Рішення № 139304170, 28.08.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/480/26

Провадження №: 2/343/526/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання Шикор Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 343/480/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Долинська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та визнання права на укладення договору найму,

за участю: представника позивача - адвоката Гринишина В.С.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін та третьої особи:

позивач просить визнати ОСОБА_2 , 1958 р.н., та ОСОБА_3 , 1992 р.н., такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , а також визнати за ним, ОСОБА_1 , право на переоформлення особового рахунка та укладення договору найму квартири за вказаною вище адресою.

Позовні вимоги мотивує тим, що його бабуся ОСОБА_4 20.04.1990 отримала ордер на жиле приміщення № 81 серії МР за адресою АДРЕСА_1 , згідно з рішенням Долинської міської ради народних депутатів від 12.04.1990. В ордері вказано склад сім`ї - ОСОБА_4 (квартиронаймач) та ОСОБА_5 , її син. 22 травня 1997 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 і змінила прізвище на ОСОБА_6 . Згодом ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 зареєструвались за вказаною вище адресою. Проте 26 років тому останні виїхали з м. Долина на постійне місце проживання у Волинську область. В липні 2009 року померла ОСОБА_7 . На її похорон приїжджав ОСОБА_3 , який перебував у м. Долина кілька днів. Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не навідувалися за місцем реєстрації. Неофіційно відомо, що ОСОБА_2 одружився з громадянкою Російської Федерації, прийняв громадянство цієї країни та проживає за межами України. Фактично всі рахунки за надання комунальних послуг оплачував його батько ОСОБА_5 , а після його смерті оплачували його мама ОСОБА_8 та він (позивач). Він ( ОСОБА_1 ) є онуком померлого основного наймача і зареєстрований у квартирі з 10.01.2019, постійно в ній проживає, сплачує комунальні послуги та підтримує житло у належному стані. Відповідачі ж у квартирі не проживають, своїх речей у ній не зберігають, участь в її утриманні не беруть. Їх реєстрація створює для нього додаткові труднощі та борги за комунальні послуги. Будь-яких перешкод у користуванні житлом із його боку не було. Реєстрація сторонніх осіб порушує його право на повноцінне користування та розпорядження житлом (зокрема, право на приватизацію).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, щодо заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечив (а.с. 66). Зазначив, що відповідачі не проживають за місцем реєстрації. Натомість його довіритель проживає у квартирі, яку утримує з вісімнадцяти років. До цього часу після смерті ОСОБА_9 обов`язки наймача виконував його батько ОСОБА_10 (з 2009 до 2020 року). У 2019 році його син ОСОБА_11 зареєструвався у спірній квартирі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, хоча про розгляд справи були повідомлені у встановленому законом порядку, шляхом направлення рекомендованими поштовими відправленнями повісток про виклики до суду за зареєстрованим місцем проживання, які повернулися до суду з відмітками "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 79-80, 83-84, 103-104), що, з огляду на вимоги п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважаються врученими у день проставлення у поштових повідомленнях таких відміток. Також дані РНОКПП відповідачів внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує їх можливість отримувати всі процесуальні документи у застосунку "Дія". Про виклик відповідачів до суду розміщені й оголошення на офіційному сайті "Судова влада України" (а.с. 74, 76, 100, 102). Причини неявки відповідачі не повідомили, відзив на позов не подавали, будь-яких заяв, клопотань від них на адресу суду не поступило.

Представник третьої особи - Долинської міської ради в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом доставлення повісток про виклики до суду до електронного кабінета користувача ЄСІТС. Будь-якої позиції щодо позову не висловлював.

Заяви та клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

09 березня 2026 року адвокат Гринишин В.С. від імені ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаною вище позовною заявою.

Суд залишив позовну заяву без руху на надав позивачу строк на усунення її недоліків, про що постановив ухвалу від 11.03.2026.

19 та 20 березня 2026 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви та клопотання про долучення додаткових письмових доказів.

20 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду по суті у порядку загального позовного провадження, залучив до участі у справі третю особу, про що постановив відповідну ухвалу.

21 квітня 2026 року представник позивача подав письмові пояснення та заяву про заочний розгляд справи, а також клопотав про виклик свідків.

Згідно з ухвалою від 21.04.2026, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду, в судове засідання викликав свідків.

15 червня 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про заочний розгляд справи.

13 серпня 2026 року представник позивача подав заяву про долучення додаткових доказів, які попередньо направив іншим учасникам справи.

18 серпня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого призначив на 28.08.2026 о 13:15 год.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як слідує з копії ордера на жиле приміщення № 81 серії МР, виконавчий комітет Долинської міської ради народних депутатів 20.04.1990 видав ОСОБА_4 із сім`єю з 2 чоловік ордер на право зайняття житлового приміщення, жилою площею 28,59 кв.м, яке складається з 2 кімнат за адресою АДРЕСА_2 . Підстава видачі ордера - рішення міськвиконкому від 12.04.1990. До складу сім`ї входять: ОСОБА_4 - квартиронаймач, ОСОБА_5 - син (а.с. 3).

Згідно з повідомленням Долинської міської ради № 14/05-07/3532 від 18.06.2026, просп. Перемоги у м. Долина Івано-Франківської області перейменовано на просп. Незалежності (а.с. 119).

У відповіді за № 14/05-07/1362 від 19.03.2026 на адвокатський запит Долинська міська рада вказала, що багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 відноситься до житлового фонду, що є комунальною власністю Долинської міської об`єднаної територіальної громади (а.с. 38-39).

Про те, що ОСОБА_5 є сином ОСОБА_4 вказує свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 04.06.1980 (а.с. 6).

ОСОБА_4 22.05.1997 одружилась із ОСОБА_2 , у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_6 , на що вказує свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 від 27.02.2004 (а.с. 5).

Як зазначив позивач, ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3 проживали в АДРЕСА_1 , однак місце проживання вони залишили більше 25 років тому, переїхавши у Волинську область.

Як слідує з актів обстежень від 18.06.2021, від 10.11.2025, від 23.10.2026, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані в АДРЕСА_1 , однак проживають за іншою адресою (а.с. 10, 11, 12).

Про те, що відповідачі зареєстровані в АДРЕСА_1 свідчать і повідмолення з Долинської міської ради від 16.03.2026 (а.с. 27, 28, 45, 46).

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 21.07.2009, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

Син покійної ОСОБА_7 . ОСОБА_5 28.12.2006 зареєстрував шлюб із ОСОБА_12 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 від 28.12.2006 (а.с. 7).

У батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 (позивач), на що вказує свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 06.02.2004 (а.с. 9)

Згідно із витягом з Реєстру територіальної громади від 15.05.2023, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 10.01.2019 (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, підтвердженням чого слугує свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 від 25.11.2020 (а.с. 8).

Як зазначив позивач у позовній заяві, після смерті батька ОСОБА_5 він продовжив проживати в АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона є мамою позивача. Квартиру, в якій вони проживають з сином, отимала її покійні свекруха та чоловік. Коли вона прийшла до них жити, відповідачів вже не було. Вони більше 20 років тому виїхали на ОСОБА_13 і з того часу не приїжджали, хоча перешкод у користуванні квартирою не мають. Комунальні послуги не сплачують, участі в утриманні квартири не беруть. Її син - позивач - проживає у квартирі від народження, він же й утримує її.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона є сусідкою позивача, у будинку проживає біля 40 років. Після смерті ОСОБА_4 її чоловік ОСОБА_2 із сином поїхав на ОСОБА_13 , більше 20 років у помешканні не проживає. У квартирі залишився проживати син покійної ОСОБА_10 зі сім`єю. Після смерті останнього у квартирі залишилась його дружина та сини. Один із них одружився і проживає окремо, а інший, яким є позивачем, залишився у квартирі. Він на даний час також у ній проживає, здійснює її утримання.

На підтвердження того, що відповідачі не проживають у квартирі понад рік, не несуть витрати на її утримання, сторона позивача надала відповіді з ТОВ "Нова Долина", КП "Комунгосп", КП "Водоканал" (а.с. 40, 41, 42), згідно з якими тривалий час була наявна заборгованість за адресою АДРЕСА_1 .

На обгрунтування факту утримання позивачем спірної квартири, його представник надав світлокопії квитанцій про сплату за комунальні послуги (а.с. 109-118), з яких суд установив, що сплати від імені ОСОБА_1 мали місце тільки у травні-червні 2026 року, тобто після звернення до суду з даним позовом. Натомість за всіма іншими квитанціями платниками зазначено ОСОБА_15 (лютий 2021), ОСОБА_5 (2014, 2015, 2016), ОСОБА_4 (2015, 2016), ОСОБА_3 (2021, 2025).

Також з наданих позивачу відповідей суд установив, що між управителем ТОВ "Нова Долина" та абонентом кв. АДРЕСА_4 не укладались жодні договора на обслуговування, за останній рік оплати за адресою: АДРЕСА_1 не проводилися, за квартирою рахується заборгованість в сумі 6903,11 грн (а.с. 40). Оплата, проведена ОСОБА_1 від 18.06.2026 зарахована на особовий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_16 . Для зміни облікових даних слід надати документи про право власності та/або користування на квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 107-108). Договір на вивезення ТПВ зареєстрований на ОСОБА_7 , вивіз ТПВ нараховується на 3 зареєстрованих осіб. Станом на 24.11.2025 заборгованість становить 5581,54 грн. Більше 5 років жодних платежів не поступало (а.с. 41). Особовий рахунок споживача послуг водопостачання та водовідведення оформлений на ОСОБА_3 . Станом на 05.11.2025 борг становить 322,15 грн. Оплата згідно банківських виписок здійснюється споживачем ОСОБА_3 10 вересня 2021 року був укладений договір з індивідуальним споживачем про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення з ОСОБА_1 та ОСОБА_12 (а.с. 42, 43-44).

З описаного вище слідує, що наймачі спірної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за життя сплачували за комунальні послуги. Однак після їх смерті, сплат фактично не поступало, хоча позивач стверджує, що він з матір`ю постійно проживав у помешкані, а відповідно були користувачами комунальних послуг. Особові рахунки були переоформлені тільки у ТОВ "Нова Долина" та в КП "Водоканал" на ОСОБА_16 , а з 10.09.2021 у КП "Водоканал" на ОСОБА_1 . Водночас з 2020 року (з дня смерті ОСОБА_5 ) до травня 2026 року мали місце тільки сплати за водопостачання то водовідведення у вересні-листопаді 2021 року та вересні-листопаді 2025 року (платник ОСОБА_3 ), а також одна сплата у розмірі 1500 грн у лютому 2024 року, при наявній заборгованості на той час у розмірі 5808,69 грн. Вказане спростовує твердження ОСОБА_1 , що після досягнення 18-тирічного віку (з ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та до звернення до суду з даним позовом він утримував спірну квартиру. Його часткові сплати у травні-червні 2026 року не свідчать про утримання квартири у попередній період, а були ініційовані з метою формування доказової бази на підтвердження виконання відповідного обов`язку у спірний період.

Також після звернення до суду з даним позовом та на виконання ухвали про усунення недоліків від 11.03.2026, представник позивача звернувся до Долинського міського голови з адвокатським запитом від 13.03.2026, в якому, в тому числі, пропонував визнати ОСОБА_1 наймачем (а.с. 35).

У відповіді від 19.03.2026 Долинська міська рада роз`яснила порядок переоформлення особових рахунків та порядок володіння та користування житлом наймачем та членами сім`ї (а.с. 38-39), а управитель "Нова Долина" у повідомленні від 24.06.2026 вказав, які документи слід надати для зміни облікових даних (а.с. 107).

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

вислухавши представника позивача, заслухавши свідків, дослідивши докази, які надані на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При вирішенні спору суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відповідно до статті 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (стаття 61 ЖК України).

За змістом статті 64 ЖК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі статтею 65 ЖК України, наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 червня 2020 року у справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18), від 26 грудня 2024 року у справі № 489/1183/21 (провадження № 61-7939св24).

Отже, в осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача.

Згідно із частиною першою статті 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, щоб реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Звертаючись із цим позовом, ОСОБА_1 зазначає, що він як онук померлого наймача, будучи зареєстрованим у спірній квартирі, сплачуючи за її утримання комунальні послуги, має право на переоформлення особових рахунків та на укладення договору найму щодо вказаного житла.

Під час розгляду справи суд установив, що позивач із народження проживав у спірній квартирі, на що вказали свідки, а з 10.01.2019 був зареєстрований у ній. З урахуванням указаного, ОСОБА_1 як член сімї наймача користувався нарівні з наймачем усіма правами наймача, у тому числі користувався житловим приміщенням.

Однак суд звертає увагу на те, що сам по собі факт набуття позивачем права користування житловим приміщенням як членом сімї наймача не свідчить про автоматичне набуття ним статусу наймача. Для встановлення такого статусу підлягають застосуванню положення ст. 106 ЖК УРСР, яка визначає, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Достатніх доказів того, що позивач єдиний отримав статус наймача матеріали справи не містять. Крім того суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутня копія договору найму житлового приміщення, про витребування такого позивач не клопотав, хоча йому повідомлено про передачу всіх документів до архіву, як і не надав відмови наймодавця у визнанні його наймачем за договором найму та відмов у переоформленні особових рахунків. Надані ж його представнику на адвокатський запит відповіді вказують на порядок переоформлення таких. Водночас поданий адвокатський запит Долинському міському голові вже після звернення до суду з позовом не підміняє собою вимоги члена сім`ї наймача до наймодавця визнати його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.

Оплата ж комунальних послуг сама по собі не робить позивача наймачем, а слугує одним із доказів фактичного користування квартирою та виконання певних обов`язків щодо сплати за надані послуги, які виникли у нього з досягненням повноліття. Крім того, такі сплати від імені позивача внесені фактично після звернення до суду з даним позовом, на що суд звертав увагу вище.

При цьому суд ураховує, що зверненню до суду має передувати виважена та грунтовна підгтовка, а не збір необхідної доказової бази під час розгляду справи.

Більше того, ставлячи вимогу про визнання права на укладення договору найму житла, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Долина, інтереси якої представляє Долинська міська рада як представницький орган місцевого самоврядування, який наділений правом приймати від її імені та в її інтересах відповідні рішення, позивач не залучає ні її, ні наймодавця - житлово-експлуатаційну організацію (а в разі її відсутності - відповідне підприємство, установу, організацію чи управителя, про якого його повідомлено), до розгляду справи як належних відповідачів, хоча під час підготовчого провадження суд з`ясовував коло осіб, які повинні відповідати за кожною з позовних вимог, на що представник позивача наполягав на визначеному ним процесуальному статусі учасників справи.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Щодо вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням із підстав передбачених ч. 2 ст. 405 ЦК України, на чому також наполягав представник позивача, то суд зазначає, що вказана норма передбачає, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Тобто наведена норма регулює правовідносини щодо користування житлом саме між власником житла та членами його сім`ї і передбачає можливість припинення права користування житлом члена сім`ї власника за встановлених законом умов.

Натомість суд установив, що спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності. Позивач ж ОСОБА_17 не є власником спірного житлового приміщення, а відповідачі не є членами сім`ї власника житла у розумінні статті 405 ЦК України.

За таких обставин положення ч. 2 ст. 405 ЦК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягають, оскільки обов`язковою передумовою їх застосування є наявність у особи статусу члена сім`ї власника житла, тоді як власником спірної квартири є територіальна громада.

Отже, посилання позивача на ч. 2 ст. 405 ЦК України як на правову підставу для визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, є безпідставним.

Також суд звертає увагу на те, що відповідачі не вчиняли будь-яких дій, направлених на позбавлення позивача права користування спірним житлом, не створювали перешкоди у володінні та користуванні ним, доказів протилежного матеріали справи не містять, а тому у даній справі відсутні підстави вважати, що вони не визнають прав позивача на користування зазначеним нерухомим майном чи порушують його будь-які інші права, в тому числі на приватизацію, про що зазначено у позовній заяві без долучення доказів звернення за такою.

До тверджень представника позивача про порушення прав його довірителя, які визначені ст. 391 ЦК України, суд також ставиться критично, оскільки вказана норма знову ж таки регулює права власника нерухомого майна.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Таким чином, з урахуанням викладеного вище, суд уважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Долинська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та визнання права на переоформлення особового рахунка і на укладення договору найму відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Долинська міська рада, місцезнаходження: м. Долина, просп. Незалежності, 5 Калуського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054317.

Суддя С.М.Монташевич