Рішення № 139255535, 10.08.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/443/26

Справа № 355/792/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2026 Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Капшученко І. О.

за участю секретаря Мелещенко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

В С Т А Н О В И В:

До Березанського міського суду Київської області на підставі ухвали Баришівського районного суду Київської області від 07.04.2026 в порядку п. 1 ч. ст. 31 ЦПК України надійшла цивільна справа за вказаним вище позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за договором № 9/21719681 від 17.10.2019 в розмірі 33 280,00 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 2 662,40 грн.

Позов обґрунтований тим, що 17.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» (далі ТОВ «Партнер Фінанс») та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 9/21719681, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 4 000,00 грн. строком на 14 днів, зі сплатою наступних платежів, а саме плати за договором, що становить 1 120,00 грн., процентів за договором у розмірі 2,00 % від суми позики (залишку суми позики) в день, а також пенею у розмірі 2,00 % від суми позики (залишку суми позики) за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Позикодавець свої зобов`язання за договором виконав повністю. Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання порушив, не вносив своєчасно та в повному обсязі плату за позикою та процентами за користування нею, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (яке в подальшому змінило назву на ТОВ «СВЕА ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 01.02 91/23, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору, а фактор набуває права вимоги від клієнта, в тому числі, до відповідача ОСОБА_1 за договором № 9/21719681 від 17.10.2019.

Згідно з розрахунком заборгованості до Договору № 9/21719681 від 17.10.2019, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подання позову становить: заборгованість за основним боргом 4 000,00 грн., заборгованість за платою 1 120,00 грн., заборгованість за пенею 28 160,00 грн., всього у загальному розмірі 33 280,00 грн. В добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 11.05.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановивши відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії даної ухвали на подачу до суду відзиву на позовну заяву.

18.05.2026 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому з викладеними у позовній заяві вимогами не погодилась з огляду на наступне. Так, розмір заявленої до стягнення пені в сумі 28 160,00 грн. є явно неспівмірним, суперечить принципам справедливості, порушує законодавство про споживче кредитування та позивачем не надано детального її розрахунку. Крім того, вимоги позивача заявлені лише у 2026 році, тобто після спливу не лише спеціальної позовної давності щодо пені, а й значного проміжку часу з моменту виникнення спірних правовідносин, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення пені не підлягають до задоволення у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Окрім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за договором позики № 9/21719681 від 17.10.2019, зокрема, у матеріалах справи відсутні повний реєстр боржників до договору факторингу; акт приймання-передачі прав вимоги; належні документи, що підтверджують фактичне виконання умов договору факторингу; належні докази сплати фінансування та документи, з яких можна встановити момент переходу права вимоги саме за договором позики № 9/21719681 від 17.10.2019. Також в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем грошових коштів. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення пені, а у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову - зменшити розмір пені відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України як неспівмірний наслідкам порушення зобов`язання (а.с.68-73).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, при зверненні до суду в позові, а також у доданому до нього клопотанні просив розгляд справи проводити за відсутності їхнього представника, позовні вимоги підтримав (а.с.3,40).

Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи згідно з вимогами ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України, в судове засідання не з`явились, у відзиві та у поданій до суду 10.08.2026 заяві представник відповідача просила розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника, відзив підтримала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило (а.с.72-на звороті).

Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних учасників на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, письмові заяви по суті справи, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 17.10.2019 між ТОВ «Партнер Фiнанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір позики № 9/21719681, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (далi - пoзикa абo сyмa пoзики) y poзмipi 4 000,00 грн., a позичальник, в свою чергу, зo6oв`язyєтьcя пoвepнyrи cyму пoзики позикодавцю та сплатити плату за договором у порядку та строки, пeред6ачeнi цим дoroвoрoм (п.п.1.1-1.2 договору позики) (а.с.5).

За умовами п. 2.1 укладеного договору сторони домовились, що пoзичальник має cплaтити пoзикoдaвцю плaтy зa дoгoвopoм y poзмiрi 1 120,00 грн., якa визначається з розрахунку (за фiксoвaнoю незмінною ставкою) 2% вiд сyми пoзики за кoжeн день користування в межах строку, передбаченого п. 3.5 договору.

Згідно з п.п. 3.1-3.2 договору позики позикодавець надає позику позичальнику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику в день укладення договору. Підписанням цього Договору позичальник підтвердив, що ним було отримано відповідну суму позики у повному обсязі в день підписання цього договору.

Сторони також погодили порядок повернення позики, згідно з яким позичальник повертає суму позики шляхом внесення гoтiвковиx коштiв y кaсy позикодавця a6o нa 6aнкiвський pахyнoк пoзикoдaвця, а також Гpaфiк плaтeжів, відповідно до якого г позичальник зoбoв`язaвся noвepнyги суму позики y пoвнoмy oбсязi тa cплaтити плaтy за дoгoвoрoм y стрoк пo 30.10.2019.

В п.п. 5.2-5.3 укладеного договору також перебачено, що за порyшeння пoзичaльникoм стрoкiв погашення грошових зoбoв`язань зa цим договором пoзикoдaвець мaє пpaвo вимaгати вiд позичальник a сплaтити пoзикoдaвцю пеню y poзмipi 2,00 % від сyми прoстрoчeнoгo rpoшoвoгo зoбoв`язання зa кoжен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Підписанням цього договору пoзичальник підтвердив, що до його укладення отримав від пoзикoдaвця iнфopмaцiю, вказaнy в ч. 2 cт. 12 Зaкoнy України ''Пpo фiнансoвi послyги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а також ознайомився з Пpавилами надання позик (п. 4.11 договору позики).

Своїм підписом на договорі позичальник також підтвердив, що yклaв цeй догoвiр, пoвнiстю yсвiдoмлюroчи знaчення свoїх дій тa згідно з вільним волевиявленням, всi 6eз виключeння умови дoговopy йoмy дoбpе вiдoмi тa зрoзyмiлi, a тaкож вiн вважає цi умови спрaведливими пo вiднoшeнню дo собе тa пoзикодавця тa погоджується з ними (п.п.4.1-4.3 договору позики).

Вказаний договір містить вичерпні персональні дані, що стосуються особи відповідача, є достатніми для його однозначної ідентифікації та відповідають даним, вказаним у відзиві, а саме прізвище, ім`я, по батькові, паспорт, ідентифікаційний код, місце проживання, засоби зв`язку, що є інформацією з обмеженим доступом, поширення якої здійснюється виключно за згодою суб`єкта персональних даних, та зазначені в преамбулі та реквізитах укладеного договору, та в п. 4.7 договору відповідач також підтвердив, що вся надана позичальником інформація є актуальною та достовірною.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідача в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Копії паспорта та картки фізичної особи платника податків відповідача ОСОБА_1 додані позивачем до матеріалів справи (а.с.6-7).

Таким чином, сторони узгодили всі істотні умови позики, в тому числі, але не виключно, розмір позики, строк та умови її надання, розмір плати за користування позикою, а також відповідальність у разі невиконання позичальником зобов`язань за договором, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого договору на погоджених умовах.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання порушив, не надавав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для сплати позики та плати за користування нею, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість за договором позики № 9/21719681 від 17.10.2019 в загальному розмірі 33 280,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. заборгованість за сумою позики; 1 120,00 грн. заборгованість за платою за позику згідно п. 2.1 договору; 28 160,00 грн. сума заборгованості за пенею, що нарахована за період з 31.10.2019 по 16.10.2020 включно (352 календарних дні), виходячи з розрахунку 2,00% в день від залишку неповернутої суми позики, а саме 4 000,00 грн. х 2,00 % = 80,00 грн./в день х 352 календарних дні = 28 160,00 грн., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості за договором позики № 9/21719681 від 17.10.2019, який є детальним, містить інформацію про порядок нарахування спірної заборгованості в розрізі окремих складових за кожен день користування позикою, залишок непогашеної заборгованості, що відповідає умовам укладеного договору та не спростований будь-яким контррозрахунком відповідача (а.с.8-13).

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено Договір факторингу № 01.02-91/23, відповідно до умов якого ТОВ «Партнер Фінанс» за плату передає (відступає) ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуває права вимоги від клієнта в розмірі заборгованостей згідно з Реєстрами боржників (п.п. 2.1-2.2,3.1.1 договору факторингу); права вимоги переходять до фактора з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за договорами (п.п.3.1.3 договору факторингу) (а.с.14-23).

ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання та сплатило ТОВ «Партнер Фінанс» суму фінансування за договором факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023 у сумі 1 100 076,09 грн. у відповідності з п. 4.1 договору, призначення платежу: «Оплата фінансування згідно Договору факторингу №01.02-91/23 від 28.12.2023 без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією № 9408 від 29.12.2023, з відміткою про її виконання АТ "ОТП БАНК" від 29.12.2023 (а.с.25).

Відповідно до Реєстру боржників № 4 до договору факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023, що засвідчений підписами та печатками сторін, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло статусу нового кредитора та отримало права вимоги заборгованостей до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 9/21719681 від 17.10.2019 в загальному розмірі 33 280,00 грн., з яких: 4 000,00 грн. заборгованість за сумою позики; 1 120,00 грн. заборгованість за платою за позику; 28 160,00 грн. сума заборгованості за пенею (порядковий номер в Реєстрі № 9428) (а.с.26-27).

Рішенням єдиного учасника ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» № 1 від 25.03.2024 змінено найменування товариства з ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (а.с.28).

Належних доказів того, що відповідач сплатив нараховану заборгованість за вказаним договором, матеріали справи не містять.

Так, згідно статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом положень ст.ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги призводить до заміни сторони за кредитним договором (кредитора), проте не змінює умови укладеного кредитного договору.

Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Водночас, з тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК України випливає, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічні висновки послідовно зроблено Верховним Судом у постановах від 23.02.2022 у справі № 761/1543/20, від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц, від 12.02.2020 у справі № 522/22802/17, від 07.02.2018 у справі №2-2035/11, які суд враховує до даних спірних правовідносин згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України.

Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 ЦК України, серед яких, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

У відповідності до ч.ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 наголошувала, що у відповідності до принципу змагальності цивільного судочинства, закріпленого в ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог, так і на підставу для заперечень, що забезпечує повноту дослідження обставин справи, проте не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (постанова Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 291/1352/20, від 18.12.2024 у справі № 757/57816/20-ц, від 26.06.2025 у справі № 645/7313/23).

У постановах від 17.06.2026 у справі № 755/460/24, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача проти позову, наведені у відзиві, не спростовують пред`явлених позивачем вимог з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

З огляду на викладене вище, позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення між первісним кредитором ТОВ «Партнер Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 договору позики № 9/21719681 від 17.10.2019, за яким виникла спірна заборгованість,.

Факт укладення вказаного договору позики № 9/21719681 від 17.10.2019 на погоджених умовах відповідач також не заперечує.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його умовами, в тому числі, й розміром пені за невиконання зобов`язань за таким договором, порядком її нарахування та сплати, а також порядком та строками повернення позики, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Таким чином, при укладенні договору позики сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, а укладення договору на запропонованих умовах відповідало внутрішній волі відповідача.

Вказаний вище договір відповідачем не оспорений, в установленому законом порядку недійсним не визнаний, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України його умови підлягають до виконання.

Щодо заперечень відповідача отримання ним грошових коштів, суд виходить з наступного.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Згідно положень ч. 1 ст. 12, ч. 3 ст. 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 06.04.2026 у справі № 368/1257/21 тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця лежить на позичальнику, який за допомогою обґрунтованого заперечення (ексцепції) заперечує проти позову.

Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідач при укладенні договору підтвердив, що ним було отримано відповідну суму позики у повному обсязі в день підписання цього договору, а саме 17.10.2019, що засвідчив своїм власноручним підписом (п. 3.2 договору позики).

При цьому, відповідач щодо неперерахування йому грошових коштів ні до первісного кредитора, ні до позивача не звертався, протягом тривалого часу не оспорював розмір та правову природу платежів, не звертався із вимогами про визнання умов договору позики недійсними чи про перерахунок спірної заборгованості та заявив про свої заперечення лише після звернення позивача до суду з позовом.

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач суду не надав.

Отже, підписавши договір, відповідач підтвердив, що приймає та погоджується з усіма вказаними у ньому умовами, в тому числі, й щодо надання йому коштів, а відповідні заперечення після пред`явлення позову спрямовані на ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань.

Всупереч таким твердженням представника відповідача у відзиві, наявність простроченої заборгованості та її розмір підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який є детальним, містить інформацію про кількість днів користування позикою, порядок нарахування спірної заборгованості в розрізі окремих складових загальної заборгованості за кожен день користування позикою, що відповідає умовам укладеного договору, а також залишок неповернутої заборгованості, та не спростований жодним контррозрахунком відповідача, відтак, є належним та допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.07.2020 по справі № 464/4985/15-ц.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Враховуючи вказане, факт переходу від первісного кредитора до позивача прав вимоги до відповідача за договором № 9/21719681 від 17.10.2019 підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, а саме договором факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023, Реєстром боржників № 4 до договору факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023, що засвідчений підписами та печатками сторін та містить дані про боржника ОСОБА_1 за відповідним договором.

Окрім того, всупереч таким доводам представника відповідача, ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання та сплатило ТОВ «Партнер Фінанс» суму фінансування за договором факторингу № 01.02-91/23 від 28.12.2023 у сумі 1 100 076,09 грн. у відповідності з п. 4.1 договору, призначення платежу: «Оплата фінансування згідно Договору факторингу №01.02-91/23 від 28.12.2023 без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією № 9408 від 29.12.2023, з відміткою про її виконання АТ "ОТП БАНК" від 29.12.2023 (а.с.25).

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень стороною відповідача суду не надано.

Даючи правову оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею в сумі 28 160,00грн., суд виходить з наступного.

Так, правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 ЦК України, серед яких, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Так, 04.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» № 691-IX від 16.06.2020 (далі Закон № 691-IX від 16.06.2020), яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15, згідно з яким у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, дію якого неодноразово продовжено постановами КМУ від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, та відмінено постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

З огляду на викладене, оскільки нарахування пені за прострочення позичальником зобов`язань за договором позики в період з 04.07.2020 (момент набрання чинності Законом № 691-IX від 16.06.2020) по 16.10.2020 включно (останній день нарахування пені згідно розрахунку) (105 календарних днів) проведено в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, позичальник звільняється від обов`язку зі сплати пені за таке прострочення в сумі 4 000,00 грн. х 2,00% = 80,00 грн./в день х 105 календарних днів = 8 400,00 грн.

Відтак, в цій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов`язання в сумі 8 400,00 грн. суперечать вимогам чинного законодавства та порушують права відповідача, відтак, є безпідставними та необґрунтованими, тому у їх задоволенні слід відмовити.

В решті пеня за прострочення зобов`язань за договором в період з моменту прострочення 31.10.2019 по 03.07.2020 включно (247 календарних днів) нарахована виходячи з розрахунку 4 000,00 грн. х 2,00% = 80,00 грн./в день х 247 календарних днів = 19 760,00 грн., що відповідає умовам договору, які вільно погоджені сторонами.

Посилання представника відповідача, що умови договору про встановлення пені у вказаному розмірі є несправедливими в силу вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», жодним чином не обґрунтовані та носять загальний, неконкретний характер, представник обмежилась лише цитуванням норми закону, вказавши, що розмір нарахованої пені є надмірним, не обґрунтовуючи при цьому, з яких міркувань остання виходила, який розмір пені, на її переконання, є справедливим та у чому саме полягає істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін.

Разом з тим, в силу вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Як вбачається з п.п. 5.2-5.3 укладеного договору сторони погодили, що за порyшeння пoзичaльникoм стрoкiв погашення грошових зoбoв`язань зa цим договором нараховується пеня y poзмipi 2,00 % від сyми прoстрoчeнoгo rpoшoвoгo зoбoв`язання зa кoжен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Отже, у даному випадку, розмір пені у разі невиконання пoзичaльникoм взятих на себе зобов`язань за договором безпосередньо залежить від поведінки самого позичальника та кількості днів прострочення.

Разом з тим, умови договору не можуть бути одночасно справедливими і несправедливими.

У даному випадку розмір пені за один день прострочення складає 80,00 грн., що не є надмірним, не порушує прав споживача та не свідчить про несправедливість умов договору.

Разом з тим, відповідач допустив прострочення протягом тривалого часу, при цьому не оспорював розмір та правову природу платежів, не звертався із вимогами про визнання умов договору позики недійсними чи про перерахунок спірної заборгованості та заявив про свої заперечення лише після звернення позивача до суду з позовом, що не відповідає стандартам добросовісної поведінки, тому зазначені вище посилання представника відповідача щодо порушення вимог законодавства про захист прав споживачів суд відхиляє як необґрунтовані.

Щодо вимог представника відповідача про зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Враховуючи вказане вище, поведінку відповідача, який не здійснив жодного платежу в рахунок сплати за договором, відсутність поважних причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання протягом тривалого часу, оскільки застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України є правом, а не обов`язком суду, суд не вбачає підстав для зменшення неустойки.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, у ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлена тривалістю 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі №910/18560/16 (п. 7.10) суд виснував, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

02.04.2020 набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину, тобто до 30.06.2023 дати закінчення карантину (30.06.2023 з 24.00 годин) на підставі постанови КМУ від 27.06.2023 № 651.

В подальшому 17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії.

В подальшому Законом від 08.11.2023 № 3450-IX, що набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

04.09.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного8 стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Отже, строк позовної давності, який не сплив на момент зупинення 02.04.2020, продовжується після відновлення 04.09.2025.

З огляду на викладене, оскільки прострочення виконання позичальником зобов`язань за договором № 9/21719681 зі сплати суми позики 4 000,00 грн. та плати за користування нею в сумі 1120,00 грн. виникла 31.10.2019, встановлений законом трирічний строк позовної давності для вимог про їх стягнення на момент звернення до суду з даним позовом не сплив, а тому підстави для застосування наслідків пропущення таких строків відсутні.

Щодо заяви про застосування строків спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені, суд виходить з наступного.

Умовами пунктів 5.2-5.3 укладеного договору сторони перебачили, що за порyшeння пoзичaльникoм стрoкiв погашення грошових зoбoв`язань зa цим договором пoзикoдaвець мaє пpaвo вимaгати вiд позичальник a сплaтити пoзикoдaвцю пеню y poзмipi 2,00 % від сyми прoстрoчeнoгo rpoшoвoгo зoбoв`язання зa кoжен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості.

Оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої пені виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, з урахуванням вказаних вище положень ст. 253, ч. 1 ст. 254, ч. 1 ст. 260 ЦК України, спеціальний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені за кожен день прострочення з 31.10.2019 по 31.10.2020, з 01.11.2019 по 01.11.2020 і так далі, тобто 366 календарних днів (з урахуванням того, що 2020 рік був високосним), продовжений на період карантину та воєнного стану.

Таким чином, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені за перший день прострочення 31.10.2019 до моменту зупинення строків позовної давності 01.04.2020 включно минуло 153 календарні дні, з 01.11.2019 до 01.04.2020 включно 152 календарні дні, з 02.11.2019 по 01.04.2020 включно 151 календарні дні, з 03.11.2019 по 01.04.2020 включно 150 календарний день і так далі.

З моменту відновлення перебігу строків позовної давності 04.09.2025 до моменту звернення до суду з позовом 06.04.2026 включно минуло 215 календарних днів, відтак всього минуло з першого дня прострочення 31.10.2019: 153+215 = 368 календарних дні, з 01.11.2019: 152+215 = 367 календарних дні, що перевищує встановлений законом річний строк позовної давності за вимогами про стягнення пені.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення пені, нарахованої з 31.10.2019 по 01.11.2019 включно в сумі 160,00 грн. слід відмовити у зв`язку з минуванням строків позовної давності, встановлених п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

В решті вимоги про стягнення пені за період з 02.11.2019 по 03.07.2020 (245 календарних дні х 80,00 грн./в день = 19 600,00 грн. є обґрунтованими, нараховані на виконання умов договору та заявлені у межах встановленого строку, тому підлягають стягнення з відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості підлягають частковому задоволенню в межах вказаних вище сум боргу за позикою в сумі 4 000,00 грн. та платою за користування позикою в сумі 1120,00 грн., всього в загальному розмірі 5 120,00 грн. та пенею, нарахованою за період з 02.11.2019 по 03.07.2020 включно в сумі 19 600,00 грн. в іншій частині щодо стягнення пені позовні вимоги не підлягають до задоволення з наведених вище підстав.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 УПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положенням ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «СВЕА ФІНАНС» при зверненні до суду з позовом сплачено з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 ст. Закону України «Про судовий збір» та зараховано до державного бюджету судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. згідно платіжної інструкції № 1447 від 31.03.2026 (а.с.4,48).

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 662,40 грн. х (24 720,00 грн. : 33 280,00 грн.) = 1 977,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12-13, 19, 81, 89, 141, 211, 223, 247, 263-265, 268, 272-276 ЦПК України, ст.ст. 251-254, 256-258, 512, 514, 610, 627-629, 638, 525-526, 536, 1048-1049, 1077-1078 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження якої зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8 (код ЄРДПОУ 37616221), заборгованість за договором № 9/21719681 від 17.10.2019 в сумі 24 720 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять) гривень 00 копійок.

В решті відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження якої зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8 (код ЄРДПОУ 37616221), судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 977 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят сім) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І. О. Капшученко