Рішення № 139245094, 26.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8648/26

Провадження № 2/727/2911/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.

при секретарі Маковійчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики №315656 від 19.02.2025 року в сумі 10 460,84 грн, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 662,40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 19.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (ЄДРПОУ 42827134, далі ТОВ «Сіроко Фінанс», первісний кредитор) та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписання електронного правочину одноразовим ідентифікатором, надісланим SMS-повідомленням на номер мобільного телефону позичальника, укладено Договір позики №315656, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на визначений договором строк для придбання товарів, робіт, послуг, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

На виконання умов Договору позики ТОВ «Сіроко Фінанс» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 , з використанням реквізитів електронного платіжного засобу останньої, грошові кошти у розмірі 3 800,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами видачі коштів за Договором позики.

23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Солвентіс»» (Фактор, Новий кредитор) укладено Договір факторингу №23072025, за умовами якого відбулося відступлення на користь позивача права вимоги за Договором позики №315656 від 19.02.2025 року, в тому числі щодо заборгованості ОСОБА_1 .

Позичальник взятих на себе за Договором позики зобов`язань не виконала, кошти у встановлений договором строк не повернула, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 станом на дату подання позову становить 10 460,84 грн, з яких: 3 800,00 грн заборгованість за сумою основного боргу; 152,00 грн заборгованість за відсотками; 304,00 грн заборгованість по комісії; 6 204,84 грн заборгованість по штрафних санкціях.

Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 662,40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, на підтвердження чого надав договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього, акт про підтвердження надання правової допомоги, детальний опис виконаних робіт та свідоцтво адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа. Згідно з п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки ціна даного позову (10 460,84 грн) є меншою, ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа обґрунтовано віднесена до категорії малозначних та підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.06.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а також заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з доданими до неї документами були надіслані відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення та вручені ОСОБА_1 особисто 25.06.2026 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення.

Однак у встановлений судом строк, а також станом на час ухвалення цього рішення, відповідач не скористалася своїм правом та не подала до суду відзиву на позовну заяву з викладенням заперечень проти неї, а також не подала заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

За даних обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 19.02.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений Договір позики №315656, за умовами якого позичальнику надано у позику грошові кошти у розмірі 3 800,00 грн.

Договір позики підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону, вказаний позичальником під час укладення договору, що відповідає вимогам ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 16.12.2020 у справі №561/77/19 та від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, відповідно до яких оспорюваний договір про надання фінансового кредиту (позики), підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним між сторонами належними та допустимими доказами.

Факт передання ТОВ «Сіроко Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 800,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи доказами видачі коштів за Договором позики.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Правилами ч.1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Солвентіс»» (Фактор) укладено Договір факторингу №23072025, за яким відбулося відступлення права вимоги за Договором позики №315656 від 19.02.2025 до ОСОБА_1 на користь позивача.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Разом з тим, за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту (позики) взагалі.

З огляду на викладене, відсутність у матеріалах справи прямих доказів отримання відповідачем повідомлення про заміну кредитора не звільняє відповідача від виконання зобов`язання за Договором позики та не є перешкодою для захисту прав нового кредитора (позивача) у судовому порядку, оскільки право вимоги позивача ґрунтується на належному цивільно-правовому правочині Договорі факторингу №23072025 від 23.07.2025, який відповідачем в установленому порядку не оспорений та недійсним не визнаний.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики №315656 від 19.02.2025 становить 10 460,84 грн, з яких: 3 800,00 грн основна сума боргу, 152,00 грн проценти, 304,00 грн комісія, 6 204,84 грн штрафні санкції.

Щодо стягнення комісії у розмірі 304,00 грн, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17, відповідно до якої немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору (договору позики) про встановлення плати за управління кредитом (обслуговування заборгованості) нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Відповідачем зазначена умова договору в установленому порядку не оспорена та недійсною судом не визнана, а тому нарахована позивачем комісія в розмірі 304,00 грн є правомірною та підлягає стягненню.

Разом з тим, щодо вимоги про стягнення 6 204,84 грн штрафних санкцій, нарахованих за прострочення виконання зобов`язання за Договором позики, суд зазначає таке.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України законодавцем не скасовувалася, не виключалася та є чинною на час ухвалення цього рішення, поширюючись на будь-які договори кредиту (позики), в тому числі укладені із фінансовими компаніями, незалежно від того, чи відбулася в подальшому заміна кредитора у зобов`язанні, оскільки відповідно до ст.514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто з урахуванням наведеного обмеження відповідальності позичальника.

Воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», продовжується та є чинним на момент ухвалення цього рішення. Договір позики укладений 19.02.2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, а прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за цим договором виникло після настання строку повернення позики та триває по теперішній час, тобто повністю припадає на період дії в Україні воєнного стану.

За таких обставин відповідач, на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором позики №315656 від 19.02.2025, а тому позовна вимога про стягнення 6 204,84 грн штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за Договором позики, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості за сумою основного боргу, процентами та комісією, наведеною позивачем.

Відтак, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування розміру заборгованості за сумою основного боргу, процентами та комісією, наведеного позивачем, а відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Солвентіс»», а саме про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики №315656 від 19.02.2025 у розмірі 4 256,00 грн, з яких: 3 800,00 грн основна сума боргу, 152,00 грн проценти, 304,00 грн комісія, з відмовою в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6 204,84 грн штрафних санкцій з підстав, наведених вище.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс»» задоволено на суму 4 256,00 грн, що становить 40,69% від заявленої ціни позову (10 460,84 грн), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір у розмірі 1 083,20 грн (2 662,40 грн х 40,69%), сплата якого підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, суд враховує, що на підтвердження їх понесення позивачем надано договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього, акт про підтвердження надання правової допомоги, детальний опис виконаних робіт та свідоцтво адвоката про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідач розмір заявлених витрат не оспорила, доказів на спростування їх співмірності складності справи, обсягу наданих послуг та ціни позову не надала. Керуючись критеріями співмірності, визначеними ч.4 ст.137 ЦПК України, та з огляду на характер і незначну складність справи, яка розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу таким, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 441,10 грн (6 000,00 грн х 40,69%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 174, 178, 247, 263-265, 274, 279, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 516, 526, 527, 598, 599, 610-612, 617, 625-629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1082 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»» (код ЄДРПОУ 43657029, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) заборгованість за Договором позики №315656 від 19.02.2025 року в розмірі 4 256 гривень 00 копійок, з яких: 3 800,00 грн основна сума боргу, 152,00 грн проценти, 304,00 грн комісія.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»» (код ЄДРПОУ 43657029, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) судові витрати у загальному розмірі 3 524 гривні 30 копійок, з яких: 1 083,20 грн витрати по сплаті судового збору, 2 441,10 грн витрати на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»» до ОСОБА_1 про стягнення 6 204 (шість тисяч двісті чотири) гривень 84 копійок штрафних санкцій відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя: Н.М. Танасійчук