Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 548/1193/26
Провадження № 2/548/689/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.08.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Старокожка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,
розглянувши у приміщенні суду м. Хорола в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ''Глобал Спліт", представник позивача Балашов Віталій Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
В С Т А Н О В И В:
Позиція позивача та відповідачки, процесуальні дії, вчинені по справі.
Представник позивача Балашов В.В. 20.05.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд", діючи в інтересах свого довірителя, звернувся до Хорольського районного суду з позовною заявою до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.02.2022 між Акціонерним товариством ''Креді Агріколь банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1/4502907 (далі "Договір").
18.01.2024 між АТ ''Креді Агріколь Банк'' та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Глобал Спліт" укладено договір № 2-2024 про відступлення прав вимог в тому числі до боржниці ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг № 1/4502907 від 17.02.2022.
У зв`язку із неналежним виконанням умов договору відповідачкою станом на 12.05.2026 заборгованість останньої по кредитному договору становить 18529,03 грн, з яких: 8 789,15 грн - прострочена заборгованість за основним боргом; 5 419,88 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 4 320,00 грн - прострочена заборгованість за комісією; 0,00 грн - пеня та штрафи.
Представник позивача вказує, що позивачем було надіслано відповідачці повідомлення про відступлення права вимоги за цим кредитним договором, запропоновано розглянути пропозицію щодо врегулювання заборгованості шляхом погашення частини боргу (основного боргу без відсотків), можливості сплати у безвідсоткову розстрочку, проте заборгованість не була погашена, тому позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою судді від 22.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з наданням відповідачу права протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду подати відзив на позов і всі письмові та електронні докази.
У позовній заяві представник позивача прохав про розгляд справи в спрощеному провадженні за його відсутності.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідача не надходив.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивач до суду не подавали.
Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі, оскільки нею 02.06.2026 отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.05.2026.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 17.02.2022 між Акціонерним товариством ''Креді Агріколь банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1/4502907 (далі "Договір").
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 10000,00 грн. строком на 36 місяці(в)- з 17.02.2022 року до 16.02.2025 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід`ємною частиною), як День повернення кредиту.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, Кредит надається позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору, для зарахування кредитних коштів Позичальник повинен мати відкритий у Банку поточний або поточний (картковий) рахунок.
Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. статті 1 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 36.00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 1.80% від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. Договору.
Відповідно до меморіального ордеру №41748166-1 від 17.02.2022 на рахунок Позичальниці № НОМЕР_1 вказаний у кредитному договорі як такий, що належить відповідачці 17.02.2022 здійснено переказ коштів в сумі 10000,00 грн як видачу за договором № 1/4502907.
18.01.2024 між АТ ''Креді Агріколь Банк'' та Товариством з обмеженою відповідальністю ''Глобал Спліт" укладено договір № 2-2024 про відступлення прав вимог в тому числі до боржниці ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг № 1/4502907 від 17.02.2022.
Позивачем було надіслано відповідачці повідомлення про відступлення права вимоги за цим кредитним договором, запропоновано розглянути пропозицію щодо врегулювання заборгованості шляхом погашення частини боргу (основного боргу без відсотків), можливості сплати у безвідсоткову розстрочку.
У зв`язку із неналежним виконанням умов договору відповідачкою відповідно до копії розрахунку заборгованості по вищевказаному кредитному договору /а.с. 34/ станом на 12.05.2026 заборгованість останньої становить 18529,03 грн, з яких: 8 789,15 грн - прострочена заборгованість за основним боргом; 5 419,88 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 4 320,00 грн - прострочена заборгованість за комісією; 0,00 грн - пеня та штрафи.
Як вбачається із цього розрахунку, відповідачем вносилися оплати за кредитом.
08.04.2024 позивач надіслав позичальниці ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень вищевказаного договору. Доказів отримання вимоги останнім не надано.
Відповідачка заперечень проти такого розрахунку не надала.
У зв`язку із виникненням заборгованості за кредитом та невжиттям заходів щодо її погашення відповідачкою, позивач прохає стягнути із останньої цю заборгованість разом із судовими витратами.
Норми права, застосовані судом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом спору).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1 та ч. 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Мотивована оцінка аргументів сторін.
Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копіями досліджених судом: копії кредитного договору № 1/4502907 від 17.02.2022, укладеного у письмовій формі між АТ "Креді Агріколь Банк" та відповідачкою, підписаних останньою у день укладення, а також копією договору про відступлення прав вимог № 2-2024 від 18.01.2024 з додатками до нього, Правил надання споживчого кредиту в ПАТ ''Креді Агріколь Банк", відповідно до названих документів позивач набув права вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
Згідно з умовами вищевказаного договору, між сторонами було чітко визначено строк його дії та терміни, в які відповідачка мала би повернути отримані кошти та сплатити відсотки за користування ними та внести інші передбачені договорами платежі.
Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач в частині стягнення із відповідачки простроченої заборгованості за основним боргом та відсотками по вказаному договору підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом, відповідачкою факт укладення цього договору, отримання кредитних коштів та виникнення заборгованості не заперечується.
Судом встановлено, що первісний позичальник - банк свої зобов`язання, передбачені кредитним договором, виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, про що свідчать наявні у справі докази. Доказів на підтвердження визнання зазначеного договору у встановленому законом порядку недійсним матеріали справи не містять та стороною відповідачки суду їх надано не було.
У порушення умов вказаного договору відповідачка свої зобов`язання належним чином в повному об`ємі не виконала, допустила виникнення заборгованості зі сплати кредитних коштів та відсотків за користування ними, у зв`язку з чим станом на 12.05.2026 має прострочену заборгованість перед позивачем за вищевказаним кредитним договором у розмірі 18529,03 грн, з яких: 8789,15 грн - прострочена заборгованість за основним боргом; 5419,88 грн - прострочена заборгованість за відсотками; 4320,00 грн - прострочена заборгованість за комісією; 0,00 грн - пеня та штрафи.
Відповідачкою не надано суду доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованості, як і не надано доказів належного виконання своїх зобов`язань.
За таких обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором із ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 14209,03 грн, яка складається із: 8789,15 грн - прострочена заборгованість за основним боргом; 5419,88 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
Позивач ТОВ "Глобал Спліт", пред`являючи вимоги про повернення кредитних коштів та сплати платежів, передбачених договорами, просив стягнути крім заборгованості за простроченою основною сумою боргу та процентами, заборгованість за комісією - комісійною винагородою за обслуговування кредитної заборгованості, яка становить 4320,00 грн.
Вирішуючи питання щодо задоволення позову в цій частині, суд доходить висновку про таке.
Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України ''Про захист прав споживачів''.
Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України ''Про захист прав споживачів'' (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Крім того, згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України ''Про захист прав споживачів'' споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України ''Про захист прав споживачів'' нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Згідно зі статтею 55 Закону України ''Про банки і банківську діяльність'' відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.
Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за моніторинг заборгованості, електронне інформування про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості (нагадування) через дистанційні системи обслуговування, інформування про виникнення простроченої заборгованості, консультування щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів тощо, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Судом у справі, що розглядається, встановлено, що відповідно до п.п.1.4.2 кредитного договору передбачено комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 1,80 % від суми кредиту (10000,00 грн), нарахування якої здійснювалося первісним кредитором до моменту відступлення права вимоги 18.01.2024 та, як стверджує позивач, розмір простроченої комісії за договором становить 4320,00 грн.
Виходячи із вищенаведеного аналізу судової практики та норм цивільного законодавства, нарахування комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням статей 11, 18 Закону України ''Про захист прав споживачів'' і є нікчемними з моменту укладення договору, тому позовна вимога про стягнення заборгованості в цій частині у розмірі 4320,00 грн задоволенню не підлягає.
З огляду на встановлені у справі обставини, а також висновки суду щодо нікчемності пункту 1.4.2 вказаного кредитного договору про нарахування відповідачу комісії за обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне зазначити таке.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Умова договору про плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною та не потребує визнання недійсною.
Ці висновки повністю узгоджуються з висновками, викладеними в постанові ВП Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
За правилами вказаної статті реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці ОСОБА_1 можливість звернення до суду із позовом у порядку застосування наслідків виконання нікчемного правочину в частині, що стосується стягнення безпідставно сплачених нею коштів в рахунок комісії за обслуговування кредитної заборгованості за вищевказаним договором, якщо такі кошти нею були сплачені первісному кредитору чи позивачеві.
З огляду на наведені вище правові норми та встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню із відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № 1/4502907 від 17.02.2022 - у розмірі 14209,03 грн, яка складається із: 8789,15 грн - прострочена заборгованість за основним боргом; 5419,88 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
У іншій частині позовних вимог слід відмовити з вищенаведених підстав.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №598 від 13.05.2026 (а.с. 1).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки уточнені позовні вимоги задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2041,79 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (76,69 %). Решту судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''Глобал Спліт", представник позивача Балашов Віталій Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Глобал Спліт" заборгованість за кредитним договором № 1/4502907 від 17.02.2022 у розмірі 14209 (чотирнадцять тисяч двісті дев`ять) грн 03 коп.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Глобал Спліт" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2041 (дві тисячі сорок одну) грн 79 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Глобал Спліт", юридична адреса: місто Київ, вул. Жилянська, 5-Б, оф. 5, код ЄДРПОУ 41904846.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий
Судове рішення № 139309523, Хорольський районний суд Полтавської області було прийнято 27.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 548/1193/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: