Рішення № 139221726, 24.08.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/278/26

Провадження № 2/529/415/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 серпня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Петренко Л.Є.

з участю секретаря Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача 12.03.2026 звернувся до суду з позовною заявою, яка сформована в системі «Електронний суд» та просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 06.11.2017 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № F94.343.71249 на умовах якого товариство надало відповідачу кошти в сумі 19 999 грн, строком на 24 місяці. Відповідач не виконав свої зобов?язання по договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 46 485,91 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредита 19 631,03 грн, заборгованість за відсотками 9 489,96 грн, заборгованості за комісією 17 364,92 грн

26.11.2020 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 12/84, відповідно до якого ПАТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № F94.343.71249 від 06.11.2017 укладеним з відповідачем. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

02.04.2026 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено порядок її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.05.2026 постановлено ухвалу про витребування доказів.

10.06.2026 відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позивачем не надано жодного розрахунку заборгованості, у зв?язку з чим неможливо перевірити період нарахування відсотків та комісії. Крім того зазначає, що тяжко хворіє на онкологічне захворювання, їй проведено дороговартісну операцію, тому сплачувати борг у такому великому розмірі не має можливості. Просить відмовити у задоволенні позову.

13.07.2026 постановлено повторну ухвалу про витребування доказів.

13.08.2026 представником позивача направлено документи на виконання ухвали суду, а саме детальний розрахунок заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з?явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча була повідомлена про розгляд справи належним чином, що вбачається із поштових повідомлень про отримання судових повісток, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.11.2017 ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № F94.343.71249 на умовах якого товариство надало відповідачці кредитні кошти в сумі 19 999 грн, включаючи витрати на страховий платіж, строком на 24 місяці, зі змінною процентною ставкою 16,5 % та сплатою комісії щомісячно за обслуговування кредитної заборгованості в розмірах , визначеному згідно Графіка (а.с.6-7)

Вказаний договір ОСОБА_1 підписано фізичним підписом.

Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.8-9)

Згідно ордера від 06.11.2017 ОСОБА_1 сплачено страховий платіж в розмірі 2653,81 грн та перераховано на її рахунок кредит в розмірі 17 345,19 грн (а.с.11)

Таким чином ПАТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу в користування кредит в розмірі 19 999 грн, включаючи витрати на страховий платіж в розмірі 2 653,18 грн.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості ПАТ «Ідея Банк» ОСОБА_1 сплатила 20.12.2017 на погашення кредиту кошти в розмірі 1515 грн, які зараховані на погашення тіла кредиту 366,94 грн, сплати відсотків 397,79 грн, повернення кредиту 1,03 грн, сплати комісії 749,24 грн (а.с.13)

Інших платежів ОСОБА_1 не вносила.

Таким чином ОСОБА_1 не повернула у строк, визначений договором, тіло кредита, заборгованість по якому становить 19 631,03 грн.

Щодо розміру нарахованих відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості ПАТ «Ідея Банк» нараховані відсотки за користування кредитом та комісія за обслуговування кредиту по 25.11.2020 (а.с.79)

Згідно п.1.2 кредитного договору сторони погодили строк договору 24 місяці. Датою видачі кредита є дата списання коштів з позичкового рахунка для зарахування на банківський рахунок позичальника.

Тобто строк кредитного договору з 06.11.2017 по 06.11.2019.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості за період з 06.11.2017 по 06.11.2019 первісним кредитором нараховані відсотки за користування кредитом (прострочені відсотки) в розмірі 6 074,05 грн.

Доказів на підтвердження продовження (пролонгації) строку кредитування матеріали справи не містять.

Отже нарахування відсотків після закінчення строку кредитного договору, тобто після 06.11.2017 є неправомірним.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц (14-318цс18).

Доказів того, що кредитодавцем після строку кредитування здійснювалося нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України матеріали справи не містять.

Отже нараховані відсотки з 07.11.2019 по 25.11.2020, які нараховані за межами строку кредитування є неправомірними.

Таким чином розмір відсотків за користування кредитом, в межах строку кредитного договору, який підлягає стягненню з відповідачки становить 6 074,05 грн.

Щодо розміру нарахованої заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

Згідно п.1.10 кредитного договору за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв?язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв?язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв?язку тощо, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило «Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 цього ж Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами кредитного договору зазначено перелік послуг банку до яких відноситься надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно, згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»

При цьому додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються клієнту та, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту в кредитному договорі не зазначено.

Враховуючи, що банк не зазначив та позивач не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.10 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості з комісії за обслуговування кредиту в розмірі 17 364,92 грн.

При цьому платіж внесений ОСОБА_1 в розмірі 749,24 грн (а.с.13), який зарахований банком на погашення комісії слід зарахувати в рахунок заборгованості за відсотками, у зв`язку із нікчемністю положень договору в цій частині.

Таким чином заборгованість відповідачки за кредитним договором № F94.343.71249 від 06.11.2017 становить: 19 631,03 грн (заборгованість за тілом кредита) та 5 324,81 грн заборгованість за відсотками (6074,05-749,24), а всього 24 955 грн 84 коп.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ст.. 1049 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають наслідки встановлені договором або законом.

Щодо відступлення права вимоги суд зазначає наступне.

26.11.2020 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 12/84, відповідно до якого ПАТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, згідно реєстру (а.с. 14-17).

Згідно п.5.1 договору факторингу право вимоги вважається таким, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників за умови виконання фактором зобов?язань передбачених п.4.1 договору (сплата фінансування)

Згідно з платіжним дорученням від 26.11.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» здійснило оплату ПАТ «Ідея Банк» за договором факторингу № 12/84 (а.с. 17 зворот).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 26.11.2020 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № F94.343.71249 від 06.11.2017, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 46 485,91 грн (а.с. 17).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема і в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № F94.343.71249 від 06.11.2017.

Враховуючи викладене та зазначені судом мотиви позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № F94.343.71249 від 06.11.2017 в розмірі 24 955 грн 84 коп, яка складається з 19 631,03 грн заборгованість за тілом кредита та 5 324,81 грн заборгованість за відсотками.

Що стосується розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Представник позивача просить стягнути з відповідачки судові витрати у виді сплаченого судового збору 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу 8 000 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем подано договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025, Акт надання послуг та детальний опис наданих робіт (послуг) (а.с.21-22)

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме позовні вимоги задоволено на 53,68%, тому розмір судового збору, який підлягає стягненню складає 1 430 грн.

Також розмір витрат на правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (53,68%), становить 4 294,4 грн.

Разом з тим, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

До того ж у додатковій постанові КГС ВС від 30.08.2023 № 911/3586/21 Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності справи, юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, участі представник позивача в судових засіданнях не приймав, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію співрозмірності витрат на правничу допомогу з розміром задоволених позовних вимог, а також враховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правничу професійну допомогу до 3 000 грн., які є співмірними з розміром задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 141, 263-265, 354 ЦПК України суд,

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь») заборгованість за кредитним договором № F94.343.71249 від 06.11.2017 в розмірі 24 955 грн 84 коп, яка складається з 19 631,03 грн заборгованість за тілом кредита та 5 324,81 грн заборгованість за відсотками та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 430 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, а всього 29 385 (двадцять дев?ять тисяч триста вісімдесят п?ять) грн 84 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча Л.Є. Петренко