Рішення № 139284461, 27.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3834/26

провадження у справі №2/0285/2565/26

27 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Кородчук О.О., та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: представник не прибув,

відповідач: не прибув,

розглянувши заочно у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

23.06.2026 ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 82 285 грн 52 коп., а також судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 18.04.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 17 500 грн зі сплатою 2,5% в день. Строк користування кредитними коштами 1857 днів, тобто до 18.05.2029. Кредитодавець належним чином виконав умови кредитного договору, надавши відповідачу кредитні кошти на умовах та в порядку, передбаченому кредитним договором. На підставі договорів факторингу позивач набув право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 82 285 грн 52 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17 499 грн 50 коп.; проценти за користування кредитом в розмірі 64 786 грн 02 коп.; штрафні санкції (пеня/штраф) в розмірі 8 734 грн 75 коп., яку позивач просить стягнути на його користь.

Доводи сторін у справі

Представник позивача у судове засідання не прибув, у клопотанні просив проводити розгляд справи без його участі, позов підтримав і просив задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином, однак про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов та клопотань про розгляд справи за його відсутності та/або про відкладення розгляду справи не подавав.

За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 18.04.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 17 500 грн зі сплатою 2,5% в день. Строк користування кредитними коштами 1857 днів, тобто до 18.05.2029.

Цього ж дня ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 17 500 грн, що підтверджується випискою про рух коштів на банківському рахунку. Відповідно до Постанови ВС від 25.05.2021 №554/4300/16-ц виписка про рух коштів на банківському рахунку є належним доказом отримання позичальником кредитних коштів.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

28.05.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

16.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Матеріали справи не містять доказів направлення кредитодавцем досудової вимоги про дострокове повернення кредиту, а тому термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязі не настав, оскільки позивач не набув права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України та абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 82 285 грн 52 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17 499 грн 50 коп.; проценти за користування кредитом в розмірі 64 786 грн 02 коп.; штрафні санкції (пеня/штраф) в розмірі 8 734 грн 75 коп.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

І. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Установлено, що кредитний договір укладено 18.04.2024, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів - 18.05.2029.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.5. кредитного договору кредит надається з метою задоволення споживчих потреб позичальника.

Отже вказаний кредит є споживчим.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу.

Таким чином норма абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Оскільки матеріали справи не містять доказів направлення кредитодавцем письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, а тому термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязі не настав, оскільки позивач не набув права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України та абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за тілом кредиту, строк виконання якого настав, суд виходить з наступного.

Відповідно до договору від 18.04.2024 відповідач отримав кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 17 500 грн зі сплатою 2,5% в день. Строк користування кредитними коштами 1857 днів (61 місяць), тобто до 18.05.2029.

Пунктом 5 Паспорта споживчого кредиту, який підписано сторонами договору, визначено порядок повернення кредиту. Згідно вказаного пункту Паспорта споживчого кредиту споживач зобов`язаний основну суму кредиту повернути протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення. Проценти за користування Кредитом виплачуються в кінці Дисконтного періоду, а у разі користування кредитом понад встановлений строк дисконтного періоду, кожного дня користування Кредитом.

Таким чином, оскільки розмір кредиту становить 17 500 грн, а строк користування кредитними коштами становить 61 місяць, то відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати кошти на повернення тіла кредиту в розмірі 286 грн 88 коп. (17 500 грн ? 61 місяць).

Ураховуючи, що з моменту укладення кредитного договору від 18.04.2024 й до дня звернення до суду із вказаним позовом (23.06.2026), минуло 26 місяців, тому з відповідача підлягає стягнення заборгованості за тілом кредиту, строк виконання грошових зобов`язань, які настали (щомісячні платежі), а саме: в розмірі 7 458 грн 88 коп. (286 грн 88 коп. х 26 місяців).

У решті позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими та передчасними.

ІІ. Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

При цьому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (Постанова ВП ВС від 28.03.2018 № 444/9519/12, Постанова ВС від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц).

Зі змісту кредитного договору від 18.04.2024 відповідач отримав кредитні кошти у вигляді кредитної лінії в сумі 17 500 грн зі сплатою 2,5% в день. Строк користування кредитними коштами 1857 днів (61 місяць), тобто до 18.05.2029.

Матеріали справи не містять доказів направлення кредитодавцем письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, а тому термін виконання грошових зобов`язань у повному обсязі не настав, оскільки позивач не набув права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі (у тому числі процентів) відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України та абз. 3 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 5 Паспорта споживчого кредиту, який підписано сторонами договору, визначено порядок повернення кредиту. Згідно вказаного пункту Паспорта споживчого кредиту проценти за користування Кредитом виплачуються в кінці Дисконтного періоду, а у разі користування кредитом понад встановлений строк дисконтного періоду, кожного дня користування Кредитом.

Ураховуючи, що з моменту укладення кредитного договору від 18.04.2024 й до дня звернення до суду із вказаним позовом (23.06.2026), минуло 797 календарних днів, тому з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом саме за вказаний період, строк виконання грошових зобов`язань, які настали.

При цьому, згідно із ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті не може перевищувати 1 %.

Згідно із п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, оскільки Закон України від 22.11.2023 № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023, тому:

- за період з 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %;

- за період з 22.04.2024 до 19.08.2024 - максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %;

- за період з 20.08.2024 - максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Таким чином, за період з дня укладення кредитного договору 18.04.2024 і до 21.04.2024 підлягають нарахуванню проценти за користування кредитом в розмірі 2,5% в день, оскільки вказаний розмір процентів передбачений кредитним договором та відповідає вимогам Закону за вказаний період, що становить 1 750 грн (17 500 грн х 2,5% х 4 календарні дні).

За період з 22.04.2024 і до до 19.08.2024 підлягають нарахуванню проценти за користування кредитом в розмірі 1,5% в день, оскільки вказаний розмір процентів відповідає вимогам Закону за вказаний період, що становить 31 500 грн (17 500 грн х 1,5% х 120 календарних днів).

За період з 20.08.2024 і до моменту виконання грошових зобов`язань, строк яких настав - 23.06.2026 (момент звернення до суду із цим позовом) підлягають нарахуванню проценти за користування кредитом в розмірі 1% в день, оскільки вказаний розмір процентів відповідає вимогам Закону за вказаний період, що становить 117 775 грн (17 500 грн х 1% х 673 календарних дні).

Отже, загальний розмір процентів, який підлягає нарахуванню за період грошових зобов`язань (процентів), строк виконання яких настав (за період з 18.04.2024 до 23.06.2026), складає загальну суму 151 025 грн (1 750 грн + 31 500 грн + 117 775 грн).

Однак, оскільки позивачем заявлено позовні вимоги в цій частині у меншому розмірі, а саме 64 786 грн 02 коп., а суд не вправі виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом (за період з 24.06.2026 до 18.05.2029 необхідно відмовити, оскільки строк виконання зазначеної частини грошового зобов`язання не настав.

III. Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пеня/штраф)

Зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково підтверджуються належними доказами, є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі

7 000 грн, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Указаний критерій застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд приходить до висновку, що наданими до суду доказами фактичний обсяг витрат на правову допомогу у зазначеній справі представником позивача частково обґрунтовано, і з огляду на незначну складність самої справи, суд вважає, що понесені позивачем витрати є не співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. У зв`язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 2 500 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме в зазначеному розмірі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (вул. Юрія Поправки, 6, каб. 13, м. Київ, 02094, ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором в сумі 82 285 грн 52 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17 499 грн 50 коп.; проценти за користування кредитом в розмірі 64 786 грн 02 коп., а також судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пеня/штраф) - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України та може бути переглянуте судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.08.2026.

Суддя Т.Б. Сташків