Рішення № 139257975, 30.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №752/16774/19 2/760/11015/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді - Усатової І.А,

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу "ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1" про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 13.08.2019 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1", в якому просить суд: (1) розірвати договори між ОСОБА_2 та ОК «Єнісейська садиба-1» від 14.01.2017 № 14/12/17 про пайову участь в ОК «Єнісейська садиба-1» і розподіл персоніфікованого пайового свідоцтва та договір про заміну сторони у зобов`язанні між ОСОБА_2 , позивачем та ОК «Єнісейська садиба-1» від 09.02.2018 б/н, відповідно до якого позивач став асоційованим членом ОК «Єнісейська садиба-1»; (2) стягнути з ОК «Єнісейська садиба-1» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 469141,89, яка складається з: - вступні та пайові внески на загальну суму - 411242,50 грн; - штрафні санкції у розмірі - 20562,12 грн; - неустойку в розмірі 3% від сплаченої суми, що становить - 12337,27 грн; - моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 14 січня 2017 року було укладено договір № 14/12/17 про пайову участь в ОК «Єнісейська садиба-1» і розподіл персоніфікованого пайового свідоцтва, а 09 лютого 2018 року між ОСОБА_2 , позивачем та ОК «Єнісейська садиба-1» укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні, відповідно до якого позивач став асоційованим членом ОК «Єнісейська садиба-1» та набув відповідних прав і обов`язків за договором.

За умовами укладених договорів відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити будівництво та передати у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:415:0093, а також завершити будівництво та ввести об`єкт в експлуатацію не пізніше 30 грудня 2018 року.

На виконання договірних зобов`язань було сплачено вступний та пайові внески. Зокрема, ОСОБА_2 сплачено вступний внесок у розмірі 18 292,50 грн та пайові внески, а позивачем 09 лютого 2018 року сплачено вступний внесок у розмірі 18 292,50 грн згідно з прибутковим касовим ордером № 1921. Загальний розмір коштів, повернення яких вимагає позивач у зв`язку з розірванням договору, становить 411 242,50 грн.

Водночас у визначений договором строк відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, будівництво будинку не завершив та об`єкт в експлуатацію не ввів. Позивач зазначає, що станом на час звернення до суду будівництво будинку за адресою: АДРЕСА_2 , фактично не ведеться та будівельні роботи не проводяться, у зв`язку з чим передача обумовленої договором квартири позивачу не відбулася.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 910/24461/16. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 03 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2017 року, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 14 липня 2016 року № 715/715 про передачу ТОВ «Строй Альянс Груп» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування на АДРЕСА_2 ; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 жовтня 2016 року площею 1,2642 га, укладений між ТОВ «Строй Альянс Груп» та Київською міською радою, а також визнано відсутнім у ТОВ «Строй Альянс Груп» права користування зазначеною земельною ділянкою.

Позивач також зазначає, що ТОВ «Строй Альянс Груп» зверталося із заявою про перегляд зазначених судових рішень, однак ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 липня 2018 року у допуску справи № 910/24461/16 до провадження Касаційного господарського суду було відмовлено.

На переконання позивача, наведені обставини свідчать про відсутність законних підстав для користування земельною ділянкою, на якій мало здійснюватися будівництво об`єкта, щодо квартири в якому укладено спірний договір. При цьому відповідач не повідомив позивача як асоційованого члена кооперативу про судовий спір щодо земельної ділянки та про втрату права користування нею, у тому числі після набрання відповідними судовими рішеннями законної сили.

Позивач наголошує, що при вступі у договірні відносини розраховував на завершення будівництва, введення будинку в експлуатацію до 30 грудня 2018 року та отримання квартири з можливістю заселення на початку 2019 року. Натомість сплачені за договором кошти відповідачем отримано, однак обумовлений договором результат позивач не одержав.

За таких обставин позивач вважає, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання та істотне порушення умов договору, оскільки не завершив будівництво у погоджений сторонами строк, не ввів об`єкт в експлуатацію та не передав позивачу обумовлену договором квартиру, а наявні обставини щодо правового режиму земельної ділянки, на думку позивача, свідчать також про неможливість належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

У зв`язку з наведеним позивач вважає наявними правові підстави для розірвання укладеного договору та повернення сплачених на його виконання вступного і пайових внесків у загальному розмірі 411 242,50 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14.08.2019 передано до Солом`янського районного суду позовну заяву для розгляду за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 23.09.2019 обрано суддю Усатову І.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27.09.2019 відкрито провадження в справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10.06.2022 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання.

У судове засідання позивач не з`явився, від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причини, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно зі ст. 14 Закону у кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов`язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом кооперативу.

За змістом ст. 21 Закону пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.

Порядок виходу з членства в кооперативі врегульовано ст.13 Закону, згідно з якою членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу.

У відповідності до ст. 15 Закону вищим органом управління кооперативу є збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі.

Судом встановлено, що 14.01.2017 між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Єнісейська садиба-1» укладено договір № 14/12/17 про пайову участь в ОК «Єнісейська садиба-1» і розподіл персоніфікованого пайового свідоцтва.

Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_2 вступила до ОК «Єнісейська садиба-1» як асоційований член кооперативу та взяла на себе зобов`язання зі сплати вступного та пайового внесків, а кооператив, у свою чергу, зобов`язався організувати будівництво та передати асоційованому члену у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:415:0093.

Умовами договору визначено строк завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію - не пізніше 30.12.2018.

На виконання умов договору ОСОБА_2 внесено грошові кошти, що підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими касовими ордерами, а саме: 14.01.2017 - 18 292,50 грн як вступний внесок згідно з прибутковим касовим ордером № 64; 20.01.2017 - 50 000,00 грн згідно з прибутковим касовим ордером № 101; 23.01.2017 - 50 000,00 грн згідно з прибутковим касовим ордером № 102; 24.01.2017 - 50 000,00 грн згідно з прибутковим касовим ордером № 103; 25.01.2017 - 14 632,50 грн згідно з прибутковим касовим ордером № 104; 05.02.2018 - 49 900,00 грн згідно з прибутковим касовим ордером № 1907; 06.02.2018 - 49 900,00 грн згідно з прибутковим касовим ордером № 1908; 07.02.2018 - 49 900,00 грн згідно з прибутковим касовим ордером № 1909; 08.02.2018 - 49 900,00 грн згідно з прибутковим касовим ордером № 1910; 09.02.2018 - 10 425,00 грн згідно з прибутковим касовим ордером № 1911.

09.02.2018 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОК «Єнісейська садиба-1» укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні, відповідно до якого ОСОБА_1 замінив ОСОБА_2 у відповідному зобов`язанні та набув статусу асоційованого члена ОК «Єнісейська садиба-1», а також відповідних прав та обов`язків за договором № 14/12/17 від 14.01.2017.

09.02.2018 ОСОБА_1 на виконання умов договору сплачено 18 292,50 грн вступного внеску, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 1921.

Таким чином, на виконання договірних зобов`язань за спірними правовідносинами було внесено грошові кошти у загальному розмірі 411 242,50 грн.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, передбачений договором строк завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію сплив 30.12.2018, однак об`єкт будівництва у встановлений договором строк завершений та введений в експлуатацію не був, а передбачена договором квартира АДРЕСА_3 позивачу у власність не передана.

Доказів виконання ОК «Єнісейська садиба-1» зобов`язань щодо завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію та передачі позивачу обумовленої договором квартири матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2017 у справі № 910/24461/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2017, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 14.07.2016 № 715/715 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Строй Альянс Груп» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд з озелененням території загального користування на АДРЕСА_2 », визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 12.10.2016 площею 1,2642 га, укладений між ТОВ «Строй Альянс Груп» та Київською міською радою, та визнано відсутнім у ТОВ «Строй Альянс Груп» права користування земельною ділянкою площею 1,2642 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.07.2018 відмовлено у допуску справи № 910/24461/16 до провадження Касаційного господарського суду.

Отже, на час настання визначеного договором строку виконання зобов`язання відповідача щодо завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію - 30.12.2018 - судові рішення, якими визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, на якій передбачалося будівництво відповідного об`єкта, та визнано відсутнім право користування нею ТОВ «Строй Альянс Груп», набрали законної сили.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що після укладення договору про заміну сторони у зобов`язанні та набуття ОСОБА_1 статусу асоційованого члена кооперативу відповідач повідомив позивача про зазначені обставини щодо правового режиму земельної ділянки та їх вплив на можливість завершення будівництва у передбачений договором строк.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем та його правопопередником зобов`язання щодо внесення передбачених договором грошових коштів виконані, тоді як зустрічне зобов`язання щодо завершення будівництва, введення об`єкта в експлуатацію у строк до 30.12.2018 та передачі позивачу визначеної договором квартири відповідачем не виконано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свого зобов`язання перед позивачем не виконав, кошти не повернув.

За змістом ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 651 ЦК України).

Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У силу ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Розділами XII договору, укладеного між сторонами договорів закріплено, що вони набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та діють протягом всього періоду виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за цими договорами.

При укладенні договорів їх розділами IX сторони врегулювали порядок розірвання та припинення договорів за взаємною згодою сторін.

У разі дострокового розірвання чи припинення цих договорів з ініціативи будь-якої із сторін, яка ініціює розірвання чи припинення договорів, сторона на підставі права, наданого їй цими договорами, зобов`язується за десять днів до передбачуваної дати розірвання чи припинення договорів повідомити іншу сторону про розірвання чи припинення договірних відносин у письмовій формі рекомендованим (заказним) листом.

У всіх випадках розірвання чи припинення договорів і виходу асоційованого члену зі складу Кооперативу, вступний внесок асоційованого члену не повертається, крім розділу VI абзацу другого.

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що станом на дату звернення до суду з даним позовом, відповідачем сплачену частину пайових внесків не повернуто.

Так, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 469 141,89 грн, з яких: 411 242,50 грн - вступний та пайові внески; 20 562,12 грн - штрафні санкції; 12 337,27 грн - три проценти річних; 25 000,00 грн - моральна шкода.

Вирішуючи вимогу про повернення сплачених за договорами коштів у розмірі 411 242,50 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами розділу VI договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть взаємну відповідальність відповідно до умов договору та чинного законодавства України.

При цьому сторони окремо погодили, що у разі порушення строків здачі будинку в експлуатацію більше ніж на 60 робочих днів або реєстрації права власності більше ніж на 90 робочих днів асоційований член має право розірвати договір та отримати сплачені за ним кошти у повному обсязі, включаючи 5 % вступного внеску, а також вимагати сплати штрафної санкції у розмірі 5 % від внесеної суми грошових коштів. Строк повернення грошових коштів за таких обставин становить 60 календарних днів з моменту подання асоційованим членом відповідної заяви.

Отже, положення розділу IX договору, за яким у загальному випадку розірвання чи припинення договору вступний внесок асоційованому члену не повертається, не поширюється на передбачений абзацом другим розділу VI договору випадок, оскільки розділом IX прямо встановлено виняток із такого правила.

Судом встановлено, що відповідач взятого на себе зобов`язання щодо введення будинку в експлуатацію не пізніше 30.12.2018 не виконав, при цьому прострочення виконання такого зобов`язання перевищило передбачені розділом VI договору 60 робочих днів.

Таким чином, у позивача виникло передбачене безпосередньо умовами договору право на його розірвання та повернення всіх сплачених за договором коштів, у тому числі 5 % вступного внеску.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено внесення на виконання спірних договорів грошових коштів у загальному розмірі 411 242,50 грн. Доказів повернення відповідачем зазначених коштів матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача сплачених на виконання договорів коштів у повному обсязі в розмірі 411 242,50 грн, у тому числі вступного внеску.

Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 20 562,12 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як убачається з абзацу другого розділу VI договору, сторони прямо погодили, що у разі порушення строку здачі будинку в експлуатацію більше ніж на 60 робочих днів асоційований член, поряд із правом на розірвання договору та повернення сплачених за ним коштів у повному обсязі, має право вимагати сплати штрафної санкції у розмірі 5 % від внесеної суми грошових коштів.

Оскільки судом установлено порушення відповідачем строку введення будинку в експлуатацію понад визначений договором строк, передбачена сторонами умова для застосування штрафної санкції настала.

Загальний розмір внесених на виконання договору коштів становить 411 242,50 грн, відповідно 5 % від указаної суми становить 20 562,125 грн.

Ураховуючи межі заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача штрафної санкції у заявленому розмірі 20 562,12 грн.

Судом встановлено, що загальний розмір внесених на виконання договору коштів становить 411 242,50 грн. П`ять відсотків від указаної суми становить 20 562,125 грн, що у межах заявлених позовних вимог відповідає сумі 20 562,12 грн.

Оскільки факт невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань встановлений судом, доказів належного виконання цих зобов`язань відповідачем не надано, а договором передбачено відповідальність за відповідне порушення, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі 20 562,12 грн.

Щодо вимоги про стягнення 12 337,27 грн трьох процентів річних суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України наслідків пов`язується з наявністю прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому визначальним для вирішення цієї вимоги є момент, з якого у відповідача виник обов`язок повернути позивачу відповідні кошти та закінчився встановлений для такого повернення строк.

Умовами абзацу другого розділу VI договору сторони погодили, що у разі порушення строків здачі будинку в експлуатацію більше ніж на 60 робочих днів асоційований член має право розірвати договір та отримати сплачені за ним кошти у повному обсязі, а повернення таких коштів здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту подання відповідної заяви.

Як убачається з матеріалів справи, заяву про розірвання договору та повернення сплачених коштів позивач направив на адресу відповідача 16.07.2019, тоді як із цим позовом звернувся до суду 13.08.2019.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду передбачений договором 60-денний строк для повернення грошових коштів ще не сплив, а отже відповідач на цю дату не перебував у простроченні виконання грошового зобов`язання з їх повернення.

Натомість позивач здійснив розрахунок трьох процентів річних у сумі 12 337,27 грн за один рік виходячи із загальної суми 411 242,50 грн, фактично пов`язавши початок відповідальності відповідача з періодом, коли внесені кошти перебували у відповідача на виконання чинного договору.

Такий розрахунок не відповідає умовам договору, оскільки до виникнення обов`язку повернути кошти та спливу погодженого сторонами строку його виконання відсутнє прострочене грошове зобов`язання, до якого можуть бути застосовані положення частини другої статті 625 ЦК України.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення заявлених позивачем 12 337,27 грн трьох процентів річних, у зв`язку з чим позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Вирішуючи позовну вимогу про розірвання договору № 14/12/17 від 14.01.2017 про пайову участь в ОК «Єнісейська садиба-1» і розподіл персоніфікованого пайового свідоцтва та договору про заміну сторони у зобов`язанні від 09.02.2018, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19 зазначив, що підставою для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є не саме по собі порушення договору. При вирішенні питання про істотність такого порушення суд повинен встановити, зокрема, чи є істотною різниця між тим, на що сторона мала право розраховувати при укладенні договору, і тим, що вона фактично отримала. При цьому шкода у розумінні частини другої статті 651 ЦК України не обмежується її грошовим виразом, а охоплює також випадки, коли внаслідок порушення сторона не може використати результат договору.

Аналогічний підхід щодо застосування частини другої статті 651 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 07.02.2025 у справі № 910/5663/22 (910/7708/17), у якій наголошено, що критеріями істотності порушення є значна міра позбавлення сторони того, на що вона очікувала при укладенні договору, а також наслідки порушення, зокрема неможливість використання результату договору.

Застосовуючи наведені висновки до встановлених обставин цієї справи, суд враховує, що метою укладення договору та внесення передбачених ним коштів було отримання у власність конкретно визначеного об`єкта нерухомого майна - однокімнатної квартири АДРЕСА_3 загальною площею 27,1 кв. м після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію у погоджений сторонами строк - не пізніше 30.12.2018.

Позивач та його правопопередник свої грошові зобов`язання виконали, сплативши передбачені договором внески, натомість відповідач у визначений договором строк будівництво не завершив, об`єкт в експлуатацію не ввів та квартиру позивачу не передав.

Крім того, як встановлено судом, судовими рішеннями у справі № 910/24461/16 визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, на якій мало здійснюватися відповідне будівництво, та визнано відсутнім право користування нею ТОВ «Строй Альянс Груп».

Отже, внаслідок невиконання відповідачем основного зобов`язання позивач не отримав того результату, який становив мету вступу у договірні правовідносини, - квартири у завершеному та введеному в експлуатацію будинку, незважаючи на внесення передбачених договором грошових коштів.

З огляду на характер невиконаного зобов`язання, тривалість прострочення та неможливість для позивача використати результат договору суд доходить висновку, що встановлене порушення є істотним у розумінні частини другої статті 651 ЦК України, оскільки позивач значною мірою позбавлений того, на що розраховував при вступі у відповідні договірні правовідносини.

За таких обставин позовна вимога про розірвання договору № 14/12/17 від 14.01.2017 та пов`язаного з ним договору про заміну сторони у зобов`язанні від 09.02.2018 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 16, 23 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є компенсація моральної шкоди, завданої внаслідок порушення права особи.

У постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, відповідно до якого, виходячи зі статей 16, 23 ЦК України та змісту права на компенсацію моральної шкоди як способу захисту суб`єктивного цивільного права, право на таку компенсацію виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальної норми цивільного законодавства, яка передбачає можливість її компенсації у конкретних правовідносинах.

Отже, сама по собі відсутність у спірних договорах умови про компенсацію моральної шкоди не виключає можливості її стягнення у разі встановлення судом факту порушення цивільного права позивача та заподіяння йому внаслідок цього моральної шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначила, що при визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд має враховувати характер та обсяг страждань, характер немайнових втрат, їх тривалість, можливість відновлення та інші істотні обставини, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір компенсації має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи та не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

У цій справі суд враховує, що позивач, виконавши грошові зобов`язання за договором, протягом тривалого часу був позбавлений очікуваного результату договору - отримання житла, будівництво якого мало бути завершено та яке мало бути введено в експлуатацію до 30.12.2018. Водночас внесені на виконання договору кошти позивачу повернуті не були.

Тривале невиконання відповідачем договірних зобов`язань, позбавлення позивача можливості отримати житло, на яке він розраховував, внесення ним значної суми грошових коштів без отримання зустрічного виконання та необхідність звернення до суду для відновлення порушених прав у своїй сукупності свідчать про негативні наслідки немайнового характеру, заподіяні позивачу порушенням його цивільного права.

При цьому, визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд виходить не лише із самого факту порушення договірного зобов`язання, а враховує характер порушеного права, тривалість невиконання зобов`язання, предмет договору - набуття житла для особистих потреб, тривале перебування сплачених позивачем коштів у відповідача без надання обумовленого зустрічного виконання, а також характер вимушених змін у звичайному способі життя позивача, пов`язаних із неотриманням житла у погоджений строк.

Враховуючи характер порушеного права, тривалість порушення, обставини невиконання відповідачем основного зобов`язання, а також засади розумності, справедливості та співмірності, суд вважає заявлений позивачем розмір компенсації моральної шкоди у сумі 25 000,00 грн обґрунтованим та таким, що відповідає характеру встановленого порушення.

Таким чином, оцінюючи встановлені обставини справи та надані докази у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року встановлено у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У цій справі позивачем заявлено дві самостійні вимоги немайнового характеру - про розірвання договору № 14/12/17 від 14.01.2017 та про розірвання договору про заміну сторони у зобов`язанні від 09.02.2018, а тому розмір судового збору за такими вимогами становить 1 536,80 грн (768,40 грн ? 2).

Такий підхід відповідає положенням частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої при заявленні вимог щодо двох окремих договорів кожна з них враховується як окрема вимога немайнового характеру для цілей визначення судового збору.

За заявлені позивачем вимоги майнового характеру на загальну суму 469 141,89 грн судовий збір становив 4 691,42 грн.

Оскільки позовні вимоги майнового характеру підлягають задоволенню на суму 456 804,62 грн, що становить 97,3702476 % від загального розміру заявлених майнових вимог, судовий збір пропорційно задоволеній частині майнових вимог становить 4 568,05 грн.

Обидві вимоги немайнового характеру про розірвання договорів підлягають задоволенню повністю, у зв`язку з чим судовий збір за їх розгляд становить 1 536,80 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як споживач, з відповідача в дохід держави відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір за задоволену частину позовних вимог у загальному розмірі 6 104,85 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, статтями 16, 23, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 651, 653, 654 ЦК України, статтями 2, 13, 14, 15, 21 Закону України «Про кооперацію», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1» про розірвання договорів, стягнення грошових коштів, штрафних санкцій, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати договір № 14/12/17 про пайову участь в ОК «Єнісейська садиба-1» і розподіл персоніфікованого пайового свідоцтва, укладений 14 січня 2017 року між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Єнісейська садиба-1».

Розірвати договір про заміну сторони у зобов`язанні від 09 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Єнісейська садиба-1», відповідно до якого ОСОБА_1 став асоційованим членом Обслуговуючого кооперативу «Єнісейська садиба-1».

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені на виконання договорів, у розмірі 411 242 (чотириста одинадцять тисяч двісті сорок дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1» на користь ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 20 562 (двадцять тисяч п`ятсот шістдесят дві) гривні 12 копійок.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1» на користь ОСОБА_1 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди.

В інших вимогах позову - відмовити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1» в дохід держави судовий збір у загальному розмірі 6104,85 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 : РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: Обслуговуючий кооператив «ЄНІСЕЙСЬКА САДИБА-1», код ЄДРПОУ: 39470580, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 1.

Суддя І.А. Усатова