Рішення № 139283297, 24.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9631/26

Провадження № 2/161/5357/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Авдійчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1418112 про надання споживчого кредиту шляхом обміну повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 4000 грн., стандартною процентною ставкою 2,5 % в день, строком на 360 днів.

Вказує, що первісний кредитор в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, на надав позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку остання вказала при оформленні кредиту, однак, відповідач не виконувала взяті на себе зобов`язання за умовами договору, платежі не здійснювала, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

15.07.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» і ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до умов ТОВ «Слон Кредит» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до боржників, визначеними в реєстрі боржників. За даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Слон Кредит» за договором № 1418112 від 01.02.2024 року.

Зазначає, що згідно з розрахунком заборгованості борг ОСОБА_1 за кредитним договором станом на дату подачі позову складає 41900,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом 4000,00 грн.; за відсотками 35900,00 грн.; пеня 2000,00 грн.

Посилаючись на викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 21.05.2026 року, про що свідчить повідомлення Укрпошти про вручення поштового рекомендованого відправлення.

При цьому, відзив на позов відповідачем у визначений в ухвалі суду термін не надано.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом з`ясовано, що 01.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1418112 про надання споживчого кредиту шляхом обміну повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 4000 грн., стандартною процентною ставкою 2,5 % в день, строком на 360 днів (а.с. ).

З матеріалів справи слідує, що ТзОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме: відповідачу надано можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні і в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, інше не встановлено договором або законом.

15.07.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» і ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-23/25, відповідно до умов ТОВ «Слон Кредит» відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до боржників, визначеними в реєстрі боржників. За даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Слон Кредит» за договором № 1418112 від 01.02.2024 року.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом дату подачі позову заборгованість ОСОБА_1 становить 41900,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом 4000,00 грн.; за відсотками 35900,00 грн.; пеня 2000,00 грн. (а.с. ).

Однак, суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком відсотків, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 , уклавши договір про надання споживчого кредиту № 1418112 від 01.02.2024 року в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе та підтвердила умови отримання кредиту.

Отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, не повернула у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов`язок повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Натомість відповідачу, всупереч наведених норм права, нараховувалися проценти за користування кредитом понад 1,00% в день.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Укладений 01 лютого 2024 року кредитний договір, за своєю суттю є договором споживчого кредитування, тому товариство не мало права визначати проценту ставку у розмірі 2,5 %, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладено 01.02.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,5 % є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки такий договір укладений після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому в даному випадку відсотки не повинні перевищувати 1%.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

У зв`язку з цим заявлена до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитними коштами підлягає перерахунку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем визначено період нарахування відсотків, а саме з 01.02.2024 року по 25.01.2025 року, що становить 360 днів.

Отже, розмір заборгованості за відсотками за цей період становить 14000,00 грн. (4000 грн. (тіло кредиту) *1% *360 днів).

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введений воєнний стан з 24 лютого 2022 року. В подальшому, він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного кредитного договору, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, неустойка їй не може бути нарахована у будь-якому випадку, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України не виконала взяті на себе зобов`язання перед ТОВ «Свеа Фінанс», до якого перейшло право вимоги за кредитним договором № 1418112 від 01.02.2024 року, а тому прийшов до висновку, що заборгованість за тілом кредиту та відсотками на загальну суму 18400,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн., однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково в сумі 18400,00 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 1169,17 грн. ((18400,00/41900,00) * 2662,40).

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1418112 від 01.02.2024 року у розмірі 18400 (вісімнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. та 1169 (одну тисячу сто шістдесят дев`ять) грн. 17 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 24 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк