Рішення № 139291606, 26.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1640/26

Номер провадження2/173/1619/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 20.02.2014 працювала на посаді кухонного працівника у ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ». Фактичним місцем її роботи була територія КЗ «Верхівцевський психоневрологічний інтернат ДОР» у м. Верхівцеве Дніпропетровської області. 25 квітня 2016 року їй було надано відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами, а 29 липня 2016 року відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

29.06.2019 вона повинна була приступити до роботи після закінчення відпустки, однак виявилося, що ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» припинило здійснення діяльності на території м. Верхівцеве. Вона кілька разів намагалася зв`язатися з відповідачем щодо надання інформації про її трудові відносини з ТОВ та можливості звільнення з посади, однак поштові відправлення поверталися у зв`язку із закінченням строку зберігання.

При перевірці діяльності ТОВ на відкритих електронних ресурсах з`ясувалося, що діяльність ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» не припинена, однак за вказаною юридичною адресою, а саме: АДРЕСА_1 , знаходиться територія можливих бойових дій, у зв`язку з чим діяльність товариства може бути фактично зупинена.

Її формально не припинені трудові відносини з ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» перешкоджають подальшому працевлаштуванню. Також рішення суду про припинення трудових відносин необхідне для реалізації права на працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення у майбутньому.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Належним чином повідомлений відповідач у судове засідання не з`явився з невідомих причин, заяву про причини неявки або про розгляд справи за його відсутності суду не надав. Відзив на позов відповідачем не подано.

Беручи до уваги, що представник позивачки не заперечує проти заочного вирішення справи, суд розглянув справу на підставі статей 280-283 ЦПК України заочно, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» зареєстроване в Україні з 05.08.2010 за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Катеринича, будинок 13.

Згідно з копіями конвертів у липні 2019 року позивач надсилала на адресу відповідача звернення щодо подальших трудових відносин, а 20.04.2026 заяву про звільнення за власним бажанням, однак поштові відправлення були повернуті позивачці.

Відповідно до інформації з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 20.02.2014 позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ».

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-5 ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» проводило нарахування виплат на користь позивач з лютого 2014 року по червень 2019 року, надалі відомості про нарахування відсутні.

Вказані відомості також підтверджуються інформацією з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7.

З січня 2020 року нарахування та виплати позивачці здійснювали інші роботодавці.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 1 КЗпП України законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін, у тому числі матеріальна, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України встановлено, що підставою для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника, статті 38, 39 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону, спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 369/1906/18, провадження № 61-1706св22, зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. Право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням за умови попередження роботодавця за два тижні відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України кореспондується з обов`язком роботодавця оформити відповідним наказом звільнення та виконати обов`язки, визначені статтями 47, 116 КЗпП України. Чинне законодавство не визначає випадків, у яких роботодавець може відмовити працівнику у звільненні за власним бажанням, отже роботодавець не може відмовити працівнику у звільненні за його бажанням у разі подання ним відповідної заяви за два тижні до такого звільнення.

Так, судом установлено, що ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» не виконало вимоги трудового законодавства та не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 , тобто існує порушення права позивачки на припинення трудових відносин.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру. Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати і розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом. Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Зрештою, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine), № 21722/11, § 165).

Конституційний Суд України у рішеннях від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивачки на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту спрямований на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає письмове попередження власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин позивачка вчинила всі залежні від неї дії для реалізації права на звільнення за власним бажанням, однак у зв`язку з відсутністю фактичного зв`язку з роботодавцем та поверненням поштових відправлень вона була позбавлена можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законом порядку.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист її порушених прав в обраний нею спосіб.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права, частина перша статті 129 Конституції України. Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

До вказаних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 390/1449/19, провадження № 61-7087св19.

Позивач має право на вільний вибір роботи, що включає право на розірвання трудового договору в порядку статті 38 КЗпП України.

При цьому встановлені у справі обставини, а саме написання ОСОБА_1 заяви про звільнення за власним бажанням та її направлення Товариству свідчать про те, що позивач вчинила дії, спрямовані на припинення трудових відносин.

З матеріалів справи вбачається, що трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» фактично припинені, проте позивач позбавлена можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує її конституційні права.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, вони підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому у зв`язку із задоволенням позову з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 1331 грн 20 коп.

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» (84300, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Катеринична, буд. 13, код ЄДРПОУ 37213401) про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 01 травня 2026 року.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕГІОНАЛЬНА КЕЙТЕРИНГОВА КОМПАНІЯ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв