Рішення № 139291609, 27.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3384/25

Номер провадження2/173/617/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 27.01.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3568766, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн. Кредитодавець умови кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у передбаченому договором розмірі. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

26.08.2021 було укладено договір № 26082021, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 3568766. 23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 3568766. Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним договором.

Крім того, 06.10.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 0969656981/2, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. Строк дії договору становив 3 роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом. Кредитодавець умови договору виконав у повному обсязі, однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

22.06.2022 було укладено договір № 22/06-22, згідно з умовами якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 0969656981/2. 23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 0969656981/2. Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним договором.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, кредитні кошти не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила, у зв`язку з чим станом на день формування позовної заяви утворилася заборгованість.

За Договором № 3568766 від 27.01.2021 загальний розмір заборгованості становить 8928,00 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та 5928,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

За Договором № 0969656981/2 від 06.10.2020 загальний розмір заборгованості становить 68699,96 грн, з яких 4999,96 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та 63700,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача за двома кредитними договорами становить 77627,96 грн, з яких 7999,96 грн - заборгованість за основним зобов`язанням та 69628,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитних договорів та положення цивільного законодавства щодо обов`язку належного виконання договірних зобов`язань, повернення кредиту та сплати процентів, а також на правомірність переходу до нього права вимоги за укладеними договорами відступлення права вимоги.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 3568766 від 27.01.2021 та Договором № 0969656981/2 від 06.10.2020 у загальному розмірі 77627,96 грн, а також судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідач подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.

Відповідач заперечувала проти заявленого позивачем розміру заборгованості за кредитними договорами, посилаючись, зокрема, на неправомірність нарахування процентів після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.

Щодо кредитного договору № 0969656981/2 від 06.10.2020 відповідач зазначила, що строк користування кредитом становив 18 днів, а тому нарахування процентів після його закінчення є неправомірним. При цьому відповідач посилалася на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після закінчення строку кредитування та зазначила, що позивачем не заявлено вимог про стягнення процентів як відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Крім того, відповідач заперечувала проти застосування позивачем Правил надання грошових коштів у позику як складової частини кредитного договору, зазначаючи, що позивачем не надано доказів її ознайомлення саме з редакцією Правил, чинною на момент укладення договору. Також відповідач звертала увагу на невідповідність нумерації пунктів Правил, на які містяться посилання в Оферті та Акцепті Оферти, змісту відповідних пунктів Правил, долучених позивачем до позовної заяви.

Відповідач також зазначила про наявність неточностей та суперечностей у розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, зокрема щодо відображення операцій з видачі та погашення кредиту, у зв`язку з чим вважала такий розрахунок неналежним та недостатнім доказом розміру заявленої до стягнення заборгованості.

Щодо кредитного договору № 3568766 від 27.01.2021 відповідач зазначила, що строк кредитування становив 14 днів, а тому заперечувала проти нарахування процентів за період після закінчення цього строку. Відповідач також зазначила, що позивачем не заявлено вимоги про стягнення відповідних сум на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Крім того, відповідач посилалася на принципи справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, вважаючи заявлений розмір процентів неспівмірним із сумою кредиту та таким, що створює для неї надмірний тягар. Посилалася на відповідні положення законодавства про захист прав споживачів, Конституції України, акти міжнародного права, практику Верховного Суду та рішення Дніпровського апеляційного суду, вважаючи, що розмір процентів має бути обмежений розміром отриманого кредиту.

Також відповідач заперечувала проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі 25000 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та порядком її розгляду.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив про таке.

Щодо укладення кредитних договорів представник позивача зазначив, що 27.01.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено Договір № 3568766, а 06.10.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем - Договір № 0969656981/2. Вказані договори укладалися в електронній формі шляхом заповнення заявок на сайтах кредитодавців, проходження ідентифікації, введення одноразового ідентифікатора та зазначення банківських реквізитів для отримання кредитних коштів. На думку представника позивача, відповідачем не надано доказів використання її персональних даних іншими особами.

Представник позивача наголосив, що електронні кредитні договори відповідають вимогам законодавства щодо письмової форми правочину, були підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, а сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договорів.

Щодо Договору № 0969656981/2 представник позивача зазначив, що відповідач була ознайомлена з Правилами надання коштів у позику та умовами програми «PozichkaLoyal», погодилася з ними та підписала договір одноразовим ідентифікатором.

Щодо отримання кредитних коштів представник позивача зазначив, що первісними кредиторами на рахунок відповідача було перераховано 5000,00 грн за Договором № 0969656981/2 та 3000,00 грн за Договором № 3568766, що підтверджується відповідними листами платіжних установ. Також зазначив, що відповідач частково сплачувала заборгованість за кредитами, що, на думку представника позивача, підтверджує факт існування кредитних правовідносин та отримання коштів.

Щодо розміру заборгованості представник позивача зазначив, що надані розрахунки містять відомості про склад заборгованості, періоди та підстави її нарахування, а відповідачем не надано доказів неправильності розрахунку.

Щодо Договору № 0969656981/2 представник позивача зазначив, що кредит надавався у формі відновлювальної кредитної лінії окремими траншами, а процентна ставка та порядок її нарахування були погоджені сторонами. За умовами договору проценти нараховувалися щоденно, а строк кредитування міг продовжуватися відповідно до умов договору.

Щодо Договору № 3568766 представник позивача послався на погоджену сторонами процентну ставку 1,90 % на день, а також умови щодо зниженої процентної ставки, пролонгації та автопролонгації кредиту.

Щодо доводів відповідача про несправедливість умов договору представник позивача зазначив, що заявлена до стягнення заборгованість складається з тіла кредиту та процентів, без нарахування пені, штрафів та інших штрафних санкцій, а тому підстав для зменшення погоджених сторонами процентів не вбачає.

Відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не оспорює. Водночас заперечувала проти правомірності нарахування процентів після закінчення строку кредитування та їх розміру.

Зазначила, що відповідно до Оферти та Акцепту Оферти за кредитним договором № 0969656981/2 від 06.10.2020 сума кредиту становила 5000 грн, а первісний строк користування кредитом 18 днів, тоді як трирічний строк дії договору не є тотожним строку кредитування та не надає кредитодавцю права нараховувати проценти за користування кредитом протягом усього строку дії договору.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, відповідач вказувала, що після закінчення строку кредитування право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом припиняється, а наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання регулюються статтею 625 ЦК України.

Відповідач також заперечувала проти належності та допустимості Правил надання грошових коштів у позику, зазначаючи, що позивач не довів ознайомлення відповідача саме з редакцією Правил, чинною на момент укладення договору. Звертала увагу на невідповідність нумерації та змісту пунктів Правил, зазначених в Оферті та Акцепті Оферти, пунктам Правил, поданих позивачем до суду, а також на неможливість перевірити зміст та чинність відповідної редакції Правил.

Зазначала, що з урахуванням здійснених пролонгацій строк кредитування закінчився 05.03.2021, а тому нарахування процентів за період з 06.03.2021 по 23.02.2022 у сумі 62125 грн вважає неправомірним. За контррозрахунком відповідача, проценти в межах строку кредитування становлять 1575 грн.

Крім того, відповідач вважала заявлену позивачем суму процентів у розмірі близько 63700 грн неспівмірною із сумою отриманого кредиту 5000 грн та такою, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Посилалася на судову практику Верховного Суду та Дніпровського апеляційного суду щодо можливості обмеження розміру процентів за прострочення у споживчих кредитних правовідносинах.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначила, що заявлена позивачем сума 25000 грн є неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та порядком її розгляду, у зв`язку з чим просила зменшити їх розмір.

Відповідач просила долучити заперечення до матеріалів справи, врахувати їх доводи під час розгляду справи та відмовити у задоволенні необґрунтованих позовних вимог.

Представник позивача подав письмові пояснення, у яких зазначив, що ухвалою суду від 29.06.2026 йому відмовлено у поновленні строку на подання клопотання про витребування доказів та у витребуванні доказів.

Щодо договору №0969656981/2 від 06.10.2020 представник позивача зазначив, що договір укладено в електронній формі на підставі заявки-анкети, оферти та її акцепту відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора. Вказав, що відповідачу було надано кредит у розмірі 5000,00 грн, який перераховано на банківську картку, реквізити якої були зазначені при укладенні договору. Зазначив, що перший транш за цим договором відповідач погасила, а отриманий 09.12.2020 другий транш у розмірі 5000,00 грн не повернула. При цьому відповідач здійснювала часткові платежі за другим траншем.

Щодо договору №3568766 від 27.01.2021 представник позивача зазначив, що відповідач добровільно уклала його в електронній формі, а кредитодавець виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачу 3000,00 грн на зазначену нею банківську картку. На підтвердження цього послався на платіжну квитанцію та зазначив, що відповідач здійснила часткову оплату за договором у розмірі 3,30 грн.

Представник позивача наголосив, що не має можливості надати банківські виписки або первинні бухгалтерські документи щодо руху коштів, оскільки не є банківською установою, а перерахування кредитних коштів здійснювалося через платіжні установи. Водночас вважав надані квитанції та інші платіжні документи належними й допустимими доказами факту перерахування кредитних коштів, посилаючись на практику Верховного Суду.

Також представник позивача зазначив, що часткове погашення відповідачем заборгованості за кредитними договорами свідчить про визнання нею кредитних правовідносин, умов договорів та існування заборгованості.

Представник позивача вважав, що матеріалами справи підтверджено укладення кредитних договорів, отримання відповідачем кредитних коштів, часткове погашення заборгованості та подальше невиконання зобов`язань, у зв`язку з чим просив долучити письмові пояснення до матеріалів справи та позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, коли відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 27.01.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3568766 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до п. 1.21.4 договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту становить 3000,00 грн, строк кредиту 14 днів. Дата повернення кредиту визначається у Графіку платежів, що є додатком до договору.

Згідно з п. 1.5 договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.5.1 договору передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,01 % за день за умови виконання Споживачем визначених договором умов для отримання відповідної знижки.

Відповідно до п. 1.7 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою становить 693,50 % річних, а за зниженою процентною ставкою 3,65 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою становить 3798,00 грн, за зниженою 3004,20 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Згідно з п. 2.4 договору кредит вважається наданим у день перерахування Товариством суми кредиту за відповідними реквізитами.

Договором також передбачено можливість продовження строку кредиту за ініціативою Споживача або в порядку автопролонгації відповідно до умов, визначених розділом 4 договору.

Договір укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 3000,00 грн., шляхом перерахування 27.01.2021 на номер карти, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції № 18654-1327-156118013 від 27.01.2021.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 3568766 від 27.01.2021 станом на 25.08.2021 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 8928,00 грн, з яких 3000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та 5928,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.

26.08.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ`було укладено договір № 26082021, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 3568766.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надав Договір факторингу№ 26082021 від 26.08.2021, акт приймання-передачі реєстру боржників від 26.08.2021, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 26082021 від 26.08.2021.

23.05.2024 міжТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір № 23/05/24 та Додаткова угода від 20.12.2024 до Договору факторингу, відповідно до яких ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 3568766.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надав Договір факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024, Додаткову угоду від 20.12.2024 до Договору факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників від 23.05.2024, витяг з реєстру заборгованостей № 4 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024, витяг з реєстру заборгованостей № 1 від 23.05.2024, платіжну інструкцію № 422780413 від 24.05.2024.

Судом встановлено, що 06.10.2020 між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 0969656981/2 від 06 жовтня 2020 року, складовими частинами якого є Пропозиція (оферта), Акцепт оферти, Заявка-анкета № 3374562 та Правила.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 18 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,75 % за кожен день користування, що відповідає 638,75 % річних, за умови належного виконання договору та відсутності пролонгації. Загальна вартість кредиту за таких умов становила 1575,00 грн.

Договором також передбачено максимальну процентну ставку 3,5 % за день, або 1277,5 % річних, у разі неналежного виконання умов договору, при цьому загальна вартість кредиту могла становити 3150,00 грн.

Згідно з умовами договору строк його дії становив 3 роки. Укладення договору в електронній формі здійснювалося шляхом прийняття відповідачем оферти та підписання Акцепту і Заявки-анкети електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Підписанням зазначених документів відповідач підтвердила ознайомлення з умовами договору та Правилами, погодження з ними, а також отримання інформації, необхідної для укладення договору.

Судом встановлено, що ТОВ «ІНФІНАНС» виконало свої зобов`язання за договором та 09.12.2020 перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листами ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ІНФІНАНС», згідно з якими транзакції № 74641503 відповідає сума 5 000,00 грн, дата 09.12.2020, платіжна система iPay.

Згідно розрахунків заборгованості за договором 0969656981/2 від 06 жовтня 2020 року станом на 12.11.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 68699,96 грн, з яких: 4999,96 грн - заборгованість за тілом кредиту; 63700,00 грн - заборгованість за процентами.

22.06.2022 було укладено договір № 22/06-22, згідно з умовами якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 0969656981/2 від 06.10.2020.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надав Договір факторингу № 22/06-22від 22.06.2022, акт приймання-передачі реєстру боржників від 22.06.2022, витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 22/06-22 від 22.06.2022.

23.05.2024 було укладено договір № 23/05/24, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором № 0969656981/2 від 06.10.2020.

На підтвердження переходу прав вимоги позивач надав Договір факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024, Додаткову угоду № 1 від 20.12.2024 до Договору факторингу, акт приймання-передачі реєстру боржників від 23.05.2024, витяг з реєстру заборгованостей № 4 до договору факторингу № 23/05/24 від 23.05.2024, витяг з реєстру заборгованостей № 1 від 23.05.2024, платіжну інструкцію № 422780413 від 24.05.2024.

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, що випливають із кредитного договору, які регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та погодженні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять погоджені сторонами умови та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а електронний договір, підписаний електронним підписом, у тому числі одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, договір, укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є належною письмовою формою правочину.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів від суми позики, а згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором.

З наданих позивачем доказів убачається, що первісні кредитори виконали свої зобов`язання за договорами та надали відповідачу кредитні кошти, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, отримані кошти та передбачені договорами платежі у встановлений договором строк не повернула, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України у разі порушення позичальником зобов`язання щодо повернення кредиту кредитор має право вимагати повернення заборгованості та сплати належних процентів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

За змістом ст. 1077 ЦК України право грошової вимоги може бути відступлене на підставі договору факторингу, внаслідок чого фактор набуває права вимоги до боржника в обсязі, визначеному договором.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що первісними кредиторами відповідачу були надані кредитні кошти, які нею у встановленому договорами порядку та строки не повернуті, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредитів (тілом кредитів) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас щодо процентів за договором № 3568766 від 27.01.2021 суд зазначає, що відповідно до пункту 4.3.1 договору кредит надано строком на 14 календарних днів із можливістю автоматичного продовження строку кредиту на кожен наступний календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль. За первісний 14-денний строк кредитування позивачем нараховано 3,30 грн процентів, які відповідно до розрахунку заборгованості були сплачені відповідачем 06.02.2021. Водночас за період автоматичної пролонгації позивачем нараховано проценти у розмірі 57,00 грн за кожен день. Отже, з урахуванням прямо передбаченого пунктом 4.3.1 договору максимального строку автоматичної пролонгації, обґрунтованим є нарахування процентів за період не більше 90 календарних днів у розмірі 5 130,00 грн (57,00 грн ? 90 днів). Нарахування процентів за межами встановленого договором максимального строку пролонгації не ґрунтується на погодженій сторонами умові щодо строку кредитування.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після спливу строку, на який кредит було правомірно продовжено. Після спливу такого строку кредитодавець не може продовжувати нарахування договірних процентів як плати за користування кредитом, якщо інше не передбачено законом або належно погоджено сторонами як наслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, за договором № 3568766 від 27.01.2021 обґрунтованим є нарахування процентів у межах первісного строку кредитування та передбаченого договором максимального строку автоматичної пролонгації, а саме 5130,00 грн за 90 днів пролонгації.

Відтак загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню за цим договором, становить 8130,00 грн, з яких 3000,00 грн основна сума кредиту та 5130,00 грн - проценти.

Щодо процентів за договором № 0969656981/2 від 06.10.2020 суд зазначає, що відповідно до пункту 7.1 Правил первинний строк користування кредитом може бути пролонгований на строк, що відповідає кількості днів, на яку кредит було первинно видано та яка зазначена у Договорі. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що первинний строк користування кредитом становив 18 календарних днів.

15.02.2021 позивачем було нараховано проценти за попередній період у розмірі 1 487,50 грн та здійснено чергову пролонгацію кредиту. Відповідно до пункту 7.1 Правил така пролонгація могла бути здійснена на строк 18 календарних днів, тобто з 16.02.2021 по 05.03.2021 включно. Згідно з розрахунком заборгованості за вказаний період позивачем нараховувалися проценти у розмірі 87,50 грн за кожен день. Таким чином, за період останньої пролонгації обґрунтованим є нарахування процентів у сумі 1 575,00 грн (87,50 грн ? 18 днів).

При цьому з 06.03.2021 позивач почав нараховувати 175,00 грн за кожний день, посилаючись на застосування максимальної відсоткової ставки у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що сам по собі факт застосування максимальної відсоткової ставки не змінює встановленого пунктом 7.1 Правил строку пролонгації кредиту та не означає автоматичного продовження строку кредитування.

Отже, після 05.03.2021 договірний строк пролонгації закінчився. Відтак нарахування позивачем з 06.03.2021 процентів у розмірі 175,00 грн за кожний день не може розглядатися як нарахування процентів за користування кредитом у межах строку кредитування.

При цьому суд враховує, що пунктом 6.1 Правил передбачено нарахування процентів за користування кредитом, а пунктами 7.3.6 та 7.3.8 Правил визначено застосування максимальної відсоткової ставки у разі неналежного виконання умов договору.

Разом з тим положення договору необхідно застосовувати з урахуванням правової природи відповідних платежів та положень цивільного законодавства.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, після спливу встановленого договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом припиняється, а правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання визначаються положеннями закону та умовами договору щодо відповідальності за прострочення.

Таким чином, посилання позивача на положення Правил щодо застосування максимальної процентної ставки не є достатньою правовою підставою для стягнення з відповідача 175,00 грн за кожен день після 05.03.2021 саме як процентів за користування кредитом.

Суд також бере до уваги доводи відповідача про те, що трирічний строк дії договору не є тотожним строку кредитування. Сам по собі строк дії договору не свідчить про надання кредитодавцю права нараховувати проценти за користування кредитом протягом усього зазначеного строку, якщо погоджений сторонами строк користування кредитними коштами та передбачений договором порядок його пролонгації закінчилися.

Отже, за договором № 0969656981/2 від 06.10.2020 обґрунтованим є нарахування процентів у межах останнього погодженого сторонами строку пролонгації - з 16.02.2021 по 05.03.2021 включно - у сумі 1575,00 грн.

Нарахування позивачем процентів у розмірі 175,00 грн за кожен день починаючи з 06.03.2021 не підлягає стягненню як проценти за користування кредитом, оскільки на цей момент строк кредитування, з урахуванням погодженої пролонгації, закінчився.

Відтак із заявлених позивачем 63700,00 грн процентів за договором № 0969656981/2 суд визнає обґрунтованими 1575,00 грн.

При цьому сума основного боргу за цим договором у розмірі 4999,96 грн підлягає стягненню, оскільки факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявність непогашеної основної заборгованості підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за договором № 0969656981/2 від 06.10.2020, який підлягає стягненню з відповідача, становить 6574,96 грн, з яких 4999,96 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 1575,00 грн проценти.

Оцінюючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, суд зазначає таке.

Доводи відповідача про недоведеність факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів спростовуються матеріалами справи та, крім того, самою позицією відповідача, викладеною у запереченнях на відповідь на відзив, відповідно до якої факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів нею не оспорюється.

Посилання відповідача на неналежність та недопустимість доказів укладення кредитного договору в електронній формі та його підписання одноразовим ідентифікатором суд відхиляє, оскільки надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують укладення між сторонами кредитного договору та погодження його істотних умов. Відповідачем належних і допустимих доказів на спростування зазначених обставин не надано.

Доводи відповідача щодо неналежного підтвердження переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним договором суд також відхиляє, оскільки набуття позивачем права вимоги підтверджується наданими до матеріалів справи документами, які в сукупності підтверджують факт переходу відповідного права. Саме по собі заперечення відповідача щодо відсутності окремого доказу включення її заборгованості до реєстру прав вимоги не спростовує інших наданих позивачем доказів.

Посилання відповідача на те, що Правила надання грошових коштів у позику не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, оскільки позивачем не доведено ознайомлення її саме з редакцією Правил, чинною на момент укладення договору, суд оцінює з урахуванням змісту підписаних сторонами Оферти та Акцепту Оферти. При цьому зазначені документи містять посилання на відповідні Правила як на невід`ємну частину договору. Саме по собі те, що Правила не містять окремого підпису відповідача, за встановлених у справі обставин не свідчить про непогодження їх умов, якщо порядок укладення договору передбачав приєднання позичальника до таких Правил.

Доводи відповідача щодо невідповідності нумерації окремих пунктів Правил посиланням на них в Оферті та Акцепті Оферти суд відхиляє, оскільки відповідні положення Правил фактично містяться в наданому до суду тексті, а розбіжність у їх нумерації має технічний характер. Відповідачем не надано доказів того, що на момент укладення договору діяла інша редакція Правил, ніж та, яку надано позивачем, або що відповідні умови договору сторонами не погоджувалися.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 458,87 грн (14704,96/77627,96*2422,40).

Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін, а також інші обставини, визначені цією нормою.

Матеріали справи містять копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, витяг з Акта про надання юридичної допомоги № 21 від 31.10.2025 та заявку про надання юридичної допомоги № 1852 від 01.10.2025, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Водночас відповідач у поданих запереченнях на відповідь на відзив заперечувала проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що сума 25000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та порядком її розгляду, у зв`язку з чим просила зменшити розмір таких витрат.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19, суд при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має враховувати критерії, передбачені статтями 137, 141 ЦПК України, зокрема співмірність витрат зі складністю справи, обсягом та часом виконаної роботи, ціною позову та значенням справи для сторони.

Судом встановлено, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а ціна позову становить 77627,96 грн. Справа не має підвищеної складності, не потребувала проведення судових засідань за участю представника позивача, дослідження значного обсягу доказів, проведення експертиз чи вчинення інших складних процесуальних дій. Правова позиція позивача у справі є сталою, а предмет спору стосується стягнення заборгованості за кредитними договорами.

При цьому суд бере до уваги, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн становлять значну частину ціни позову, а відповідач обґрунтовано заперечує проти їх розміру та просить про його зменшення.

Враховуючи характер та складність спору, ціну позову, порядок розгляду справи, обсяг фактично необхідної правничої допомоги, відсутність складних процесуальних дій, а також принципи співмірності, розумності та пропорційності судових витрат, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн є завищеною та не відповідає критеріям співмірності, визначеним статтями 137, 141 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу частково та визначити до стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн, що, на переконання суду, відповідає характеру та складності справи, обсягу наданої правничої допомоги, ціні позову та принципам розумності, справедливості й пропорційності.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, у задоволенні решти вимоги про відшкодування таких витрат слід відмовити.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договорами у розмірі 14704 (чотирнадцять тисяч сімсот чотири) грн 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 458 (чотириста п`ятдесят вісім) грн 87 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя: Є.В. Челюбєєв