Рішення № 139290236, 27.08.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/7805/25

провадження № 2/650/1167/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 рокуВеликоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря - Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Промітний Дмитро Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та додаткових угод до нього,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Промітного Дмитра Сергійовича звернулася до суду із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та додаткових угод до нього щодо земельної ділянки площею 10,5109 га з кадастровим номером 6520983700:04:037:0011, розташованої в межах колишньої Новокубанської сільської ради, а на цей час - Борозенської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

У первісній позовній заяві представник позивачки просив розірвати договір оренди землі від 03 серпня 2012 року, додаткову угоду № 1700007 від 24 липня 2017 року, додаткову угоду № 1700007-3 від 14 лютого 2018 року та додаткову угоду № 1700007-2 від 05 березня 2019 року. Після подання уточненої позовної заяви від 05 січня 2026 року позовні вимоги доповнено вимогою про розірвання додаткової угоди № 1700007-7 від 26 листопада 2021 року. Усі вимоги стосуються однієї земельної ділянки та одного орендного правовідношення.

В обґрунтування позову представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 10,5109 га з кадастровим номером 6520983700:04:037:0011 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХС № 057619 від 03 квітня 2003 року. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. 20 січня 2015 року за договором про заміну сторони права та обов`язки орендаря перейшли до Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС». 24 липня 2017 року між орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 1700007 до договору оренди землі.

14 лютого 2018 року сторони уклали додаткову угоду № 1700007-3, 05 березня 2019 року - додаткову угоду № 1700007-2, а 26 листопада 2021 року - додаткову угоду № 1700007-7. Останньою додатковою угодою строк дії орендного правовідношення продовжено до 31 грудня 2032 року, а розмір орендної плати визначено у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата відповідно до умов договору та додаткових угод мала вноситися щороку у період з 01 серпня до 31 грудня.

Представник позивачки послався на те, що орендна плата за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки позивачці не виплачувалася. На підтвердження цього до позовної заяви додано відомості органів ДПС про доходи позивачки за відповідні періоди. Самостійної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у цій справі не заявлено.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на підставі договору № 1704/25-26 про відчуження (продаж) права оренди земельних ділянок передало ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» право оренди, у тому числі земельної ділянки позивачки. За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди спірної земельної ділянки зареєстроване за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право 31717021.

На думку позивачки, повна несплата орендної плати протягом 2022-2025 років є систематичним порушенням істотної умови договору, що відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та статті 651 ЦК України є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

Після відкриття провадження у справі представник позивачки подав клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», обґрунтовуючи його тим, що саме це товариство було орендарем земельної ділянки у 2022, 2023, 2024 роках та до 17 квітня 2025 року. Ухвалою суду від 06 березня 2026 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» залучено до участі у справі як співвідповідача.

29 квітня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав письмові пояснення, у яких заперечив проти задоволення позову. Товариство зазначило, що до 2022 року належно виконувало договір оренди, а несплата орендної плати у 2022-2024 роках була наслідком об`єктивної неможливості користування земельною ділянкою внаслідок тимчасової окупації, бойових дій та фактичного забруднення місцевості вибухонебезпечними предметами.

Відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» послався на те, що спірна земельна ділянка розташована на території Борозенської сільської територіальної громади, яка у 2022 році перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації, а після деокупації відносилася до територій, на яких існувала мінна небезпека та ризики, пов`язані з веденням бойових дій.

На підтвердження фактичної неможливості безпечного використання земельної ділянки ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» надало Акт № 37п виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів від 11 листопада 2024 року. Зі змісту цього акта вбачається, що у період з 22 жовтня до 11 листопада 2024 року групою розмінування військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту проведено перевірку та очищення ділянки поля площею 150 га в Борозенській територіальній громаді Херсонської області. Під час робіт виявлено та знищено вибухонебезпечні предмети різних типів, усього 20 одиниць. В акті наведено координати меж очищеної ділянки та схему місцевості.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» також послалося на лист Борозенської сільської ради № 1192 від 28 квітня 2026 року, яким, за змістом поданих до справи матеріалів, підтверджено належність земельної ділянки позивачки з кадастровим номером 6520983700:04:037:0011 до масиву, щодо якого складено Акт № 37п від 11 листопада 2024 року.

Крім того, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» послалося на рішення Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491, розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24, затверджене рішенням від 28 квітня 2023 року № 516, а також на розпорядження Борозенської сільської військової адміністрації щодо надання товариству пільг з місцевих податків та зборів за 2022, 2023 і 2024 роки у зв`язку з потенційною загрозою забруднення земель вибухонебезпечними предметами.

За позицією ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», саме Акт № 37п у сукупності з листом Борозенської сільської ради та іншими письмовими доказами індивідуалізує спірну земельну ділянку і підтверджує, що до завершення робіт з очищення у листопаді 2024 року її безпечне використання для сільськогосподарського виробництва було об`єктивно неможливим. Відповідач просив застосувати положення частини шостої статті 762 ЦК України та не враховувати несплату орендної плати за 2022-2024 роки як винне порушення договору.

Щодо 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зазначило, що 17 квітня 2025 року право оренди перейшло до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», а тому саме новий орендар став носієм прав та обов`язків за договором. На думку відповідача, навіть у разі встановлення несплати орендної плати за 2025 рік така несплата є одним випадком і не утворює систематичності у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

06 травня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав клопотання про залишення позову без розгляду. Клопотання мотивовано тим, що позивачка сформулювала п`ять вимог немайнового характеру - про розірвання основного договору оренди та чотирьох додаткових угод, однак сплатила судовий збір лише як за одну вимогу немайнового характеру.

На судове засідання позивачка не з`явилася. Представник позивачки у поданих до суду процесуальних документах позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд». Відповідач скористався правом надати суду письмові пояснення, докази та клопотання.

Представник відповідача ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» у судове засідання не з`явився. Судові документи направлялися на зареєстровану юридичну адресу відповідача. Відзиву на позов, доказів сплати орендної плати за 2025 рік або письмових пояснень щодо причин невиконання договору ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не подало.

Суд також враховує, що відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зобов`язані зареєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі, що забезпечує обмін документами.

ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» такого обов`язку не виконало та електронний кабінет не зареєструвало. Негативні процесуальні наслідки невиконання юридичною особою встановленого законом обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету прямо передбачені ЦПК України та не можуть бути підставою для безпідставного відкладення розгляду справи. Суд враховує відповідні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 червня 2024 року у справі № 752/11445/22, від 01 лютого 2024 року у справі № 520/11344/23 та від 28 березня 2023 року у справі № 260/1322/21, з урахуванням відмінностей процесуального регулювання.

З огляду на подані учасниками письмові матеріали та відомості про їх повідомлення, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за наявними у матеріалах справи доказами.

Вирішуючи клопотання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про залишення позову без розгляду у зв`язку з нібито неповною сплатою судового збору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі об`єднання у позовній заяві двох і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну самостійну вимогу немайнового характеру. Водночас правова природа вимоги визначається не кількістю пунктів прохальної частини, а змістом матеріально-правового результату, якого прагне позивач.

У цій справі договір оренди землі від 03 серпня 2012 року та додаткові угоди № 1700007 від 24 липня 2017 року, № 1700007-3 від 14 лютого 2018 року, № 1700007-2 від 05 березня 2019 року і № 1700007-7 від 26 листопада 2021 року утворюють одне договірне орендне правовідношення щодо однієї земельної ділянки. Додаткові угоди не є самостійними договорами оренди, а змінюють та доповнюють умови основного договору і не можуть мати окремої від нього дії після припинення самого договору.

Тому формулювання у прохальній частині окремих пунктів щодо кожної додаткової угоди спрямоване на один правовий результат - припинення одного орендного правовідношення. У частині першій статті 188 ЦПК України похідною позовною вимогою визначено вимогу, задоволення якої залежить від задоволення іншої, основної вимоги. У даному випадку вимоги щодо додаткових угод не мають самостійного правового результату поза вимогою про розірвання договору оренди землі.

За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що при зверненні до суду позивачка заявила п`ять самостійних немайнових вимог, кожна з яких підлягала окремій оплаті судовим збором. Підстави, передбачені пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення позову без розгляду відсутні, а тому відповідне клопотання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 10,5109 га з кадастровим номером 6520983700:04:037:0011, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Борозенської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області.

Між позивачкою та первісним орендарем 03 серпня 2012 року укладено договір оренди землі. У подальшому сторона орендаря змінювалася, а з 24 липня 2017 року права та обов`язки орендаря здійснювало ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Додатковими угодами змінювалися строк дії договору та розмір орендної плати, а додатковою угодою № 1700007-7 від 26 листопада 2021 року строк оренди продовжено до 31 грудня 2032 року.

17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» відчужило право оренди спірної земельної ділянки на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Відповідно до умов договору відчуження до покупця перейшли права та обов`язки орендаря, а речове право оренди зареєстровано за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Матеріали справи, зокрема відомості органів ДПС, підтверджують відсутність виплати позивачці орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки. ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» факту невиплати орендної плати за період, коли воно було орендарем, не заперечує, однак посилається на положення частини шостої статті 762 ЦК України. ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» доказів виплати орендної плати за 2025 рік не надало.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статей 21, 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати, а орендар зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі її сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 сформулювала висновок, що для застосування цієї спеціальної підстави систематичність означає два та більше випадки повної несплати орендної плати у строки, визначені договором. Разове порушення не утворює систематичності.

Частина шоста статті 762 ЦК України встановлює, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16, а Верховний Суд у постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20 та від 23 квітня 2025 року у справі № 916/5400/23 виходили з того, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України визначальним є встановлення об`єктивної безпосередньої та повної неможливості користування конкретним майном з незалежних від орендаря причин. Обов`язок доведення таких обставин покладається на орендаря.

Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 зазначив, що тимчасова окупація території, на якій розташована земельна ділянка сільськогосподарського призначення, з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва може виключати вину орендаря у невнесенні орендної плати за відповідний рік і, як наслідок, виключати систематичність порушення строків її сплати.

Щодо 2022 року суд враховує, що територія, на якій розташована земельна ділянка позивачки, упродовж значної частини сільськогосподарського сезону перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. За характером сільськогосподарського виробництва це об`єктивно унеможливлювало вільний доступ орендаря до землі, проведення посівної кампанії, догляд за посівами та збір урожаю. Тому несплата орендної плати за 2022 рік не враховується судом як винний випадок повної несплати, що формує систематичність у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

На відміну від справ, у яких орендар посилається лише на загальне віднесення громади до території можливих бойових дій, інтерактивні карти або надання податкових пільг, у цій справі наявний індивідуалізований письмовий доказ фактичного забруднення земельного масиву вибухонебезпечними предметами - Акт № 37п від 11 листопада 2024 року.

З Акту № 37п вбачається, що безпосередньо на ділянці поля площею 150 га в Борозенській територіальній громаді у період з 22 жовтня до 11 листопада 2024 року проводилися роботи з розшуку, піднімання, знешкодження та знищення вибухонебезпечних предметів. Під час цих робіт фактично виявлено та знищено боєприпаси різних типів, а після завершення робіт проведено контроль очищеної території. Отже, йдеться не про абстрактний ризик чи припущення щодо мінної небезпеки, а про документально зафіксоване фактичне забруднення місцевості.

Лист Борозенської сільської ради № 1192 від 28 квітня 2026 року у сукупності зі схемою та координатами, наведеними в Акті № 37п, пов`язує спірну земельну ділянку з очищеним земельним масивом. Таким чином, доводи ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про неможливість безпечного використання саме земельної ділянки з кадастровим номером 6520983700:04:037:0011 до завершення протимінних робіт підтверджені не загальними відомостями про громаду, а доказами щодо конкретного земельного масиву.

Суд враховує, що після деокупації відповідна територія не проходила очищення одномоментно. Фактичне виявлення вибухонебезпечних предметів під час робіт у жовтні-листопаді 2024 року, відсутність доказів проведення попереднього очищення цього масиву та документи органу місцевої влади щодо мінної небезпеки дають підстави для висновку, що протягом 2023 року та основної частини 2024 року використання цієї землі із залученням працівників і сільськогосподарської техніки не могло вважатися безпечним.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у 2023 році та до завершення робіт з очищення 11 листопада 2024 року існувала об`єктивна перешкода для використання спірної земельної ділянки за її цільовим призначенням, за яку ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не відповідало. Тому до відповідного періоду підлягає застосуванню частина шоста статті 762 ЦК України.

Сам факт завершення очищення 11 листопада 2024 року не дає підстав кваліфікувати невнесення повної річної орендної плати за 2024 рік як другий випадок повної несплати в розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. До цієї дати орендар був об`єктивно позбавлений безпечної можливості використовувати земельну ділянку протягом майже всього сільськогосподарського року. Якщо після завершення очищення у орендаря і міг виникнути обов`язок щодо внесення плати за частину періоду, невнесення такого пропорційного платежу не є тотожним повній несплаті річної орендної плати, яка відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/391/23 утворює спеціальну підставу для розірвання договору за пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Позивачка не обґрунтовувала розмір можливого пропорційного платежу за період після 11 листопада 2024 року та не доводила, що його невнесення за конкретних обставин є істотним порушенням договору у розумінні частини другої статті 651 ЦК України. Вимога про стягнення такого платежу у справі не заявлена.

Щодо 2025 року суд встановив, що 17 квітня 2025 року право оренди та права і обов`язки орендаря перейшли до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Строк внесення орендної плати за 2025 рік відповідно до умов договору спливав 31 грудня 2025 року, тобто на момент настання строку виконання річного платіжного обов`язку саме ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» було поточним орендарем.

ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не надало доказів сплати орендної плати за 2025 рік або існування після набуття права оренди обставин, які відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України повністю унеможливлювали використання земельної ділянки. Отже, суд вважає доведеним факт невиконання новим орендарем обов`язку зі сплати орендної плати за 2025 рік.

Водночас несплата орендної плати за 2025 рік є одним установленим випадком повної несплати після усунення об`єктивних перешкод для використання земельної ділянки. Несплата за 2022 та 2023 роки, а також за період 2024 року до завершення очищення, з наведених вище причин не може враховуватися як винне порушення, що формує систематичність. Тому необхідна сукупність двох і більше випадків повної несплати орендної плати з вини орендаря у цій справі відсутня.

Суд окремо враховує суб`єктний склад спору. Після відчуження 17 квітня 2025 року права оренди ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вибуло з орендного правовідношення як носій речового права оренди. Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 198/346/24 дійшов висновку, що у разі відчуження права оренди належним відповідачем за вимогою про розірвання договору є новий орендар, до якого перейшло право оренди та який є поточним носієм відповідного речового права, а у позові до попереднього орендаря за такою вимогою слід відмовляти як до неналежного відповідача.

У цій справі самостійної вимоги про стягнення з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заборгованості або застосування до нього іншого майнового наслідку не заявлено. Його участь у справі дала суду можливість дослідити обставини виконання договору у 2022-2024 роках, однак не змінює того, що на час вирішення спору чинне право оренди належить ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Тому вимога про розірвання договору в частині, в якій вона звернена до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», не підлягає задоволенню також з підстав неналежності цього відповідача.

Щодо ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» суд дійшов висновку, що доведена несплата орендної плати за 2025 рік є разовим порушенням. За відсутності двох і більше випадків повної несплати орендної плати, які можуть бути поставлені орендарю у вину, підстави для дострокового розірвання договору на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України відсутні.

Сам по собі факт того, що позивачка тривалий час не отримувала орендну плату, за встановлених у цій справі обставин не дозволяє механічно об`єднати періоди, протягом яких орендар був звільнений від плати в силу частини шостої статті 762 ЦК України, з одним наступним випадком невиконання грошового обов`язку та назвати таке невиконання систематичним. Такий підхід суперечив би змісту спеціальної норми пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Отже, сукупність установлених обставин не дає підстав для висновку про наявність передбаченої законом систематичної несплати орендної плати, яка є заявленою позивачкою підставою дострокового розірвання договору оренди землі. У зв`язку з цим у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору покладаються на неї. Доказів понесення відповідачами витрат, які підлягають розподілу при ухваленні рішення, матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 188, 209, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 526, 617, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 96, 141 ЗК України, статтями 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Промітний Дмитро Сергійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та додаткових угод до нього - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя:___О.О. Сікора