Рішення № 139287322, 26.08.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2158/26

Номер провадження 2/541/1756/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 серпня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Морозовської О.А.,

за участю секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

представника позивачів прокурора Скворцова А.В.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Миргородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Комунальне некомерційне підприємство «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

04.06.2026 року через систему «Електронний суд» Миргородська окружна прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Миргородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Комунальне некомерційне підприємство «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення у сумі: 28 425,50 грн. - до Державного бюджету Ураїни, та 7 686,25 грн. до місцевого бюджету.

В обґрунтування позову зазначено, що Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11.04.2024 (справа №541/755/21, провадження №1-кп/541/140/2024) у кримінальному провадженні №12023170550001188 від 01.10.2023 за клопотаннями потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження) на підставі ч.1 ст. 46 КК України, у зв`язку зі звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілими, а вказане кримінальне провадження закрито в порядку п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, тобто з нереабілітуючої для обвинуваченого ОСОБА_1 підстави. Однак, в результаті отриманих тілесних ушкоджень потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували на стаціонарному лікуванні у КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради.

Вартість лікування ОСОБА_2 склала 14 663,10 грн, з яких 3 292,90 підлягають стягненню до місцевого бюджету, 11 370,20 грн - до Державного бюджету України (за програмою медичних гарантій коштами НСЗУ); Вартість лікування ОСОБА_3 склала 21 994, 65 грн., з яких 4 939,35 підлягають стягненню до місцевого бюджету, 17 055,30 - до Державного бюджету України (за програмою медичних гарантій коштами НСЗУ) . Враховуючи викладене, загальна сума витрачена на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 36 657 грн 75 коп., з яких 28 425 грн 50 коп. витрати Державного бюджету України, 7686 грн 25 коп. місцевого бюджету. Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілих в межах даного кримінального провадження не заявлявся, у добровільному порядку вказані кошти обвинуваченим ОСОБА_1 не відшкодовані. Листом КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» № 01-01/559 від 01.04.2026 надано детальний розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 , відповідно до якого 3 292,90 грн. підлягають стягненню до місцевого бюджету, 11 370,20 грн. - до Державного бюджету України (за програмою медичних гарантій коштами НСЗУ), а також надано детальний розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3 , відповідно до якого 4 939,35 підлягають стягненню до місцевого бюджету, 17055,30 - до Державного бюджету України (за програмою медичних гарантій коштами НСЗУ) . Враховуючи викладене, загальна сума витрачена на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 36 657 грн 75 коп., з яких 28 425 грн. 50 коп. витрати Державного бюджету України, 7686 грн 25 коп. місцевого бюджету. Таким чином, на підставі ст. 1206 ЦК України вартість лікування в сумі 28425 грн 50 коп., сплачена НСЗУ на підставі Закону України «Про медичні гарантії» та згідно договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, підлягає стягненню до Державного бюджету України, а витрати лікарні, що залишилися непокриті згідно укладеного договору в сумі 7686 грн 25 коп., підлягають стягненню до місцевого бюджету Миргородської територіальної громади. Єдиною можливістю захистити державні інтереси є звернення прокурора до суду з відповідним позовом про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину з відповідача, в зв`язку з чим просить Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України витрати на лікування потерпілих.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні прокурор Миргородської окружної прокуратури в Полтавській області Скворцов А.В. цивільний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовільнити.

Представники Національної служби здоров`я України, Миргородської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Комунальне некомерційне підприємство «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради, у судове засідання не з`явилися будучи належним чином повідомленими про розгляд даної справи (а.с. 75-78).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивачів, представника відповідачів, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судом встановлено, що ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11.04.2024 (справа №541/755/21, провадження №1-кп/541/140/2024) у кримінальному провадженні №12023170550001188 від 01.10.2023 за клопотаннями потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження) на підставі ч.1 ст. 46 КК України, у зв`язку зі звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку з примиренням винного з потерпілими, а вказане кримінальне провадження закрито в порядку п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, тобто з нереабілітуючої для обвинуваченого ОСОБА_1 підстави (а.с.9-10).

Згідно із ухвалою Миргородського районного суду Полтавської області від 11.04.2024 р. у справі №541/755/21, 30 вересня 2023 року близько 23 год 50 хв. водій автомобіля ВАЗ 211440, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись в м. Миргороді по вул. Гоголя від перехрестя вулиць Гоголя-Козацької-Ломиковського в напрямку центра міста, неподалік будинку №181/1, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, проявив неуважність з власної необережності та порушив вимоги п.п. 10.1, 18.1 та 1.3 розділу 34 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 не врахував дорожні умови, щоб мати змогу повністю контролювати свій рух, виїхав на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення передньої частини бампера керованого ним автомобіля та пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які по пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху водія ОСОБА_1 переходили проїзну частину.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В результаті отриманих тілесних ушкоджень потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували на стаціонарному лікуванні у КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради.

Відповідно до довідки-розрахунку, наданою в якості додатку до листа КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради № 01-01/559 від 01.04.2026 року потерпілий ОСОБА_2 провів у зазначеному вище лікувальному закладі 10 ліжко-днів. Загальна сума витрат, понесених КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради на лікування потерпілого ОСОБА_2 становить 14 663,10 грн., з яких: 3 292,90 грн. підлягають стягненню до місцевого бюджету, 11 370,20 грн. - до Державного бюджету України (за програмою медичних гарантій коштами НСЗУ).

Згідно із довідкою-розрахунком, наданою в якості додатку до листа КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради № 01-01/559 від 01.04.2026 року потерпілий ОСОБА_3 провів у зазначеному вище лікувальному закладі 15 ліжко-днів. Загальна сума витрат, понесених КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради на лікування потерпілого ОСОБА_3 становить 21 994,65 грн., з яких: 4 939,35 підлягають стягненню до місцевого бюджету, 17 055,30 - до Державного бюджету України (за програмою медичних гарантій коштами НСЗУ) .

З урахуванням вказаних обставин, загальна сума витрачена на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 36 657 грн 75 коп., з яких: 28 425 грн 50 коп. витрати Державного бюджету України, 7686 грн 25 коп. місцевого бюджету.

Таким чином, на підставі ст. 1206 ЦК України вартість лікування в сумі 28425 грн 50 коп., сплачена НСЗУ на підставі Закону України «Про медичні гарантії» та згідно договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, підлягає стягненню до Державного бюджету України, а витрати лікарні, що залишилися непокриті згідно укладеного договору в сумі 7686 грн 25 коп., підлягають стягненню до місцевого бюджету Миргородської територіальної громади.

Механізм фінансування КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» на момент лікування потерпілих здійснювався НСЗУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом оплати наданих лікарнею медичних послуг за програмами медичних гарантій відповідно до укладеного між КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» та НСЗУ Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1901-E123-P000 від 06.02.2023. Кошти перераховуються НСЗУ безпосередньо на рахунок лікарні.

Відповідно до п. 1.1 Статуту, КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» (надалі Статуту), затвердженого рішенням другої сесії Миргородської міської ради восьмого скликання №44 від 15.12.2020, КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» (надалі Підприємство) є лікарняним закладом охорони здоров`я комунальним унітарним некомерційним підприємством, заснованим на комунальній власності Миргородської міської територіальної громади, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом.

Згідно з п. п. 1.3 Статуту, власником підприємства є Миргородська міська територіальна громада в особі Миргородської міської ради (Засновник). Відповідно до п.3.1 Статуту, основною метою діяльності Підприємства є забезпечення медичного обслуговування населення шляхом надання йому медичних послуг у порядку та обсязі, встановлених законодавством.

Пунктами 5.1, 5.3 Статуту, майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому Засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.

Відповідно до п.п.5.3-5.3.10 Статуту, Джерелами формування майна Підприємства є: комунальне майно, передане Підприємству відповідно до рішення про його створення; кошти місцевого бюджету (бюджетні кошти); власні надходження Підприємства: кошти від здачі в оренду (зі згоди Засновника) майна, закріпленого на праві оперативного управління; доходи, одержані від надання платних послуг та інших видів господарської діяльності, отримані згідно з чинним законодавством України; Цільові кошти; Кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення; Кредити банків; Майно, придбане у інших юридичних або фізичних осіб; Майно, що надходить безоплатно, або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних благодійних внесків, пожертвувань юридичних і фізичних осіб; надходження коштів на виконання програм соціально-економічного розвитку регіону, програм розвитку медичної галузі; Майно та кошти, отримані з інших джерел, не заборонених законодавством України; Інші джерела, не заборонені законодавством.

Відповідно до п. 7.4 Статуту, місцевий орган виконавчої влади укладає з Підприємством договори про надання медичного обслуговування за рахунок коштів бюджету Миргородської міської територіальної громади. Ненадходження коштів призводить до порушень діяльності зазначеного лікувального закладу щодо безоплатного надання медичних послуг населенню та порушує інтереси держави, внаслідок чого виникає передбачене законом право прокурора на звернення до суду з позовом для їх захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. Тобто, послуги КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачені НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.

На момент перебування потерпілих на лікуванні у закладі охорони здоров`я, діяв укладений між КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» та НСЗУ Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1901-E123-P000 від 06.02.2023 (надалі Договір).

В той же час, оскільки НСЗУ витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг - лікування потерпілих, котрі перебували на стаціонарному лікуванні з вини відповідача - на підставі Договору, укладеного між НЗСУ та КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування», дані кошти в сумі 28 425 грн 50 коп. необхідно стягнути з відповідача та зарахувати до Державного бюджету України, а кошти в сумі 7686 грн 25 коп. до місцевого бюджету Миргородської громада.

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілих в межах даного кримінального провадження не заявлявся, у добровільному порядку вказані кошти обвинуваченим ОСОБА_1 не відшкодовані.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» (далі - Порядок) вказує, що згідно із статтею 1206 Цивільного кодексу України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, у розмірі фактичних витрат.

Пункт 2 Порядку передбачає, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонарного лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Також п.3 Порядку зазначає, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від кримінального правопорушення, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Згідно з п.4 зазначеного Порядку, стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Статтями 12, 14, 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що охорона здоров`я один з пріоритетних напрямків державної діяльності. Реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи державної влади, а безпосередньо охорону здоров`я населення забезпечують лікувально-профілактичні, санаторно- профілактичні та інші заклади. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у комунальній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Частиною 1 ст. 127 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь - яка інша фізична чи юридична особа має право на будь - якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК України).

Згідно з ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Потерпілий ОСОБА_2 у зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок вищевказаного кримінального правопорушення перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради у період з 01.10.2023 по 11.10.2023 р.р., тобто 10 ліжко-днів, що підтверджується довідкою (а.с. 14). Загальна сума витрат, понесених КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради на лікування потерпілого ОСОБА_2 становить 14 663,10 грн., з яких: 3 292,90 грн. підлягають стягненню до місцевого бюджету, 11 370,20 грн. - до Державного бюджету України (за програмою медичних гарантій коштами НСЗУ).

Потерпілий ОСОБА_3 провів у зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок вищевказаного кримінального правопорушення перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради у період з 01.10.2023 по 16.10.2023 р.р., тобто 15 ліжко-днів, що підтверджується довідкою (а.с. 15). Загальна сума витрат, понесених КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради на лікування потерпілого ОСОБА_3 становить 21 994,65 грн., з яких: 4 939,35 підлягають стягненню до місцевого бюджету, 17 055,30 - до Державного бюджету України (за програмою медичних гарантій коштами НСЗУ) .

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення»: держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

Пунктом 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» передбачено, що однією з функції НСЗУ, як уповноваженого органу, передбачено укладання договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Згідно листа НСЗУ у період лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діяв договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1901-Е123-З000 від 06.02.2023, укладений між НСЗУ та КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради, на підставі якого і було відшкодовано лікарні грошові кошти на лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 28 425 грн. 50 коп.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 зобов`язаний, відповідно до вимог ст.1206 ЦК України, відшкодувати 28 425 грн. 50 коп. - витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення, які надані з державного бюджету України Національною службою здоров`я України.

Відсутність відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров`я з вини ОСОБА_1 на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 негативно впливають на фінансування витрат на лікування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я та забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою для звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.

Суд вважає, що прокурор є уповноваженою особою на звернення до суду із цим позовом, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт З частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

В обґрунтування правомірності використання представницьких повноважень при зверненні з даним позовом, необхідно зазначити, що потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на стаціонарному лікуванні в КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради в період: з 01.10.2023 по 11.10.2023 - Малахов Д.О., та з 01.10.2023 по 16.10.2023 - ОСОБА_3 , однак ні уповноваженими особами Миргородської міської ради, ні КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради, ні НСЗУ із вказаного часу не було здійснено жодних дій для захисту та відновлення порушених інтересів держави, повернення до бюджету коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення, що свідчить про неналежне здійснення ними захисту інтересів держави.

Велика палата Верховного суду зробила свій висновок щодо поняття «нездійснення або неналежного здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» (справа № 912/2385/18 від 26.05.2020), відповідно до якого бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Відповідно до п.5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 визначено, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, про що вказується в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 вказано, що прокурор, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру» надає можливість такому органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Невжиття компетентним органом відповідних заходів протягом розумного строку після того, як такому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватись як бездіяльність такого органу.

З метою вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», Миргородською окружною прокуратурою направлено лист на адресу НСЗУ за №54-3796вих-26 від 04.05.2026 р.

У відповідь на що листом НСЗУ повідомлено, що НСЗУ не наділена повноваженням представляти інтереси держави у справах щодо відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, та не заперечує щодо звернення до суду органами прокуратури.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що держава може вступати як в адміністративні (публічні), так і цивільні (господарські) правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками таких правовідносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Тому поведінка органів, через які вона діє у цивільних відносинах, розглядається як відповідна поведінка держави в них.

Отже, у суспільних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Метою участі держави в особі відповідних органів у цивільних (господарських) правовідносинах є насамперед задоволення приватного інтересу держави.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у п.82-84 постанови від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц дійшла до висновку, що незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (у тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин.

Змістом правовідносин за участю держави є права, обов`язки та інтереси самої держави, які вона реалізує через відповідного суб`єкта, а не приватні права, обов`язки та інтереси цього суб`єкта, який бере безпосередню участь у певних правовідносинах від імені держави.

Наведене кореспондується з правовим висновком Верховного Суду у справі № 910/18605/19, викладеним у постанови від 25.08.2022, за яким, визначаючи одним із позивачів суб`єкта, через якого держава бере участь у правовідносинах, прокурор не здійснює захисту його інтересів, а захищає порушені інтереси держави, які тісно пов`язані з діяльністю або повноваженнями такого суб`єкта.

Тож фактичним позивачем у позові, поданому в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор, а отже, судовому захисту підлягає порушений інтерес держави, а не приватний інтерес суб`єкта, через якого держава діє в цивільних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Миргородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Комунальне некомерційне підприємство «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради, вбачаючи наявність порушень інтересів держави внаслідок несплати з боку відповідача витрат на лікування, які понесені закладами охорони здоров`я, які фінансуються за рахунок місцевого бюджету, діє в межах повноважень визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Звернення заступника керівника окружної прокуратури до суду з позовом у даному випадку є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку стягнути на користь держави кошти, витрачені лікувальним закладом на лікування осіб, потерпілих від кримінального правопорушення.

Узагальнюючи наведене, суд вважає, що позов Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Миргородської міської ради підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.4-5, 12-13, 53, 56, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, ст.1166, 1191, 1206 ЦК України, Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Миргородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Комунальне некомерційне підприємство «Миргородська лікарня інтенсивного лікування» Миргородської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного бюджету України (IBAN UA978999980313080115000026011, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), отримувач: ГУК у місті Києві/Шевченківський район/24060300, Код отримувача ЄДРПОУ 37993783) витрати на лікування потерпілих від кримінального правопорушення у сумі 28 425 (двадцять вісім тисяч чориста двадцять п`ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до місцевого бюджету (Банк отримувача: АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, ЄДРПОУ 14361575, IBAN НОМЕР_3 ; отримувач: Комунальне некомерційне підприємство «Миргородська центральна районна лікарня» Миргородської міської районної ради, ЄДРПОУ 01999402) витрати на лікування потерпілих від кримінального правопорушення у сумі 7 686 (сім тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 25 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. А. Морозовська