Ухвала суду № 13931569, 08.02.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2531/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Гром Л.М.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів: Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р., Беспалова О.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року по справі за адміністративним позовом Прокурора Ріпкинського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Ріпкинському районі до Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці про стягнення податкової заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року Прокурор Ріпкинського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Ріпкинському районі (далі позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці (далі відповідач), в якому просив стягнути з Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці податкову заборгованість перед бюджетом за рахунок активів платника податків у розмірі 12 039,02 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року позов Прокурора Ріпкинського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Ріпкинському районі задоволено.

Стягнуто з Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці за рахунок активів податкову заборгованість в сумі 12 039,02 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року скасувати.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе дану справу в звязку з неприбуттям, належно повідомлених про дату, час і місце судового засідання, жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, розглядати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця є юридичною особою, зареєстрованою Ріпкинською районною державною адміністрацією Чернігівської області 06.06.2002 року. Основним видом діяльності відповідача за КВЕД є здавання в оренду власного нерухомого майна (а.с. 6-7).

Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків, Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця 11.06.2002 була взята на облік в органах державної податкової служби за № 407.

06.04.2010 року, на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Ріпкинському районі Зубок О.П. було проведено невиїзну документальну перевірку платника податку КП Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2009 року.

За результатами невиїзної документальної перевірки було складено акт № 171/15-013/30904220 від 06.04.2010 року, на підставі якого ДПІ у Ріпкинському районі прийняла та надіслала відповідачу податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010 року № 0000161630/0 про визначення відповідачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 947,00 грн. (а.с. 14-16).

12.04.2010 року, на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Ріпкинському районі Зубок О.П. було проведено невиїзну документальну перевірку платника податку КП Ріпкинська житлово-експлуатаційна дільниця з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2009 року згідно податкової декларації від 18.01.2010 року № 11696.

За результатами невиїзної документальної перевірки було складено акт № 188/15-013/30904220 від 12.04.2010 року, на підставі якого ДПІ у Ріпкинському районі прийняла та надіслала відповідачу податкове повідомлення-рішення від 15.04.2010 року № 0000171630/0 про визначення відповідачу податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 868,53 грн. (а.с. 17-19).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ріпкинському районі від 15.04.2010 року № 0000171630/0 та від 09.04.2010 року № 0000161630/0 відповідачем не оскаржувалися.

Оскільки суми податкових зобов'язань відповідачем погашені не були, ДПІ у Ріпкинському районі 22 березня 2010 року було прийняте рішення № 2 «Про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів».

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Органи податкової служби у своїй діяльності, повязаній із погашенням податкових зобовязань, керуються положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181-III), який є спеціальним Законом з питань оподаткування.

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII (далі Закон № 509-XII), державні податкові інспекції наділені повноваженням подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону № 2181-III.

Так, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку (пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення апелянтом оскаржені не були, а тому сума податкового зобовязання є узгодженою і підлягає сплаті.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, перша податкова вимога № 1/2 від 12.01.2010 року була вручена головному бухгалтеру Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці Залусовській О.С. 12.01.2010 року. Друга податкова вимога № 2/13 від 16.02.2010 року була отримана директором Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці Крикуновою Л.М., що підтверджується підписами зазначених осіб (а.с. 20). Однак суми податкових зобов'язань відповідачем погашені не були.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Положенням п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг може бути примусово стягнений шляхом звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції п. 3 ч. 1 ст. 128 КАС України, як на підставу задоволення апеляційної скарги, колегія суддів зважає на наступне

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 128 КАС України, суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

В матеріалах даної справи дійсно відсутня заява відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Разом з тим, у відповідності до ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи, що порушення судом першої інстанції вимог п. 3 ч. 1 ст. 128 КАС України, не призвело до неправильного вирішення, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці не спростовують висновки суду першої інстанції, викладених в постанові від 31 травня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ріпкинської житлово-експлуатаційної дільниці на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту прийняття, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

Т.Р. Вівдиченко

О.О. Беспалов