джерелами (державними реєстрами, електронними документами) лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями».

У 2026 році Верховний Суд підтримав такий висновок в постанові від 15.06.2026 у справі №825/2281/18, а в постанові від 16.07.2026 у справі №420/10025/25 сформулював його так: «Суд зазначає, що механізм зупинення реєстрації податкових накладних не може застосовуватися як спосіб загальної податкової перевірки діяльності платника. Його призначення полягає у превентивному контролі за наявністю ризиків, пов`язаних із конкретною податковою накладною або конкретною господарською операцією, зазначеною у такій податковій накладній».

Наведені висновки сформульовані щодо самої природи моніторингу та меж повноважень контролюючого органу на стадії реєстрації податкової накладної, а тому не залежать від змін, унесених до Порядку №520 з 08.03.2023, та є застосовними до спірних правовідносин.

Ці межі стосуються не лише контролюючого органу, а й суду. Предметом судового контролю в цій справі є правильність та правомірність дій відповідачів на стадії зупинення реєстрації податкових накладних та відмови в такій реєстрації, а не реальність (товарність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Епіцентр К». Тому суд не встановлює й не оцінює реальність цих операцій: такі обставини може встановити контролюючий орган за результатами відповідної перевірки.

З цих же мотивів суд не встановлював змісту кожного з поданих комісії документів та не робив на його підставі висновків про рух товару: для вирішення цього спору має значення обсяг документів, поданих комісії, та те, чи назвала комісія конкретний документ, складений або оформлений із порушенням законодавства.

Цей підхід Верховний Суд підтвердив і у 2026 році, зазначивши в постанові від 15.06.2026 у справі №825/2281/18, що предметом розгляду у справі такої категорії є «виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом».

Такий підхід узгоджується також з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №420/9924/20: «В межах цієї справи та характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами на стадії реєстрації податкових накладних, надання судами оцінки щодо товарності або безтоварності господарських операцій є передчасною подією. Такі обставини можуть бути встановлені контролюючим органом на підставі здійсненої належної перевірки, з прийняттям ППР, та в подальшому підтверджені судом» (пункт 82 постанови).

Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що подана позивачем банківська виписка не дозволяє ідентифікувати оплату саме за спірними податковими накладними, а звітів про реалізацію товару та актів звірки взаєморозрахунків позивач не надав.

Так, жодне з восьми оскаржуваних рішень цих обставин не містить. У постанові від 16.07.2026 у справі №420/10025/25 Верховний Суд зазначив: «Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється насамперед з огляду на мотиви, наведені у самому рішенні на час його прийняття. Суб`єкт владних повноважень не може під час судового розгляду замінювати або доповнювати фактичні підстави прийнятого ним індивідуального акта новими обставинами, які не були належним чином відображені у такому акті та не були повідомлені платнику під час адміністративної процедури». Верховний Суд додав, що «інший підхід фактично позбавляв би платника можливості розуміти конкретні претензії контролюючого органу, подавати саме ті документи, які необхідні для спростування відповідних сумнівів, та ефективно захищати свої права як під час адміністративного розгляду, так і в суді».

Суд зазначає, що вимога зазначати у платіжному документі відомості, які дозволяли б співвіднести платіж із конкретною видатковою чи податковою накладною, суперечить пункту 9.3 договору поставки №117900 від 29.12.2023, за яким покупець при здійсненні платежу зобов`язаний вказувати у платіжному дорученні номер та дату договору. Саме такий реквізит - «Опл.зг.дог. №117900 вiд 29.12.2023» - і містить банківська виписка.

Окрім того, розрахункові документи в цій справі не є визначальними. За підпунктом «б» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України та пунктом 9.2 договору поставки від 29.12.2023 №117900, який передбачає оплату після реалізації товару, першою подією за спірними операціями було відвантаження товару, а не отримання коштів. Саме на дату відвантаження, підтверджену видатковими та експрес-накладними, у позивача виникли податкові зобов`язання та обов`язок скласти податкові накладні.

Обставини, подібні до встановлених у цій справі, Верховний Суд оцінив у постанові від 07.12.2022 у справі №500/2237/20, де податкові накладні також були складені за першою подією - відвантаженням товару, а оплата за умовами договору здійснювалась після поставки, і де підставою відмови контролюючий орган зазначив саме ненадання розрахункових документів та банківських виписок. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що цей суд «норми права застосував формально, безвідносно до обставин цієї справи, при цьому вказавши на те, що ненадання платником податків контролюючому органу розрахункових документів в даному випадку вказує на законність оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних».

Суд вважає помилковим посилання відповідачів на постанову Верховного Суду від 30.01.2026 у справі №260/224/24. У ній Верховний Суд зазначив, що «ненадання платником податку додаткових пояснень та документів, прямо витребуваних контролюючим органом у межах процедури зупинення реєстрації податкової накладної, є самостійною та достатньою підставою для прийняття рішення про відмову в її реєстрації, за умови дотримання податковим органом вимог законодавства щодо змісту та форми відповідного повідомлення». Цей висновок сформульований для іншої фактичної ситуації: у справі №260/224/24 контролюючий орган надіслав платнику повідомлення від 15.11.2023 №9939267/42827160 з конкретним переліком документів, а платник його проігнорував.

У справі, що розглядається, комісія повідомлення не надсилала взагалі, а отже умова, з якою Верховний Суд пов`язав можливість такої відмови, не настала. Не відмічено в оскаржуваних рішеннях і відповідної підстави відмови.

З тих самих мотивів суд вважає помилковим посилання відповідачів на постанову Верховного Суду від 02.07.2024 у справі №440/5004/23: наведений відповідачами висновок стосується наслідків ненадання платником документів, тоді як у цій справі позивач подав документи за кожною з восьми податкових накладних, а комісія додаткових документів у нього не витребувала.

Суд відхиляє доводи відповідачів щодо недоведеності реальності господарських операцій та посилання на постанови Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №825/3990/14, від 06.03.2018 у справі №804/5444/16 та від 21.10.2019 у справі №640/4480/19. Наведені в них висновки сформульовані для спорів про правомірність податкових повідомлень-рішень, ухвалених за результатами документальних перевірок. Предметом цієї справи є не реальність операцій позивача, а правильність та правомірність стадії зупинення й відмови в реєстрації податкових накладних, про що суд зазначив вище.

Суд враховує твердження відповідачів про те, що платник податку самостійно визначає, які документи підтверджують сутність і зміст його господарської операції, проте зазначає, що такі твердження свідчать на користь позивача: обравши та подавши комісії відповідні документи, позивач реалізував право, передбачене пунктами 4, 5 Порядку №520, а обов`язок оцінити подане та вказати на конкретні вади перейшов до контролюючого органу.

Оцінюючи такі ж твердження контролюючого органу, Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №420/10025/25 зазначив: «Порядок № 520 передбачає орієнтовний перелік документів, які можуть бути подані платником залежно від характеру господарської операції. Проте в межах цієї справи контролюючий орган не зазначив, яких саме документів бракувало для прийняття рішення про реєстрацію конкретних податкових накладних, чому подані документи не підтверджують відповідні операції, а також які саме документи були складені або оформлені з порушенням законодавства». Ці міркування повністю охоплюють обставини цієї справи.

Посилання відповідачів на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025 у справі №380/6412/24 суд не бере до уваги, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій не є джерелом правових позицій у розумінні частини п`ятої статті 242 КАС України.

Обидві сторони обґрунтовують свої позиції посиланням на пункт 10 Порядку №520. Суд не застосовує цю норму до спірних правовідносин, оскільки пункт 10 Порядку №520 виключено на підставі наказу Міністерства фінансів України від 12.01.2023 №19, тобто на час прийняття оскаржуваних рішень він не діяв. Підстави для відмови в реєстрації податкової накладної визначені абзацом п`ятим пункту 9 цього Порядку, який суд застосував.

Відповідачі також обґрунтовують свою позицію посиланням на пункти 85.1 та 85.4 статті 85 Податкового кодексу України. Суд не застосовує ці норми, оскільки вони регулюють витребування документів у платника податків під час проведення перевірок, тоді як спірні правовідносини виникли на стадії реєстрації податкових накладних, порядок якої визначений пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу, Порядком №1165 та Порядком №520.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачі, на яких покладено цей обов`язок, доказів надсилання позивачу повідомлення за формою згідно з додатком 2 до Порядку №520 суду не надали, як не надали й доказів того, які саме подані позивачем документи містять дефекти форми, змісту або походження. За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачі не довели правомірність оскаржуваних рішень.

Перевіряючи оскаржувані рішення за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, суд встановив, що комісія регіонального рівня прийняла їх необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення (пункт 3 частини другої статті 2 КАС України), оскільки не оцінила подані позивачем документи та не встановила в них жодного конкретного недоліку, а також непропорційно (пункт 8 частини другої статті 2 КАС України), позбавивши позивача права на реєстрацію податкових накладних за відсутності встановлених фактичних підстав для цього.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Держателем Єдиного реєстру податкових накладних є Державна податкова служба України, а тому саме на неї покладається обов`язок здійснити реєстрацію податкових накладних після скасування судом рішень про відмову в такій реєстрації.

Згідно з пунктом 20 Порядку №1246 внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку; при цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Позивач просив зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати спірні податкові накладні, не зазначивши дати такої реєстрації.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає за необхідне вийти за межі цієї позовної вимоги та визначити датою реєстрації податкових накладних день їх фактичного подання на реєстрацію. Реєстрація податкових накладних днем набрання цим рішенням законної сили не відновила б становища, яке існувало б, якби комісія не прийняла протиправних рішень: податкові зобов`язання позивача виникли у січні 2026 року, і саме з фактом та датою реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України пов`язує можливість покупця віднести суми податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду. Визначення дати реєстрації прямо передбачене пунктом 20 Порядку №1246 та не покладає на Державну податкову службу України обов`язку, який не випливав би із закону.

За частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Оскільки суд встановив відсутність підстав для відмови в реєстрації спірних податкових накладних, а прийняття рішення про їх реєстрацію за наведених обставин не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та відповідає частині четвертій статті 245 КАС України.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що комісія Головного управління ДПС в Одеській області прийняла оскаржувані рішення без урахування усіх обставин, що мають значення, та без наведення мотивів, з яких вона визнала подані позивачем документи складеними або оформленими з порушенням законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 26624,00 грн, що підтверджує платіжна інструкція від 23.03.2026 №1635.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області суми сплаченого судового збору у розмірі 26624,00 грн, оскільки рішенням саме цього суб`єкта владних повноважень порушено права позивача.

Керуючись ст.2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 255, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КІТЧЕН МАСТЕРС» (вул. Василя Стуса, буд.2/1, м. Одеса, Одеська обл., 65033, код ЄДРПОУ 45004623) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, Одеська обл., 65044, код ЄДРПОУ 44069166), Державної податкової служби України (Львівська пл., буд. 8, м. Київ, Київська обл., 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 29.01.2026 №13595208/45004623 про відмову в реєстрації податкової накладної №45 від 07.01.2026; від 29.01.2026 №13595207/45004623 про відмову в реєстрації податкової накладної №56 від 08.01.2026; від 29.01.2026 №13595206/45004623 про відмову в реєстрації податкової накладної №58 від 08.01.2026; від 29.01.2026 №13595211/45004623 про відмову в реєстрації податкової накладної №59 від 08.01.2026; від 10.02.2026 №13613219/45004623 про відмову в реєстрації податкової накладної №60 від 08.01.2026; від 29.01.2026 №13595209/45004623 про відмову в реєстрації податкової накладної №66 від 08.01.2026; від 10.02.2026 №13613206/45004623 про відмову в реєстрації податкової накладної №68 від 08.01.2026; від 10.02.2026 №13613205/45004623 про відмову в реєстрації податкової накладної №125 від 14.01.2026.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №45 від 07.01.2026, №56 від 08.01.2026, №58 від 08.01.2026, №59 від 08.01.2026, №60 від 08.01.2026, №66 від 08.01.2026, №68 від 08.01.2026 та №125 від 14.01.2026 - датою їх фактичного подання на реєстрацію.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КІТЧЕН МАСТЕРС» з Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26624,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАБЕНКО