Рішення № 139264927, 27.06.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/727/26

Провадження № 2/156/571/26

Рядок статзвіту № 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду у сел. Іваничі цивільну справу № 156/727/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", представник Кукса К. О.,

до ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

І. Короткий виклад обставин справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал " звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 202862 від 30.09.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 вересня 2025 року між відповідачем та ТОВ «ФК «Кредіплюс» (первісним кредитором) було укладено в електронній формі кредитний договір № 202862. За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 8 109,00 грн на термін 98 днів під 360% річних.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу. На підставі реєстру прав вимог № 6 від 04 березня 2026 року право вимагати борг від відповідача перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Позивач просить стягнути з відповідача 12 275,56 грн, що включає: 7 349,71 грн заборгованість за тілом кредиту (основним боргом); 4 324,85 грн нараховані та несплачені відсотки; 601,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.

При цьому, позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій (1 400 грн) у межах цієї справи.

Позивач також просить просить покласти на відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи: 2 662,40 грн судовий збір та 7 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 29.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятиденний строк на подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, та п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази у справі.

Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу - за місцем його реєстрації. Конверт із ухвалою суду про відкриття провадження у справі повернувся на адресу суду 21.07.2026 з відміткою «адресат відсутній».

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзиву на позовну заяву, про причини неподання суд не повідомив, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

ІІІ. Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору № 202862 від 30.09.2025 року, укладеного в електронній формі з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник), загальний розмір кредиту: 8 109,00 грн надається безготівковим шляхом; строк кредитування: 98 днів (з 30.09.2025 р. по 06.01.2026 р.; процентна ставка: 360% річних (фіксована). При цьому 2 755,23 грн розподілено на погашення попереднього кредиту Позичальника; 2 108,34 грн на оплату комісії за надання кредиту; 3 245,43 грн перераховано безпосередньо на картковий рахунок Позичальника.

Денна процентна ставка: 0,9036% на день. Реальна річна процентна ставка: 31 355,53% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту: 15 289,90 грн (включаючи тіло, відсотки та комісії).

Комісія за надання кредиту: 2 108,34 грн (сплачується одноразово в день укладення договору). Комісія за управління та обслуговування: 1,00 грн (знижений тариф) або 100,00 грн (базовий тариф) за кожен період користування між платежами.

Повернення кредиту здійснюється періодичними виплатами один раз на два тижні згідно з графіком платежів.

На 6-й день прострочення платежу нараховується штраф у розмірі 200,00 грн.

Починаючи з 7-го дня прострочення нараховується пеня у розмірі 20,00 грн за кожен день.

Сукупна сума неустойки (штраф та пеня) не може перевищувати 50% від суми кредиту.

Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Відступлення права вимоги за кредитним договором № 202862 від 30.09.2025 року від первісного кредитора (ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС») до нового кредитора (ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») підтверджується:

- договором факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025 року, укладеним між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор), згідно з умовами якого, Клієнт відступає Фактору права вимоги за грошовими зобов`язаннями боржників, а Фактор надає фінансування за плату. Договір передбачає, що право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог.

- реєстром прав вимог № 6 від 04 березня 2026 року (та Витяг з нього), який є невід`ємною частиною Договору факторингу та містить деталізований перелік боржників, права вимоги до яких переходять до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». У Реєстрі під номером 156 зазначено ОСОБА_1 за кредитним договором № 202862 від 30.09.2025 року. Зафіксована сума відступленої заборгованості становить 13 675,56 грн (включаючи тіло кредиту, відсотки, комісію та штрафи).

- актом приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 04 березня 2026 року, яким підтверджено фактичну передачу реєстру та відповідних кредитних договорів (із додатками) від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Згідно з актом, було передано права вимоги до 959 боржників на загальну суму заборгованості 20 037 919,35 грн.

- платіжною інструкцією № 1009 від 10 березня 2026 року, якою підтверджується факт сплати ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» коштів за отримане право грошової вимоги згідно з Реєстром № 6. Сума платежу (фінансування) склала 1 895 269,75 грн.

Розрахунок заборгованості, підготовлений Первісним кредитором та ТОВ «ФК «КРЕДІ ПЛЮС». Згідно з детальним щоденним розрахунком загальна сума боргу станом на 01.05.2026 року становить 13 675,56 грн і складається з: 7 349,71 грн залишок основного боргу (тіло кредиту); 4 324,85 грн нараховані та несплачені відсотки за користування; 601,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування; 1 400,00 грн штрафні санкції за порушення строків оплати (пеня та штрафи).

За весь період дії договору Позичальником було здійснено лише один платіж 11.11.2025 року на суму 1 500,00 грн, ця сума була зарахована для погашення: 740,71 грн нарахованих відсотків; 759,29 грн тіла кредиту.

Позивач просить стягнути лише основну заборгованість, відсотки та комісію у загальному розмірі 12 275,56 грн, не заявляючи вимог щодо стягнення штрафних санкцій (1 400,00 грн) у межах цієї справи.

Отже, розрахунок заборгованості за основними складовими (тіло кредиту, відсотки та комісія), яку Позивач просить стягнути в судовому порядку, здійснено в межах строку дії кредитного договору.

Враховуючи те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 12 275,56 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві чи контррозрахунку від відповідача не надходило. Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором або контррозрахунок, відповідачем не надано. Також на час розгляду справи судом відповідачем не надано жодних даних, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку.

ІV. Застосоване судом законодавство

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду доказів, які б спростували твердження позивача щодо невиконання ним умов договору, наявність заборгованості за цим договором, а також її розмір.

V. Висновки суду

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримав кредит, однак в обумовлений договором строк його не повернув, а тому позов в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 349,71 грн підлягає до задоволення.

Враховуючи розмір процентної ставки та умови договору вимоги про стягнення заборгованості по процентах у розмірі 4 324,85 грн також підлягають до задоволення.

Отже, розмір заявленої до стягнення заборгованості за тілом кредита та відсотками є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.

Щодо нарахування додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 601,00 грн суд зазначає, що відповідно до п. 2.4 Договору про споживчий кредит № 193193 від 23.07.2025 (індивідуальна частина): знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Публічна частина Договору про споживчий кредит (редакція чинна з 01.07.2024 року) містить лише інформацію щодо того, що за управління та обслуговування кредиту Кредитодавцем Позичальник сплачує на користь Кредитодавця комісію, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом (п. 3.1.5 Розділу ІІІ Публічної частини Договору).

Відповідно до заявки кредитного договору зазначено: «комісія за управління та обслуговування кредиту комісія, яку Позичальник сплачує на користь Кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом».

Щодо саме включає в себе управління та обслуговування кредиту не зазначено, ані в індивідуальній, ані в публічний частині кредитного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що законодавство про споживче кредитування не забороняє банкам встановлювати комісію за обслуговування кредиту. У той же час, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічний висновок також було зроблено у постановах КЦС ВС від 08.03.2023 року у справі № 204/2820/21, від 29.11.2023 року у справі № 461/2857/20.

Стороною позивача не надано жодних доказів, які б давали можливість встановити конкретні послуги, які становлять зміст обслуговування кредиту та за які встановлюється плата, що такі послуги не належать до переліку послуг, які відповідно до законодавства про споживче кредитування позичальник може отримувати безкоштовно, а також, що первісний кредитор довів до відома ОСОБА_1 перелік таких послуг, ознайомив його з їх вартістю/тарифами.

Враховуючи вищевикладене, а також оскільки позивачем не надано достатніх доказів того, що договір про споживчий кредит № 202862 від 30.09.2025 містив конкретний перелік послуг з обслуговування кредитної заборгованості та їх вартість/тарифи, а також того, що ОСОБА_1 був обізнаний з умовами цього договору у відповідній редакції, суд дійшов висновку про нікчемність положень договору про споживчий кредит № 202862 від 30.09.2025 щодо обов`язку ОСОБА_1 сплачувати комісію за управління та обслуговування кредитної заборгованості.

Оскільки положення Договору про споживчий кредит № 202862 від 30.09.2025 щодо обов`язку сплачувати на користь ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» комісію за обслуговування кредиту є нікчемними, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати такої комісії не можуть бути задоволені.

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 1400,00 грн у межах даного позову позивач не заявляє.

Враховуючи наведене, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 202862 від 30.09.2025 у розмірі 11 674,56 грн, з яких: 7 349,71 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 4 324,85 грн сума заборгованості за відсотками.

VІ. Судові витрати

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (95,10%), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2531,94 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає. що відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача до матеріалів справи долучив: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладений між Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»; додаток №1 до Договору (протокол погодження вартості послуг), яким визначено тарифи на різні види адвокатських послуг (наприклад, складання позовної заяви 2500 грн, вивчення матеріалів 500 грн); додаткову угоду № 25771556360 від 20.04.2026 року, якою конкретизовано надання допомоги саме щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 за договором № 202862; акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 року, у якому деталізовано виконані роботи та їх вартість: складання позовної заяви 5 000,00 грн (2 години); вивчення матеріалів справи 1 000,00 грн (2 години); підготовка та подання адвокатського запиту 500,00 грн (1 година); підготовка клопотання про витребування доказів 500,00 грн (1 година), а всього: 7 000,00 грн; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4267/10 від 26.08.2010 р. на ім`я Тимошенка Олександра Олександровича; ордер серії АІ № 2115417 від 30.01.2026 р.; довіреність від ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на ім`я адвоката Тимошенка О.О. від 12.02.2026 р.

Від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону, не є складною та розглянута судом у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на корить ТОВ «Юніт Капітал» понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № 202862 від 30.09.2025 в розмірі 11 674 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 56 копійок, з яких: 7 349,71 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 4 324,85 грн сума заборгованості за відсотками.

В решті частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 531 (дві тисячі п`ятсот тридцять одна) гривня 94 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. Є. Малюшевська