Рішення № 139260710, 26.08.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1158/26

Номер провадження 2/350/943/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

установив:

Стислий виклад позиції позивача

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №129991 від 03 лютого 2025 року у загальному розмірі 13 336,40 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №129991 про надання коштів на умовах фінансового кредиту в електронній формі, який відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 7 000,00 грн строком на 90 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу.

На виконання умов договору 03 лютого 2025 року первісним кредитором на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти у сумі 7 000,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав, унаслідок чого станом на 20 лютого 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 13 336,40 грн, яка складається з:7 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4 586,40 грн - прострочена заборгованість за процентами; 1 750,00 грн - плата за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідно до пункту 1.4 кредитного договору.

19 грудня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/2 ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, однак заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» звернулося до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, а надалі - заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких проти задоволення позовних вимог у заявленому розмірі заперечив.

При цьому відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та переходу права вимоги до позивача, однак вважає недоведеними окремі складові заявленої до стягнення заборгованості. Відповідач вважає, що наведена позивачем формула розрахунку сама по собі не є достатньою для підтвердження правильності визначеної суми процентів та потребує оцінки судом у сукупності з іншими доказами.

Заперечуючи проти стягнення 1 750,00 грн плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, відповідач зазначає, що саме по собі передбачення такої плати умовами кредитного договору, на його переконання, не є достатньою підставою для її стягнення.

Відповідач вказує, що позивачем не доведено, які саме послуги в межах обслуговування кредиту були фактично надані, коли такі послуги надавалися, якими доказами підтверджується їх надання та з яких підстав їх вартість визначена саме у розмірі 1 750,00 грн. Тому просить суд критично оцінити обґрунтованість включення зазначеної суми до загального розміру заборгованості.

У подальшому відповідач подав окремі заперечення щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

Відповідач зазначає, що ціна позову становить 13 336,40 грн, тоді як заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу перевищує саму ціну позову. На його переконання, такий розмір витрат не відповідає складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та критеріям розумності і пропорційності.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що спір стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а підготовка позову та інших процесуальних документів у цій справі не вимагала значного обсягу складної юридичної роботи.

З огляду на положення статей 137, 141 ЦПК України відповідач просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 15 500,00 грн, а у разі встановлення підстав для їх компенсації - суттєво зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21 серпня 2026 року представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

Представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві також просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 03 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №129991, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 7 000,00 грн строком на 90 днів. Відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними, а також інші передбачені договором платежі у строки та на умовах, визначених договором.

Умовами кредитного договору визначено суму кредиту - 7 000,00 грн, строк кредитування - 90 днів, а також встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 0,72 % на добу. Крім того, пунктом 1.4 договору передбачено сплату плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 25 відсотків від суми кредиту, що становить 1 750,00 грн.

Водночас відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконав, отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув та передбачені договором платежі у повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

19 грудня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №129991 від 03 лютого 2025 року у загальному розмірі 13 336,40 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , пред`явлений до стягнення, становить 13 336,40 грн, з яких: 7 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4 586,40 грн - прострочена заборгованість за процентами; 1 750,00 грн - плата за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідно до пункту 1.4 договору.

Факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн та переходу права вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» відповідачем не заперечується. Заперечення відповідача стосуються правильності нарахування процентів та правомірності включення до складу заборгованості плати у розмірі 1 750,00 грн за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору споживчого кредиту та подальшого переходу права вимоги до нового кредитора, а спір стосується належного виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором, правильності визначення окремих складових заборгованості та їх стягнення на користь позивача.

Оцінка суду:

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Таким чином, укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням передбачених законом засобів ідентифікації та електронного підпису не змінює його правової природи та не звільняє сторони від обов`язку належного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти - кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Надані позивачем електронні документи містять відомості, які дозволяють ідентифікувати сторони правочину, номер і дату кредитного договору, суму кредиту, строк кредитування, процентні ставки, порядок повернення кредиту та інші істотні умови кредитування.

Таким чином, враховуючи встановлений факт надання кредиту, настання строку виконання грошового зобов`язання та відсутність доказів його належного виконання, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 7000 грн заборгованості за основною сумою кредиту.

Суд враховує, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за процентами становить 4 586,40 грн. Відповідач заперечує правильність такого розрахунку, посилаючись на відсутність окремого деталізованого розрахунку із зазначенням кожного дня нарахування процентів та ставить під сумнів правильність визначення позивачем періоду нарахування процентів.

Разом з тим умовами кредитного договору сторонами прямо погоджено фіксовану процентну ставку у розмірі 0,72 % на добу. Позивачем наведено порядок визначення заборгованості, відповідно до якого при сумі кредиту 7 000,00 грн розмір процентів за один день становить 50,40 грн, а загальна сума нарахованих процентів - 4 586,40 грн.

Відповідачем власного контррозрахунку заборгованості не подано, конкретних платежів, які не були враховані позивачем, не наведено, доказів сплати процентів у розмірі, який би спростовував заявлену позивачем суму, матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з ОСОБА_1 4 586,40 грн заборгованості за процентами є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту у розмірі 1 750,00 грн суд враховує, що відповідна умова безпосередньо передбачена пунктом 1.4 кредитного договору та була погоджена відповідачем під час його укладення. Її розмір визначено у конкретному співвідношенні - 25 % від суми кредиту, що при сумі кредиту 7 000,00 грн становить 1 750,00 грн.

Заперечення відповідача щодо необхідності окремого доказування фактичного надання кожної з передбачених пунктом 1.4 договору послуг не спростовують самого факту погодження відповідної умови договору та визначеного сторонами розміру такого платежу.

Матеріали справи не містять доказів того, що зазначений платіж мав прихований характер, не був доведений до відома відповідача при укладенні договору, був нарахований повторно або у більшому розмірі, ніж передбачено договором. Відповідачем також не доведено, що відповідна умова договору була змінена, визнана недійсною чи припинила свою дію.

Саме по собі незгодження відповідача з правомірністю стягнення зазначеної суми, за відсутності належних доказів на спростування погоджених сторонами умов договору, не є достатньою підставою для звільнення його від виконання взятого на себе зобов`язання.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі та наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №129991 від 03 лютого 2025 року у загальному розмірі 13 336,40 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 4 586,40 грн - заборгованість за процентами та 1 750,00 грн - плата за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 336,40 грн підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн. Відповідач проти стягнення такої суми заперечив, посилаючись на її неспівмірність із ціною позову, складністю справи та фактичним обсягом виконаної представником позивача роботи.

Оцінюючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаної представником позивача роботи, характер підготовлених процесуальних документів, ціну позову та значення справи для сторін.

Суд бере до уваги, що спір виник з приводу стягнення заборгованості за одним кредитним договором та договором факторингу, належить до поширеної категорії кредитних спорів та не є складним за своїм фактичним і правовим змістом. Розгляд справи не потребував проведення судових експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу суперечливих доказів чи вирішення складних або виключних правових питань.

Позовна заява та інші подані представником позивача процесуальні документи ґрунтуються на типових правовідносинах щодо стягнення кредитної заборгованості та застосуванні усталених положень цивільного законодавства щодо виконання договірних зобов`язань і переходу права вимоги до нового кредитора. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд також враховує, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 500,00 грн перевищує ціну позову, яка становить 13 336,40 грн, що за конкретних обставин цієї справи свідчить про необхідність перевірки таких витрат на відповідність критеріям розумності та співмірності.

При визначенні суми відшкодування суд виходить не лише з факту документального підтвердження понесених витрат, а й з того, чи були такі витрати необхідними та чи є їх розмір розумним з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи характер та складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, ціну позову, подані відповідачем заперечення щодо розміру судових витрат, а також принципи співмірності, реальності, необхідності та розумності, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та підлягає зменшенню.

За таких обставин суд вважає розумним та співмірним визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС», у сумі 4 000,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді 2 662,40 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КОМІНБАНК», МФО 322540) заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 13 336 (тринадцять тисяч триста тридцять шість) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНЕРА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КОМІНБАНК», МФО 322540) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

На рішення може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: