Рішення № 139257972, 08.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/30507/25 2/760/6304/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ІСТЕЙТ» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ІСТЕЙТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , зобов?язати ОСОБА_1 надати дублікати ключів від усіх замків квартири та не чинити перешкод у користуванні квартирою, стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ІСТЕЙТ» зазначає, що йому на праві спільної часткової власності належить 1/2 частки вказаної квартири на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) №1582, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюк 3.3. від 08 липня 2024 року. Інша 1/2 частка квартири належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину №4-468.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ІСТЕЙТ» вказує, що з моменту набуття ним права власності, а саме з 08 липня 2024 року, ОСОБА_1 вчиняє протиправні дії, що мають на меті створення штучних перешкод у користуванні, володінні та розпорядженні вказаним житловим приміщенням.

21 серпня 2025 року та 15 вересня 2025 року позивач надіслав відповідачу засобами поштового зв?язку пропозицію про встановлення порядку користування квартирою та вимогу усунути перешкоди, передати дублікати ключів і забезпечити вільний доступ, однак ці поштові відправлення повернулися без вручення.

22 жовтня 2025 року представник позивача намагався потрапити до квартири, але це йому не вдалося через умисні перешкоди з боку відповідача: ОСОБА_1 безпідставно не допускала представників до квартири, залучила осіб, які представились працівниками ТОВ «ХОП «ШЕРИФ», здійснила заміну ключів та встановила нові замки на дверях. Крім того, відповідач уклала договір оренди квартири з третіми особами без згоди позивача, як іншого співвласника. Вказані факти були зафіксовані Актом від 22.10.2025 та підтверджені викликом поліції. Позивач зазначає, що у встановленому законом порядку набув право власності на частку житла, проте відповідач надалі протиправно чинить перешкоди, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року було прийнято справу до провадження, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання. Відповідачу було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками.

У судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені належним чином.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, які не з`явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ «АВАЛОН ІСТЕЙТ» є співвласником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) №1582 від 08.07.2024 року. Інша 1/2 частки цієї квартири належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину №4-468.

ТОВ «АВАЛОН ІСТЕЙТ» двічі, 21 серпня 2025 року та 15 вересня 2025 року, зверталось до ОСОБА_1 з пропозицією про встановлення порядку користування майном та вимогу про надання дублікатів ключів і забезпечення вільного доступу до житла, проте листи були проігноровані та повернулися без вручення. Факт чинення перешкод у доступі до квартири зі сторони відповідача 22 жовтня 2025 року був підтверджений фіксації правопорушення, складеним за участю представників поліції, а також відеоматеріалами та поданою заявою про вчинення кримінального правопорушення. Спір між сторонами виник з приводу усунення позивачу як законному співвласнику перешкод у праві вільного володіння та користування житловим приміщенням зі сторони іншого співвласника.

Як убачається з матеріалів справи, вжиті позивачем заходи щодо позасудового врегулювання питання доступу до спірного майна не призвели до фактичного забезпечення ТОВ «АВАЛОН ІСТЕЙТ» можливості користуватися квартирою як її співвласнику.

На підтвердження існування перешкод у користуванні квартирою позивачем надано, зокрема, акт від 22 жовтня 2025 року, відеозапис подій, пов`язаних зі спробою представника ТОВ «АВАЛОН ІСТЕЙТ» отримати доступ до спірного житлового приміщення, матеріали, пов`язані з викликом працівників поліції, а також заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи, а належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 100 ЦПК України інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема відеозаписи, належить до електронних доказів.

Дослідивши наданий позивачем відеозапис, суд установив, що на ньому зафіксовано спробу представника ТОВ «АВАЛОН ІСТЕЙТ» отримати доступ до квартири АДРЕСА_1 , однак фактично потрапити до спірного житлового приміщення представник позивача не зміг.

Зазначені обставини безпосередньо стосуються предмета доказування у цій справі, оскільки підтверджують фактичну неможливість позивача реалізувати право користування квартирою, 1/2 частки якої належить йому на праві спільної часткової власності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи відеозапис у взаємному зв`язку з іншими матеріалами справи, зокрема письмовими вимогами позивача про надання дублікатів ключів та забезпечення безперешкодного доступу до квартири, актом від 22 жовтня 2025 року та іншими дослідженими доказами, суд вважає підтвердженим факт існування перешкод у доступі позивача до спірного житлового приміщення.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що ТОВ «АВАЛОН ІСТЕЙТ», маючи зареєстроване право власності на 1/2 частку квартири, фактично позбавлене можливості безперешкодно потрапити до неї та здійснювати належне йому право користування спільним майном.

Встановлені обставини свідчать про триваючий характер порушення права позивача, яке не пов`язане з позбавленням його права власності на належну частку майна, проте полягає у створенні фактичних перешкод у здійсненні правомочності користування ним. Саме такий характер порушення відповідно до статті 391 ЦК України є підставою для захисту права власника шляхом усунення перешкод у користуванні майном.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 569/2864/20 зроблено висновок щодо застосування статті 391 ЦК України у правовідносинах між співвласниками житлового приміщення. Верховний Суд погодився з висновком про наявність підстав для захисту права співвласника у разі, коли іншим співвласником здійснено заміну вхідних дверей та замків без його погодження, а ненадання ключів позбавляє такого співвласника можливості вільно користуватися належним йому майном. За встановлення таких обставин належним способом захисту порушеного права є усунення перешкод у користуванні квартирою, зокрема шляхом передачі ключів від вхідних дверей та забезпечення вільного доступу до житлового приміщення.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 591/439/18, у якій суд касаційної інстанції виходив із того, що відмова іншого співвласника надати ключі від квартири та забезпечити вільний доступ до неї створює обмеження у здійсненні співвласником права користування належним йому майном, а тому таке порушене право підлягає судовому захисту.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 343/136/21 (провадження № 61-17375св23) Верховний Суд погодився з висновками судів про наявність перешкод у користуванні квартирою за обставин, коли власник фактично не проживає у спірній квартирі та не має можливості потрапити до неї через відсутність ключів від вхідних дверей. За таких обставин вимога про усунення перешкод шляхом надання власнику примірника ключів від квартири та забезпечення можливості вільно користуватися нею є належним способом захисту порушеного права.

Застосовуючи наведені правові висновки до встановлених у цій справі обставин, суд враховує, що ТОВ «АВАЛОН ІСТЕЙТ» є власником 1/2 частки спірної квартири, однак не має ключів від установлених на вхідних дверях замків та фактично позбавлене можливості безперешкодно потрапити до квартири. Факт недопуску представника позивача до спірного житлового приміщення підтверджується дослідженими судом доказами, у тому числі відеозаписом, тоді як відповідачем не доведено існування правових підстав для такого обмеження прав іншого співвласника.

За таких обставин вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дублікати ключів від усіх замків квартири та не чинити перешкод у користуванні нею відповідають характеру встановленого судом порушення, спрямовані на відновлення фактичної можливості співвласника користуватися належним йому майном та узгоджуються зі способом захисту, передбаченим статтею 391 ЦК України.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло, і ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льонирот проти Швеції», будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність дотримання «справедливого балансу» між потребами суспільства та збереженням фундаментальних прав особи. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. У рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ підкреслив, що право на мирне володіння майном має автономне значення, незалежне від формальної класифікації.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з приписами ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Таким чином, належність відповідачу 1/2 частки спірної квартири не наділяє її переважним щодо іншого співвласника правом користування спільним майном та не надає правових підстав одноосібно обмежувати доступ іншого співвласника до квартири. Кожен зі співвласників має право на здійснення правомочностей власника щодо спільного майна з урахуванням прав та законних інтересів іншого співвласника.

Відтак створення одним зі співвласників таких фактичних умов, за яких інший співвласник не має доступу до спільного майна, не володіє ключами від вхідних дверей та фактично позбавлений можливості користуватися квартирою, не узгоджується із встановленим законом порядком здійснення права спільної часткової власності.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначений спосіб захисту застосовується у разі порушення права власності, яке не пов`язане з позбавленням власника володіння майном, однак створює перешкоди у здійсненні ним окремих правомочностей власника, зокрема права користування майном.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 569/2864/20 вирішувався спір щодо усунення перешкод у користуванні квартирою між її співвласниками. У зазначеній справі судами було встановлено, зокрема, обставини заміни одним зі співвласників вхідних дверей і замків без погодження з іншим співвласником та ненадання останньому ключів від квартири.

Верховний Суд, вирішуючи питання щодо застосування статті 391 ЦК України до таких правовідносин, виходив із того, що ненадання співвласнику ключів від вхідних дверей квартири, внаслідок чого він позбавлений можливості вільно потрапляти до житлового приміщення та користуватися належним йому майном, свідчить про створення перешкод у здійсненні права власності. За таких обставин вимога про усунення перешкод у користуванні квартирою, у тому числі шляхом передачі ключів від вхідних дверей, відповідає характеру порушеного права та є належним способом його захисту.

Аналогічний за змістом підхід до захисту права співвласника житлового приміщення викладений Верховним Судом у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 591/439/18. Вирішуючи спір щодо користування спільним нерухомим майном, Верховний Суд виходив із необхідності забезпечення кожному співвласнику реальної можливості здійснювати належне йому право користування майном. Відсутність у співвласника можливості вільного доступу до квартири та ненадання йому ключів від вхідних дверей є обставинами, які підлягають оцінці судом при встановленні факту чинення перешкод у користуванні майном та вирішенні питання про застосування способу захисту, передбаченого статтею 391 ЦК України.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 343/136/21 (провадження № 61-17375св23) предметом судової оцінки також були обставини фактичної неможливості власника користуватися квартирою через відсутність доступу до неї. Верховний Суд погодився з висновками щодо необхідності усунення таких перешкод та забезпечення власнику реальної можливості доступу до належного йому житлового приміщення, у тому числі шляхом надання примірника ключів від квартири.

Отже, наведені правові висновки Верховного Суду свідчать про те, що при вирішенні спору про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням визначальним є не лише формальне існування у позивача зареєстрованого права власності, а й наявність у нього реальної можливості здійснювати правомочність користування належним майном. Відсутність такої можливості внаслідок дій іншого співвласника, зокрема ненадання ключів та фактичного недопуску до квартири, може становити порушення права власності, яке підлягає захисту відповідно до статті 391 ЦК України.

Застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду до встановлених обставин цієї справи, суд враховує, що ТОВ «АВАЛОН ІСТЕЙТ» є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , однак фактично не має безперешкодного доступу до спірного житлового приміщення та не володіє ключами від установлених на вхідних дверях замків.

При цьому факт існування перешкод у доступі до квартири підтверджується не лише поясненнями позивача, а сукупністю досліджених судом доказів, зокрема попередніми письмовими зверненнями до відповідача з вимогами надати дублікати ключів та забезпечити доступ до квартири, актом від 22 жовтня 2025 року, а також дослідженим судом відеозаписом, на якому зафіксовано фактичну неможливість представника позивача потрапити до спірного житлового приміщення.

Водночас відповідачем не надано доказів існування передбачених законом або погоджених співвласниками підстав для обмеження доступу ТОВ «АВАЛОН ІСТЕЙТ» до квартири чи ненадання іншому співвласнику ключів від вхідних дверей.

Таким чином, установлені судом обставини цієї справи є релевантними наведеним правовим висновкам Верховного Суду, оскільки порушення права позивача полягає саме у створенні фактичних перешкод у здійсненні ним правомочності користування спільним майном без позбавлення права власності на належну йому частку.

За таких обставин обраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача надати дублікати ключів від усіх замків квартири та не чинити перешкод у користуванні нею безпосередньо відповідає характеру встановленого порушення, спрямований на відновлення фактичної можливості позивача користуватися належним йому майном та узгоджується зі способом захисту права власності, передбаченим статтею 391 ЦК України.

Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі задоволення позову витрати покладаються на відповідача. Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується квитанцією.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у вказаному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 41, 47, 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 355, 358, 383, 391 ЦК України; ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 178, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити .

Усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , наступним чином:

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) надати Товариству з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ІСТЕЙТ» (ЄДРПОУ 45294113) дублікати ключів від всіх замків квартири;

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не чинити перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ІСТЕЙТ» (ЄДРПОУ 45294113) у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН ІСТЕЙТ» (ЄДРПОУ 45294113, 01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 11, офіс 2/9) понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3028 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова