Ухвала суду № 139309592, 25.08.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1780/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дубровиця клопотання прокурора ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за матеріалами кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025181110000042 від 30 січня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дубровицього районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України

До початку судового засідання, 02 липня 2026 року, від прокурора ОСОБА_3 надійшло про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування клопотання покликається на те, що 28 січня 2025 року приблизно о 15 год. 00 хв., майстер лісу Перебродівського лісництва Сарненського надлісництва Філії "Поліський лісовий офіс" Поліського лісового офісу державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" ОСОБА_4 , порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елементу навколишнього природного середовища, усвідомлюючи протиправпий характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди довкіллю, незаконно, без спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом, маючи прямий умисел направлений на незаконну порубку дерев, використовуючи бензопилу в якості засобу для незаконної вирубки лісу, під час проведення робіт з розкопування протитанкового рову по межі Державного кордону України, перебуваючи у кварталі 1 виділі 3 Перебродівського лісництва Сарненського надлісництва Філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України", самовільно здійснив незаконну порубку 17 (сімнадцяти) сироростучих дерев породи "сосна", спричинивши шкоду лісу у сумі 127521 грн. 90 коп., що у шістдесят і більше разів перевишує неоподаткований мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

14 липня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 246 Кримінального кодексу України.

16 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 14 вересня 2025 року, з покладенням на нього відповідних обов`язків. В подальшому, ухвалами Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року, від 04 листопада 2025 року, 29 грудня 2025 року та від 27 лютого 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 11 листопада 2025 року, до 04 січня 2025 року, до 28 лютого 2026 року, до 27 квітня 2026 року та до 23 червня відповідно.

Підставою для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строку дії домашнього арешту, прокурор вказує те, що ризики, які існували на момент застосування такого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не зменшилися, продовжують існувати та є актуальними. Зокрема, існують ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: існує можливість переховування обвинуваченого від суду у зв`язку з тяжкістю ймовірного покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років; існує можливість знищення, пошкодження чи приховання документів щодо заготівлі та переміщення деревини, пов`язаних з його службовою діяльністю; існує ймовірність незаконного впливу на свідків у цьому провадженні, зокрема на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з метою зміни ними показань під час судового розгляду;

існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

З метою запобігання існуючим ризикам прокурор вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, покликаючись на викладені у ньому обставини та просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення зазначеного клопотання.

Представник потерпілого ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

З`ясувавши обставини, заслухавши міркування прокурора, доводи захисника, пояснення обвинуваченого, дослідивши клопотання щодо запобіжного заходу подані прокурором та захисником, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до сатті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.

Відповідно до положень статті 181 Кримінального процесуального кодексу України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Згідно частини 1, частини 3, частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що 16 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області застовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 14 вересня 2025 року з покладенням на нього відповідних обов`язків.

В подальшому, ухвалами Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 вересня 2025 року, від 04 листопада 2025 року, 29 грудня 2025 року, від 27 лютого 2026 року та від 23 квітня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 11 листопада 2025 року, до 04 січня 2025 року, до 28 лютого 2026 року, до 27 квітня 2026 року та до 23 червня відповідно.

Отже, строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту завершився ще 23 червня 2026 року. В той же час, прокурор звернулась із цим клопотанням лише 02 липня 2026 року. Отже, станом на момент розгляду клопотання обвинувачений понад два місяці перебуває без жодного запобіжного заходу.

Сама лише тяжкість пред`явленого обвинувачення без надання суду переконливих доказів поточного незаконного впливу на свідків чи створення інших перешкод кримінальному провадженню не може бути безумовною підставою для безперервного та тривалого застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Протягом всього часу розгляду справи, сторона обвинувачення не вказує про будь-які ознаки впливу обвинуваченим на свідків, перешкоджання збиранню доказів, їх спотворення чи іншого протиправного впливу на кримінальне провадження, не надає жодних доказів вчинення обвинуваченим дій, направлених на знищення чи підроблення речей і документів, які мають суттєве значення для досудового розслідування, зокрема, що є важливим для даного судового розгляду.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 є раніше не судимою особою. Він має постійне та зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом тривалого часу (більше одного року) обвинувачений ОСОБА_4 безперервно перебував під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. За цей період він жодного разу не порушив умов застосованого заходу та належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, регулярно з`являється на розгляд справи у суді.

Доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_4 процесуальної поведінки, фактів його спроб переховуватися від суду, намірів знищити документи чи здійснити незаконний вплив на свідків, зокрема на ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 стороною обвинувачення суду не надано. Більш того, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_9 надали покази в судовому засіданні.

Прокурором не доведено, що заявлені на початкових етапах досудового розслідування та судового розгляду ризики продовжують існувати у тій мірі, що виправдовує подальше застосування такого суворого запобіжного заходу, як домашній арешт. Більше того, сторона обвинувачення не надала ґрунтовних доказів того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даній стадії судового розгляду.

З урахуванням наведеного, враховуючи обставини кримінального провадження, характер кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд приходить до висновку, що потреби кримінального провадження не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого як відсторонення від посади, в зв`язку чим клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необґрунтованим, а відтак у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 176-178, 181, 193, 372, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

П О С ТА Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 28 серпня 2026 року.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_1