Ухвала суду № 139272408, 27.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/23981/26

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовних вимог в частині

"27" серпня 2026 р. м. Харків

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши позовні вимоги в частині по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області(вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61002) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, що полягає у відмові надати запитувану в адвокатських запитах від 26.11.2025 року, 19.01.2026 року, 06.05.2026 року інформацію та ненаданні інформації на адвокатський запит від 18.05.2026 року, протиправною.

2. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області надати належним чином завірену Довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України протягом періоду з 16.01.2025 року по 15.05.2025 року згідно з Додатком 6 до Постанови КМУ 413 від 20.08.2014 р.

Ухвалою суду від 10.08.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивача термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 3194,88 грн. та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, що полягає у відмові надати запитувану в адвокатських запитах від 26.11.2025 року, 19.01.2026 року інформацію та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області надати належним чином завірену Довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України протягом періоду з 16.01.2025 року по 15.05.2025 року згідно з Додатком 6 до Постанови КМУ 413 від 20.08.2014 р..

17.08.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду до якої було долучено квитанцію про сплату судового збору та в обґрунтування якої зокрема зазначено, що дата початку перебігу строку звернення до суду не може не може вважатися дата отримання відповідачем адвокатських запитів від 26.11.2025 року та 19.01.2026 року. 26.11.2025 року представником позивача було направлено перший адвокатський запит, а в подальшому - адвокатські запити від 19.01.2026 року, 06.05.2026 року та 18.05.2026 року.

При цьому, протягом зазначеного періоду відповідачем не було надано остаточної відмови у видачі запитуваної Довідки, так само як не було повідомлено позивача або його представника про те, що така Довідка не може бути надана, що позивач не має права на її отримання або що відповідач принципово відмовляється від її видачі.

Крім того в обґрунтування заяви зазначено, що останній адвокатський запит був направлений 18.05.2026 року. Згідно з інформацією про відстеження поштового відправлення на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта», відповідне поштове відправлення було вручено відповідачу 22.05.2026 року. Отже, саме з 22.05.2026 року у відповідача виник обов`язок надати відповідь на адвокатський запит у визначений законом строк. П`ятиденний робочий строк для надання відповіді спливав 29.05.2026 року. Саме після спливу цього строку, за відсутності належної відповіді на останній адвокатський запит, у позивача виникли об`єктивні та достатні підстави вважати, що відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок, а отже саме з 29.05.2026 року слід обчислювати строк звернення до адміністративного суду, оскільки до цієї дати позивач мав обґрунтовані підстави очікувати належного виконання відповідачем свого обов`язку.

Суд, розглянувши заяву представника позивача. зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.

Зі змісту позову судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржується зокрема бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, що полягає у відмові надати запитувану в адвокатських запитах від 26.11.2025 року, 19.01.2026 року інформацію.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд погоджується з твердженням представника позивача, що дата початку перебігу строку звернення до суду не може не може вважатися дата отримання відповідачем адвокатських запитів від 26.11.2025 року та 19.01.2026 року, однак зазначає, що відповідачем 04.12.2025 року надано відповідь № 344929-2025 та 30.01.2026 року за №48762-2026 на вказані адвокатські запити, з якими фактично позивач не погоджується та оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації.

Таким чином суд зазначає, що з моменту отримання зазначених відповідей почав обчислюватися строк звернення до суду з позовом в частині вимог щодо відмови надати запитувану в адвокатських запитах від 26.11.2025 року, 19.01.2026 року інформацію.

Зазначене вище в свою чергу спростовує доводи представника позивача стосовно того, що протягом зазначеного періоду відповідачем не було надано остаточної відмови у видачі запитуваної Довідки, так само як не було повідомлено позивача або його представника про те, що така Довідка не може бути надана, що позивач не має права на її отримання або що відповідач принципово відмовляється від її видачі та стосовно того, що саме з 29.05.2026 року слід обчислювати строк звернення до адміністративного суду.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі обставин, що унеможливлювали звернення до суду у встановлений законом строк.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.

З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 10.08.2026 року надано заяву про поновлення пропущених строків, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом в частині вимог, визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Харківській області, що полягає у відмові надати запитувану в адвокатських запитах від 26.11.2025 року, 19.01.2026 року інформацію по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області(вул. Жон Мироносиць, буд. 13,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61002) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовних вимог не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Спірідонов М.О.