Ухвала суду № 139272407, 26.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі

26 серпня 2026 року Справа № 520/26021/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду, дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), через свого представника, адвоката Батуріну Ганну Олександрівну, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення у сумі 3 811,31 грн. ОСОБА_1 за період з 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 1 серпня 2026 року відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 3 811,31 грн щомісячно за період 1 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 1 серпня 2026 року відповідно до приписів абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016 - 2017 роки;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016 - 2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, крім іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановлених Кодексом.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суддя виходить з такого.

Із даним позовом позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду 20 серпня 2026 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (надалі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У постановах від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23, від 30 січня 2025 року у справі № 640/18806/22, а також від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що заявлення до суду позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати/грошового забезпечення (в тому числі окремих складових), на яку працівник мав право станом на 19 липня 2022 року, не обмежується процесуальним строком для такого звернення.

Отже, право позивача на звернення до суду щодо нарахування та виплати всіх складових грошового забезпечення за періоди до 19 липня 2022 року процесуальним строком не обмежено.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, визначено:

працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті (ч. 1);

із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч. 2).

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 (надалі - Рішення КСУ № 1-р/2025) визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч. 1 ст. 233 КЗпП в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Крім іншого, у вказаному Рішенні Конституційний Суд України зазначив наступне:

9. […] Конституційний Суд України вважає, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду. […]

Законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих ст.ст. 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих ст. ст. 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить ч. 1 ст. 8, ч. 7 ст. 43, ч. 1 ст. 55 Конституції України.[…].

Враховуючи наведене, обмеження позивача, який є діючим військовослужбовцем, на звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 1 серпня 2016 року по 1 серпня 2026 року тримісячним строком, передбаченим ч. 1 ст. 233 КЗпП в редакції Закону № 2352-ІХ, не відповідатиме наведеним вище конституційним принципам.

Також суддя вважає за необхідне зазначити, що положення ч. 2 ст. 233 КЗпП відповідно до якої, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116), - не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (надалі - Закон № 2232-ХІІ) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби або під час дії воєнного стану визнані військово-лікарськими комісіями тимчасово непридатними за станом здоров`я до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби.

Згідно із ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п. 7 Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно із п. 40 Положення № 1153/2008 у разі переміщення по службі військовослужбовця з однієї військової частини до іншої для дальшого проходження військової служби дія контракту про проходження військової служби не припиняється.

З аналізу наведених приписів слідує, що переміщення на нове місце військової служби (в т.ч. з однієї військової установи до іншої) та звільнення з військової служби не є тотожними поняттями.

За висновком судді норма ч. 2 ст. 233 КЗпП, відповідно до якої, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, підлягає застосуванню саме у разі звільнення військовослужбовця з військової служби.

Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви документів, зокрема з послужного списку позивача та наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 2 грудня 2025 року № 1619, позивач продовжує проходити військову службу в Територіальному центрі контролю якості тилового майна Східного регіону.

Враховуючи наведене вище, суддя висновує, що позивач не порушив строки звернення до суду із даним позовом.

Позовна заява підсудна Харківському окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України; позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі, встановлених цим Кодексом, немає.

Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з приписами ст.ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, […].

Частиною 5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, беручи до уваги, що станом на час вирішення питання про відкриття провадження у справі відсутні клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні, ця справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з п. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 12, 72, 77, 80, 122, 171, 241, 248, 256-258, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И Л А:

1. Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі.

2. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

3. Запропонувати відповідачу надати суду протягом п`ятнадцяти днів після отримання даної ухвали відзив на позовну заяву та докази на підтвердження зазначеного у відзиві.

4. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзивів на позов для надання суду відповіді на відзив.

5. Встановити відповідачам п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для надання суду заперечень на відповідь на відзив.

6. Зобов`язати відповідачів надати суду протягом п`ятнадцяти днів після отримання даної ухвали:

- копію документа щодо статусу Військової частини НОМЕР_1 (копію свідоцтва про реєстрацію або виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або інший документ), а також статусу Територіального центру контролю якості тилового майна Східного регіону;

- пояснення щодо перебування позивача на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 та докази на підтвердження цих пояснень;

- належним чином засвідчені копії наказів (або витяги з них) про проходження позивачем військової служби протягом спірних періодів (з 1 серпня 2016 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 1 серпня 2026 року);

- пояснення щодо порядку розрахунку грошового забезпечення позивача за спірні періоди (з 1 серпня 2016 року по 31 грудня 2022 року та з 1 січня 2024 року по 1 серпня 2026 року) (в т.ч. індексації);

- довідки про грошове забезпечення позивача за спірні періоди (із наведенням окремих складових грошового забезпечення, які були нараховані та фактично виплачені позивачу);

- доказ направлення відзиву та доданих до нього документів позивачу.

7. Роз`яснити відповідачу, що не подання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а не подання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин, залежно від того, яке ці докази мають значення, - може матиме своїм наслідком визнання судом обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні.

8. Роз`яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов`язки, визначені у ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

9. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.

10. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінка: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Волгіна Н.П.