Рішення № 139286083, 27.08.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/8258/25

Провадження №2/524/2333/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 року Суддя Автозаводського районного суду м Кременчука Предоляк О.С., розглянувши в м Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійниз вимогт на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про стягнення заборгованості,-

установив:

У грудні 2025 року позивач ТОВ «Свеа фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 48944, 07 грн. Зазначають, що 10.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога » та ОСОБА_2 укладено договір № 638513248 про надання споживчого кредиту, шляхом обміну повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного договору відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі від 2 до 50 000 грн., на умовах строковості, зворотності та платності. Вказує, що первісний кредитор в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, на надав позичальнику кредитні кошти , однак, відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01,. Відповідно умов вказаного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги зазначене у відповідних реєстрах прав вимоги. Термін дії договору факторингу продовжено додатковими угодами. Згідно реєстру прав вимоги № 273 від 27.02.2024 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №638513248

02.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 02/0254-01.02-11/24, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах право вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором Згідно додатку 1(реєстру боржників)реєстру до ТОВ «Фінансова компанія «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 638513248

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 638513248 від 10.12.2021 року в сумі 48944, 07, грн., а саме заборгованість за сумою кредиту 9998, 92 грн., заборгованість за відсотками -38945,15 грн, та понесені судові витрати по справі у повернення сплаченого судового збору 2422, 40 грн..

Ухвалою суду від 11.02.2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

12.04.2026 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Глушко З.В. подано відзив на позов. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що належного первинного документу щодо безготівково перерахування коштів відповідачу матеріали справи не містять, як і не містять інформації про розмір кредитних коштів/ встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок позичальника. Звертає увагу суду, що у розрахунку первісного кредитора розмір заборгованості вказана 41 134, 75 грн., у розрахунку ТОВ «Таліон плюс» вказана 48944, 07 грн., а розрахунок заборгованості містить посилання на інший номер договору. Договір факторингу №28/1118-01, за яким відбулося первісне відступлення права вимоги укладено за три роки до укладення кредитного договору, отже предметом договору факторингу є неіснуюча вимога. Заявила про стягнення 12 000 грн витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача.

Відповіді на відзив позивачем не подано.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (у тому числі електронній) формі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у електронних документах або воля сторін виражена за допомогою електронних засобів зв`язку та підписана стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми не встановлені законом, а також може укладатися за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем і вважається таким, що укладений у письмовій формі.

Порядок укладення електронних договорів регулюється Законом України «Про електронну комерцію», який передбачає можливість укладення договорів в електронній формі з використанням електронних засобів ідентифікації сторін.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, яка додається до електронних даних особою, що приймає пропозицію укласти електронний договір, та використовується для його підписання.

Аналогічні правові висновки щодо укладення електронних договорів викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Судом встановлено, що 10.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога » та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 638513248 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 84JE6W7J. Зокрема, 10/12.2021 о 21:19:43 відповідачем введено одноразовий ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснуто кнопку «Так», що відповідно до умов укладення електронного договору є підтвердженням його підписання.

Відповідно до умов вказаного договору відповідачу встановлено кредитний ліміт в розмірі від 2 до 50 000 грн., на умовах строковості, зворотності та платності. Зі п 1.3 договору кредит надається позичальнику у сумі встановленого кредитного ліміту повністю або частинами з відкладною обставиною, якою є момент проведення кожної авторизованої операції, здійсненою позичальником в рамках цього договору. За п 1.7. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 5 днів , а в частині розрахунків до повного і належного їх виконання. У разі якщо 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання розірвати цей договорі його дія продовжується кожен раз на той самий строк, але не більше ніж три рази. П 1.10.1 передбачено нарахування процентів за користування кредитом щоденно, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику і до дати фактичного погашення кредиту за базовою процентною ставкою 730% річних від суми наданого кредиту, що становить 2% за кожен день користування .

Згідно із заявкою на отримання грошових коштів у кредит від 10.12.2021, сторони погодили за договором № 638513248 суму кредиту 10 000 грн, строк кредиту 1826 та позичальник надав номер платіжної картки для переведення кредитних коштів 4425 ХХХХ ХХХХ 3801. Первісним кредитором також надано суду паспорт споживчого кредиту продукту «Веокард» до договору №638513248 від 10.12.2021 року

Відповідач у відзиві не заперечує факт укладення вищевказаного кредитного договору.

Разом з тим, відповідач наголошує про недоведеність належними та достатніми доказами факту перерахування первісним кредитором відповідачу кредитних коштів на виконання умов кредитного договору, розміру кредитного ліміту та щодо неіснуючої вимоги за договором факторингу .

Щодо доводів відзиву про недоведеність отримання відповідачем коштів за кредитним договором та відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження отримання кредитних коштів позивач зазначив, щодо часткового виконання відповідачем умов кредитного договору, що підтверджено розрахунком заборгованості первісного кредитора та те, що відповідач щонайменше 20 разів оформлювала кредитні відносини з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Внаслідок неналежного виконання зобов`язань виникла заборгованість відповідача за кредитним договором № 638513248 від 10.12.2021 року в сумі 48944, 07, грн., а саме заборгованість за сумою кредиту 9998, 92 грн., заборгованість за відсотками -38945,15 грн Згідно із заявкою на отримання грошових коштів у кредит від 10.12.2021, сторони погодили суму кредиту 10 000 грн та позичальник надав номер платіжної картки для переведення кредитних коштів 4425 ХХХХ ХХХХ 3801.

На підтвердження надання 10.12.2021 відповідачу кредитних коштів у розмірі 10 000 грн позивачем надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором 4425 ХХХХ ХХХХ 3801, ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога», що не підтверджує перерахування первісним кредитором грошових коштів позичальнику. Таким документом є виписка з банківського рахунку первісного кредитора про здійснення відповідної грошової операції на користь позичальника або платіжне доручення з відміткою банку про здійснення операції.

За висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891-15 (провадження №61-517св18) кредитор зобов`язаний довести факт отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, що підтверджує наявність заборгованості та її розмір, шляхом подання первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Натомість з наданої позивачем заявки на отримання кредиту договору про відкриття кредитної лінії, паспорту споживчого кредиту, розрахунку заборгованості первісного кредитора неможливо встановити, що відповідний переказ фактично був здійснений у безготівковій формі за рахунок грошових коштів первісного кредитора на користь відповідача на підставі вищевказаного кредитного договору.

Договір про відкриття кредитної ліній не містить повного рахунку отримувача, заявка про отримання кредиту містить неповний номер картки. А отже вони не є належними доказами фактичного виконання умов кредитного договору щодо передачі кредитних коштів первісним кредитором та їх отримання позичальником, що є істотною умовою реального договору.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором , наданий позивачем, є похідним, аналітичним документом, складеним на підставі первинних даних, а не первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не може вважатися належним та достовірним доказом наявності та розміру заборгованості.

За відсутності таких первинних документів суд позбавлений можливості перевірити факт отримання відповідачем кредитних коштів, про що наголошено у відзиві, у зв`язку з чим доводи представника позивача щодо наявності заборгованості є недоведеними.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами, щодо доведеності позовних вимог і, відповідно до ст.12 ЦПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

Відповідно до статей 512, 514, 1077 ЦК України, відступлення права вимоги (факторинг) є похідним від основного зобов`язання, а відтак відсутність належно підтвердженого первісного зобов`язання виключає виникнення у фактора права вимоги до боржника.

Надані позивачем витяги з реєстру боржників до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, №02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року не можуть бути беззаперечним доказом наявності заборгованості відповідача перед кредитором, оскільки даним документом лише підтверджується факт дійсної передачі права вимоги від первісного кредитора до фактора та обсяг переданих прав.

З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач у відзиві просив стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

У відповідності до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та частин 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, відповідачем надано копію договору про надання правової допомоги від 08.03.2026 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 08.03.2026 року, розрахунок суми гонорару. Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Разом із цим, дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем, та застосувавши наведені вище критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) й обсягом наданих послуг, а також врахувавши характер спірних правовідносин, суд вважає що заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають, то відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору необхідно віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.2,12,13,81, 89, 247, 258-259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійниз вимогт на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про стягнення заборгованості відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн віднести на рахунок позивача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена Предоляк