Рішення № 139245092, 25.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8079/26

Провадження № 2/727/2763/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Танасійчук Н.М.

при секретарі Маковійчук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №11.08.2025-100000152 від 11.08.2025 року в сумі 16 330 грн, а також судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач посилався на те, що 11.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі, шляхом підписання електронного правочину одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону відповідача, укладено Кредитний договір №11.08.2025-100000152, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит (перший транш) у розмірі 1 500,00 грн на строк 189 днів з дати надання, з датою повернення кредиту 15.02.2026 року, за фіксованою незмінною процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом та ставкою «Економ» у розмірі 0,5% за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів.

13.08.2025 року між сторонами укладено додатковий договір до вказаного Кредитного договору, за умовами якого за взаємною згодою та ініціативою позичальника загальну суму кредиту було збільшено до 2 500,00 грн шляхом надання позичальнику другого траншу у розмірі 1 000,00 грн.

14.08.2025 року між сторонами укладено черговий додатковий договір, за умовами якого загальну суму кредиту було збільшено до 3 500,00 грн шляхом надання позичальнику третього траншу у розмірі 1 000,00 грн.

ТОВ «Споживчий центр» взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти трьома траншами на загальну суму 3 500,00 грн, що підтверджується квитанціями про перерахування коштів від 11.08.2025, 13.08.2025 та 14.08.2025 років на рахунок електронного платіжного засобу відповідача, в той час як ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань не виконав, у встановлений умовами Кредитного договору строк жодних дій щодо погашення кредиту не вчиняв.

Таким чином, за твердженням позивача, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за Кредитним договором №11.08.2025-100000152 від 11.08.2025 у загальному розмірі 16 330,00 грн, з яких: 3 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 095,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 245,00 грн заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту; 490,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 7 000,00 грн проценти, нараховані відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 662,40 грн, повідомивши, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа. Згідно з п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки ціна даного позову (16 330 грн) є меншою, ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа обґрунтовано віднесена до категорії малозначних та підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.06.2026 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до довідки про причини повернення поштового відправлення, копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви разом з копіями доданих до неї документів, які направлялись за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, повернулись до суду без вручення адресату по причині відсутності адресата за вказаною адресою.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї, а також не подав заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

За даних обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений Кредитний договір №11.08.2025-100000152, за умовами якого позичальнику надано кредит (перший транш) у сумі 1 500,00 грн на строк 189 днів з дати надання, з датою повернення кредиту 15.02.2026 року.

13.08.2025 та 14.08.2025 років між сторонами укладено додаткові договори до вказаного Кредитного договору, за умовами яких за взаємною згодою та ініціативою позичальника загальну суму кредиту збільшено спочатку до 2 500,00 грн, а в подальшому до 3 500,00 грн, шляхом надання позичальнику другого та третього траншів у розмірі по 1 000,00 грн кожен.

Кредитний договір та додаткові договори до нього підписані позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону відповідача, вказаний останнім під час реєстрації в інформаційній системі кредитодавця, а ідентифікацію позичальника здійснено за допомогою Системи BankID Національного банку України, абонентом якої ТОВ «Споживчий центр» є з 26.10.2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно з ч.6 ст.11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін.

Факт перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рахунок електронного платіжного засобу відповідача кредитних коштів у загальному розмірі 3 500,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями про перерахування коштів від 11.08.2025, 13.08.2025 та 14.08.2025 років, отриманими за результатами здійснення інтернет-еквайрингу на підставі договору, укладеного позивачем з відповідною платіжною системою.

Таким чином, відповідач, реалізуючи свою волю на отримання кредитних коштів, здійснив дії, спрямовані на укладення Кредитного договору, а саме заповнив заявку про надання кредиту, підтвердив умови кредитування одноразовим ідентифікатором та пройшов ідентифікацію через Систему BankID, зазначивши реквізити свого електронного платіжного засобу, на який Кредитодавцем перераховано кредитні кошти у загальному розмірі 3 500,00 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором №11.08.2025-100000152 від 11.08.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 16 330,00 грн, з яких: 3 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 095,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, 245,00 грн заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, 490,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, 7 000,00 грн проценти, нараховані відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правилами ч.1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Правилами ст.610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами 1 та 2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача спростувати розмір існуючої заборгованості.

У Кредитному договорі №11.08.2025-100000152 від 11.08.2025, укладеному між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання ТОВ «Споживчий центр» перед відповідачем виконало, перерахувавши відповідачу обумовлені Кредитним договором кошти в повному обсязі, тоді як відповідач своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

Щодо стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17, відповідно до якої немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Відповідачем зазначена умова договору в установленому порядку не оспорена та недійсною судом не визнана, а тому нарахована позивачем комісія в загальному розмірі 735,00 грн (245,00 грн комісія за надання кредиту, 490,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості) є правомірною та підлягає стягненню.

Разом з тим, щодо вимоги про стягнення 7 000,00 грн процентів, нарахованих позивачем відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає таке.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим же пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд звертає увагу, що наведена норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є самостійною підставою звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України і відмінна від пункту 6.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», який регулював звільнення споживача від неустойки та інших платежів саме за договорами про споживчий кредит і був виключений Законом України №3498-IX від 22.11.2023 (з дії якого з 24.01.2024 кредиторам дозволено нараховувати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за договорами про споживчий кредит). Натомість пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено звільнення від відповідальності за статтею 625 ЦК України, законодавцем не скасовувався, не виключався та є чинним на час ухвалення цього рішення.

Воєнний стан в Україні, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», продовжується та є чинним на момент ухвалення цього рішення. Прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором виникло після настання строку повернення кредиту (15.02.2026) та триває по теперішній час, тобто повністю припадає на період дії в Україні воєнного стану.

За таких обставин відповідач, на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором №11.08.2025-100000152 від 11.08.2025, а тому позовна вимога про стягнення 7 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за Кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до статті 617 ЦК України.

Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості, доказів на спростування розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісіями, наведеного позивачем, а відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання у строки, передбачені умовами Кредитного договору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр», а саме про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором №11.08.2025-100000152 від 11.08.2025 у розмірі 9 330,00 грн, з яких: 3 500,00 грн тіло кредиту, 5 095,00 грн проценти за користування кредитом, 245,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, 490,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості, з відмовою в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, з підстав, наведених вище.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено на суму 9 330,00 грн, що становить 57,13% від заявленої ціни позову (16 330,00 грн), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1 521,14 грн (2 662,40 грн х 57,13%), сплата якого підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 174, 178, 247, 263-265, 274, 279, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 598, 599, 610-612, 617, 625-629, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором №11.08.2025-100000152 від 11.08.2025 року в розмірі 9 330 гривень 00 копійок, з яких: 3 500,00 грн тіло кредиту, 5 095,00 грн проценти за користування кредитом, 245,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, 490,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 521 гривня 14 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок процентів, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя: Н.М. Танасійчук