Ухвала суду № 1393111, 02.11.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Головуючий по 1-ій інст. Шумський І.П.                                                                         Справа № 22а-2305/07

Господарський суд Тернопільської обл. (№ 6/181-4429)                                               Рядок статзвіту № 23

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ

12 листопада 2007 року                                                                                             м.Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів                          Олендера І.Я. та Пліша М.А.,

при секретарі –             Рахмановій Н.І.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ків позивача: –     Шкварка В.І., директор; Ванкевич А.В., довіреність від 01.10.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 16.05.2007р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Взуття» до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

o:p>/o:p>

03.11.2006р. позивач - ТзОВ «Взуття» звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0002172304/0 від 20.10.2006р. про донарахування податку на прибуток підприємства в сумі 6000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1500 грн. (Т.1, а.с.3-5).

Також 03.11.2006р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0002182304/0 від 20.10.2006р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 16667 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8333 грн. 50 коп. (Т.1, а.с.117-119).

Ухвалою господарського суду від 18.12.2006р. за клопотання позивача обидва позови об’єднані в одну справу № 6/181-4429 для спільного розгляду (Т.2, а.с.31).

Постановою господарського суду Тернопільської обл. обл. від 16.05.2007р. позов ТзОВ «Взуття» задоволений, визнано нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0002172304/0 від 20.10.2006р. та № 0002182304/0 від 20.10.2006р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 1046 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи.

Постанова господарського суду мотивована тим, що зібраними у справі матеріалами, первинними бухгалтерськими документами та податковими документами, даними податкової та бухгалтерської звітності, висновком експерта № 209 від 14.02.2007р., висовки відповідача, що викладені в Акті перевірки № 17706/7/23-422/01554634 від 16.10.2006р. щодо заниження позивачем податку на прибуток за І півріччя 2006р. на суму 6000 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Дії позивача по формуванню податкового кредиту в сумі 16666 грн. 67 коп. відповідають вимогам пп.7.5.1, 7.2.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушення щодо заповнення податкової накладної № 24 від 28.07.2005р. не відображено в акті перевірки і час прийняття оспорюваного рішення не могло бути підставою для його прийняття.

За наведених обставин правомірність визначення позивачу податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов’язань по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість не підтверджені, а тому заявлений позов підлягає до задоволення (Т.2, а.с.80-82).

Не погодившись з постановою суду, її оскаржив відповідач Тернопільська ОДПІ, яка просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в тому числі пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1. ст.3, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт обґрунтовує апеляційні вимоги тим, що ТзОВ «Взуття» в порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2., пп.8.1.4. п.8.1. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено амортизаційні відрахування з вартості послуг по влаштуванню земельних робіт та влаштування благоустрою території за адресою: м.Тернопіль, вул.Бродівська, 44, документи на які оформлено ТзОВ «Еверест».

В частині порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» апелянт покликається на те, що перший акт виконаних робіт по договору, укладеному з ТзОВ «Еверест», був складений 05.09.2007р., перша попередня оплата проведена 29.07.2007р., а податкова накладна № 24 виписана 28.07.2005р., що суперечить вимогам пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1, п.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (Т.2, а.с.86-87).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, з 30.08.2006р. по 16.10.2006р. працівниками Тернопільської ОДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Взуття» за період з 01.01.2005р. по 30.06.2005р., по результатам якої складено Акт перевірки № 17706/7/23-422/01554634 від 16.10.2006р. (Т.1, а.с.8-27).

У вказаному Акті перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення ТзОВ «Взуття» вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.1.8 ст.1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: позивачем зайво віднесено до амортизаційних відрахувань 24124 грн., через що занижено належний до сплати податко на прибуток на суму 6000 грн. та зайво віднесено до податкового кредиту 16667 грн. 67 коп. податку на додану вартість.

Підставою для таких висновків слугувала господарська операція між позивачем та з ТзОВ «Еверест», в рамках якої на умовах договору № 22 від 28.07.2005р. (Т.1, а.с.28-29) та відповідно до актів виконаних робіт за вересень-листопад 2005р. (Т.1, а.с.30-60) ТзОВ «Еверест» здійснило на замовлення позивача благоустрій прилеглої території по вул.Бродівській, 44 в м.Тернополі.

Оплата за виконані роботи з врахуванням податку на додану вартість проведена позивачем на умовах попередньої оплати, яка передбачена умовами п.2.4. договору № 22 від 28.07.2005р., та стверджується копіями платіжних доручень, банківських виписок і не заперечується відповідачем (Т.1, а.с.61-96).

Витрати по облаштуванню прилеглої території по вул.Бродівській, 44 у м.Тернополі позивачем віднесено на збільшення балансової вартості основних засобів в IVкварталі 2005р.; в І-ІІ кварталах 2006р. на вартість послуг підприємством були нараховані амортизаційні відрахування в сумі 24100 грн.; суму податку на додану вартість в розмірі 16666 грн. 65 коп., яка включена до 100000 грн. авансового платежу по платіжному дорученню № 22 від 29.07.2005р., віднесено до податкового кредиту за січень 2006 року на підставі податкової накладної № 24 від 28.07.2005р. (Т.1, а.с.175).

Відносячи вказану суму витрат до амортизаційних відрахувань та податку на додану вартість – податкового кредиту, на думку податкового органу, позивачем порушено вищевказані вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», які полягали у віднесенні на збільшення балансової вартості основних засобів сум, сплачених за надані послуги, на підставі документів, виданих ТзОВ «Еверест», на балансі якого відсутні будь-які основні засоби, втому спеціальні для виконання робіт по облаштуванню земельних ділянок та благоустрою території (ст.12 Акту) та недекларуванні і несплаті постачальниками ТзОВ «Еверест» сум податку на додану вартість (ст.15 Акту).

20.10.2006р. на підставі Акта перевірки контролюючим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено суми податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 7500 грн. (в т.ч. штрафні санкції) та по податку на додану вартість на суму 25000 грн. (в т.ч. штрафні санкції) (Т.1, а.с.7, 121).

Приймаючи рішення по справі про задоволення заявленого позову суд першої інстанції вірно виходив з того, що вартість документально підтверджених позивачем витрат на оплату робіт ТзОВ «Еверест» в рамках договору № 22 від 28.07.2005р. згідно ст.3, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1. п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягала амортизації, тобто зменшенню на суму понесених витрат скоригованого прибутку.

Факт ненадання ТзОВ «Еверест» послуг по вищевказаному господарському договору відповідачем належним чином не доведений та спростовується підписаними сторонами Актами виконаних робіт, які відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними обліковими документами, а також відображенням виконаних робіт в податковому і бухгалтерському обліках позивача.

При цьому вірним є покликання господарського суду на висновок експертного дослідження № 209 від 14.02.2007р., згідно якого виконання робіт за договором № 22 від 28.07.2005р. відноситься до виду робіт по збільшенню вартості основних фондів першої групи (Т.2, а.с.55-57).

На виконання вказаного договору позивачем був здійснений авансовий платіж в сумі 100000 грн., в т.ч.ПДВ, в рахунок оплати вартості робіт по благоустрою території, на підставі якого ТзОВ «Еверест» було видано податкову накладну № 24 від 28.07.2005р.

Після отримання вказано накладної в порядку пп.7.5.1, пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач набув права платника податку на включення 16666 грн. 67 коп. податку на додану вартість до свого податкового кредиту.

Аналізуючи названі обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що дії позивача по формуванню податкового кредиту в сумі 16666 грн. 67 коп. відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», який не передбачає такої умови для віднесення платником до податкового кредиту відповідних сум податків, як декларування і сплата цих сум до бюджету постачальником послуг. За таких умов безпідставним є посилання відповідача в Акті перевірки на цю обставину.

Окрім цього, колегія суддів враховує й те, що право платників податків на податковий кредит не вставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагент (тобто ТзОВ «Еверест»). Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність за негативні наслідки саме щодо цієї особи, що не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав всі передбачені заоном умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В судовому засіданні господарське зобов’язання між ТзОВ «Взуття» та ТзОВ «Еверест» недійсним не визнавалося, що не заперечується сторонами.

У своїй апеляційній скарзі податковий орган покликається на те, що податкова накладна № 24 виписана 28.07.2005р., тобто до моменту виникнення у продавця послуг податкового зобов’язання, що суперечить вимогам пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1, п.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки попередня оплата була здійснена позивачем 29.07.2005р., а акт виконаних робіт складений 05.09.2005р.

Однак така обставина відхиляється колегією суддів як безпідставна, оскільки таке порушення всупереч п.10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затв. наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р.

Оскільки таке порушення не було відображено в акті перевірки, то таке на час прийняття спірного повідомлення-рішення не могло бути підставою для його прийняття.

Також відповідно до 7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)-дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.7.8.1 цього Закону податковим періодом є квартал, місяць.

За таких обставин дата оформлення податкової накладної № 24 припадає податковий період, протягом якого відбулася авансова сплата грошових коштів на банківський рахунок виконавця робіт ТзОВ «Еверест».

Колегія суддів також враховує й те, що позивачем представлено суду переоформлену податкову накладну № 24 від 29.07.2005р., отриману від ТзОВ «Еверест» на підставі листа № 32а від 23.12.2005р. Хоча покликань на вказану податкову накладну в Акті перевірки немає, однак відповідачем не спростовано дійсності листів ТзОВ «Взуття» та ТзОВ «Еверест» та правомірності переоформлення податкової накладної (Т.2, а.с.50-52).

За наведених обставин правомірність визначення позивачу податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов’язань по податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість є непідтвердженими, а тому заявлений позов правомірно задоволений господарським судом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 16.05.2007р. залишити без задоволення, а згадану постанову суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:                                                                                                   Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                            І.Я.Олендер

М.А.Пліш