Рішення № 139309456, 28.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 28.08.2026Справа № 552/3484/25 Провадження № 2/554/596/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.,

при секретарі судового засідання Ревеці К.О.

за участю представника позивача Зубко Н.М.., представника відповідача Ягича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 28.04.2025 року звернувся до Київського районного суду м.Полтави з позовом до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України», в якому прохав:

скасувати наказ Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» від 24.03.2025 року № 34/К1 «Про звільнення ОСОБА_2 »;

поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з науково-практичної роботи Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» з 24 березня 2025 року;

стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування позову вказав, що 24 березня 2025 року відповідач Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» виніс наказ № 34/К1 про звільнення з посади заступника директора з науково-практичної роботи Апарату управління ОСОБА_1 . При цьому йому було направлено належно не завірену копію наказу, не видано трудову книжку, не проведено розрахунок. Про винесення вказаного наказу він дізнався 31 березня 2025 року, отримавши листа поштою. Відповідно до наказу № 34/К1 від 24.03.2025 року його було звільнено за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України. Зазначає, що цей наказ належно не завірений, його було звільнено до закінчення лікарняного, чим порушено його права та права діючого трудового законодавства. У п.2 наказу йде мова про компенсацію 195 календарних днів відпустки, яку він так і не отримав, письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні відповідно до ст. 116 КЗпП України не отримував. Крім того, вказує на строки притягнення до дисциплінарної відповідальності, враховуючи перебування працівника на лікарняному. Таким чином, вважає наказ незаконним та прохає його скасувати.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 29 квітня 2025 року матеріали справи передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м.Києва.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року ухвалу судді Київського районного суду м.Полтави від 29 квітня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Шевченківського районного суду міста Полтави.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 10 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 28 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Від представника відповідача Ягича М.М. до суду надійшли письмові пояснення, які є фактично відзивом по справі, в яких прохав відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що твердження позивача, що його було звільнено з роботи на підставі наказу № 34/К1 від 24.03.2025 року, є надуманим, юридично неспроможним та таким, що не підтверджується належними та допустимими доказами. Так, у журналі реєстрації книги наказів із кадрових питань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» відсутній запис щодо наказу № 34/К1 від 24.03.2025 року. Тобто, зазначений Наказ № 34/К1 від 24.03.2025 року ніколи не був прийнятий та не набирав чинності, оскільки будь-який наказ роботодавця, який не пройшов процедуру реєстрації, вважається юридично неіснуючим документом. Вважає наказ неіснуючим, оскільки вказаний документ не підтверджено в офіційному діловодстві установи. Вказує, що належним актом про припинення трудових відносин, є наказ № 137/К1 від 23.04.2025 року про звільнення ОСОБА_2 , заступника директора з науково-практичної роботи, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та виведенням посади заступника директора з науково-практичної роботи зі штатного розпису установи. Вважає, що твердження позивача про його звільнення у березні 2025 року є помилковим, юридично неспроможним та таким, що не підлягає врахуванню судом.

Протокольною ухвалою суду від 27 лютого 2026 року задоволено клопотання відповідача та витребувано оригінал наказу № 34/К1 від 24.03.2025 року.

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про об`єднання даної справи зі справою № 552/4135/25 за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Протокольною ухвалою суду від 08 червня 2026 року відмовлено у задоволення клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року закрито провадження по справі в частині позову ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» про поновлення на роботі.

У судовому засіданні представник позивача Зубко Н.М. позов в частині позовних вимог про скасування наказу підтримала, з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представники відповідача Ягич М.М. та Божук Б.С. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, надавши пояснення, аналогічні викладеним у письмових поясненнях.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши фактичні обставини письмовими доказами, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач оскаржує наказ Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» від 24.03.2025 року № 34/К1 «Про звільнення ОСОБА_2 », заступника директора з науково-практичної роботи Апарату управління, 24 березня 2025 року за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с.9, 179-оригінал).

Зазначає, що вказаний наказ отримано поштовим відправленням 31.03.2025 року, що підтвердила наданим оригіналом конверту з описом вкладення від 28.03.2025 року (а.с.179).

Представник відповідача заперечує факт видачі даного наказу від 24.03.2025 року № 34/К1, посилаючись на те, що вказаний наказ відповідачем не виносився, він не пройшов процедуру реєстрації в офіційному діловодстві установи, а позивача насправді було звільнено 23 квітня 2025 року наказом № 137/К1 від 23.04.2025 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та виведенням посади заступника директора з науково-практичної роботи зі штатного розпису установи (а.с.214).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. При цьому в силу норм законодавства для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визначаються такі причини, що виключають вину працівника.

У разі звільнення працівника роботодавець має оформити відповідний наказ (розпорядження), який повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю Кодексу законів про працю України, та ознайомити працівника з таким наказом (розпорядженням) під його особистий підпис і видати копію наказу працівникові у день звільнення.

Вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи) визначено в Правилах організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5.

У відповідності до пункту 3 глави 1 розділу IІ Правил, організаційно-розпорядча документація, що є одним з класів управлінської документації, поділяється на:

організаційну, що містить правила, норми, що визначають статус, компетенцію, структуру, штатну чисельність і посадовий склад установи, функціональний зміст діяльності установи та її підрозділів (положення або статут установи, положення про структурні підрозділи установи, посадові інструкції, штатні розписи, договори тощо);

розпорядчу, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження);

інформаційно-аналітичну, що містить інформацію, на підставі якої приймаються певні управлінські рішення (акти, довідки, доповідні записки, заяви, пояснювальні записки, протоколи, службові листи тощо).

Оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування здійснюються з урахуванням вимог Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. ДСТУ 4163:2020», прийнятого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 року № 144 (пункт 11 глави 1 розділу IІ Правил).

За змістом п.п.1, 2 глави 3 розділу IIІ правил, службовий документ, отриманий установою або створений нею, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до документаційного фонду установи з моменту його реєстрації.

Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документах інформації і полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою установою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа, шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ.

Під час реєстрації документів в установі необхідно дотримуватися таких вимог: документи реєструються незалежно від способу їх доставки, передачі чи створення; документи реєструються за документопотоками (вхідні, вихідні, внутрішні); документи реєструються лише один раз (вхідні - у день надходження або не пізніше наступного робочого дня (якщо документ надійшов у неробочий час), створювані - у день підписання або затвердження); у разі передачі зареєстрованого документа з одного структурного підрозділу до іншого новий реєстраційний індекс на документі не проставляється; документи реєструються за групами залежно від назви виду, автора і змісту документів; окремо реєструються, в тому числі: службові листи.

Із Довідки виданої т.в.о. генерального директора ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» Божук Б. за № 01/54 від 13.01.2026 року слідує, що під час перевірки журналу реєстрації книги наказів із кадрових питань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» встановлено відсутність запису щодо наказу з реєстраційним номером 34/К1 від 24.03.2025 року. Факт відсутності зазначеного наказу у журналі реєстрації підтверджено відповідальною особою за ведення книги наказів. Будь-які накази від 24.03.2025 року відносно ОСОБА_1 не приймалися (а.с.149).

Таким чином, головне призначення такої реєстрації - це надання документу юридичної сили, тобто підтвердження факту його створення або одержання. Реєструючи документ, підприємство, установа, організація бере на себе відповідальність за нього, констатує факт його створення або надходження.

Враховуючи, що реєстрація наказу про звільнення відповідачем здійснена не була, факт створення документу не доведено.

У судовому засіданні допитаний в якості свідка представник відповідача генеральний директор ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» Божук Б. показав, що наказ Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» від 24.03.2025 року № 34/К1 «Про звільнення ОСОБА_2 », заступника директора з науково-практичної роботи Апарату управління, 24 березня 2025 року за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України не підписував, такого наказу не існує, а підпис , який стоїться на наказі, йому не належить. Підтвердив, що ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку із скороченням штату, з цього приводу є вся переписка.

Крім того, пунктами 2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, передбачено, що записи у трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу розпорядження).

Згідно з пунктом 2.27 Інструкції днем звільнення вважається останній день роботи.

Як встановлено, у судовому засіданні, трудову книжку ОСОБА_1 було видано після його звільнення 23.04.2025 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України і запис про звільнення на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України в ній був відсутній, що підтвердила представник позивача.

Також суд зауважує, що в ході розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог про поновлення на роботі, що свідчить про те, що він фактично визнає той факт, що з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України він звільнений не був, а тому і необхідності для поновлення на роботі немає.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З врахуванням викладеного, надавши оцінку доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту його звільнення на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України згідно наказу від 24.03.2025 року № 34/К1, а тому позовні вимоги про скасування наказу 24.03.2025 року № 34/К1 є безпідставними.

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, та відносить судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. на рахунок держави, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 20 000 грн. стягненню із відповідача не підлягають, на підставі п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 137, 141, 229, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу відмовити.

Судовий збір у сумі 1331 грн. 20 коп. віднести на рахунок держави.

У стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України», зареєстроване місце знаходження: 01033 м.Київ, вул.Саксаганського, б.75, код ЄДРПОУ 22946309.

Повне рішення складено 28 серпня 2026 року.

Суддя Л.І. Савченко