Рішення № 139304168, 28.08.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 456/2345/25

Провадження №: 2/343/525/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С.М.,

з участю: секретарів судового засідання Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в режимі відеоконференції з представником позивача в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 456/2345/25 за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю: представника позивача - Омельченка Є.В.

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101642498079692 від 18.01.2022 в розмірі 228220,06 гривень та витрати зі сплати судового збору в сумі 2738,64 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ "А-Банк" щодо отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву про приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк". 18 січня 2022 року, будучи клієнтом банку, позичальник уклав з банком кредитний договір ABH0CT155101642498079692 щодо надання кредиту в розмірі 97900,00 грн строком на 64 місяці (до 17.05.2027) зі сплатою відсотків у розмірі 75,00 щорічно. Банк свої зобов`язання за договором виконав повністю, надав відповідачу кредит у відповідному розмірі. Натомість останній не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 18.04.2025 він має заборгованість у розмірі 228220,06 грн, яка складається з: 97867,67 грн - заборгованості за кредитом, 130352,39 грн - заборгованості за відсотками.

Представник відповідача в системі "Електронний суд" сформував відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, що мотивував тим, що його довіритель не заперечує, що 28 травня 2021 року підписував анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ "А-БАНК", за якою йому було відкрито банківський рахунок. Також він не заперечує, що є клієнтом банку та часто користувався наданими йому послугами. Стверджує, що в грудні 2021 року до нього зателефонувала особа, яка представилась працівником АТ "А-БАНК" і запропонувала отримати грошові кошти на вигідних умовах. В середині січня йому прийшло повідомлення в мобільному додатку від банку, в якому запропоновано отримати кредитний ліміт до 100000,00 грн з варіантами відповідей "Так" або "Ні", з яких він обрав "Так", зважаючи на безпекову ситуацію у країні. Через деякий час йому надійшло повідомлення про те, що його заявка на отримання кредитного ліміту схвалена. Відповідач заперечує підписання будь-яких кредитних чи інших договорів та пов`язних із цим документів, у тому числі і Паспорту споживчого кредитування, Заяви про надання послуги "Швидка готівка", як і ознайомлення з їх змістом перед отриманням сповіщення про отримання кредитного ліміту. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів надсилання його довірителю електронних повідомлень на укладення електронного договору, одноразового ідентифікатора для його підписання та проведення ідентифікації при вході в особистий кабінет, тому відсутні підстави вважати, що договір № АВН0СТ155101642498079692 від 18.01.2022 був укладений. Також звернув увагу на те, що позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував передачу грошових коштів за кредитним договором відповідачу. Наданий ж меморіальний ордер не може бути допустимим та достовірним доказом грошового переказу коштів, оскільки не містить інформації про платника по грошовому переказу та отримувача коштів. Також у ньому ОСОБА_1 зазначено як платника, а АТ "А-БАНК" - як отримувача. Крім того до позовної заяви позивач долучив таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит й розрахунок заборгованості, які не є первинними бухгалтерськими документами та не можуть підтверджувати факт переказу грошових коштів. Його довіритель заперечує не тільки отримання кредитних коштів, а й погодження з ним будь-яких відсотків за користування кредитними коштами. Водночас звернув увагу, що із розрахунку заборгованості не можливо встновити дійсну заборгованість по тілу кредиту та методику його розрахунку. Позивач зарахував грошові суми, якими ОСОБА_1 поповнив власну картку, а саме 18.02.2022 на суму 6355,04 грн, 20.06.2022 на суму 23,23 грн, 01.07.2022 - на суму 250,00 грн, як на погашення нечснуючої кредитної заборгованості.

Представник позивача, який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, викладених у позовні заяві. Додатково зазначив, що під час надання кредитних коштів оформляються два рахунки по договору, один з яких призначений для отримання кредитних коштів на погашення кредиту (у заяві від 18.01.2022 він зазначений в п. 11), інший - рахунок клієнта. Меморіальний ордер, копія якого була долучена до позовної заяви (а.с. 11 звор.), підтверджував те, що Банк з кредитного рахунку ОСОБА_1 перерахував на свій транзитний рахунок для загального користування кредитні кошти, які надалі перерахував на поточний рахунок відповідача. Оскільки сторона відповідача поставила під сумнів здійснення перерахунку кредитних коштів, ними надано другий меморіальний ордер, який показує, що кошти з транзитного рахунку Банку відправлеі на поточний рахунок клієнта. І саме в цьому ордері після повного завершення усіх операцій з перерахування коштів наявна відмітка про їх зарахування. У виписці по рахунку всі дії відображені, як і зафіксовано в ній, що кредитні кошти надійшли на картку ОСОБА_1 , указану в п. 9 заяви. Також звернув увагу суду на те, що відповідач, заперечуючи проти укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, добровільно у 2025 році частково погасив заборгованість за кредитним договором у розмірі 5563,12 грн, на підтвердження чого надав виписку по кредиту. Крім того зазначив, що в матеріалах справи є виписки по рахунках, які містять усі необхідні реквізити та є належними і допустимим доказами по справі. Вони свідчать про тривале використання відповідачем кредитних коштів та активне користування кредитом.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник подав відзив на позовну заяву, в якому просив проводити розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

06 березня 2026 року суд скасував заочне рішення від 04.08.2025 та призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

23 березня 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував відзив на позовну заяву.

02 квітня 2026 року суд долучив відзив до матеріалів справи, надавши можливість позивачу подати відповідь на відзив, розгляд справи відклав, про що постановив відповідну ухвалу.

16 квітня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

27 квітня 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував відповідь на відзив.

Згідно з ухвалою від 12.05.2026, суд визнав обов`язковою явку представника АТ "АКЦЕНТ-БАНК" у судове засідання для дачі особистих пояснень як щодо факту видачі кредитних коштів за спірним кредитним договором, так і щодо підстав подання відповіді на відзив з додатковими доказами після призначення справи до розгляду по суті та обставин, за яких вони не могли бути подані під час підготовчого провадження.

16 травня та 04 серпня 2026 року представник позивача у системі "Електронний суд" сформував клопотання про відкладення розгляду справи, а 04.08.2026 - клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

04 серпня 2026 року суд постановив ухвалу про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.

21 серпня 2026 року залишив без розгляду відповідь на відзив, долучив до справи додаткові докази (меморіальний ордер та виписку по картці), про що постановив протокольну ухвалу та перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши письмові докази, після чого перейшов до стадії ухвалення рішення суду, проголошення якого визначив на 28.08.2026 о 13:30 год.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

як установив суд із матеріалів справи, відповідач звернувся до АТ "А-Банк" та підписав власноручним (цифровим) підписом Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" від 28.05.2021. Він погодився з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ "А-Банк" становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який є аналогом його власноручного підпису. В анкеті-заяві зазначені його дата народження, місце проживання, серія та номер паспорта, ІПН, які відповідають долученим документам, які ідентифікують його особу (а.с. 14 звор.стор. - 16, 29), що підтверджує звернення до банку саме відповідача (а.с. 7, 50). Факт підписання анекти-заяви, яка долучена до матеріалів справи, представник відповідача не заперечив, навпаки у відзиві на позов підтвердив.

18 січня 2022 року ОСОБА_1 ознайомився із Паспортом споживчого кредиту "Швидка готівка", підписавши його за допомогою електронного підпису, відкритий ключ якого відображений в Анкеті-заяві від 28.05.2021 (а.с. 7 звор. - 8 звор., 51).

Також 18.01.2022 ОСОБА_1 за допомогою відкритого ключа підписав заяву про надання послуги "Швидка готівка" № АВН0СТ155101642498079692, за умовами якої останній погодив із АТ "А-Банк" такі умови кредитування: сума кредиту 97900,00 грн, строк кредиту 60 місяців з 18.01.2022 до 17.01.2027, процентна ставка - 75 % на рік, розмір щомісячного платежу 6355,04 грн, номер платіжної картки, що є доступом до поточного рахунку, на який нараховується сума кредиту 5375235211639321 (а.с. 8, 9, 52).

ОСОБА_1 ознайомився із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яку підписав за допомогою електронного підпису, в якій визначено періоди та визначені до сплати суми (а.с. 9 звор., 53).

На підтвердження факту перерахування на користь ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 97900,00 грн позивач надав меморіальні ордера № TR.21490592.21103.65455 від 18.01.2022 та № TR.21490592.21104.65455 від 18.01.2022, де призначенням платежу вказано: видача кредиту згідно договору № АВН0СТ155101642498079692 від 18/01/2022 (а.с. 11 звор., 56, 158, 161), а також виписку по картці (а.с. 159-160).

З долучених до матеріалів позову виписок по рахунку та розрахунку заборгованості за договором № АВН0СТ155101642498079692 від 18.01.2022, укладеного між АТ "Акцент-Банк" та клієнтом ОСОБА_1 , установлено, що станом на 18.04.2025 заборгованість за наданим кредитом визначена в розмірі 228220,06 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 97867,67 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 130352,39 грн. Мали місце дві сплати: 18.02.2022 на суму 6355,04 грн, 18.07.2022 - 273,23 грн (а.с. 10-11, 12-13, 54-55, 57-58). Відповідач заперечив, що вказані сплати були спрямовані на погашення кредитної заборгованості за спірним договором. У розрахунку заборгованості зазначено і нарахування пені, однак така до стягнення не заявлена.

Також позивач надав суду виписку по кредиту (рух коштів по кредиту від 21.08.2026), згідно з якою, крім вказани вище двох погашень, мало місце погашення кредиту і 18.12.2025 на суму 5563,12 грн (а.с. 188-190).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного/неналежного виконання умов кредитного зобов`язання, непогашення відповідачем заборгованості за ним, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. У свою чергу відповідач заперечує як факт укладення кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів, так і розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

суд, вислухавши представника позивача, зважаючи на позиції сторін по суті спору та на їх заяви по суті, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правилами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Виходячи з викладеного вище, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства слідує, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідачки лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначив позивач, ОСОБА_1 , будучи клієнтом АТ "А-Банк", 18.01.2022 уклав з ним кредитний договір та підписав його, використовуючи згенеровану ключову пару удосконаленого електронного підпису, за умовами якого отримав кредит в сумі 97900,00 грн на строк 60 місяців з 18.01.2022 до 17.01.2027 зі сплатою процентної ставки в розмірі 75 % на рік. Натомість відповідач заперечує факт такого підписання, а відтак і факт укладення договору.

Однак суд зазначає, що на обгрунтування позовних вимог позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення з відповідачем ОСОБА_1 в електронному вигляді кредитного договору № АВН0СТ155101642498079692 від 18.01.2022, чого останній під час розгляду справи не спростував. Укладений між сторонами спірний кредитний договір у встановленому порядку недійсним не визнавався, при розгляді справи в суді ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним чи неукладеним із настанням відповідних наслідків.

Вказане свідчить про існування між ОСОБА_1 та АТ "А-Банк" кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст. 509, 1054 ЦК України.

Так, у частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З урахуванням вказаного, позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на картку НОМЕР_1 , на підтвердження чого долучив відповідні докази. Натомість останній не надав доказів того, що така картка йому не належить, чи що такі кошти були повернуті, як безпідставно нараховані, чи надані йому кошти з інших підстав. Відсутні у матеріалах справи і докази заволодіння грошовими коштами третіми особами чи вчинення щодо рахунку відповідача будь-яких шахрайських дій.

Більше того з виписок по кредиту та по картці суд установив, що ОСОБА_1 здійснював погашення заборгованості за кредитом № АВН0СТ155101642498079692 від 18.01.2022.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №194/329/15 зазначено, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

З урахуванням указаного вище, меморіальні ордера та виписки по кредиту та по картці відповідача є належним підтвердженням отримання кредитних коштів на підставі договору АВН0СТ155101642498079692 від 18.01.2022. Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ "А-Банк" не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд уважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Доказів по поверненню кредитних коштів за вищевказаним договором ОСОБА_1 суду не надав, не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування отримання ним вказаних коштів, як і не надав контррозрахунку чи заперечень щодо неправомірного зарахування внесених ним коштів на погашення отриманого кредиту за договором № АВН0СТ155101642498079692 від 18.01.2022.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Оскільки ОСОБА_1 не дотримувався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту станом на 18.04.2025 його заборгованість перед Банком становила 228220,06 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту - 97867,67 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 130352,39 грн, які нараховані за ставкою 75 % річних та в порядку, що визначені умовами кредитного договору. Вказану суму заборгованості позивач заявляє до стягнення.

Однак суд зважає на те, що під час розгляду справи було встановлено, що при визначенні загальної суми заборгованості станом на 18.04.2025 та при заяленні її до стягнення, Банк не врахував погашення заборгованості, яке мало місце 18.12.2025 на суму 5563,12 грн, що підтвердив його представик в судовому засіданні та відображено у виписці по кредиту (а.с. 188-190).

Тому суд уважає за необхідне вказаний платіж зарахувати на погашення процентів за користування кредитними коштами, а відтак заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами становить 124789,27 грн (130352,39 грн-5563,12 грн)

Таким чином, суд виснує, що позивач надав на обгрунтування своїх вимог належні та допустимі докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору, визначення всіх його істотних умов та неналежне виконання умов договору відповідачем, яке призвело до утворення заборгованості. Натомість, доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів за вищевказаним договором ОСОБА_1 суду не надав, не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування як користування наданими йому коштами, так і наданого позивачем розрахунку заборгованості, як і не надав контррозрахунку. При цьому суд встановив, що факт отримання відповідачем кредитних коштів мав місце та останній погодилася на сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного з позивачем договору № АВН0СТ155101642498079692 від 18.01.2022, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та не сплачував проценти за користування ним, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 222656,94 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту - 97867,67 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 124789,27 грн, задоволивши позовні вимоги частково.

Розподіл судових витрат між сторонами:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2738,64 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 1).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням сплати, проведеної після звернення позивача до суду з даним позовом, докази з приводу чого надав саме позивач, то судовий збір, який слатив останній, необхідно стягнути з відповідача.

Щодо понесених ОСОБА_1 судових витрат, то оскільки позов задоволено (стягнуто всю заявлену 01.05.2025 позивачем суму, за виключенням внесеної 18.12.2025 відповідачем сплати), то такі стягненню з позивача не підлягають. Доказів на понесення ним витрат на професійну правнику допомогу не надано, про їх подання не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101642498079692 від 18.01.2022 в розмірі 222656 (двадцять дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) гривень 94 копійки, із яких заборгованість за тілом кредиту - 97867,67 гривень, заборгованість за простроченими відсотками - 124789,27 гривень, а також 2738 (дві тисячі сімсот тридцять вісім) гривень 64 копійки сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: С.М.Монташевич