Рішення № 139219690, 21.08.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року справа № 580/5972/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П.,

розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

05 червня 2026 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №11180/23-00-24-05-01 від 02.07.2025;

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №11181/23-00-24-05-01 від 02.07.2025;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №11182/23-00-24-05-01 від 02.07.2025.

В обгрунтування позову зазначає, що висновки, викладені в Акті перевірки є такими, що не відповідають фактичним обставинам і суперечать нормам діючого законодавства України, доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, з огляду на це спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що підстави позову не спростовують встановлені порушення під час перевірки, а винесені за наслідками перевірки податкові рішення є законними.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини справи.

На підставі п.п.20.1.2, п.п.20.1.4, п.п.20.1.5, п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.75.1 ст.75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1 та п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 14.04.2025 року № 969-п ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 , за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2018, з урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Копію наказу ГУ ДПС від 14.04.2025 року № 969-п та повідомлення на перевірку від 15.04.2025 №179/23-00-24-05-01, було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 18.04.2025 (поштове відправлення №0601137157857) у порядку, визначеному ст.42 та відповідно до вимог, встановлених п.79.2 ст.79 Кодексу №2755 на податкову адресу фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 . Поштове відправлення 03.05.2025 року повернуто за зворотною адресою з причиною повернення «за закінченням терміну зберігання».

Перевірка проведена в приміщенні Головного управління ДПС у Черкаській області за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, каб. 542. Перевірка проводилася з 21.05.2025 по 23.05.2025. Податкова адреса (місце проживання) платника податків: АДРЕСА_1 .

На підставі акта перевірки від 30.05.2024 №7582/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2025 №11180/23-00-24-05-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 211 783,13 грн, з яких 192 530,12 грн. - основного платежу тата 19 253,01 грн - штрафних санкцій; №11181/23- 00-24-05-01, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 17 648,59 грн з яких 16 044,18 грн - основного платежу та 1 604,41 грн - штрафних санкцій; №11182/23-00-24-05-01 яким застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн;

Відповідно до Описової частини Акту перевірки, а саме «п. 2.1 відповідно до наявної податкової інформації ОСОБА_1 у 4 кварталі 2018 року отримав дохід, який згідно з Кодексом підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Згідно відповіді отриманої від АТ «Сенс Банк» листом від 09.02.2024 № 6787-46/2024, було підтверджено нарахування та виплату доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням У розмірі 1069611,77 грн. та було відображено у податковому розрахунку за формою 1-ДФ під 126 ознакою доходу у 4 кварталі 2018 року.

Таким чином, фізична особа - платник податків отримав дохід, який згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу є доходом, отриманим платником податків як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) та підлягає включенню до загального річного оподатковуваного доходу та відображенню платником в річній податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік. Основна сума боргу (кредиту), анульованого (прощеного) за самостійним рішенням кредитора включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками 18% (п. 167.1 ст. 167 Кодексу), та військовим збором за ставкою 1,5% об`єкта оподаткування, визначеного (п.п. 1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Таким чином, додатковим благом ОСОБА_1 , що включається до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу та підлягає відображенню в річній податковій декларації про майновий стан і доходи є сума 1069611,77 гривень».

Позивач у позовній заяві зазначає, що 16.05.2007 між позивачем та АТ «УКРСОЦБАНК» укладений договір про надання споживчого кредиту № 895/06-034-313, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті, Долар США, в сумі 44 000,00 доларів США. В подальшому, в якості забезпечення між позивачем та АТ «УКРСОЦБАНК» укладено іпотечний договір №ІД895/06-034-313 від 16.05.2007 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

АТ «УКРСОЦБАНК» було задоволено свої вимоги на нерухоме майно, у зв`язку з чим було направлено на адресу банку відповідний запит.

10.07.2019 АТ «УКРСОЦБАНК» видано довідку № б/н, згідно якої повідомлено, що станом на 10 липня 2019 року претензій зі сторони АТ«Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за кредитним договором №895/06-034-313 від 16.05.2007 року не має, у зв`язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки. Так, Банк в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором №895/06-034-313 від 16.05.2007.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» від 09 квітня 2015 року за № 321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума відсотків, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, встановленими пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується в один рік. При цьому перерахунку боргу на гривні позивачу надано не було, а АТ «УКРСОЦБАНК» задовольнив свої вимоги за рахунок предмета іпотеки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором №895/06-034-313 від 16.05.2007, та відповідно станом на 10 липня 2019 року повідомив про відсутність претензій до позивача щодо Кредитного договору №895/06-034-313 від 16.05.2007.

Позивач зазначає, що вищевказані обставини не були досліджені відповідачем при проведенні перевірки, що зумовило винесення протиправних податкових повідомлень рішень від 02.07.2025. За таких обставин позивач вважає, що у відповідача були відсутні умови для застосування абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), яким, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За вимогами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки. Як вбачається зі змісту вимог пп.78.1.2 п.178.1 ст.178 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, "додаткові блага" - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік "додаткових благ", які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України і є вичерпним.

Приписами пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу).

Положеннями п. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015р.), передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань».

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" № 321-VIII від 09.04.2015р., положення якого набрали чинності 07.05.2015 року, передбачено, що підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" доповнено п.8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, слід розглядати окремо. За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Таким чином, боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Водночас, відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З огляду на зазначене, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.03.2020 у справі №817/1670/16, адміністративне провадження №К/9901/38306/18; від 18.04.2019 у справі № 815/6886/15, від 15.03.2019 у справі №818/1102/16.

Як зазначено вище в мотивувальній частині даного рішення, 16.05.2007 позивач уклав з АТ "Укрсоцбанк" договір про надання споживчого кредиту № 895/06-034-313, відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти в сумі 44 000,00 доларів США. Згідно з довідкою АТ «Укрсоцбанк» № б/н від 10 липня 2019 року встановлено, що станом на 10 липня 2019 року претензій зі сторони АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 895/06-034-313 від 16.05.2007 не має, у зв`язку з тим, що заборгованість за кредитним договором погашена за рахунок предмета іпотеки. Так, Банк в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором № 895/06-034-313 від 16.05.2007.

Відповідач у Акті від 30.05.2025 посилається на лист АТ «Сенс Банк» №6787-46/2024 від 09.02.2024, в якому нібито підтверджено нарахування та виплату доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням у розмірі 1 069 611, 77 грн. та було відображено у податковому розрахунку за формою 1-ДФ під 126 ознакою доходу у 4 кварталі 2018 року.

Суд наголошує, що для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення спосіб відображення кредитором у бухгалтерському обліку суми прощеного боргу. Кваліфікація кредитором суми прощеного боргу позичальника як його оподатковуваного доходу та подання до контролюючого органу відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з нього податку не є визначальною для встановлення податкових зобов`язань позивача. Вирішальним у спірних правовідносинах є наявність передбачених податковим законодавством підстав для виникнення у позивача обов`язку зі сплати відповідного податку, що має оцінюватися з огляду на фактичні обставини справи та вимоги закону, а не виключно з урахуванням бухгалтерського або податкового обліку третьої особи.

Отже, дії кредитора щодо відображення прощеного боргу у власному обліку не можуть самі по собі створювати, змінювати чи припиняти податкові обов`язки позивача без встановлення передбачених законом підстав.

Таким чином, що сума боргу, яка прощена позивачу за кредитним договором від 16.05.2007 року, виникла внаслідок збільшення розміру заборгованості через зміну курсу долара США, тобто така сума є результатом курсової різниці, яка виникла у зв`язку з валютними коливаннями, а не наслідком отримання позивачем додаткового майнового блага.

Відтак, прощена сума заборгованості у зазначеній частині не може розцінюватися як додаткове благо в розумінні податкового законодавства та, відповідно, не підлягає включенню до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача.

Таким чином, зазначена сума відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не є додатковим благом платника податку (позивача) та не підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2018 рік. Водночас у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими визначено особливості оподаткування сум прощеного (анульованого) боргу за валютними кредитами.

З огляду на це об`єкт оподаткування у даному випадку має визначатися з урахуванням різниці між сумою прощеного боргу та сумою курсової різниці, що виникла внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара США, у порівнянні з курсом, встановленим станом на 01.01.2014 року.

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та включення всієї суми прощеного боргу до складу оподатковуваного доходу позивача.

Зважаючи на вищевикладене, суд встановив, що актом перевірки не доведені факти порушення позивачем норм Податкового кодексу України, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 02.07.2025: №11180/23-00-24-05-01, №11181/23-00-24-05-01, №11182/23-00-24-05-01, що були прийняті на підставі висновків акта перевірки, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, врахувавши практику Верховного Суду, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Задовольнити позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 02.07.2026: №11180/23-00-24-05-01, №11181/23-00-24-05-01, №11182/23-00-24-05-01.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 7987 гривень 20 копійок (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА