Рішення № 139221722, 24.08.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/584/26

Провадження № 2/529/570/26

РІШЕННЯ

іменем України

24 серпня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.,

за участю секретаря - Звягольської В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ "Бізнес Позика" 29.05.2026 звернувся з позовною заявою до суду, яка сформована в системі "Електронний суд" та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 554463-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 28.08.2025 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту, яку відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору.

Також з метою укладення договору ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6938, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який відповідачем було введено/відправлено.

Договір № 554463-КС-001 про надання кредиту відповідачем підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 20 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності. Позивач вказує, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальниці.

Надалі, 30.08.2025 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 554463-КС-001, шляхом обміну елкетронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ « Про електронну комерцію».

Згідно умов доадкової угоди ОСОБА_1 надано додаткові кредитні кошти в сумі 10 000 грн.

Однак, відповідач належним чином свої зобов`язання за договором не виконав, тому станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість в розмірі 77 140 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000 грн. суми прострочених платежів по процентах - 29 400 грн., заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 15 000 грн., суми прострочених платежів за комісією - 2 740 грн.

Вказані обставини і слугували підставою звернення позивача до суду з вказаним позовом.

15.06.2026 відкрито провадження по справі та визначено порядок розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ «Укргазбанк» інформацію про належність відповідачеві ОСОБА_1 відповідного банківського рахунку та виписки по такому.

Представником позивача у самому позові вказано про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується заявою про ознайомлення з матеріалами справи від 16.07.2026 та розпискою про отримання судової повістки про виклик до суду на 24.08.2026. Відзив на позов, чи будь-яких заяв відповідач не подав.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

ТОВ «Бізнес Позика» 28.08.2025 направлено відповідачу ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 554463-КС-001 про надання кредиту (а.с. 30).

28.08.2025 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 554463-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 31).

ТОВ «Бізнес Позика» направило відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6138 на номер телефону, який було зазначено відповідачкою у анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено/відправлено.

Послідовність дій відповідача щодо отримання кредиту зазначений позивачем у візуальній формі послідовності дій клієнта (а.с.41).

28.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 554463-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

На підставі вказаного договору про надання кредиту, відповідачу ОСОБА_1 надано кредит в сумі 20 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, на строк 16 тижнів з датою повернення 26.03.2026 (а.с. 20-29).

Сторонами узгоджено сплату комісії за надання кредиту в сумі 4 000 грн. - п. 2.5 договору.

Мета отримання кредиту - для придбання товарів, задоволення потреб - 2.15 Договору.

Відповідно до п. 2.4 цього договору, стандартна процентна ставка за кредитом в день становить 1%. Денна відсоткова ставка - 0,92 % - п. 2.12.

Кредитодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці , що наведена в розділі 12 договору - 4.1.

Разом з тим, у розділі 12, позичальником вказано номер електронного платіжного засобу НОМЕР_2 (а.с. 29).

Крім того сторонами підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 16-19).

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті) (а.с. 43).

Як вбачається з виписки по картковому рахунку, наданої АБ «Укргазбанк» 08.07.2026, на платіжну карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , 28.08.2025 перераховано грошові кошти відповідно до кредитного договору, в загальній сумі 20 000 грн. (а.с.90-92).

30.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №554463-КС-001 про надання кредиту від 30.08.2025.

Згідно з умов вказаної додаткової угоди кредит збільшується на 10 000 грн., які позикодавець перерахував позичальнику на її платіжну картку НОМЕР_2 , вказану у п. 13 додаткової угоди.

Позичальник зобов`язується повернути кредит у строки та на умовах викладених у договорі п. 2.1. додаткової угоди.

Комісія за надання додаткової суми кредиту становить 2 000 грн.

30.08.2025 позивач перерахував відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 10 000 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку та довідкою щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.64, а.с.90-92).

Послідовність дій відповідача щодо отримання кредиту зазначений позивачем у візуальній формі послідовності дій клієнта (а.с.40).

Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання частково виконував, 11.09.2025 останній здійснив платіж в сумі 7 560 грн., які зараховані на погашення відсотків, тіла кредиту та комісії.

Надалі відповідач ОСОБА_1 платежів на виконання своїх кредитних зобов`язань не вносив, внаслідок чого має заборгованість в загальній сумі 77 140 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30 000 грн. 00 коп., заборгованості по відсотках 29 400 грн., комісії 2 740 грн. заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України (а.с. 13-14).

Відповідно до зазначеного розрахунку нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося до 18.12.2025 в межах строку кредитування.

Норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.

Укладений кредитний договір та додаткова угода в подальшому розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти в розмірі 20 000 грн. та 10 000 грн. відповідно до умов кредитного договору на його картку.

Перерахування позивачем грошових коштів на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 підтверджується відповідною довідкою, а також випискою з карткового рахунку, наданою АБ «Укргазбанк».

Належність рахунку, зазначеного у кредитному договорі самим ОСОБА_1 у п.12, підтверджено відповідною довідкою, наданою АБ «Укргазбанк», який відкритий у вказаній банківській установі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимоги ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Аналізуючи умови пункту 2.5 Договору, а також умов пункту 4 Додаткової угоди суд дійшов до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення одноразової комісії за надання кредиту відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням того, що укладеним між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договором передбачено нарахування вказаного виду комісії. При підписанні кредитного договору відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з умовою даного договору. Тому заборгованість у розмірі 2 740 грн. за комісією, пов`язану з наданням кредиту, підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором № 464095-КС-001 від 28.08.2025 в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 30 000 грн., нарахованими відсотками в сумі 29 400 грн. та комісії за видачу кредиту в сумі 2 740 грн, а всього 62 140 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем відсотків за ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості, позивачем з 26.09.2025 по 20.10.2025 нараховувались відповідачу ОСОБА_1 відсотки по ст. 625 ЦК України загальною сумою 15 000 грн.

Крім цього, паралельно відбувалось нарахування і відсотків за користування кредитом, строк дії якого на момент нарахування таких не скінчився, строк кредитування 16 тижнів, тобто до 18.12.2025.

Слід зазначити, що нарахування відсотків за користування кредитом та одночасне нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Так, право на одержання від позичальника процентів від суми позики передбачено нормами ст.1048 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові від 18 березня 2020 року, справа № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 910/4518/16) від 05 квітня 2023 року зазначено, що регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Отже, беручи до уваги період нарахування вказаних відсотків по ст.625 ЦК України, які нараховувались в період дії кредитних зобов`язань, до звернення позикодавця до позичальника з вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, які в свою чергу нараховувались одночасно з відсотками за користування кредитом, тому вимоги позивача в частині стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України в сумі 15 000 грн не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору № 554463-КС-001 від 28.08.2025 взяті на себе зобов`язання відповідач ОСОБА_1 не виконав, реальна заборгованість за яким становить 62 140 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 80, 55 %, в сумі 2 144 грн. 56 коп.

Керуючись статтями 12, 81, 133, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", (місце знаходження: вул. Лесі Українки, 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором № 554463-КС-001 від 28.08.2025, що складається із заборгованості за тілом кредиту - 30 000 грн., за простроченими відсотками - 29 400 грн., комісії - 2 740, всього 62 140 (шістдесят дві тисячі сто сорок) грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, в сумі 2 144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 56 коп., що разом становить 64 284 (шістдесят чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн 56 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Головуюча Л.Є. Петренко