Рішення № 139257971, 01.10.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/28366/23 2/760/5447/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2025 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омельяненко С.В.,

за участю:

представника позивача - Перейми Д.О.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до ОСОБА_1 про стягнення виплаченої одноразової допомоги у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач у листопаді 2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України виплачену одноразову допомогу у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість у розмірі 64 829,00 грн. 00 коп. та судовий збір за подачу позову у розмірі 2147 грн. 20 коп.

Зазначає, що відповідно до п. 1 Статуту державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що затверджений наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 621 від 19.07.2023 (далі - Статут ДП «АМПУ») державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «АМПУ») є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Відповідно до п. 1 наказу ДП «АМПУ» від 10.04.2023 № 153-к «Про особовий склад» ОСОБА_1 , заступника директора департаменту закупівленої роботи апарату управління, переведено на роботу в іншу місцевість (м. Одеса) постійно з 10 квітня 2023 року, без зміни найменування посади, систем та розмірів оплати праці, із збереженням режиму роботи (місце роботи: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1).

Пунктом 2 згаданого наказу департаменту бухгалтерського обліку апарату управління (Тамарянській Л.Б.) наказано здійснити відшкодування витрат та виплату компенсацій у зв`язку з переведенням на роботу в іншу місцевість (м. Одеса) ОСОБА_1., заступнику директора департаменту закупівленої роботи апарату управління, відповідно до ст. 120 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» (зі змінами), на підставі підтверджуючих документів, оформлених належним чином згідно з вимогами чинного законодавства України.

Наказом ДП «АМПУ» від 29.09.2023 № 387-к «Про звільнення за угодою» ОСОБА_1 (табельний номер 466), заступника директора департаменту закупівленої роботи апарату управління, звільнено 02 жовтня 2023 за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

ДП «АМПУ» службовим листом від 27.09.2023 № 2076/10-04-01 попросило ОСОБА_1 повернути кошти, виплачені їй у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 10.04.2023 № 153-к, шляхом подання заяви про утримання із заробітної плати коштів у розмірі 64 829,00 грн., які виплачені їй як одноразова допомога при переїзді в іншу місцевість, оскільки остання звільняється з роботи та не відпрацювала повний рік на новому місці.

У відповідь на зазначену вимогу від ОСОБА_1 шляхом проставлення коментаря в Системі електронного документообігу ДП «АМПУ» повідомила, що у випадку, припинення трудових договорів згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП роботодавець немає права вимагати повернення суми компенсації отриманої згідно ст. 120 КЗпП та Постанови КМУ від 0 2.03.1998 року № 255.

З огляду на те, що ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін до закінчення одного року роботи в м. Одеса, в силу положень п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.98 №255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість», виплачені ОСОБА_1 кошти у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 10.04.2023 №153-к, у розмірі 64 829,00 грн., як одноразова допомога, підлягають поверненню ДП «АМПУ».

Зазначають, що враховуючи, що ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін до закінчення одного року роботи в м. Одесі, остання зобов`язана повернути виплачену одноразову допомогу у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість.

Також просять застосувати ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин. Вказують, що структура заробітної плати згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» складається із основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Звертають увагу, що розділом 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Законів України «Про державну статистику» та «Про оплату праці», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, перелічені виплати, які не належать до фонду оплати праці.

Так, зокрема, в п. 3.15 згаданої інструкції встановлено, що не належать до фонду оплати праці витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення. Компенсаційні виплати та добові, які виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість згідно з чинним законодавством.

Таким чином, виходячи із положень Закону України «Про оплату праці» та п. 3.15 Інструкції зі статистики заробітної плати одноразова допомога у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість не є заробітною платою та платежами, які прирівнюються до неї.

У зв`язку з викладеним, просить задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача виплачену одноразову допомогу у зв`язку з переїздом в іншу місцевість у розмір 64829,00 та судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 29.11.2023 обрано суддю Усатову І.А.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11.12.2023 прийнято та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

26.12.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив від відповідача, в якому відповідач зазначає, що сторони припинили свої правовідносини за угодою сторін.

Отже, відповідач не була звільнена, натомість сторони досягли на певних умовах безвідкличних домовленостей про припинення трудових відносин.

Умовами угоди сторін про припинення трудових відносин не передбачене повернення тих коштів, про стягнення яких заявив позивач. Водночас угода сторін про припинення трудових відносин передбачає усі істотні умови домовленостей сторін щодо припинення трудових відносин, яка не підлягає розширеному тлумаченню та/або ретроспективному перегляду за ініціативою роботодавця без згоди працівника.

Пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 № 255 містить формулювання «до закінчення одного року роботи звільнився за власним бажанням без поважної причини або був звільнений відповідно до законодавства».

Звертає увагу суду, що роботодавець у позові визнає факт укладання трудового договору з відповідачем у 2018 році, а тому тривалість трудового договору між позивачем та працівником перевищує один рік, відтак лише тільки з цих підстав вимога роботодавця є безпідставною.

Зазначає, що умовою повернення коштів, отриманих за статтею 120 КЗпП України, є припинення трудового договору внаслідок причин, які пов`язані з неналежним виконанням працівників посадових обов`язків або за ініціативою будь-якої зі сторін трудового договору, тобто з підстав, визначених статтями 40, 41 КЗпП України.

У випадку припинення трудових відносин за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України роботодавець не має права вимагати повернення суми компенсації, виплаченої працівнику згідно зі статтею 120 КЗпП України, оскільки сторони досягли згоди про новацію трудового договору у вигляді звільнення одне одного від взаємних прав та обов`язків, що випливають зі статті 21 КЗпП України.

Стаття 36 КЗпП України є загальною нормою трудового права і передбачає підстави припинення трудового договору.

При цьому норма, що міститься у пункті 4 статті 36 КЗпП України, є спеціальною і визначає окремі випадки припинення трудового договору в разі, коли одна зі сторін трудового договору вимагає його розірвання з відповідними правовими наслідками, в тому числі передбаченими статтею 120 КЗпП України.

Верховний Суд (постанова від 16.02.2022), розглядаючи справу №591/4938/18, дійшов до правового висновку, що трудовий договір з позивачем припинений за угодою сторін, що не є звільненням з ініціативи роботодавця.

Зважаючи на рівність сторін трудового договору та враховуючи, що працівник є слабшою стороною у трудових відносинах порівняно з роботодавцем згідно з усталеною практикою Верховного Суду, очевидно, що трудовий договір припинений за угодою сторін не є звільненням з ініціативи працівника, а тому не спричиняє наслідків, про які просить позивач. За таких обставин відсутні підстави для задоволення позову, оскільки не виниклипередумови для повернення отриманих працівником коштів, отриманих у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість.

Крім того зазначив, що звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на положення статті 1212 ЦК України. Проте до відносин сторін не може застосовуватись кондикційне регулювання.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України, що підтверджується усталеною судовою практикою Верховного Суду.

Тому за відсутності складу правовідносин, що регулюються статтею 1212 ЦК України, в силу вимог статті 1215 ЦК України ці кошти поверненню не підлягають, а вимога позивача є необгрунтованою.

Водночас окремою підставою для заперечення заявленого позову є неможливість покладання майнових (грошових) зобов`язань на працівника інакше, аніж це прямо передбачено чинним законом.

Зважаючи на викладене, просить у позові відмовити повністю.

26.12.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій відповідач просить стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» 47727 грн заробітної плати, 86943,54 грн на підставі ст. 120 КЗпП Украхни, 168555,40 грн доплати згідно з Колективним договором та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку з розрахунку 3366,27 грн на день, починаючи з 03.10.2023 та моральну шкоду в розмірі 140254 грн.

06.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на прийняття зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Солом`янського районного суду від 08.04.2024 ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29.04.2024 відмовлено в прийнятті зустрічного позову відповідача.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у позові.

Відповідно до п. 1 наказу ДП «АМПУ» від 10.04.2023 № 153-к «Про особовий склад» ОСОБА_1 , заступника директора департаменту закупівленої роботи апарату управління, переведено на роботу в іншу місцевість (м. Одеса) постійно з 10 квітня 2023 року, без зміни найменування посади, систем та розмірів оплати праці, із збереженням режиму роботи (місце роботи: м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1).

Пунктом 2 згаданого наказу департаменту бухгалтерського обліку апарату управління (Тамарянській Л.Б.) наказано здійснити відшкодування витрат та виплату компенсацій у зв`язку з переведенням на роботу в іншу місцевість (м. Одеса) ОСОБА_1., заступнику директора департаменту закупівленої роботи апарату управління, відповідно до ст. 120 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.1998 № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» (зі змінами), на підставі підтверджуючих документів, оформлених належним чином згідно з вимогами чинного законодавства України.

Згідно розрахункового листа вказана сума становить 64829 грн, що була виплачена відповідачці.

Наказом ДП «АМПУ» від 29.09.2023 № 387-к «Про звільнення за угодою» ОСОБА_1 (табельний номер 466), заступника директора департаменту закупівленої роботи апарату управління, звільнено 02 жовтня 2023 року за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Вбачається, що ДП «АМПУ» листом від 27.09.2023 № 2076/10-04-01 звернулося до ОСОБА_1 про повернення коштів, виплачених їй у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 10.04.2023 № 153-к, шляхом подання заяви про утримання із заробітної плати коштів у розмірі 64 829,00 грн., які виплачені їй як одноразова допомога при переїзді в іншу місцевість, оскільки остання звільняється з роботи та не відпрацювала повний рік на новому місці.

У відповідь на зазначену вимогу ОСОБА_1 шляхом проставлення коментаря в Системі електронного документообігу ДП «АМПУ» повідомила, що у випадку, припинення трудових договорів згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП роботодавець немає права вимагати повернення суми компенсації отриманої згідно ст. 120 КЗпП та Постанови КМУ від 0 2.03.1998 року № 255.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначив, що з огляду на те, що ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін до закінчення одного року роботи в м. Одеса, в силу положень п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.98 №255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість», виплачені ОСОБА_1 кошти у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість відповідно до наказу ДП «АМПУ» від 10.04.2023 №153-к, у розмірі 64 829,00 грн., як одноразова допомога, підлягають поверненню ДП «АМПУ».

Оцінюючи встановлені обставини справи, доводи позивача та заперечення відповідача, суд виходить із такого.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про оплату праці», норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст.120 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість. Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв`язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім`ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім`ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.

Працівникам, які переїжджають у зв`язку з прийомом їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в частині другій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яка цим працівникам може бути виплачена за погодженням сторін.

Розміри компенсації, порядок їх виплати та надання гарантій особам, зазначеним у частинах другій і третій цієї статті, а також гарантії і компенсації особам при переїзді їх в іншу місцевість у зв`язку з направленням на роботу в порядку розподілу після закінчення учбового закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого набору, встановлюються законодавством.

Згідно пп. «г», п.1 постанови Кабінету Міністрів України №255 від 02.03.1998 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість», працівникам у зв`язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов`язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачуються одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім`ї, який переїжджає, - в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 255 усі витрати на виплату сум компенсації несе те підприємство, установа або організація, до яких переводиться, направляється або якими приймається працівник.

Відповідно до пункту 5 Постанови № 255 працівник зобов`язаний повністю повернути кошти, виплачені йому у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість відповідно до пункту 1 цієї постанови, якщо він: а) не з`явився на роботу або відмовився стати до роботи без поважної причини; б) до закінчення строку роботи, передбаченого законодавством або обумовленого при переведенні, направленні або прийнятті на роботу, а за відсутності визначеного строку - до закінчення одного року роботи звільнився за власним бажанням без поважної причини або був звільнений відповідно до законодавства.

Суд враховує, що припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України здійснюється за взаємною згодою сторін та не є звільненням з ініціативи працівника або роботодавця. Така підстава припинення трудового договору має самостійну правову природу та відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи будь-якої зі сторін, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 591/4938/18.

Тому положення пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року № 255 не можуть тлумачитися як такі, що поширюються на всі без винятку випадки припинення трудового договору відповідно до законодавства. Таке тлумачення призводило б до покладення обов`язку повернути компенсаційні виплати навіть у випадках припинення трудових відносин з підстав, які не залежать від волі працівника або є наслідком взаємної домовленості сторін, що суперечило б гарантійному характеру статті 120 КЗпП України та Постанови № 255.

У випадках, коли працівник, який отримав кошти у зв?язку з переїздом в іншу місцевість, не з?явився на роботу, відмовився стати до роботи без поважної причини, звільнився за власним бажанням без поважної причини або був звільнений відповідно до законодавства до закінчення строку роботи (передбаченого законодавством, або обумовленого при переведенні, направленні або прийнятті на роботу, а за відсутності визначеного строку - до закінчення одного року роботи) - він зобов?язаний повністю повернути кошти, виплачені йому у зв?язку з переїздом на роботу в іншу місцевість.

Суд зазначає, що положення пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року №255 підлягають системному тлумаченню у взаємозв`язку з нормами трудового законодавства. Сам по собі факт припинення трудових відносин до закінчення одного року роботи не є безумовною підставою для повернення працівником виплачених йому компенсацій. Вирішальне значення мають підстави припинення трудового договору та їх правова природа.

Суд вважає, що не всі випадки звільнення працівника відповідно до законодавства до закінчення встановленого строку передбачають його обов?язок повернути виплачені на переїзд кошти.

За наявності незалежних від нього умов, що виявилися підставами для звільнення (наприклад, за пунктами 3, 6, 8 ст. 36, пунктами 1, 2, 5, 6 статті 40 КЗпП), суд зазначає, що вимога до працівника про повернення коштів, виплачених йому у порядку забезпечення гарантій належних йому прав у зазначених статтею 120 КЗпП України випадках є необґрунтованою.

Враховуючи, що ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін у останньої відсутнє зобов`язання повернути виплачену одноразову допомогу у зв`язку з переїздом на роботу в іншу місцевість.

Суд також відхиляє посилання позивача на положення статті 1212 ЦК України. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією трудових гарантій та компенсацій, передбачених статтею 120 КЗпП України і Постановою Кабінету Міністрів України №255, а тому регулюються спеціальними нормами трудового законодавства. За наявності спеціального правового регулювання положення глави 83 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого майна застосуванню не підлягають.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для покладення на відповідача обов`язку щодо повернення одноразової допомоги, виплаченої у зв`язку з переведенням на роботу в іншу місцевість, у зв`язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати покладаються на нього та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, статтею 120 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1998 року № 255 «Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість», суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.08.2026.

Суддя: І.А. Усатова