Рішення № 139265965, 26.08.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/4019/26

Провадження 2/206/2385/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Гаркуші В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дуб В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Донецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

08 червня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Самарського районного суду міста Дніпра з позовом до Донецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що 10 жовтня 1995 року Представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку було видано Свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 , відповідно до якого зазначена квартира належала на праві спільної часткової власності по 1/5 частці кожному з п`яти співвласників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 . Загальна площа квартири становить 63,2 кв. м, житлова площа - 46,1 кв. м.

Право власності було зареєстровано Донецьким бюро технічної інвентаризації відповідно до законодавства, чинного на час його виникнення. Водночас відомості про право власності на квартиру відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отримання відомостей з архівних матеріалів Донецького БТІ та проведення реєстраційних дій у позасудовому порядку є фактично неможливими у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Донецька.

Позивачі зазначили, що у квітні 2026 року зверталися до державного реєстратора з метою реєстрації своїх прав на частки у квартирі, однак у проведенні реєстраційних дій було відмовлено через неможливість підтвердити відомості щодо права, яке виникло до 01 січня 2013 року, за даними органу, що здійснював його оформлення та реєстрацію.

Крім власної 1/5 частки квартири, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності ще на три частки по 1/5 квартири в порядку спадкування за законом: після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; після смерті брата ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на 1/5 частку квартири, а ОСОБА_1 - на 4/5 частки квартири, з яких 1/5 є її власною часткою, а 3/5 заявлені як спадкове майно.

Представник відповідача відзиву на позовну заяву та заперечень щодо заявлених вимог не подав.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано у провадження судді Гаркуші В.В.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Цією ж ухвалою за клопотанням позивачів витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А. належним чином засвідчені копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Витребувані спадкові справи надійшли до суду та були долучені до матеріалів цивільної справи.

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 26 серпня 2026 року.

Позивачі у судове засідання 26 серпня 2026 року не з`явилися, були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином. ОСОБА_1 раніше подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала. Додаткових доказів або клопотань про їх витребування позивачі до суду не подали.

Представник Донецької міської ради у судове засідання не з`явився. Відомостей, які б перешкоджали розгляду справи за відсутності учасників, судом не встановлено.

Враховуючи належне повідомлення учасників справи, наявність достатнього обсягу письмових доказів та відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд вирішив справу за наявними матеріалами. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що Свідоцтвом про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 10 жовтня 1995 року підтверджено належність квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності по 1/5 частці кожному з п`яти співвласників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Зазначене право було зареєстровано Донецьким бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі відповідно до порядку, чинного на момент виникнення права. Технічним паспортом підтверджено характеристики квартири: загальна площа 63,2 кв. м, житлова площа 46,1 кв. м.

Документами про державну реєстрацію актів цивільного стану підтверджено, що ОСОБА_6 після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_7 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є однією і тією самою особою.

З наданих відповідей державного реєстратора та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається відсутність у цьому Реєстрі відомостей про зареєстроване право власності на спірну квартиру. Матеріали справи також підтверджують неможливість отримання державним реєстратором необхідних відомостей з архівів Донецького БТІ у зв`язку з тимчасовою окупацією території м. Донецька.

Вартість квартири відповідно до поданого позивачами висновку про вартість майна визначена у розмірі 289 885 грн.

Щодо спадщини після смерті ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час смерті їй належала 1/5 частка у праві власності на спірну квартиру.

З матеріалів спадкової справи № 6/2026 вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дімітрової Т.А. із заявою про оформлення спадкових прав як дочка померлої. У заяві вона зазначила, що прийняла спадщину, оскільки постійно проживала зі спадкодавицею на день її смерті.

Відомості про місце проживання та перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб, наявні у спадковій справі, у сукупності з іншими документами підтверджують фактичне проживання ОСОБА_4 в м. Одесі за адресою проживання ОСОБА_1 . Заяв інших осіб про прийняття спадщини у спадковій справі не міститься.

Постановою приватного нотаріуса Гавриш Вікторії Петрівні відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/5 частку квартири не з підстав неприйняття спадщини або відсутності у неї права на спадкування, а через неможливість підтвердити зареєстроване право власності спадкодавиці на квартиру за даними державних реєстрів та архівних матеріалів БТІ.

Щодо спадщини після смерті ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час смерті йому належала 1/5 частка у праві власності на спірну квартиру.

Матеріалами спадкової справи № 7/2026 підтверджено звернення ОСОБА_1 до приватного нотаріуса як дочки спадкодавця. Вона посилалася на прийняття спадщини у зв`язку з постійним проживанням разом із батьком на час відкриття спадщини. Наявні у спадковій справі відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_3 в м. Одесі та інші письмові докази узгоджуються з цими твердженнями.

Інших заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у витребуваній спадковій справі не міститься. Нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на належну спадкодавцеві 1/5 частку квартири у зв`язку з неможливістю документально підтвердити та зареєструвати право власності спадкодавця на нерухоме майно, розташоване на тимчасово окупованій території.

Щодо спадщини після смерті ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час смерті йому належала 1/5 частка у праві власності на спірну квартиру.

З матеріалів спадкової справи № 38/2024 вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса як рідна сестра померлого та заявила про прийняття спадщини. Нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/5 частку квартири через неможливість підтвердити право власності спадкодавця на це нерухоме майно.

Разом із тим матеріали спадкової справи та інші подані суду докази не містять належних відомостей про сімейний стан ОСОБА_5 на момент смерті, наявність або відсутність у нього дітей, а також про відсутність спадкоємців першої черги чи неприйняття ними спадщини. Сам по собі факт відсутності в матеріалах спадкової справи заяв інших осіб не виключає прийняття спадщини спадкоємцем, який відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

IV. Норми права і мотиви суду.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення таких прав законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, відсутність відомостей про право, набуте та належним чином оформлене до 01 січня 2013 року, у сучасному Державному реєстрі речових прав сама по собі не припиняє і не спростовує такого права. Разом із тим об`єктивна неможливість підтвердити дані архівної реєстрації через тимчасову окупацію території та, як наслідок, неможливість провести державну реєстрацію створюють для позивачів перешкоду у реалізації правомочностей власника, яка у конкретних обставинах може бути усунута шляхом судового визнання права.

Щодо власних часток позивачів.

Свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 10 жовтня 1995 року є правовстановлюючим документом, яким безпосередньо визначено частки співвласників - по 1/5 кожному. Доказів скасування цього документа, припинення права власності ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 або переходу належних їм часток до інших осіб матеріали справи не містять.

З огляду на встановлену неможливість реєстрації раніше виниклого права у позасудовому порядку суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню, вимоги про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/5 частку квартири та за ОСОБА_1 права власності на її власну 1/5 частку квартири.

Щодо спадкових часток після смерті матері та батька.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день її смерті. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Загальний строк для прийняття спадщини становить шість місяців з часу її відкриття.

Статтею 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, а відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Матеріали спадкових справ після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , оцінені у сукупності з документами про родинні зв`язки, місце проживання та постановами нотаріуса, дають суду достатні підстави для висновку, що ОСОБА_1 належала до спадкоємців першої черги, спадщину після кожного з батьків прийняла, а відмова нотаріуса у видачі свідоцтв була зумовлена виключно відсутністю можливості підтвердити право власності спадкодавців на спірне нерухоме майно у реєстрах та архівах.

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/5 частку квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 та на 1/5 частку квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про спадкування після смерті брата.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Таким чином, саме встановлення спорідненості ОСОБА_1 з ОСОБА_5 як рідної сестри не є достатнім для виникнення у неї права на спадкування за другою чергою. Необхідною передумовою є встановлення відсутності спадкоємців першої черги або настання інших передбачених статтею 1258 ЦК України обставин, які відкривають право на спадкування наступній черзі.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, прямо визначених процесуальним законом.

Позивачі мали можливість подати докази щодо сімейного стану ОСОБА_5 , наявності чи відсутності у нього дітей, а також щодо прийняття або неприйняття спадщини можливими спадкоємцями першої черги, однак таких доказів не подали і клопотань про їх витребування не заявили. Витребувана судом спадкова справа цих обставин повною мірою не підтверджує.

Відсутність у спадковій справі заяв інших осіб не доводить відсутності спадкоємців першої черги та не виключає можливості прийняття ними спадщини в силу частини третьої статті 1268 ЦК України шляхом постійного проживання зі спадкодавцем. Висновок про відсутність таких спадкоємців за наведених обставин був би припущенням.

З огляду на диспозитивність цивільного судочинства та покладений на сторони тягар доказування суд оцінює спір у межах поданих доказів і не підміняє позивачів у формуванні доказової бази. Тому вимога ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/5 частку квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 задоволенню не підлягає як недоведена.

Таким чином, за результатами розгляду справи за ОСОБА_2 підлягає визнанню право власності на 1/5 частку квартири, а за ОСОБА_1 - право власності на 3/5 частки квартири, а саме: на власну 1/5 частку та на дві частки по 1/5 у порядку спадкування після смерті матері й батька.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статей 12, 13, 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує результати розгляду справи, характер спірних правовідносин та обставини, у зв`язку з якими особа була змушена звернутися до суду за захистом свого права.

Ціна позову становить 289 885 грн. За подання позову позивачами сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 898 грн 85 коп., з яких ОСОБА_2 - 579 грн 77 коп., ОСОБА_1 - 2 319 грн 08 коп.

Суд враховує, що Донецька міська рада не вчиняла дій чи бездіяльності, які спричинили виникнення цього спору, не оспорювала набуті позивачами права та не створювала їм перешкод у користуванні або розпорядженні майном. Необхідність звернення до суду зумовлена об`єктивною неможливістю оформити та зареєструвати права на нерухоме майно у позасудовому порядку через тимчасову окупацію міста Донецька, відсутність доступу до архівних матеріалів БТІ та неможливість отримати відомості, необхідні для державної реєстрації. За таких обставин суд не вбачає підстав для покладення понесених позивачами витрат зі сплати судового збору на Донецьку міську раду та вважає за необхідне залишити судовий збір у загальному розмірі 2 898 грн 85 коп. за позивачами в межах фактично сплачених кожним із них сум.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 328, 392, 1216-1220, 1258, 1261, 1262, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Донецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 46,1 кв. м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/5 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 63,2 кв. м, житловою площею 46,1 кв. м, як на належну їй частку у праві спільної часткової власності.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/5 частку вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 1/5 частку вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/5 частку квартири в порядку спадкування за законом після смерті брата - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачами в межах фактично сплачених ними сум.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Донецька міська рада, код ЄДРПОУ 26502957, адреса: вул. Транспортна, буд. 2, м. Краматорськ, Донецька область, 84333.

Суддя В.В. Гаркуша