Рішення № 139276824, 24.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/14293/24

Провадження № 2/756/10290/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 серпня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,

за участі секретаря - Донеско А.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 37 520 грн, що утворилася внаслідок невиконання зобов`язання за умовами договору про надання споживчого кредиту.

Відповідач у своєму відзиві заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначила, що кредитного договору не укладала, та кредитних коштів не отримувала. Також у силі свого похилого віку та стану здоров`я не знала та не могла укласти кредитний договір в електронному вигляді за допомогою електронного підпису.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва заочне рішення суду від 12 травня 2025 року скасовано.

Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином. До судового засідання представник відповідача подала заяву про розгляд справи без їх участі.

На підставі частини 5 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі сторін.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Зміст спірних правовідносин сторін зводиться до стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання зобов`язання за договором споживчого кредиту.

Оцінюючи правову природу предмета спору, усі належні та допустимі докази, які містяться у матеріалах справи, з огляду на вимоги законодавства та усталену судову практику у подібній категорії справ, суд вважає необхідним зазначити про таке.

Судом встановлено, що 6 липня 2024 року між сторонами укладено Договір споживчого кредиту №06.07.2024-100000964 (кредитної лінії), який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та заяви у електронній формі, який підписаний одноразовим ідентифікатором та електронним підписом.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 14 000 грн, строком на 98 днів. Дата повернення кредиту - 11 жовтня 2024 року.

Згідно з квитанцією про сплату № 445372560 від 6 липня 2024 року позивачем перераховано кошти на рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу «Зарахування 14 000 грн на картку № НОМЕР_1 » за допомогою сервісу онлайн платежів «iPay.ua».

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, укладаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту -день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит.

Пунктом 4.4 Договору визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що Позичальник зобов`язується використати кредит на зазначені у Договорі цілі, що не суперечать чинного законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язання за цим Договором. - негайно з моменту пред`явлення кредитодавацем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з Заявкою кредитного договору сторін процентна ставка становить 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку (пункт 5 Заявки); денна процентна ставка - 0.93% за кожен день користування кредитом (пункт 3 Заявки); проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на процентну ставку (пункт 7 Заявки); комісія становить 20% від суми кредиту, тобто 2800 грн (пункт 8 Заявки); неустойка становить 140 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми такого (пункт 13 Заявки).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором станом на 11 жовтня 2024 року сума становить: 14 000 грн - основного боргу, 13 720 грн - процентів, 2 800 грн - комісії, 7 000 грн - неустойки, всього - 37 520 грн.

Розрахунок процентів та комісії за кредитом, наведений у пункті 9 графіку платежів та погоджений сторонами Договору, становить - 9 895,72 грн та 2 800 грн відповідно, всього в сумі 12 695,72 та не відповідає сумі, зазначеній у вказаній довідці.

Водночас, вказана довідка не містить детального розрахунку нарахування відсотків та обґрунтувань суми таких у розмірі - 13 720 грн.

Встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито банківські рахунки в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Відповідно до наданої відповідачем виписки з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по надходженням по картці/рахунку, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) і додатковим рахунком договору SAMDNWFC000114949958 від 22 листопада 2024 року, за період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року вбачається два надходження грошових коштів на суму 1 002 грн та 5 грн 04 коп. - комісій.

Згідно з наданої відповідачем виписки з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» по надходженням по картці/рахунку, на ім`я ОСОБА_1 емітовано рахунок № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року відсутні будь-які надходження або видача (як за дебетом, так і за кредитом) на суму 14 000 грн.

ІV. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів унормовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851).

Відповідно до статті 5 Закону № 851 електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа (частина перша); електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (частина третя); візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 851 використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 675 електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5), електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6).

Порядок укладення електронних договорів регулюється статтею 11 Закону № 675. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (частина перша статті 11 Закону № 675).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону № 675).

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За частиною 12 статті 11 Закону № 675 електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 675 якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (статті 510 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання визначена статтею 625 ЦК України. Частинами 1 і 2 цієї Статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як було зазначено, позивач стверджував, що надав кошти позичальнику, яким є відповідач у цій справі. На підтвердження своєї позиції до матеріалів справи додано квитанцію сервісу онлайн платежів «iPay.ua» за сплату №445372560 від 6 липня 2024 року (номер операції 445372560), відповідно до якої на картку № НОМЕР_1 перераховано 14 000 грн, призначення платежу «Зарахування 14000 грн на картку НОМЕР_1 ». Реквізити одержувача: ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», IBAN НОМЕР_6 , код авторизації: 999030, термінал www.ipay.ua.

Натомість сторона відповідача заперечила надання кредитодавцем відповідних кредитних коштів та відповідно надала виписку з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по надходженням по картці/рахунку, на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) і додатковим рахунком договору SAMDNWFC000114949958 від 22 листопада 2024 року, за період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року вбачається два надходження грошових коштів на суму 1 002 грн та 5 грн 04 коп. - комісій.

Також відповідач надала виписку з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» по надходженням по картці/рахунку, на ім`я ОСОБА_1 емітовано рахунок № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) за період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року відсутні будь-які надходження або видача (як за дебетом, так і за кредитом) на суму 14 000 грн.

Суд констатує, що ці банківські виписки засвідчують повну відсутність будь-яких надходжень на картки відповідача у період, коли, за твердженням позивача, мало відбутися перерахування кредиту за умовами Договору.

Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року (справа № 753/20537/18) вказав, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року (справа № 554/4300/16) зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій; тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами існування заборгованості за кредитним договором.

За змістом статті 1046 ЦК України, яка застосовується до кредитних правовідносин у відповідній частині, зобов`язання позичальника повернути кошти виникає лише після фактичного передання (надання) йому таких коштів кредитодавцем; договір позики (кредиту) є реальним правочином, який породжує зустрічний обов`язок позичальника саме з моменту фактичного отримання коштів.

Отже, сам факт укладення кредитного договору не підтверджує фактичного надання кредитних коштів позичальнику. Хоча кредитний договір відповідно до статті 1054 ЦК України є консенсуальним, саме на кредитодавця покладається обов`язок довести належне виконання свого зобов`язання щодо надання кредиту, адже лише після фактичного отримання коштів у позичальника виникає обов`язок їх повернути та сплатити проценти.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом частини 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім визначених випадків.

Позивач, як особа, яка стверджує про факт надання кредиту, повинен був надати суду належні та достовірні докази фактичного перерахування коштів саме на рахунок (картку) відповідача. Єдиним таким доказом, наданим позивачем, є квитанція з сервісу онлайн платежів «iPay.ua». Ця квитанція не є банківською випискою з рахунку одержувача коштів і не підтверджує безумовно факт зарахування коштів саме на рахунок відповідача.

Водночас надана стороною відповідача первинна банківська інформація безпосередньо від установ, які обслуговують рахунки та картки, які безпосередньо відкритті на ім`я відповідача, є належними, допустимими і достовірними доказами, оскільки походить безпосередньо від суб`єктів, що ведуть облік руху коштів, і прямо спростовує факт зарахування коштів у спірний період.

Тож надана позивачем квитанція з сервісу онлайн платежів «iPay.ua» не є достатнім доказом фактичного надання кредиту, оскільки вона спростовується належними доказами банківськими виписками з рахунків, які безпосередньо емітовані відповідачем.

Таким чином, позивач не довів факту виконання свого зобов`язання як кредитодавця з фактичного надання кредиту ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги про стягнення з неї заборгованості за Договором є необґрунтованими, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вимоги статей 141, 142 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, вимог Законів України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», статей 3, 11, 12, 14, 15, 16, 207, 509, 510, 610-612, 627-629, 1054, 1055 та керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 287-289 ЦПК України, суддя -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальності «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ - 37356833, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А)

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_7 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )

Рішення складено 24 серпня 2026 року.

СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА