Рішення № 139249489, 17.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3318/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

за участі секретаря судового засідання Боти О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Ужгород, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 543116 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.02.2020 року у розмірі 12 100,03 грн., а також судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 2 662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням одноразового ідентифікатора, укладено Договір № 543116 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого Кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 3 100,00 грн. строком на 30 днів (п. 1.2 Договору), а відповідач зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами за ставкою 1,90 % від суми позики за кожен день користування (п. 1.3.1 Договору).

Грошові кошти в сумі 3 100,00 грн. перераховано на зазначений відповідачем при укладенні договору картковий рахунок № НОМЕР_1 (п. 1.6 Договору) через оператора послуг платіжної інфраструктури ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що підтверджується Довідкою Вих. № 1-1609 від 16.09.2025 року.

22.02.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 015-220221, за яким право вимоги за вказаним Договором, включаючи право вимоги до Відповідача, відступлено ТОВ «Сіроко Фінанс».

В подальшому, 21.10.2024 року, між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладено Договір факторингу № 20241021/2, за яким право грошової вимоги до Відповідача перейшло до Позивача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором, станом на 27.02.2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 100,03 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 3 100,00 грн.; заборгованість по процентах (у тому числі прострочені проценти) - 7 068,00 грн.; пеня - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 1 932,03 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2026 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

09.04.2026 року від представника відповідача адвоката Ставичного П.І., до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнала. Адвокат зазначив, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів перерахування коштів позичальнику. Вказав , шо відповідачка є військовослужбовцем, проходить військову службу у Державній прикордонній службі України з 20.06.2014 року, а з 18.02.2015 року у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, що підтверджується Довідкою в/ч НОМЕР_2 № 08/2436 від 26.02.2025 року, у зв`язку з чим, на підставі частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом у сумі 7 068,00 грн. нарахуванню та стягненню не підлягають. Зазначив, що кредит наданий строком на 30 днів (п. 1.2 Договору), а тому проценти за ставкою 1,90 % на день підлягають нарахуванню лише за цей строк і не можуть перевищувати 1 767,00 грн. Також заперечив, щодо стягнення інфляційного збільшення в сумі 1 932,03 грн., посилаючись на те, що проценти за кредитом вже включають прогнозований рівень інфляції, а стягнення інфляційних втрат понад договірні проценти є подвійною відповідальністю. Просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, посилаючись на типовість справи, незначний обсяг роботи представника позивача та невідповідність заявленого розміру витрат критеріям розумності і співмірності, передбаченим статтею 141 ЦПК України.

15.04.2026 року представником позивачем подано відповідь на відзив, в якій заперечення відповідача не визнав. Зазначив, що обов`язок доведення факту неотримання коштів покладається на відповідача, яка мала можливість, проте не скористалася нею, надати суду виписку зі свого карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», на підтвердження власних доводів. Зазначив, що відповідач при укладенні Договору не повідомила Кредитодавця про проходження нею військової служби та не надала доказів такого інформування, у зв`язку з чим вважає посилання на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», необґрунтованими.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, при цьому в матеріалах справи міститься його заява, згідно якої він просить проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 13.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 543116 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі відповідно до ст.. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами Договору Кредитодавець надав Позичальнику кредит у сумі 3 100,00 грн. (п. 1.1 Договору), а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за ставкою 1,90 % від суми позики за кожен день користування (п. 1.3.1 Договору) у строк 30 днів з моменту отримання коштів (п. 1.2 Договору).

При укладенні Договору Відповідач особисто зазначила реквізити своєї платіжної картки № НОМЕР_1 , відкритої в АТ КБ «Приватбанк» на її ім`я (п. 1.6 Договору), на яку в подальшому було перераховано кредитні кошти.

Факт перерахування коштів у сумі 3 100,00 грн. на вказану картку 13.02.2020 підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Вих. № 1-1609 від 16.09.2025 року, яка містить відомості про дату, час, суму, номер транзакції (48619262) та номер картки отримувача

За таких обставин заперечення Відповідача щодо недоведеності факту зарахування коштів на її рахунок суд відхиляє як необґрунтовані.

22.02.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 015-220221, а 21.10.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» - Договір факторингу № 20241021/2, за якими право грошової вимоги за Договором № 543116 від 13.02.2020 до Відповідача послідовно відступлено на користь Позивача, що відповідає вимогам статті 512 ЦК України та підпункту 5 пункту 2.1 Договору, яким передбачено право Кредитодавця відступати право вимоги за Договором без окремої згоди Позичальника.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 3 100,00 грн. є доведеним, а доказів повернення вказаної суми відповідачем матеріали справи не містять, вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 3 100,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по процентах у сумі 7 068,00 грн.

Відповідач надала суду Довідку військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України № 08/2436 від 26.02.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 проходить військову службу у Державній прикордонній службі України з 20 червня 2014 року, а з 18 лютого 2015 року - у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Особливий період триває в Україні з 18 березня 2014 року по теперішній час, а зазначена пільга поширюється на військовослужбовців з моменту початку особливого періоду і діє до його закінчення. Банки та інші кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати проценти, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Оскільки Договір № 543116 укладено 13.02.2020 року, тобто в період, коли відповідач вже проходила військову службу (з 20.06.2014 року, а у військовій частині НОМЕР_2 - з 18.02.2015 року), на спірні правовідносини поширюється дія частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої проценти за користування кредитом такому військовослужбовцю не нараховуються.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентах у сумі 7 068,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення інфляційного збільшення у сумі 1 932,03 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати не є штрафною санкцією чи платою за користування коштами кредитора, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який компенсує знецінення грошових коштів за час прострочення, у зв`язку з чим не охоплюється пільгою, встановленою пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка стосується виключно процентів за користування кредитом, пені та штрафних санкцій.

Наданий Позивачем розрахунок інфляційного збільшення за період з 15.03.2020 по 23.02.2022 (711 днів) у сумі 1 932,03 грн., здійснений на суму заборгованості по тілу кредиту з урахуванням щомісячних індексів інфляції, відповідачем не спростований, доказів на його спростування не надано, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5 032,03 грн. (3 100,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту + 1 932,03 грн. - інфляційне збільшення).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини третьої вказаної статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані такі витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн. та понесено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн..

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, в розмірі 5 032,03 грн. судові витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір у сумі 1 107,21 грн. (2 662,40 х 5 032,03 / 12 100,03) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 911,08 грн. (7 000,00 х 5 032,03 / 12 100,03).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697, місцезнаходження: 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, буд. 87, оф. 54) заборгованість за Договором № 543116 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.02.2020 року у розмірі 5 032 (п`ять тисяч тридцять дві) грн. 03 коп., що складається з: заборгованості по тілу кредиту 3 100,00 грн.; інфляційного збільшення 1 932,03 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір у сумі 1 107 (одна тисяча сто сім) грн. 21 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 911 (дві тисячі дев`ятсот одинадцять) грн. 08 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов