Рішення № 139276818, 26.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/12462/26

Провадження № 2/756/9350/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 серпня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

за участі секретаря - Донеско А.Є.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 55 749 грн 91 коп., що утворилася внаслідок невиконання зобов`язання за умовами договору №98566558000 від 5 січня 2022 року, який укладений між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 (далі - Боржник) про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.

В обґрунтування вимог зазначив, що між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АТ «УКРСИББАНК» (далі - Клієнтом) укладено договір факторингу № 242 від 25 квітня 2023 року, відповідно до якого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача.

Відповідач у відзиві заперечувала проти задоволення позову заперечувала повністю. Зазначила, що відсотки та штрафні санкції нараховані а кредитним договором є безпідставними та незаконними, також просила врахувати пропущений позивачем строк позовної давності.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, водночас, подала відзив, у якому заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі. Також до суду подала заяву про розгляд справи без її участі.

На підставі частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі сторін.

ІІІ. Фактичні обставини справи та докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції згідно з вимогами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

5 січня 2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №98566558000, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався передати у власність позичальника грошові кошти в сумі 50 500 грн (пункт 3.1 Договору).

Кредит надається позичальнику для особистих потреб в сумі 50 000 грн на споживчі цілі шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , який відкритий у банку та до якого випущено платіжну картку, та в сумі 500 грн на оплату страхового платежу відповідно до умов Договору добровільного страхування позичальника, який укладено 5 січня 2022 року з ПрАТ «СК «КАРДІФ», шляхом перерахування з позичкового рахунку позичальника на рахунок страхової компанії ПрАТ «СК «КАРДІФ» (пункт 3.3 Договору).

Позичальник разом з послугами ланку, передбаченими цим договору, придбає у третіх осіб супровідні послуги, а саме, послугу страхування, укладаючи договір комплексного страхування із ПрАТ «СК «КАРДІФ», розмір страхового платежу зазначається у пункті 3.3 Договору, розмір страхового/их платежу/ів є незмінним протягом усього періоду дії договору страхування.

Процентна ставка за договором встановлюється у розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,00001% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором, та починає нараховуватися на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості (пункти 3.8, 3.9 Договору).

Згідно з додатком №1 до кредитного договору №98566558000 щомісячна комісія за управління кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу), комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позичальника, яка розраховується, як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно графіку платежів, але не більше 10 грн (комісія утримується банком у випадку переплати позичальником останнього ануїтетного платежу згідно графіку платежів), та комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу у розмірі 500 грн (комісія сплачується при простроченні чергових платежів. банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що банк повідомляє клієнтів шляхом розміщення оголошення на сайті банку).

Факт виконання кредитором своїх обов`язків щодо надання кредитних коштів підтверджується випискою за кредитним договором №98566558000 за період з 5 січня 2022 року по 25 квітня 2023 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 98566558000, сума непогашеного зобов`язання, у межах строку нарахування процентів, передбаченого у Договорі, становить 38 606 грн 91 коп. - тіло кредиту, 17 143 грн - комісія, а всього сума заборгованості становить 55 749 грн 91 коп.

25 квітня 2023 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 242, у відповідності до умов якого АТ «УКРСИББАНК» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» приймає належні АТ «УКРСИББАНК» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно з даними Акту прийму-передачі та Витягу з Реєстру боржників від 25 квітня 2023 року до Договору факторингу № 242 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 98566558000, у сумі 55 749 грн 91 коп.

Позивач надіслав відповідачу досудову вимогу №22674930с від 10 липня 2026 року про повернення суми заборгованості.

ІV. Зміст спірних правовідносин

Суть спору сторін зводиться до неналежного виконання зобов`язання Боржником за договором кредиту, який надано фінансовою установою (Клієнтом) та право на який відступлено Фактору згідно з договором факторингу.

Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії спорів, суд зазначає про таке.

V. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (статті 510 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання визначена статтею 625 ЦК України. Частинами 1 і 2 цієї Статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому, згідно з пунктом 3 вказаного Положення клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах із подібних правовідносин виснував, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від у справі № 554/4300/16-ц, № 381/1647/21, №298/825/15-ц тощо).

Враховуючи викладене, суд зауважує, що саме виписка з особового рахунку клієнта банку є документом, який може засвідчити надходження грошових коштів на відповідний банківський рахунок відповідача.

Вимогами статті 1055 ЦК України передбачено, що договір кредиту укладається у письмовій формі, якщо позикодавець є юридична особа. При цьому абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, виписки за кредитним договором тіло кредиту з урахуванням часткового погашення боржником станом на 25 квітня 2023 року становить 38 606 грн 91 коп., що не заперечується відповідачем.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 комісії за договором №98566558000, слід зазначити про таке.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі - Закон № 1734). У зв`язку з набранням чинності Законом № 1734 текст статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII викладено в новій редакції, за якою цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734. Водночас приписи частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 1734 загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 8 Закону № 1734 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Тож наведені приписи норм Закону № 1734 не позбавляють кредитодавця права встановлювати у кредитних договорах комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону № 1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними; договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

У постанові Верховного Суду від 6 листопада 2023 року (справа № 204/224/21) сформульовано висновок, відповідно до якого якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734.

Суду не надано доказів того, які саме додаткові чи супутні послуги фактично надавалися позичальнику, за які була встановлена відповідна комісія, а тому вимога позивача щодо стягнення комісії за договором №98566558000 від 5 січня 2022 року у розмірі 17 143 грн не узгоджується з наведеними вище приписами законодавства, тому не може бути стягненута з боржника.

Суд відхиляє доводи відповідача про безпідставне нарахування додаткових процентів позивачем, як фактором, оскільки, як убачається з витягу з Акту прийму-передачі та Витягу з Реєстру боржників від 25 квітня 2023 року до Договору факторингу № 242 ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги у сумі 55 749 грн 91 коп. та не здійснювало будь-яких додаткових нарахувань, що додатково підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Щодо аргументів ОСОБА_1 про пропущений позивачем строк позовної давності, суд зазначає таке.

Згідно з матеріалами справи, кредитний договір укладений сторонами 5 січня 2022 року. У той же день відповідачу надані кредитні кошти у користування, що підтверджується випискою за кредитним договором.

Згідно даної виписки 14 липня 2022 року боржником здійснений останній платіж на погашення заборгованості перед кредитором.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дій норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX.

Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України

Тобто, строк позовної давності за договором №98566558000 переривався з початку дії воєнного стану на території України - 24 лютого 2022 року до 4 вересня 2025 року. Оскільки, згідно з умова кредитного договору позичальниця мала виконувати зобов`язання шляхом сплати щомісячних платежів, починаючи з 5 січня 2022 року по 5 липня 2023 року, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним із цих щомісячних платежів розпочався з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2024 року у справі №201/11812/23 (провадження №61-7195св24) зазначив, що оскільки кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

З урахуванням того, що за умовами кредитного договору позичальниця мала виконувати зобов`язання шляхом сплати щомісячних платежів, починаючи з 14 лютого 2008 року до 14 лютого 2013 року включно, перебіг позовної давності для стягнення заборгованост за кожним із цих щомісячних платежів розпочався з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Встановлення у кредитному договорі, який передбачав внесення позичальницею щомісячних платежів, останнього дня строку кредитування - 14 лютого 2013 року - має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою кредитодавця про погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Інакше кажучи, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за кредитним договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Відповідно до виписки за договором ОСОБА_1 здійснила перший щомісячний платіж на погашення заборгованості 8 лютого 2022 року. Останній платіж за договором відповідач здійснила 14 липня 2022 року, вже після

Згідно з частиною 1 статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Зі змісту статті 257 ЦК України вбачається, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, строк позовної давності з урахуванням наведених вище правових норм, щодо всіх пропущених щомісячних платежів не сплив.

Будь-яких інших штрафних нарахувань як первісний кредитор, так і фактор не здійснювали.

Отже, сума заборгованості, яка підлягає стягненню за кредитним договором №398566558000 становить 38 606 грн 91 коп. за тілом кредиту, а решта вимог є безпідставними.

VІ. Щодо розподілу судових витрат

Позивач у своїй заяві просить стягнути з відповідача 8000 грн судових витрат з надання правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Водночас, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1) та витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4).

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу деталізовано статтею 137 ЦПК України, яка передбачає їх встановлення виключно на підставі документів, що підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг і фактично понесені (або такі, що підлягають сплаті) стороною витрати на оплату цих послуг згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Враховуючи розмір позовних вимог, малозначність цієї справи через незначну складність, типовий характер правовідносин сторін, оцінюючи обсяг виконаної роботи з надання правової допомоги, суд вважає неспівмірними, непропорційними та необґрунтованими такі судові витрати, а тому їх необхідно зменшити до розумного розміру, а саме до 3000 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору та вказані витрати з надання правової допомоги, а всього 4 331 грн 20 коп.

На підставі викладеного, статті 18 Закону України «Про споживче кредитування», статей 3, 11, 12, 14, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 516, 526, 610-612, 625, 627-629, 638, 1046-1048, 1050, 1054, 1055, 1069, 1077-1081 ЦК України та керуючись статтями 2, 10-13, 76-82, 137, 141-142, 259, 263-265, 273, 274, 279, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суддя -

У Х В АЛ И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у сумі 38 606 (тридцять вісім тисяч шістсот шість) грн 91 коп. та 4 331 (чотири тисячі триста тридцять одна) грн 20 коп. судових витрат.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ - 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )

Рішення складено 26 серпня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА