Рішення № 139244343, 10.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/6762/26

Провадження № 2/638/7009/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН-ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У квітні 2026 року ТОВ «ТАЛІОН-ПЛЮС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 583530035 від 10 березня 2025 року у розмірі 90875,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, укладеним з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», право вимоги за якими перейшло до позивача, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 90875,00 грн, з яких: 29898,16 - тіло кредиту, 59182,84 грн - відсотки, 1794,00 грн - комісія за надання кредиту. У зв`язку з тим, що відповідач добровільно не погашає заборгованість у вказаному розмірі, позивач звернувся за судовим захистом своїх прав та законних інтересів з цим позовом.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року за клопотанням позивача витребувано в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" Код банку (МФО): 322001 Код за ЄДРПОУ: 21133352 Адреса: 4080, м. Київ, вул. Оленівська,23 email: contact@universalbank.com.ua), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:

- виписку про рух коштів щодо проведення платіжних операцій з перерахування грошових коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах кредитного Договору, з банківської картки №: НОМЕР_2 (Надавач платіжних послуг отримувача: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УНІВЕРСАЛ БАНК" Код банку (МФО): 322001) за період: з 10.03.2025 11:01 по 14.03.2025 17:56 (включно), а саме:

- 10.03.2025 11:01 7000,00 грн.;

- 10.03.2025 11:09 1000,00 грн.;

- 10.03.2025 18:57 500,00 грн.;

- 10.03.2025 19:16 1500,00 грн.;

- 10.03.2025 19:48 2000,00 грн.;

- 14.03.2025 15:10 17000,00 грн.;

- 14.03.2025 17:56 900,00 грн.

20 липня 2026 року до суду надійшли витребувані докази.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивач просив справу розглянути за його відсутністю. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 3 ст. 131, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі ухвали від 10 серпня 2026 року суд провів заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 березня 2025 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали ДОГОВІР КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ № 583530035, відповідно до п. 2.1. якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у формі Кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила).

Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 7000 грн 00 коп. (сім тисяч грн. нуль коп.). Разом із тим Позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим Договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у Кредит шляхом надання додаткових Траншів (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.3.-2.4. Договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює Загальному розміру Кредиту 10.03.2025 (що є датою надання Кредиту). Другий та решта Траншів за Договором можуть бути надані Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Надання кожного додаткового Траншу за Договором збільшує Загальний розмір Кредиту на суму такого Траншу.

Кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4441-11XX-XXXX-2408, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором (п. 5.1 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 17.03.2025, а саме протягом 7 (сім) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору.

Відповідно до п. 7.2. Договору в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин:

7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

7.2.2. ініціювання Кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 09.04.2030 (п. 7.3 Договору).

Відповідно до п. 7.4 Договору проценти за Договором сплачуються в наступному порядку:

7.4.1. протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування чи Поновлення Дисконтного періоду, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору;

7.4.2. після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

Згідно з п. 8.1. Договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Відповідно до п. 8.3 Договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 420 грн 00 коп. (чотириста двадцять грн. нуль коп.) (п. 8.5 Договору).

Згідно з п. 14.12 Договору цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційнокомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Детальний порядок укладення договору в ІКС Товариства міститься в п. 4.10 Розділу 4 «ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ТА СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО ПІДПИСУ СТОРОНАМИ».

Договір № 583530035 підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UPQB» 10.03.2025 о 11:00:58 год., про що зазначено у п. 15 Договору - Реквізити сторін.

Крім того ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «4378» 10.03.2025 о 11:00:58 год. підписав Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 583530035 від 10.03.2025, чим підтвердив ознайомлення з аналогічними умовами кредитування до укладення кредитного договору.

10.03.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали ДОДАТКОВУ УГОДУ до Договору № 583530035 від 10.03.2025, якою дійшли згоди про надання Кредитодавцем Позичальнику Траншу в сумі 1 000 грн 00 коп. (одна тисяча грн. нуль коп.). 1.2. Після надання Траншу відповідно до цієї Додаткової угоди сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, разом із сумою Траншу, що видається відповідно до цієї Додаткової угоди, буде складати 8 000,00 грн.

Додаткова угода зі сторони ОСОБА_1 підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором «1970».

14.03.2025 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 уклали дві ДОДАТКОВІ УГОДИ до Договору № 583530035 від 10.03.2025, яким дійшли згоди про надання Кредитодавцем Позичальнику Траншу в сумі 17 000 грн 00 коп. (сімнадцять тисяч грн. нуль коп.) та 900 грн 00 коп. (дев`ятсот грн. нуль коп.). Після надання Траншу відповідно до цієї Додаткової угоди сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, разом із сумою Траншу, що видається відповідно до цієї Додаткової угоди, буде складати 29 900,00 грн.

Додаткові угоди зі сторони ОСОБА_1 підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором «9391» та «5210».

Підтвердженнями щодо здійснення переказу грошових коштів, виданим ТОВ «ПрофітГід» в сукупності з Випискою по банківському рахунку № Рахунок: НОМЕР_3 за період: 10.03.2025 - 14.03.2025 (Рух коштів по картці), витребуваною у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в порядку ст. 84 ЦПК України, підтверджується видача ОСОБА_1 кредитних коштів у загальній сумі 29900,00 грн шляхом безготівкового зарахування на банківську картку № НОМЕР_4 наступними платежами:

10.03.2025 - 7000,00 грн, 1000,00 грн, 500,00 грн, 1500,00 грн, 2000,00 грн, ;

14.03.2025 - 17000,00 грн, 900,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 583530035 від 10 березня 2025 року станом на 12.08.2025 року складає 66218,08 грн, з яких: 29898,16 грн - тіло кредиту, 19576,84 грн- проценти, 1794,00 грн - комісія, 14949,08 грн - неустойка.

На підставі Договору факторингу № МВ-ТП/48 від 12.08.2025, Реєстру прав вимоги від 12.08.2025, платіжних інструкцій № 1770 від 18.08.2025 на суму 2250359,95 грн та № 1890 від 29.08.2025 на суму 2000000,00 грн, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило за плату ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 583530035 від 10 березня 2025 року на суму заборгованості 66218,08 грн, з яких: 29898,16 грн - тіло кредиту, 19576,84 грн- проценти, 1794,00 грн - комісія, 14949,08 грн - неустойка.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 583530035 від 10 березня 2025 року станом на 01.01.2026 складає 105824,08 грн, з яких: 29898,16 грн - тіло кредиту, 59182,84 грн - проценти (станом на 01.01.2026), 1794,00 грн - комісія, 14949,08 грн - неустойка.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦПК України).

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з системного аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті фактичних обставин цієї справи, суд зазначає, що позивач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та які входять до предмету доказування у справі, а саме укладення між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем в порядку, передбаченому Закону України «Про електронну комерцію», кредитного договору № 583530035 від 10 березня 2025 року, на встановлених судом умовах. Презумпцію правомірності вказаного договору під час розгляду справи відповідачем не спростовано, а судом не встановлено обставин нікчемності цього договору в цілому або його окремих положень. Умови договору не суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, позивачем доведено належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо надання відповідачу кредиту у розмірі та в порядку, передбаченому кредитним договором; неналежне виконання відповідачем своїх щодо повернення суми кредиту, сплати комісію за його видачу та процентів за користування кредитом; набуття позивачем прав кредитора у зобов`язанні на підставі Договорів факторингу з додатками, презумпцію правомірності яких відповідачем не спростовано.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідач не надав суду доказів належного, тобто відповідно до умов договору, виконання своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту у розмірі 29898,16 грн, сплати комісії за видачу кредиту у розмірі 1794,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 59182,84 грн, нарахованих відповідно до умов договору та з дотримання чинного законодавства, тобто не спростував заборгованість у розмірі 90875,00 грн.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність судового захисту порушених прав позивача, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги у повному обсязі та стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТАЛІОН-ПЛЮС» заборгованість за кредитним договором № 583530035 від 10 березня 2025 року у розмірі 90875,00 грн, з яких: 29898,16 грн - тіло кредиту, 59182,84 грн - проценти, 1794,00 грн - комісія.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, до яких згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На виконання вимог ч. 1 ст. 134, ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем надано на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн наступні докази:

- Договір про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, укладений між ТОВ «ТАЛІОН-ПЛЮС» та АО «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ»;

- Додаткову угоду № 2959 від 12.03.2026 про надання правової допомоги До Договору № 5 від «02» грудня 2024 року;

- АКТ приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2026 відповідно до Договору про надання правової допомоги № 5 від «02» грудня 2024 року;

- платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 214 від 12.03.2026 на суму 5000,00 грн.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Оцінюючи визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що він відповідає критеріям дійсності на необхідності, однак не відповідає критерію розумності їх розміру з огляду на складність справи, яка є малозначною справою, типовою для представника позивача, розглянута судом у спрощеному позовному провадженні фактично без участі сторін. Крім того, враховуючи предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо цих правовідносин, надання правової допомоги у цій справі не потребувало від представника позивача витрачення значного часу на збирання та дослідження великого обсягу доказів.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу та характеру наданих позивачу послуг з правничої допомоги, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279-282, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН-ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН-ПЛЮС» заборгованість за Договором кредитної лінії № 583530035 від 10 березня 2025 року у розмірі 90875 (дев`яносто тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН-ПЛЮС» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 5662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», адреса: вул. Жабинського, 13, м. Чернігів, Чернігівська область, 14017, код ЄДРПОУ 39700642;

відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне заочне рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя А.М. Тимченко