Рішення № 139301982, 17.08.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1678/25

Провадження № 2/147/97/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Денисюк Ю.В.,

представника позивачів Лабика Р.Р.,

представника відповідача Карнауха А.П.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого,

в с т а н о в и в:

у вересні 2025 року представник позивачів адвокат Лабик Р.Р. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ТОВ «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого. В обгрунтування позову покликається на те, що 16.03.2025 близько 05.25 год. водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автобусом «Man Lion's Coach L», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою по вул. Центральній, що у с. Гордіївка Тростянецької ТГ Гайсинського району Вінницької області, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, на велосипеді «Салют» перетинав проїзну частину дороги справа наліво по ходу руху автобуса. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 був госпіталізований до лікувального закладу, де під час надання медичної допомоги помер. За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000463. Згідно з висновком судово-медичної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження №12025020000000463: У ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді політравми: важкої закритої тупої травми грудей з множинними двобічними переломами ребер, більше зліва і лівої лопатки, з пошкодженням плеври і тканини легенів зліва, крововиливами в плевральні порожнини; закриту тупу травму живота з пошкодженням тканини селезінки, крововиливами в капсули внутрішніх органів, черевну порожнину; синці в лівій потиличній ділянці голови, а також в ділянках грудей, слини, сідниці зліва, правого стегна. Травми такого характеру, які виявлено при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 утворились від дії твердих тупих предметів зі значною силою, та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння (завдання), знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку з настанням смерті. Основна травмуюча сила була направлена на задню ліву частину тіла, при цьому мав місце загальний струс тіла. Смерть ОСОБА_6 настала від гострої масивної крововтрати внаслідок тупих важких травм грудей і живота з ушкодженням кісток скелету і внутрішніх органів.

29.04.2025 постановою слідчого кримінальне провадження №12025020000000463 було закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення. Підставою для закриття став висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 21.04.2025, згідно з яким водій не мав технічної можливості уникнути наїзду, а причиною ДТП стало порушення Правил дорожнього руху самим велосипедистом ОСОБА_5 .

У результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього у вигляді загибелі ОСОБА_5 , його близьким родичам, а саме матері ОСОБА_1 та синові ОСОБА_3 було завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

Станом на дату ДТП (16.03.2025) цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Man Lion's Coach L», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №227592493, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

22.05.2025 представник позивачів повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному Законом України від 21.05.2024 №3720-IX, із заявою на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачами до відшкодування вимог, містились: 66666,67 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п.27.3. ст. 27 Закону №1961-IV, належної матері потерпілого, ОСОБА_1 ; 66666,67 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п.27.3. ст. 27 Закону №1961-IV, належної синові потерпілого, ОСОБА_3 ; 288000,00 грн в рахунок відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника; 10400,00 грн в рахунок відшкодування витрат на поховання потерпілого. У липні 2025 року відповідачем було проведено виплату страхового відшкодування належну позивачам у наступних розмірах: 33333,33 грн 50% страхового відшкодування моральної шкоди належної матері потерпілого, ОСОБА_1 ; 5200,00 грн 50% страхового відшкодування витрат на поховання потерпілого; 33333,33 грн 50% страхового відшкодування моральної шкоди належної синові потерпілого, ОСОБА_3 ; 144000,00 грн 50% страхового відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника, належного синові потерпілого, ОСОБА_3 . У вересні 2025 року позивачі звернулися з позовною заявою в суд до страховика про стягнення решти страхового відшкодування, а саме: 33333,33 грн 50% страхового відшкодування моральної шкоди належної матері потерпілого, ОСОБА_1 ; 33333,33 грн 50% страхового відшкодування моральної шкоди належної синові потерпілого, ОСОБА_3 ; 144000,00 грн 50% страхового відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника, належного синові потерпілого, ОСОБА_3 . Сума відшкодування моральної шкоди, яку має здійснити страховик є значно меншою ніж та фактична, яку було завдано позивачам.

Саме тому позивачі прийняли рішення про звернення в суд з позовом до належного користувача транспортного засобу «Man Lion's Coach L», державний номерний знак НОМЕР_1 , за відшкодуванням решти розміру заподіяної моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, смерть потерпілого була прямим причинним наслідком дорожньо-транспортної пригоди. Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілому було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.

У даній справі встановлено, що ДТП, внаслідок якої позивачам завдано шкоди, сталася за участю автомобіля «Man Lion's Coach L», державний номерний знак НОМЕР_1 , належним користувачем якого на дату ДТП було ТОВ «ТУЛЬЧИНСЬКЕ АТП 10507» під керуванням водія ОСОБА_4 , який на момент цієї пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТУЛЬЧИНСЬКЕ АТП 10507» та керував транспортним засобом, належним цьому суб`єкту.

ТОВ «ТУЛЬЧИНСЬКЕ АТП 10507», як належний користувач джерела підвищеної небезпеки, працівник якого заподіяв шкоди життю потерпілого, у випадку використання транспортного засобу у власних цілях, відповідно до вимог ст. ст. 1187, 1194 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховою компанією, як страховиком, є особами, відповідальними за завдану позивачам шкоди. Отже, в силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки ТОВ «ТУЛЬЧИНСЬКЕ АТП 10507» застрахували цивільно-правову відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, то на товариство покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

З матеріалів справи вбачається те, що: смерть потерпілого настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - вказаний факт жодною із сторін не заперечується; потерпілий є сином ОСОБА_1 - вказаний факт підтверджується свідоцтвом про народження потерпілого; потерпілий є батьком ОСОБА_3 вказаний факт підтверджується свідоцтвом про народження позивача; потерпілий постійно проживав в селі Гордіївка разом із матір`ю та сином - вказаний факт підтверджується довідками про місце проживання потерпілого та позивачів; матір потерпілого є непрацездатною, якій на час ДТП виповнилось повних 81 рік - вказаний факт підтверджується паспортом; син потерпілого є неповнолітнім та отримує пенсію по втраті годувальника - вказаний факт підтверджується довідкою з ПФУ; потерпілий був фактично годувальником обох позивачів, оскільки отримував щомісяця заробітну плату у розмірі 26141,28 грн - вказаний факт підтверджується довідками про розмір заробітної плати потерпілого.

Щодо глибини та тривалості душевних страждань ОСОБА_1 : смерть сина є надзвичайно травматичною подією, яка спричинила глибокі та тривалі душевні страждання. Втрата дитини, особливо у похилому віці (81 рік на момент ДТП), коли син був фактичним годувальником та опорою, призводить до нестерпного горя, відчуття порожнечі та безпорадності. Ці страждання не є тимчасовими і триватимуть протягом усього її життя; загибель сина зруйнувала усталені сімейні зв`язки та позбавила її значної підтримки, як матеріальної (фінансова допомога, допомога по господарству), так і нематеріальної (емоційна підтримка, турбота, моральна опора, спілкування). Втрата годувальника та джерела підтримки для непрацездатної особи є критичною; смерть сина кардинально змінила нормальний життєвий уклад ОСОБА_1 . Вона втратила звичний ритм життя, відчуває самотність, їй доводиться адаптуватися до нових умов існування без сина, що є надзвичайно складним у її віці; втрата сина призвела до зміни її соціального статусу та зруйнувала будь-які життєві плани, пов`язані з ним. Вона втратила можливість розраховувати на його допомогу та підтримку в майбутньому, що погіршує її якість життя та відчуття безпеки.

Щодо глибини та тривалості душевних страждань для неповнолітнього сина ОСОБА_3 смерть батька є невимовною трагедією. Це спричинило глибокі душевні страждання, горе та відчуття втрати, які можуть мати довгострокові психологічні наслідки. Втрата батька в такому віці залишає глибокий слід на психіці дитини; загибель батька зруйнувала найважливіші сімейні зв`язки та позбавила сина батьківської любові, турботи, виховання, емоційної та фінансової підтримки. Батько був фактичним годувальником, і його втрата означає втрату опори та захисту; смерть батька має значний негативний вплив на психологічний стан та подальший розвиток дитини. Це може призвести до травм, стресу, проблем з навчанням, соціалізацією та формуванням особистості; втрата батька порушила нормальний життєвий уклад дитини, позбавивши її звичного оточення, стабільності та можливості повноцінного розвитку; смерть батька змінила соціальний статус дитини, зробивши її сиротою, та зруйнувала життєві плани, пов`язані з батьківською підтримкою та вихованням. Це вплине на його майбутнє, освіту та професійний шлях.

Враховуючи вищевказане позивачі оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 800000,00 грн. кожному, який був визначений з урахуванням того матеріального (фінансова підтримка, допомога по господарству, по роботі, тощо) та нематеріального (емоційна підтримка та турбота, моральна підтримка та опора, виховання та розвиток дітей/онуків, соціальні зв`язки та спілкування, тощо) блага, яке надавала потерпіла та могла надати в майбутньому.

Враховуючи ст. 1193 ЦК України позивачі зменшують розмір моральної шкоди з 800000,00 грн. до 400000,00 грн. Проте, враховуючи частку моральної шкоди, яку має здійснити страховик (по 66666,67 грн кожному), то решта суми моральної шкоди завданої позивачам внаслідок смерті потерпілого в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить по 333333,33 грн. кожному.

Тому звернулись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 26 вересня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року зупинено провадження у справі №147/1678/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 147/1646/25 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «КРАЇНА» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10.30 год. 18 березня 2026 року з викликом сторін.

Ухвалою суду від 06 травня 2026 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого. Призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи. Одночасно з позовом представником позивачів подано заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник позивачів ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав подану позовну заяву та просить її задоволити в повному обсязі. Додатково зазначив, що ст. 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків. Отже, належним відповідачем у даній справі та особою, яка несе субсидіарну відповідальність за завдану шкоду (в частині, що не покрита страховим відшкодуванням), є саме ТОВ «ТУЛЬЧИНСЬКЕ АТП 10507». Відповідач намагається уникнути відповідальності, посилаючись на закриття кримінального провадження щодо водія ОСОБА_4 . Проте, відповідно до ч.2 та ч.5 ст. 1187 ЦК України, обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача незалежно від наявності його вини. Відповідачем не доведено, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Більше того, глибокий аналіз механізму ДТП свідчить про те, що саме дії водія автобуса призвели до невідворотних і трагічних наслідків. Позивачі усвідомлюють та не заперечують наявність часткової грубої необережності в діях самого потерпілого (порушення п. 10.1 ПДР). Саме тому, керуючись принципами справедливості, розумності та нормами ст. 1193 ЦК України, позивачі самостійно зменшили оцінений розмір моральної шкоди з 800000,00 грн до 400000,00 грн для кожного. Враховуючи, що страхова компанія АТ «СК «КРАЇНА» вже здійснила виплату своєї частки ліміту відповідальності за моральну шкоду в розмірі 66666,67 грн кожному з позивачів, стягненню з відповідача (ТОВ «ТУЛЬЧИНСЬКЕ АТП 10507») підлягає решта суми.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечив щодо заявленого позову, зазначивши, що позов не визнає у тому об`ємі, на якому наполягають позивачі. Жодна моральна шкода не може повернути потерпілого до життя. Закон передбачає, що моральна шкода відшкодовується потерпілій стороні. Дії велосипедиста не носять умисний характер. Не погоджується, що була вина водія автобуса. Досудовим розслідуванням встановлено відсутність вини водія автобуса, тому закрито кримінальне провадження. Стороною позивача був доданий висновок експерта, згідно з яким ОСОБА_4 не мав технічної можливості попередити наїзд на велосипедиста. Потерпіла сторона погодилась з висновком. Страховик виплатив позивачам страхове відшкодування, тобто страхова компанія виконала вимоги закону. Методики обрахунку моральної шкоди немає. Розмір відшкодування має бути адекватним. Відповідно до висновку Верховного Суду груба необережність потерпілого є підставою для зменшення розміру відшкодування. Висновками експерта доведено, що з боку велосипедиста була груба необережність. Шкода уже відшкодована як позивачем так і іншими особами. Водієм здійснювалось відшкодування шкоди на користь позивачів, яку просив врахувати у разі задоволення позову. У даному випадку моральна шкода повністю відшкодована, її збільшення до таких сум необгрунтоване, підстав для додаткового відшкодування немає. Тому просив відмовити у позові.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд за правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16.03.2025 близько 05:25 год. водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автобусом «Man Lion's Coach L», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою по вул. Центральній, що у с. Гордіївка Тростянецької ТГ Гайсинського району Вінницької області, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , який на велосипеді «Салют» справа наліво по ходу руху автобуса перетинав проїзну частину дороги. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 був госпіталізований до лікувального закладу, де під час надання медичної допомоги помер.

За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020000000463, що підтверджується витягом з ЄРДР від 16.03.2025, протоколом огляду місця події від 16.03.2025, схемою місця ДТП та фото (а.с.15-21).

Згідно з висновком експерта №36, проведеної в рамках кримінального провадження №12025020000000463, у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді політравми: важкої закритої тупої травми грудей з множинними двобічними переломами ребер, більше зліва і лівої лопатки, з пошкодженням плеври і тканини легенів зліва, крововиливами в плевральні порожнини; закриту тупу травму живота з пошкодженням тканини сслезінки, крововиливами в капсули внутрішніх органів, черевну порожнину; синці в лівій потиличній ділянці голови, а також в ділянках грудей, снини, сідниці зліва, правого стегна. Травми такого характеру, які виявлено при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 утворились від дії твердих тупих предметів зі значною силою, та відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння (завдання), знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку з настанням смерті. Основна травмуюча сила була направлена на задню ліву частину тіла, при цьому мав місце загальний струс тіла. Смерть ОСОБА_6 настала від гострої масивної крововтрати внаслідок тупих важких травм грудей і живота з ушкодженням кісток скелету і внутрішніх органів (а.с. 22-23).

Позивачем в якості доказів надано суду протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 16.03.2025 (а.с. 23 на звороті- 24).

З висновку експерта №СЕ-19/102-25/8697-ІТ від 21.04.2025 судової інженерно-транспортної експертизи вбачається, що водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути наїзду, а причиною ДТП стало порушення Правил дорожнього руху самим велосипедистом ОСОБА_5 (а.с.27).

Постановою слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області від 29.04.2025 кримінальне провадження №12025020000000463 закрито у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення. Підставою для закриття став висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 21.04.2025, згідно з яким водій не мав технічної можливості уникнути наїзду, а причиною ДТП стало порушення Правил дорожнього руху самим велосипедистом ОСОБА_5 (а.с. 28-29).

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 19.03.2025 підьверджено смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.30).

Факт родинних відносин та коло осіб першого ступеня споріднення між померлим ОСОБА_5 та позивачами підтверджується: свідоцтвом про народження ОСОБА_5 (серія НОМЕР_3 від 07.12.1968), в якому в графі мати записана ОСОБА_9 (а.с. 32); актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 12.02.2025 (а.с. 34-35); свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому в графі батько записаний ОСОБА_5 (а.с.36 на звороті).

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Man Lions Coach L», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у АТ «СК «Країна», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №227592493 від 06 березня 2025 року.

Позивачі після ДТП звертались до страховика з заявами про виплату страхового відшкодування (а.с. 44-55).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12.02.2026 у справі №147/1646/25 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_5 , у розмірі 33333,34 грн, та понесені нею судові витрати. Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , страхове відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_5 , у розмірі 33333,34 грн та страхове відшкодування шкоди, у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 144000 грн, що разом становить 177333,34 грн, а також понесені нею судові витрати (а.с. 91 99).

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність. недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Із положень, викладених у ч.6 ст. 82 ЦПК України, вбачається, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Пункт перший постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України. Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК України.

Більше того, стаття 44 КК України однозначно вказує про те, що виключно особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України обвинувачений у кримінальному провадженні звільняється від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану злочином, у разі встановлення судом відсутності події кримінального правопорушення.

Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження, які, у свою чергу, класифікуються за декількома критеріями: реабілітуючими та нереабілітуючими.

Реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину, а нереабілітуючі вказують про вчинення особою злочину.

До перших належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримання.

З наявної в матеріалах справи постанови слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області від 29.04.2025 кримінальне провадження №12025020000000463 закрито у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення. Підставою для закриття став висновок судової інженерно-транспортної експертизи від 21.04.2025, згідно з яким водій не мав технічної можливості уникнути наїзду, а причиною ДТП стало порушення Правил дорожнього руху самим велосипедистом ОСОБА_5 .

Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч.2, ч.5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» пердбачено, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Наданими стороною позивача доказами, а саме матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025020000000463 від 16.03.2025 встановлено, що шкоду потерпілому ОСОБА_5 було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завданої здоров`ю особи (такі висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах: від 11 грудня 2019 року у справі №601/1304/15-ц (провадження №61-33216св18), від 26 квітня 2022 року у справі №184/1461/20-ц (провадження №61-14226св21), від 21 липня 2022 року у справі №752/13375/19 (провадження №61-3047св21), від 06 липня 2022 року у справі №442/3107/21 (провадження №61-20886 св 21).

Отже, з вищевикладеного випливає, що саме володільці джерела підвищеної небезпеки можуть бути відповідальними за шкоду завдану ними в розумінні ст. 1166, 1187 ЦК України, а не пішоходи чи пасажири, які несуть відповідальність виключно у разі завдання ними умисної шкоди.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а також замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

У даній справі, встановлено, що ДТП, внаслідок якої позивачам завдано шкоди, сталася за участю автомобіля «Man Lion's Coach L», державний номерний знак НОМЕР_1 , належним користувачем якого на дату ДТП було ТОВ «ТУЛЬЧИНСЬКЕ АТП 10507», під керуванням водія ОСОБА_4 , який на момент цієї пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «ТУЛЬЧИНСЬКЕ АТП 10507» та керував транспортним засобом, належним цьому суб`єкту.

Факт перебування водія у трудових відносинах з відповідачем підтверджується наказом про прийняття на роботу від 13.03.2025, наказом про звільнення з роботи від 19.03.2025, наказом про допуск водія до роботи від 14.03.2025 та листом №1-95-25 від 01.08.2025.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У результаті ДТП, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 та наслідків від неї у вигляді загибелі ОСОБА_5 , його близьким родичам, а саме матері ОСОБА_1 та синові ОСОБА_3 було завдано моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст. 21 Конституції України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Поняття «моральної шкоди» визначається постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року. Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Як визначається п.3 постанови Пленуму ВСУ моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Під час судового розгляду наданими доказами встановлена наявність завданої моральної шкоди позивачам.

Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з роз`ясненнями п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Між тим, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України №6-28008св10 від 13.07.2011).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Згідно з копією постанови слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції Дикого М. М. від 29 квітня 2025 року про закриття кримінальної справи, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 16 березня 2025 року за №12025020000000463 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Водночас, зі змісту постанови випливає, що у даній дорожній ситуації водій автобуса ОСОБА_10 не мав технічної можливості попередити наїзд на велосипедиста шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. У заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автобуса ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували б в причинному зв`язку з виникненням події ДТП. У цій дорожньо-транспортній ситуації в діях велосипедиста ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП.

Разом з тим, у даній постанові відсутня інформація про умисел потерпілого, тобто усвідомлене бажання заподіяти шкоду - спричинити ДТП та про обставини непереборної сили.

Такі обставини (умисел потерпілого або ж непереборна сила) не доведені також відповідачем, а тому відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за встановлених судом обставин не виключається.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачам володільцем джерела підвищеної небезпеки була завдана шкода (пов`язана із смертю потерпілого).

Виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого, який не впевнився у відсутності безпеки для себе та інших учасників руху, перебував на проїжджій частині автодороги, що в сукупності і призвело до наїзду на нього автомобіля.

За вказаних обставин, при вирішенні питання про розмір відшкодування шкоди, завданої володільцем джерела підвищеної небезпеки, наявні підстави для зменшення її розміру на підставі ч.2 ст. 1193 ЦК України.

З огляду на зазначене та встановлені обставини справи, суд вважає, що у даному конкретному випадку факт заподіяння відповідачем моральної шкоди позивачам є безсумнівним, його наслідки у вигляді душевних страждань як матері так і дитини загиблого залежать від особливостей його емоційно-розумового сприйняття внаслідок виниклих подій та перенесених ними у зв`язку з цим страждань.

Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із ч.2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв`язок між даною обставиною і завданою шкодою.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24 листопада 2021 року у справі № 342/709/20 та від 06 липня 2022 року у справі № 442/3107/21.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу. Отже, суд може зменшити розмір шкоди на підставі частини другої статті 1193 ЦК України в разі встановлення, що виникненню вказаної шкоди сприяла груба необережність потерпілого.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №445/370/19.

Однак суд зауважує, що для форми вини у вигляді грубої необережності потерпілого характерно, що особа передбачала можливість настання негативних наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості таких наслідків, хоч повинна була або могла їх передбачити. В будь-якому випадку оцінку поведінки потерпілого щодо наявності вини у формі грубої необережності здійснює суд, приймаючи рішення по справі. Презумпції вини потерпілого не існує. Вина останнього повинна бути доведена завдавачем шкоди (відповідальною особою).

Враховуючи наведене, розмір відшкодування суд визначає виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги глибину моральних страждань позивачів, характер психологічної травми, яку вони отримали, ступінь та тривалість моральних страждань і переживань, а також матеріальне становище відповідача, у зв`язку із чим вважає, що достатнім, розумним та справедливим грошовим відшкодуванням завданої відповідачем позивачам моральної шкоди буде сума в розмірі 200000 грн для кожного, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий, від сплати якого позивачі звільнені на підставі п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 4000,00 грн (400000,00 грн / 666666,66 грн х 6666,66 грн = 4000,00 грн), решту компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» про відшкодування шкоди заподіяної смертю потерпілого задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» (код ЄДРПОУ 05460982) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 200000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 коп) моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» (код ЄДРПОУ 05460982) на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 200000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 коп) моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507» (код ЄДРПОУ 05460982) на користь держави судовий збір в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп), решту компенсувати за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім`я сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , жителька АДРЕСА_2 ), яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тульчинське автотранспортне підприємство 10507», ЄДРПОУ 05460982, адреса місця знаходження: с. Нестерварка, вул. Польова, 1, Тульчинський район, Вінницька область.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя А.М. Мудрак