Ухвала суду № 139287315, 24.08.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/293/26

Провадження № 1-кп/541/348/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. Миргород

Колегія суддів Миргородського міськрайонного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Миргородського міськрайонного суду Полтавської області обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026000000000099 від 28 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

встановила:

З Офісу Генерального прокурора до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026000000000099 від 28 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Оскільки здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом, розгляд кримінального провадження просив проводити у закритому судовому засіданні.

Крім зазначеного, прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи свої вимоги наступним. 29 червня 2026 року ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. На думку органу досудового розслідування, із плином часу ризики, які були підставою для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, не зменшилися. Зокрема, продовжують мати місце ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На переконання органу досудового розслідування, суворість можливого покарання може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. У розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування або суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), в тому числі суворістю передбаченого покарання. З огляду на те, що обвинувачений вчинив злочин, переслідуючи корисливий мотив, а також той факт, що ОСОБА_6 не має законних джерел доходу, офіційно не працевлаштований, останній може вчинити нові злочини для отримання грошей для подальшого існування. Тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, в сукупності з іншими встановленими в ході досудового розслідування обставинами, з огляду на продовження дії ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, існування ймовірності переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування чи суду свідчить, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе бути тим стимулюючим фактором, який забезпечить належну процесуальну поведінку останнього протягом всього часу кримінального провадження і суттєво зменшить інтенсивність зазначених прокурором ризиків. Просив продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, без визначення застави.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення закритого судового розгляду по кримінальному провадженню, однак не погодились з клопотанням прокурора про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання останнього.

ОСОБА_6 зазначив, що вказані прокурором ризики не доведено, вони ґрунтуються лише на припущеннях. Обвинувачений є особою з інвалідністю другої групи, потребує відповідного лікування, яке не отримує в умовах СІЗО. Він отримує пенсію по інвалідності, що спростовує твердження прокурора про відсутність у обвинуваченого офіційного доходу. Мати ОСОБА_6 зверталась до суду з клопотанням про взяття його на поруки, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків, а також про можливість забезпечення його належного контролю.

Захисник обвинуваченого зазначила, що ОСОБА_6 має сім`ю, постійне місце проживання, офіційний дохід, тому ризики переховування та вчинення нового злочину прокурором не доведено. Вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним прокурором у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність призначення судового розгляду з наступних підстав.

Зазначене кримінальне провадження підсудне Миргородському міськрайонному суду Полтавської області.

Суд не встановив підстав для зупинення кримінального провадження та прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Крім того, суд вважає за доцільне відповідно до ст. 27 КПК України здійснювати розгляд кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, який був неодноразово продовжний, востаннє до 27 серпня 2026 року включно.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.

Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ризиком в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або створять загрозу суспільству.

У відповідності з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані слідчим суддею під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому обрано з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, даних про його особу, а також наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що наразі вказані ризики є реальними та дійсними.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній, інформаційній безпеці України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану.

Прокурором доведено, що перебуваючи на волі, усвідомлюючи особливу тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, обвинувачений може ухилитися від суду. Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України, є особливо тяжким, за його скоєння передбачено покарання у виді позбавлення волі на п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, яке йому загрожує, обвинувачений може переховуватися від суду. Крім зазначеного, враховуючи характер злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , його особу, є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність певних соціальних зв`язків (наявність сім`ї, доходу у вигляді пенсійних виплат), статус учасника бойових дій, інвалідність обвинуваченого не спростовують установлені ризики, передбачені п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились, та неможливість їм запобігти в разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.

Обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в подальшому належить утримувати під вартою, оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 199 КПК України, суд розглядає клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178, КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Враховуючі зазначені норми закону, суд розмір застави не визначає.

На підставі викладеного, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню. В задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 94, 176-178, 181, 193, 194, 196, 198, 205 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у закритому судовому засіданні на 13 год 00 хв. 29 вересня 2026 року в приміщенні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, розташованого за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 133.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу задовольнити.

В задоволенні клопотання ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів по 22 жовтня 2026 року включно, без визначення застави.

Розгляд кримінального провадження здійснювати колегіально.

Викликати для участі в судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника.

Ухвала суду в частині продовження дії запобіжного заходу може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, однак ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3