Рішення № 139218861, 24.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3313/26

Провадження № 2/159/2290/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі ТОВ «Свеа Фінанс» ) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 1537056 про надання споживчого кредиту від 04.04.2024 в сумі 109139,89 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що 04.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі - ТОВ «Слон Кредит») та ОСОБА_1 укладений в електронній формі договір № 1537056 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». За умовами кредитного договору сума кредиту складає 12000 грн, строк кредиту 360 днів: з 04.04.2024 до 30.03.2025, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, знижена процентна ставка1,5% в день, стандартна процентна ставка 2,5 % в день.

ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 12000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту НОМЕР_1 , яку відповідач вказав особисто під час укладення договору.

09.05.2024 та 21.05.2024 відповідач вніс 2 платежі на зальну суму 16260,01 грн, які ТОВ «Слон Кредит» зараховані на часткове погашення відсотків, штрафу та тіла кредиту.

15.07.2025 ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу № 01.02-23/25 за плату відступило, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача.

У зв`язку із невиконанням відповідачем кредитних зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 109139,89 грн, з них: 11999,99 грн тіла кредиту; 93299,90 грн відсотків, нарахованих первісним кредитором в межах строку кредитування; 3840,00 грн штрафних санкцій; а також сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

16.06.2026, після усунення позивачем недоліків на виконання ухвали суду від 05.06.2026 про залишення позову без руху, суд відкрив провадження у справі, на підставі п.2 ч.6 ст.19, ч.1 ст.274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.07.2026 відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» поданий відзив на позовну заяву, в якому він вважає недоведеним факт переходу права вимоги до позивача, заперечив факт укладення спірного кредитного договору та вказує на відсутність доказів перерахування кредитних коштів, не погодився із застосованою кредитором завищеною процентною ставкою та сумою заборгованості за відсотками. Вважає нікчемними положення договору позики щодо нарахування штрафних санкцій.

В судове засідання сторони не з`явилися, представник позивача у позовній заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 24.08.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

04.04.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі з використанням електронного підпису (одноразового ідентифікатора А896)Договір №1537056 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». Укладення договору відбувалось сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт: https://sloncredit.ua/. Електронна ідентифікація Споживача здійснювалась при вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення електронних даних, направлених на номер мобільного телефону Споживача. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

За умовами договору (а.с. 9-13):

- сума кредиту (загальний розмір) - 12000 грн (п. 1.3);

- строк кредиту - 360 дні (п. 1.4);

- періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.4);

- стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору (п. 1.5.1);

- знижена процентна ставка становить 1,500 % в день та застосовується, якщо позичальник до 04.05.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п. 1.5.2);

- кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1);

- споживач здійснює платежі за Договором у такій черговості:

- у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом (п.5.6.1);

- у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом (п.5.6.2);

- у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до Договору (п.5.6.3).

Договором визначені підстави для нарахування штрафних санкцій у разі невиконання та/або неналежного виконання умов договору (п.6.4).

Терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком до кредитного договору.

Детальні умови кредитування викладені в Паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором С881 (а.с.14-15).

ТОВ «Слон Кредит» на виконання умов кредитного договору 04.04.2024 перерахувало відповідачу 12000 грн на платіжну картку № 5363542102846897, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» № 20250815-638 від 15.08.2025 (а.с.38).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Слон Кредит» (а.с.32-37) первісний кредитор у період 04.04.2024 до 03.05.2024 (30 днів) для нарахування процентів застосовував знижену процентну ставку 1,500% в день, що становить 180 грн (12000х1,500%). Оскільки відповідач до 04.05.2024 не вніс кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, та не здійснив часткове дострокове повернення кредиту, первісний кредитор перерахував проценти за стандартною процентною ставкою 2,5% в день та в подальшому до 30.03.2025 нараховував відсотки на стандартних умовах (2,5% в день, що становить 300 грн).

За порушення грошового зобов`язання первісний кредитор 08.05.2024 до 21.07.2024 нарахував штрафні санкції в розмірі 120 грн в день.

З цього ж розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач 09.05.2024 здійснив платіж в сумі 8000 грн, який ТОВ «Слон Кредит» зарахувало на погашення відсотків, а також 21.05.2024 здійснив другий платіж в загальній сумі 8260,01 грн, з яких 6100 грн первісний кредитор зарахував на погашення відсотків, 2160 грн на оплату штрафу, 0,01 грн на часткове погашення тіла кредиту.

Підсумково, за розрахунком ТОВ «Слон Кредит» за ОСОБА_1 перед первісним кредитором на 30.03.2025 (закінчення строку дії кредитного договору) обліковується заборгованість в розмірі 109139,89 грн, з них 11999,99 гривень - основного боргу, 93299,90 гривень - заборгованість за відсотками, 3840,00 гривень штрафні санкції.

На підставі Договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «Слон Кредит», позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №1537056 від 04.04.2024 (а.с.39-45). Перехід права вимоги зафіксований у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу № 01.02-23/25 від 15.07.2025, де за порядковим номером 1982 включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №1537056 від 04.04.2024 із загальною сумою заборгованості 109139,89 грн, з них 11999,99 гривень - основного боргу, 93299,90 гривень - заборгованість за відсотками, 3840,00 гривень штрафні санкції (а.с.47-49)

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету, спірний кредитний договір між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем не міг би бути укладеним (висновок Верховного Суду у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/16, від 31.01.2024 у справі №671/1832/20).

Частиною4 статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Як вбачається із договору № 1537056 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 04.04.2024 ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію в системі BankID, за паспортними даними, ідентифікаційним кодом, номером мобільного телефону, ідентифікаційні дані позичальника відповідають персональним даним ОСОБА_1 (а.с.18).

ОСОБА_1 при укладенні договору погодився на запропоновані умови кредитування і скористався кредитом, який був перерахований на зазначену ним у договорі банківську картку.Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису і за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Крім того, проведення відповідачем часткової оплати на повернення кредиту, що відображено у розрахунку заборгованості, також засвідчує існування між сторонами кредитних правовідносин.

Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17 та від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.

Окрім того, кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів. Відповідач кредитний договір не оспорював ні в цілому, ні в будь-якій окремій частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним. Фактична незгода з будь-якими умовами договору на момент розгляду справи у суді не змінює факту погодження їх умов під час укладення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідач будь-яких доказів на спростування факту укладення кредитного договору не надав.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Позивач на підтвердження права вимоги до відповідача надав копію договору факторингу №01.02-236/25 від 15.07.2025, докази оплати за договором платіжну інструкцію №10120 від 16.07.2025 (а.с.46), витяг з реєстру, до якого за порядковим номером 1982 включений боржник ОСОБА_1 за кредитним договором №1537056 від 04.04.2024, тому суд вважає, що ТОВ «ФК «Свеа Фінанс» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за Договором №1537056 про надання споживчого кредиту від 04.04.2024, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Слон Кредит».

Відтак суд відхиляє доводи відповідача щодо недоведеності переходу до позивача права вимоги за кредитним договором № 1537056 від 04.04.2024.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

За приписами до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надавався кредит у розмірі 12000 грн на строк 360 днів, з процентною ставкою 1,5% (зниженою) та 2,5% (стандартною). Дата видачі кредиту 04.04.2024, дата повернення кредиту 30.03.2025.

Позивачем до стягнення заявлені проценти, нараховані в межах строку кредитування (360 днів) в розмірі 93299,90 грн.

Згідно з розрахунками заборгованості при нарахуванні відсотків первісний кредитор застосовував процентну ставку в розмірі 2,5% в день.

Однак такі розрахунки не повною мірою відповідають вимогам законодавства.

У ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Зазначені зміни введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набула чинності з 24.12.2023.

Кредитний договір з відповідачем укладений у 2024 році, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо підвищених ставок процентів у перехідний період 240 днів, оскільки відповідно до частини 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» умови перехідного періоду поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином заявлений до стягнення розмір відсотків необхідно перерахувати з урахуванням приписів Закону України «Про споживче кредитування», застосувавши процентну ставку 1% в день.

Окрім тіла кредиту та відсотків, позивачем заявлено до стягнення 3840,00 грн штрафних санкцій, нарахованих первісним кредитором. Суд погоджується з доводами відповідача про те, що такі дії позивача не відповідають вимогам законодавства з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки штрафні санкції були нараховані ТОВ «Слон Кредит» у період дії на території України воєнного стану, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, заявлену до стягнення кредитну заборгованість необхідно перерахувати.

Разом з тим, суд вважає помилковими доводи відповідача щодо необхідності позивачу доводити розмір заборгованості за кредитним договором первинними документами у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, оскільки вказане Положення встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України.

Кредитор ТОВ «Слон Кредит» є фінансовою, а не банківською установою, а наданий позивачем розрахунок заборгованості містить всю інформацію, необхідну для перевірки нарахувань заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи завищену ставку при нарахуванні процентів та безпідставне стягнення штрафів, суд вважає необхідним зробити перерахунок заборгованості, врахувавши здійснені відповідачем проплати.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань,які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Перераховуючи заборгованість, суд враховує, що:

- у період з 04.04.2024 по 09.05.2024 (дата першої проплати), тобто за 36 днів, відсотки необхідно перерахувати за ставкою 1% в день від тіла кредиту 12000 грн, що становить 120 грн в день. Відтак станом на 09.05.2024 заборгованість становитиме 12000 грн тіла кредиту та 4320 грн заборгованості за відсотками (120х36);

- внесений відповідачем 09.05.2024 платіж в сумі 8000 грн необхідно зарахувати на повне погашення відсотків, а решту 3680 грн (8000-4320) зарахувати на часткове погашення тіла кредиту. Відтак на 10.05.2024 заборгованість за відсотками відсутня, заборгованість за тілом кредиту становить 8320 грн (12000-3680);

- у період з 10.05.2024 до 21.05.2024 (дата другої проплати), тобто за 12 днів, відсотки необхідно нараховувати за ставкою 1% в день від тіла кредиту 8320 грн, що становить 83,20 грн в день. Відтак станом на 21.05.2024 заборгованість за кредитним договором становитиме 8320 грн тіла кредиту та 998,40 грн заборгованості за відсотками (83,20х12);

- внесений відповідачем 21.05.2024 платіж в сумі 8260,01 грн необхідно зарахувати на повне погашення відсотків, а решту 7261,61 грн (8260,01-998,40) зарахувати на часткове погашення тіла кредиту. Відтак на 22.05.2024 заборгованість за відсотками відсутня, заборгованість за тілом кредиту становить 1058,39 грн (8320-7261,61);

- враховуючи, що відповідач в подальшому платежів на погашення кредитної заборгованості не вносив, у період з 22.05.2024 до 30.03.2025 (за 312 днів) відсотки необхідно нараховувати за ставкою 1% в день від тіла кредиту 1058,39 грн, що становитиме 3302,20 грн (1058,39х1%х312).

Відтак загальний розмір задоволених позовних вимог складає 4360,59 грн, з них 1058,39 грн основного кредиту, 3302,20 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 4% (4360,59х100:109139,89), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 106,50 гривень (2662,40х10%).

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 247, 263, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3,6, 207, 509, 512, 514, 526, 530, 626, 628, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором №1537056 про надання споживчого кредиту від 04.04.2024 в розмірі 4360 (чотири тисячі триста шістдесят) гривень 59 копійок, з них 1058,39 гривень - основного боргу, 3302,20 гривень -заборгованість за відсотками.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір у розмірі 106 (сто шість) гривень 50 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: вул.Іллінська, 8, м.Київ.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 24.08.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК