Ухвала суду № 139290232, 27.08.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/5278/26

провадження № 2/650/4194/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 рокуселище Велика Олександрівка

Суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Сікора О.О., ознайомившись із матеріалами позовної заяви виконавчого комітету Херсонської міської ради - органу опіки та піклування, поданої в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

До Великоолександрівського районного суду Херсонської області надійшла позовна заява, у якій заявлено вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_1 та про стягнення з неї аліментів на утримання дитини.

Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 13 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, для усунення встановлених недоліків.

Зокрема, суд установив, що наведене у позовній заяві найменування позивача та його реквізити не дають можливості однозначно встановити, яка саме юридична особа звернулася до суду як позивач - виконавчий комітет Херсонської міської ради чи Служба у справах дітей Херсонської міської ради. У зв`язку з цим позивачу запропоновано уточнити особу позивача та зазначити щодо неї відомості, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України.

Також ухвалою встановлено, що до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору за самостійну вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав, та запропоновано надати документ про сплату судового збору у розмірі 3 328 грн.

На виконання зазначеної ухвали до суду надійшла заява про усунення недоліків, підписана представником Капушенком Ю.В., до якої додано копію довіреності.

Оцінивши зміст цієї заяви та доданого документа, суд дійшов висновку, що визначені ухвалою від 13 серпня 2026 року недоліки позовної заяви належним чином не усунуто.

Щодо особи позивача у заяві про усунення недоліків знову зазначено «виконавчий комітет Херсонської міської ради - орган опіки та піклування», однак як його реквізит наведено код ЄДРПОУ 44732846. Водночас за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ 44732846 належить Херсонській міській військовій адміністрації Херсонського району Херсонської області, код ЄДРПОУ виконавчого комітету Херсонської міської ради - 04059958, а код ЄДРПОУ Служби у справах дітей Херсонської міської ради - 44312031.

Отже, зазначені представником реквізити не відповідають найменуванню особи, яку він визначає позивачем. Посилання у заяві на те, що виконавчий комітет діє «в особі» заступника начальника Служби у справах дітей Херсонської міської ради, а також на довіреність, видану начальником Херсонської міської військової адміністрації, не усуває цієї невідповідності та не дає можливості однозначно визначити юридичну особу, від імені якої подано позов. Таким чином, вимоги ухвали від 13 серпня 2026 року в цій частині не виконано.

Не усунуто і недолік щодо сплати судового збору.

У заяві про усунення недоліків представник стверджує, що виконавчий комітет Херсонської міської ради як орган опіки та піклування звільнений від сплати судового збору, оскільки позов подано на захист прав та інтересів малолітньої дитини, та посилається на пункт 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір». Водночас у прохальній частині заяви представник просить суд саме звільнити позивача від сплати судового збору.

Такі доводи є необґрунтованими.

У чинній на час звернення до суду редакції Закону України «Про судовий збір» положення про несправляння судового збору за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб міститься у пункті 12 частини другої статті 3 цього Закону. Пункт 14 частини другої статті 3 Закону, на який посилається представник, такого положення не містить. Відповідна за змістом норма до зміни нумерації містилася у пункті 14 частини другої статті 3 Закону.

При цьому виконавчий комітет міської ради як орган опіки та піклування не віднесений статтею 5 Закону України «Про судовий збір» до суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. Сам факт здійснення таким органом повноважень у сфері захисту прав дітей не створює самостійної суб`єктної пільги зі сплати судового збору.

Питання застосування положення про несправляння судового збору за заявами про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб саме до органу опіки та піклування у справах про позбавлення батьківських прав було предметом оцінки Верховного Суду.

Так, в ухвалі Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 461/5125/20 (провадження № 61-11799ск21), постановленій у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини про позбавлення батьківських прав, Верховний Суд дійшов висновку, що такий орган не звільнений від сплати судового збору. Верховний Суд зазначив, що звернення з позовом про позбавлення батьківських прав стосується прав та обов`язків відповідача як матері дитини, яких вона може бути позбавлена у разі задоволення позову, а тому положення про несправляння судового збору за подання заяв про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб на такі справи не поширюється. У задоволенні клопотання органу опіки та піклування про звільнення від сплати судового збору Верховний Суд відмовив.

Цей підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22 (провадження № 61-15411св23), у якій позивачем був Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування, а предметом спору, зокрема, було позбавлення батьківських прав. Вирішуючи питання судових витрат, Верховний Суд прямо виходив із того, що за подання позовної заяви за вимогою про позбавлення батьківських прав позивач мав сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, та за результатами касаційного перегляду стягнув з виконавчого комітету як органу опіки та піклування на користь держави відповідну компенсацію судового збору.

Отже, посилання представника на те, що позов формально подано в інтересах малолітньої дитини, саме по собі не свідчить про несправляння судового збору за вимогу про позбавлення батьківських прав. Безпосереднім предметом такої вимоги є вирішення питання про позбавлення відповідача належних їй батьківських прав та пов`язаних із цим правових наслідків. Верховний Суд у наведених судових рішеннях прямо підтвердив обов`язок органу опіки та піклування сплачувати судовий збір за такою вимогою.

Крім того, у заяві змішані дві різні правові конструкції. З одного боку, представник стверджує, що судовий збір за подання позову не справляється в силу закону, а з іншого - просить суд звільнити позивача від його сплати.

Несправляння судового збору у випадках, визначених частиною другою статті 3 Закону України «Про судовий збір», не потребує прийняття судом окремого рішення про звільнення від його сплати. Натомість звільнення від сплати судового збору судом є окремим процесуальним питанням, врегульованим статтею 8 цього Закону, та потребує наведення заявником передбачених законом підстав і подання доказів, які дають суду можливість оцінити наявність таких підстав.

Заява про усунення недоліків не містить посилання на жодну з передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» підстав, які б давали суду можливість вирішити питання про звільнення саме цього позивача від сплати судового збору, не наведено відповідних обставин та не подано доказів на їх підтвердження. Фактично все мотивування заяви зводиться до іншого твердження - про наявність у позивача пільги в силу закону та несправляння судового збору взагалі, існування якої щодо вимоги про позбавлення батьківських прав наведеною практикою Верховного Суду не підтверджується.

За таких обставин підстав для задоволення клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору суд не встановив. Документ про сплату судового збору в розмірі 3 328 грн, визначеному ухвалою від 13 серпня 2026 року, до суду не подано.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, подання заяви, названої заявою про усунення недоліків, саме по собі не є їх усуненням. Позивач не виконав вимоги ухвали від 13 серпня 2026 року щодо належного уточнення особи позивача та не подав документа про сплату судового збору за вимогу про позбавлення батьківських прав, а наведені ним заперечення проти необхідності такої сплати не ґрунтуються на чинному правовому регулюванні та наведеній практиці Верховного Суду.

За наведених обставин позовна заява підлягає поверненню позивачу як неподана.

Керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя

постановив:

У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву виконавчого комітету Херсонської міської ради - органу опіки та піклування, подану в інтересах малолітнього ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів вважати неподаною та повернути позивачу разом із доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Сікора